Відкрити головне меню

Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (квітень — червень 2016)

У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні з квітня до червня 2016 року.

Зміст

Список загиблих з 1 квітня до 30 червня 2016 рокуРедагувати

Світлина Емблема Прізвище, ім'я,
по батькові
Про особу Дата смерті Обставини смерті

КвітеньРедагувати

3130     Михальченко Сергій Миколайович 01972-09-1313 вересня 1972, Зеленодольськ Апостолівський район Дніпропетровська область. Проживав у с. Князівка (Високопільський район) Херсонська область. Солдат 9-го окремого мотопіхотного батальйону 30-ї ОМБр, в/ч ПП В2248. Навчався в Архангельському професійно-технічне училищі та отримав спеціальність «тракторист, водій». Після навчання в училищі проживав в с. Князівка. Працював трактористом, водієм в колгоспі ім. Т. Г. Шевченка та у приватних підприємців Високопільського району. Мобілізований 2 червня 2015 року. Залишилися дружина та дві доньки. 02016-04-033 квітня 2016 Проходив службу у місті Попасна (Луганська область). Помер на бойовому посту від серцевої недостатності. Похований у с. Князівка[1][2].
3131     Стасюк Олександр Юрійович 01977-07-1111 липня 1977, Новопетрівка (Високопільський район) Херсонська область. Молодший сержант 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Навчався в Архангельському професійному училищі, працював. Мобілізований на початку 2015 року. Залишилися дружина та син. 02016-04-033 квітня 2016 Помер за два дні до демобілізації від серцевого нападу в місті Волноваха (Донецька область), під час гри у волейбол з товаришами. Причиною смерті стала гостра коронарна недостатність, ішемічна хвороба серця. Похований в селі Новопетрівка[1][3].
3132     Орлов Олег Євгенович
01974-07-2323 липня 1974, Катюжанка Вишгородський район Київська область. Солдат 11-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» 59-ї ОМПБр (Гайсин). Мобілізований 21 квітня 2015 року. Залишились дружина та двоє дітей. 02016-04-044 квітня 2016 Загинув під час мінометного обстрілу, місце не уточнене. Похований в с. Катюжанка[4].
За даними Луганської обласної ВЦА, о 13:00 під час мінометного обстрілу в районі с. Новозванівка — смт Калинове (Попаснянський район Луганська область) загинув військовослужбовець 59-ї ОМБр, ще троє дістали поранень[5].
3133     Очеретяний Володимир Анатолійович
01977-06-2828 червня 1977, Фастів Київська область. Молодший сержант 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Працював у моторвагонному депо слюсарем електроремонтного цеху, згодом був підвищений до бригадира, а пізніше до майстра кузовного цеху. Мобілізований 29 травня 2015 року. 02016-04-044 квітня 2016 Загинув близько 22:00 під час мінометного обстрілу на блокпосту поблизу міста Авдіївка (Донецька область). Похований у Фастові на Інтернаціональному кладовищі[6].
3134     Костенко Іван Іванович 01975-06-1313 червня 1975, Тавільжанка Дворічанський район Харківська область. Військовослужбовець 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Ніс службу на Луганщині, потім в районі Красногорівки. 02016-04-044 квітня 2016 Загинув від мінно-вибухової травми, підірвавшись на «розтяжці» під Донецьком. Похований 10 квітня у с. Гряниківка Дворічанського району[7].
Прим. Терористи на своїх інфоресурсах 4 квітня публікували фотографії і відео з тілом загиблого і його документи[8].
3135     Бобоха Ігор Васильович 01986-07-1717 липня 1986, Фастів Київська область. Військовослужбовець мінометної батареї 2-го механізованого батальйону 14-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Закінчив Фастівське професійно-технічне училище, де здобув професію кухаря-кондитера. Після армійської служби працював у рідній школі № 2 кухарем, та в інших організаціях та установах. Захоплювався велоспортом, риболовлею. Мобілізований 12 лютого 2015 року. 02016-04-055 квітня 2016 Загинув о 14:00 в місті Мар'їнка (Донецька область), обставини не уточнено. Похований у Фастові на Інтернаціональному кладовищі[9].
3136     Онищак Володимир Григорович 01967-04-055 квітня 1967, Гірник (Червоноградська міська рада) Львівська область. Командир бойової машини — командир відділення 3-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 54-ї окремої механізованої бригади (Бахмут). До мобілізації працював на шахті ДП «Львіввугілля». Служив майже рік, готувався до демобілізації. Залишилися дружина та двоє дітей. 02016-04-055 квітня 2016 Помер від інфаркту під час несення служби поблизу села Золоте (Попаснянський район Луганська область). Напередодні, 4 квітня, взводно-опорний пункт витримав масований обстріл з боку бойовиків. Похований на Сілецькому кладовищі Червонограда[10].
3137     Чуріков Валентин Миколайович
01991-05-1515 травня 1991, Вирішальне (Лохвицький район) Полтавська область. Молодший сержант, командир відділення 3-го взводу 3-ї аеромобільної роти 122-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади (Дружківка). Виріс у багатодітній родині, батько загинув, коли Валентин пішов у 1 клас. Закінчив Червонозаводське ПТУ № 27, півроку працював. Після строкової служби в армії рік служив за контрактом, потім працював на різних підприємствах. Мобілізований 14 лютого 2015 року, ніс службу в смт Новгородське під Горлівкою. Залишилися мати, двоє братів, чотири сестри, дружина та 6-місячний син. 02016-04-066 квітня 2016 Помер від осколкового поранення в голову у військовому шпиталі Харкова. Похований у с. Вирішальне[11].
3138     Животченко Костянтин Миколайович
(Позивний «Костиль»)
01977-01-2525 січня 1977, Новоселівка (Нововодолазький район) Харківська область. Солдат 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Активний учасник Революції Гідності, після Майдану поїхав добровольцем на фронт, воював у складі батальйону «Айдар», в «Золотій роті». З 2015 року служив у 128-й ОГПБр. 02016-04-077 квітня 2016 Загинув в ніч на 8 квітня поблизу селища Піски (Ясинуватський район) під Донецьком, під час обстрілу зі 120-мм мінометів, відбиваючи спробу прориву ДРГ противника. Похований у Новоселівці[12].
За даними ІАЦ РНБО, за минулу добу внаслідок бойових дій один український військовослужбовець загинув, 12 дістали поранень. Боєць загинув поблизу селища Опитне (Ясинуватський район) під Донецьком[13].
3139     Береза Володимир Степанович 01976-06-022 червня 1976, Тухолька Сколівський район Львівська область. Військовослужбовець 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка). Мобілізований 15 серпня 2015 року. 02016-04-1111 квітня 2016 Загинув внаслідок вогнепального поранення в селі Трудове (Новоайдарський район) Луганської області[14].
3140     Захаров Андрій Володимирович
(Позивний «Захар»)
01984-01-1515 січня 1984, Іваново РРФСР. Проживав у м. Біла Церква, Київська область. Сапер інженерно-саперної служби 5-го окремого батальйону Української добровольчої армії (раніше — 5 ОБат ДУК-ПС). Народився в Іваново, виріс у дитбудинку, в юнацькі роки приїхав на Закарпаття, згодом перебрався на Київщину, у Білу Церкву. Добровольцем пішов на фронт у складі 5-го ОБат ДУК. Рідних немає. 02016-04-1212 квітня 2016 Загинув в районі міста Авдіївка (Донецька область) під час розмінування території, закривши собою побратимів від вибуху міни з «розтяжкою». Бойові товариші з саперної служби вирішили поховати Андрія в Чернівцях, на Алеї Слави міського кладовища «Годилів»[15].
3141     Петренко Іван Васильович 01985-02-2121 лютого 1985, Велика Бугаївка Васильківський район (Київська область). Військовослужбовець 59-ї окремої мотопіхотної бригади (Гайсин). Залишилися батьки, дружина та 4-річний син. 02016-04-1313 квітня 2016 Загинув на блокпосту в районі міста Мар'їнка (Донецька область)[16].
За даними ІАЦ РНБО, за минулу добу один військовослужбовець загинув, ще один дістав поранень, на донецькому напрямку внаслідок обстрілів[17].
3142     Левін Костянтин Владиславович
01970-02-1212 лютого 1970, Харків. Молодший сержант, військовослужбовець 54-го окремого розвідувального батальйону. Працював на будівництві житла. Мобілізований у першу хвилю мобілізації на початку 2014 року, служив у прикордонних військах. По закінченні терміну служби вирішив залишитись у війську, служив у Харківському військкоматі, згодом знову вирушив на передову у складі 54-го розвідбату. Залишилися батьки, дружина та 17-річна донька. 02016-04-1313 квітня 2016 За повідомленнями ЗМІ та у соцмережах, загинув від кулі снайпера поблизу смт Зайцеве під Горлівкою (Донецька область). Похований у Харкові на 18-му Безлюдівському кладовищі[18].
3143     Кабушка Мирослав Олексійович
01978-02-1919 лютого 1978, Полтава. Старший солдат, військовослужбовець 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї ОАЕМБр. Мобілізований в липні 2015 року. Залишилися батьки, дружина та дві доньки. Батько Мирослава — волонтер з «Громади Полтавщини». 02016-04-1414 квітня 2016 Загинув близько 23:00 під час бойових дій в промзоні міста Авдіївка (Донецька область). Похований у Полтаві[19].
3144     Рибаченко Олександр Сергійович
(Позивний «Риба»)
01989-10-099 жовтня 1989, Гайсин Вінницька область. Проживав у м. Бровари Київська область. Старший солдат, навідник СПГ роти вогневої підтримки 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» 54-ї ОМБр. Мобілізований 29 вересня 2015 року як доброволець. Залишились батько, брат, сестра, дружина та 4-річний син. 02016-04-1616 квітня 2016 Підірвався на протипіхотній міні в с. Троїцьке (Попаснянський район) Луганської області. Втратив багато крові, під час медичної евакуації реанімобілем двічі зупинялося серце. Помер від поранень на хірургічному столі центральної районної лікарні міста Бахмут (Донецька область). Похований у Гайсині[20].
3145     Чуприна Валерій Олександрович
(Позивний «Нєвмєняємий»)
01981-12-2929 грудня 1981, Костогризове (Цюрупинський район) Херсонська область. Сержант 1-го батальйону 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське). Був єдиним сином у матері. Мобілізований 31 липня 2014 року, згодом підписав контракт на військову службу. Залишилися мати, вагітна дружина та двоє маленьких дітей. 02016-04-1717 квітня 2016 Повертався на автомобілі УАЗ-452 з передової, куди завіз товаришів по службі. На вул. Чапаєва на околиці смт Станиця Луганська (Луганська область), автомобіль наїхав на фугас. Вибухом Валерія відкинуло майже на 20 метрів, від поранень загинув на місці. Похований в селі Костогризове[21].
3146     Гаценко Микола Миколайович 01977-02-2323 лютого 1977, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший такелажник реактивного артилерійського дивізіону 14-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). 20 років працював у КП «Кривбасводоканал», слюсарем аварійно-відновлювальних робіт водопровідної мережі. Мобілізований 14 липня 2015 року. Ніс службу в зоні АТО, зокрема, під Мар'їнкою. 02016-04-1717 квітня 2016 Помер від раку у шпиталі в Донецькій області в період проходження військової служби. Похований у селі Довгівка (Софіївський район)[22].
3147     Жордочкін Вадим Вікентійович 01978-11-2222 листопада 1978, РРФСР. Проживав у м. Малин Житомирська область. Солдат, водій-санітар 54-го окремого розвідувального батальйону (Новоград-Волинський). З дитинства проживав на Житомирщині, в с. Потіївка (Радомишльський район), в с. Ворсівка Малинського району, де закінчив школу, потім в місті Малин. Призваний за мобілізацією, після демобілізації підписав контракт на подальшу службу. Пройшов бої під Дебальцевим[23]. Залишилися дружина та син, діти від першого шлюбу. 02016-04-1818 квітня 2016 Загинув в результаті підриву на міні поблизу села Широкине (Волноваський район Донецька область). Похований у Потіївці[24].
3148     Козирєв Леонід Вікторович
(Позивний «Козир»)
01989-09-2727 вересня 1989, Дніпропетровськ. Молодший сержант, військовослужбовець 43-го окремого мотопіхотного батальйону «Патріот», в/ч пп В0829 (Дніпропетровськ) 53-ї ОМБр. 02016-04-1919 квітня 2016 Загинув в ніч на 20 квітня під час артилерійського обстрілу поблизу смт Зайцеве під Горлівкою (Донецька область). 122-мм снаряд влучив у бліндаж, троє бійців загинули (двоє на місці, третьому відірвало ноги і він загинув від втрати крові), ще 3 дістали поранень[25].
3149     Матвєєв Анатолій Володимирович
01975-08-2828 серпня 1975, проживав у м. Вінниця. Старший солдат, старший навідник гранатометного відділення гранатометного взводу 43-го окремого мотопіхотного батальйону «Патріот», в/ч пп В0829 (Дніпропетровськ) 53-ї ОМБр. Мобілізований в липні 2015 року. Неодружений. Залишився брат. 02016-04-1919 квітня 2016 Загинув в ніч на 20 квітня під час артилерійського обстрілу поблизу смт Зайцеве під Горлівкою (Донецька область). 122-мм снаряд влучив у бліндаж, троє бійців загинули, ще 3 дістали поранень. Похований на Стадницькому кладовищі Вінниці[25][26].
3150     Логвиненко Олег Павлович
01972-12-033 грудня 1972, Дзвінкове Васильківський район (Київська область). Солдат 43-го окремого мотопіхотного батальйону «Патріот», в/ч пп В0829 (Дніпропетровськ) 53-ї ОМБр. Виріс у багатодітній родині. З чотирьох братів у сім'ї троє пішли на фронт добровольцями. У Олега залишилися мати, тяжкохворий батько, троє братів й сестра, дружина та двоє дітей. 02016-04-1919 квітня 2016 Загинув в ніч на 20 квітня під час артилерійського обстрілу поблизу смт Зайцеве під Горлівкою (Донецька область). 122-мм снаряд влучив у бліндаж, троє бійців загинули, ще 3 дістали поранень, Олегу відірвало ноги та посікло все тіло осколками. Похований у с. Дзвінкове[25][27].
3151     Бистров Андрій Олександрович 01970-11-2323 листопада 1970, Івано-Франківськ. Військовослужбовець 14-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Мобілізований 28 травня 2015 року. Одружився за день до відправлення в зону бойових дій. Залишилась вагітна дружина, навесні 2017 народилась донька[28]. 02016-04-2020 квітня 2016 Помер через набряк головного мозку під час несення служби поблизу міста Красногорівка (Мар'їнський район Донецька область). Поховання на Чукалівському кладовищі Івано-Франківська[29].
3152     Біленький Андрій Михайлович 01983-02-055 лютого 1983, Шепетівка Хмельницька область. Сержант матеріально-технічного забезпечення 53-ї окремої механізованої бригади, в/ч пп В0927 (Сєвєродонецьк). Вступив до Київського університету економіки і технологій транспорту. Працював у Шепетівці на залізниці. Зайнявся підприємництвом, відкрив свою справу з фарбування автомобілів. Призваний за мобілізацією у серпні 2015 року. Залишилися батьки, дружина та маленька донька. 02016-04-2020 квітня 2016 Трагічно загинув поблизу с. Федорівка (Бахмутський район) Донецької області, обставини не уточнено. Похований на центральному міському кладовищі Шепетівки[30].
3153     Парфентьєв Ігор Володимирович 01977-11-1010 листопада 1977, Чернівці. Солдат 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Мобілізований 23 березня 2015 року. Під час несення служби на Донеччині захворів, лікувався у шпиталі, був на реабілітації. Потім поїхав знову на схід. Залишилися мати, сестра, 11-річна донька. 02016-04-2020 квітня 2016 Ніс службу в районі міста Волноваха (Донецька область). Помер у шпиталі внаслідок двосторонньої пневмонії. Похований на Алеї слави Центрального кладовища Чернівців[31].
3154     Шаврієв Ігор Костянтинович 01981-12-1616 грудня 1981, Миколаїв. Старший солдат 56-ї окремої мотопіхотної бригади (Мирне). Мобілізований в червні 2015 року. Залишилися батьки. 02016-04-2323 квітня 2016 Підірвався на фугасі 18 квітня поблизу села Широкине (Волноваський район Донецька область). Помер у лікарні імені Мечникова в Дніпропетровську. Похований у Миколаєві[32].
3155     Рогаль В'ячеслав Васильович 01972-09-2929 вересня 1972, Гарапівка Андрушівський район Житомирська область. Проживав у м. Чернігів. Майор, заступник командира протитанкового артилерійського дивізіону з озброєння 56-ї окремої мотопіхотної бригади (Мирне). Жив і працював у Чернігові. Мобілізований в січні 2015 року. Вже на фронті отримав звання майора. Залишилися дружина та 12-річний син. 02016-04-2323 квітня 2016 Ніс службу в районі міста Маріуполь. Помер від серцевого нападу у військовій частині після повернення з бойового завдання. Похований у Чернігові на кладовищі Яцеве[33].
3156     Афанас Олег Андрійович
(Позивний «Афоня»)
01991-10-077 жовтня 1991, Сороки Молдова. Проживав у м. Київ (Солом'янський район). Старший солдат розвідроти 81-ї окремої аеромобільної бригади (Дружківка). Студент магістратури Європейського університету[34]. На фронт пішов добровольцем слідом за батьком — бійцем «Легіону Свободи» Євгеном Богданом, який фронт залишив лише після важкого поранення[35]. Залишилися батьки, брат та наречена. 02016-04-2323 квітня 2016 Загинув вранці в районі міста Авдіївка (Донецька область). Похований на Берковецькому кладовищі Києва[36].
3157     Креховецький Михайло Михайлович
01971-12-2424 грудня 1971, Солуків Долинський район (Івано-Франківська область). Солдат 58-ї окремої мотопіхотної бригади (Конотоп). 02016-04-2323 квітня 2016
орієнтовно
Загинув від осколкового поранення під час мінометного обстрілу в (Донецькій області). Похований у с. Солків[37].
Прим. 58 ОМПБр тримає оборону в районі міста Авдіївка.
За даними ІАЦ РНБО, за минулу добу в зоні проведення АТО загинули троє українських військовослужбовців, ще шість отримали поранення[38].
3158     Сологуб Роман Михайлович 01973-06-2727 червня 1973, Щербані (Старосинявський район) Хмельницька область. Солдат 53-ї окремої механізованої бригади, в/ч пп В0927 (Сєвєродонецьк). Після закінчення 8-річки здобув декілька спеціальностей: різьбяра по дереву, механізатора, водія автотранспорту, а також будівельника. На строкову службу був призваний за радянських часів, служив на флоті у Клайпеді, а закінчував службу вже на Чорному морі в незалежній Україні. Після початку війни долучився до волонтерського руху на підтримку бійців АТО. Мобілізований 14 липня 2015 року. Всю свою солдатську зарплатню витрачав на потреби колективу свого підрозділу. Мати померла, залишилися батько, молодший брат. 02016-04-2323 квітня 2016 В ніч на 23 квітня під Торецьком (Донецька область), на території взводного опорного пункту «Мостік», був забитий до смерті молодшим сержантом з іншої військової частини. З метою приховання скоєного злочину, молодший сержант вивіз ще живого Романа Сологуба у багажнику ВАЗ-2106 до водойми поблизу села Олександропіль (Ясинуватський район) (колишня Розівка). Тіло у водоймі знайшли місцеві 4 травня, в ньому упізнали зниклого військовослужбовця. Вбивцю затримано. 26 червня Романа поховали в с. Щербані[39].
3159     33 роки. Військовослужбовець ЗС України (в/ч не уточнено). 02016-04-2424 квітня 2016
орієнтовно
За повідомленням ЗМI «військовослужбовець скоїв самогубство, застрелившись з автомату». Це сталося у Костянтинівському районі Донецької області у селі Білокузьминівка.[40]
3160     Іванов Денис Михайлович
01991-12-066 грудня 1991, Російська Федерація. Проживав у м. Помічна Добровеличківський район Кіровоградська область. Солдат 54-ї окремої механізованої бригади (Бахмут). Був єдинoю дитинoю в батьків, кілька років тому сім'я переїхала в Україну. Після армійської служби працював електромонтером в Помічнянській дистанції сигналізації та зв'язку на Одеській залізниці. Мобілізований у серпні 2015 року. Неодружений. 02016-04-2424 квітня 2016 Загинув під час бою з ДРГ противника на спостережному пункті поблизу смт Луганське (Бахмутський район Донецька область). Внаслідок цього бою загинули двоє бійців, ще один потрапив у полон. Похований у місті Помічна[41].
За уточненими даними ІАЦ РНБО за минулу добу станом на 24 квітня, загинув ще один український військовослужбовець. Він отримав надзвичайно важкі поранення на передовій поблизу смт Луганське (Бахмутський район Донецька область) і помер за декілька годин в Бахмуті[42].
3161     Залізко Олександр Броніславович
01982-07-1212 липня 1982, Житомир. Солдат, кулеметник 54-ї окремої механізованої бригади, в/ч В2970 (Бахмут). Католик парафії Семінарійського костелу Святого Йоана з Дуклі, до війни прислуговував біля священика під час звершення меси. Ще навесні 2014 року хотів піти до війська добровольцем, але дружина тоді його вмовила, бо в них нещодавно народилася донька. Мобілізований 1 березня 2015 року, 24 квітня мав демобілізуватись. Залишилися батько, сестра, дружина та двоє маленьких дітей, 6-річний син і 2-річна донька. 02016-04-2424 квітня 2016 В ніч на 24 квітня заступив на чергування. Близько 6:20 ДРГ противника здійснила спробу прориву, Олександр загинув у бою від кульових поранень, що несумісні з життям. Похований на Смолянському кладовищі Житомира[43].
За уточненими даними ІАЦ РНБО за минулу добу станом на 24 квітня, загинув ще один український військовослужбовець. Він отримав надзвичайно важкі поранення на передовій поблизу смт Луганське (Бахмутський район Донецька область) і помер за декілька годин в Бахмуті[44].
3162     Ісаєв Сергій Володимирович
01975-04-1010 квітня 1975, Костянтинівка Донецька область. Старший сержант, сапер 122-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї окремої аеромобільної бригади (Дружківка). Строкову службу проходив у десантних військах. У Сергія був свій маленький бізнес з виготовлення тротуарної плитки. З початком війни активно долучився до волонтерського руху донбаського відділення ГО «Схід та Захід єдині», а 2015 року пішов добровольцем до війська захищати рідну Донеччину. Залишилися дружина та двоє неповнолітніх дітей, син і донька. 02016-04-2525 квітня 2016 Загинув під час виконання бойового завдання з розмінування в Донецькій області. Похований у Костянтинівці[45].
За повідомленням «Подробиць», в районі смт Новгородське (Донецька область) на горлівському напрямку, загинув військовий. Він намагався знешкодити протитанкову міну, і пристрій спрацював[46].
3163     Петров Андрій Миколайович 01978-12-1313 грудня 1978, Красне Перше (Обухівський район) Київська область. Солдат, стрілець — помічник гранатометника 14-ї окремої механізованої бригади. Мобілізований 23.04.2015. Після підготовки на полігоні с. Любомирка Рівненської області відправлений до військової частини в зону АТО. 02016-04-2626 квітня 2016 Трагічно загинув від вогнепальних поранень поблизу с. Касянівка (Нікольський район). Похований в с. Красне Перше[47].
3164     Наюк Роман Васильович 01976-11-3030 листопада 1976, Промінь (Луцький район) Волинська область. Проживав у Луцьку. Військовослужбовець (в/ч не уточнено). Мобілізований 9 липня 2015 року. Учасник АТО. 02016-04-2828 квітня 2016
орієнтовно
Помер під час несення військової служби, дату, місце й обставини не уточнено. Поховання на Львівщині у Старому Самборі 30 квітня[48].
3165     Мацюк Олександр Володимирович 01975-04-044 квітня 1975, Пісків Костопільський район Рівненська область. Солдат, навідник САУ 14-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Строкову службу проходив на Харківщині водієм БТР, працював у колгоспі «40-річчя Жовтня», пізніше працював охоронцем Костопільського ДБК та на інших роботах. Мобілізований 5 лютого 2015 року. Після підготовки на Рівненському полігоні, у травні 2015 відбув до зони АТО, служив в районі Мар'їнки й Красногоровки. Розлучений, залишились мати та донька 1997 р.н. 02016-04-2929 квітня 2016 Помер в період проходження військової служби в зоні АТО. Похований в рідному селі[49].
3166     Циклаурі Ревазо Шотаєвич
01984-07-2020 липня 1984, Грузія. Проживав у м. Шепетівка Хмельницька область. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї ОАЕМБр. Етнічний грузин. Після служби в армії приїхав на батьківщину матері, на Хмельниччину. В зону АТО пішов добровольцем, після боїв за Донецький аеропорт підписав контракт на подальшу службу. Залишилися мати, брат дружина та дві доньки (4 і 2 роки). 02016-04-2929 квітня 2016 Загинув під час бойових дій в промзоні міста Авдіївка (Донецька область). Поховали Резо у с. Михайлючка Шепетівського району[50].
3167     Завала Сергій Іванович
01983-08-1313 серпня 1983, Вінницькі Хутори (передмістя Вінниці) Вінницька область. Солдат, кулеметник 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Мобілізований 8 липня 2015 року. Залишилися батьки, двоє братів, сестра, дружина та донька 2009 р.н. 02016-04-2929 квітня 2016 Загинув в результаті мінометного обстрілу опорного пункту ЗСУ, що розташований між Красногорівкою та Пісками. Сергій із товаришем вийшов з бліндажу на перекур о 18:35, й раптом розпочався ворожий обстріл, поряд з Сергієм розірвалася міна. Прим. У Штабі АТО повідомляли про одного загиблого поблизу селища Невельське під Донецьком[51].
3168     Тарабанов Вадим Олександрович
01991-05-2323 травня 1991, Гвоздівка Миколаївський район (Одеська область). Солдат, помічник гранатометника 54-ї окремої механізованої бригади (Бахмут). 02016-04-3030 квітня 2016 Загинув поблизу міста Бахмут (Донецька область), ймовірно, в районі смт Луганське поблизу Світлодарського водосховища, внаслідок гранатометного обстрілу[52].

ТравеньРедагувати

3169     Пікуєв Василь Абрамович 01968-01-1010 січня 1968, Шпола Черкаська область. Старший солдат, номер обслуги 128-ї ОГПБр. Призваний за мобілізацією, на фронті з травня 2015. Ніс службу на Луганщині. Залишилися дружина та семеро дітей. 02016-05-011 травня 2016 Трагічно загинув в районі міста Авдіївка. Похований 6 травня у м. Шпола[53].
3170     Свіржевський Роман Петрович
01994-09-1818 вересня 1994, Корнин Рівненський район Рівненська область. Молодший сержант, військовослужбовець 55-ї окремої бригади зв'язку (Рівне). Три роки служив за контрактом, на війні з 19 років[54]. Залишилися батьки, сестра. 02016-05-011 травня 2016 Загинув в Луганській області під час виконання бойового завдання. Похований в с. Корнин[55].
3171     Ковальчук Сергій Михайлович
01973-04-2626 квітня 1973, Рокитне (Бобровицький район) Чернігівська область. Молодший сержант, старший навідник СПГ-9 14-ї окремої механізованої бригади, в/ч пп В0259 (Володимир-Волинський). До війська пішов добровольцем, мобілізований 7 травня 2015 року до в/ч ПП В0941 («Десна»). Після навчання у жовтні 2015 року поїхав на фронт у складі 14-ї бригади. Залишилась дружина та двоє дітей, син (проходить строкову службу у Десні) і донька (закінчує школу). 02016-05-011 травня 2016 Загинув під час виконання бойового завдання на лінії розмежування між Красногорівкою та окупованою Старомихайлівкою (Мар'їнський район Донецька область). Першими про загибель Сергія повідомили терористи «ДНР», українська розвідгрупа з 5 бійців підійшла до лінії розмежування, де відбулася перестрілка з силами противника, Сергія з місця зіткнення забрали російські бойовики. Похований 6 травня в Рокитному[56].
3172     Замета Єгор Станіславович
01989-04-066 квітня 1989, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, навідник протитанкового кулеметного взводу 34-го окремого мотопіхотного батальйону «Батьківщина» 57-ї ОМПБр (Кропивницький). До мобілізації працював зварювальником. Призваний за мобілізацією 10 липня 2015 року. Залишилися мати, брат. 02016-05-011 травня 2016 Помер о 3-й годині ночі в німецькій клініці Шаріте (Берлін). 5 вересня 2015 року був тяжко поранений снайпером на блокпосту поблизу смт Зайцеве під Горлівкою (Донецька область). Лікувався у Харківському та Київському військових шпиталях, переніс понад 12 операцій, з 17 листопада перебував на лікуванні в німецькій клініці, але врятувати його життя не вдалося. Увечері 30 квітня стан Єгора почав швидко погіршуватися, і вночі він помер. Похований 18 травня на Алеї Слави Центрального кладовища Кривого Рогу[57].
3173     Войтенко Віталій Сергійович 01985-05-033 травня 1985, Світловодськ Кіровоградська область. Військовослужбовець дивізіону 40-ї окремої артилерійської бригади (Первомайськ), в/ч пп В3502. Залишилися батько, дружина та 8-річний син. 02016-05-033 травня 2016 Помер близько 23:00 в районі міста Волноваха (Донецька область), у день свого народження, обставини не уточнено. Похований на на Ревівському кладовищі Світловодська[58].
3174     Литвин Андрій Миколайович 01970-05-3131 травня 1970, Богданівка (Знам'янський район) Кіровоградська область. Проживав у м. Черкаси. Військовослужбовець 11-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» 59-ї ОМПБр (Гайсин). Пішов до війська добровольцем у серпні 2015 року. Першу служив у гостомільській військовій частині, згодом вирушив на передову у складі 11-го батальйону. Залишилися мати, дідусь із бабусею та дружина. 02016-05-055 травня 2016 Був направлений з передової на операцію у шпиталь в м. Ірпінь, там йому видалили грижу. Після виходу зі шпиталю помер через зупинку серця. Похований у Богданівці[59].
3175     Гордін Володимир Павлович 01970-01-2424 січня 1970, П'ятирічка (Баранівський район) Житомирська область. Проживав у м. Фастів Київська область. Військовослужбовець 12-го окремого полку оперативного забезпечення (Новоград-Волинський). Мобілізований 7 серпня 2015 року. Неодружений, залишилися батьки, брат, сестра. 02016-05-055 травня 2016 Помер під час несення військової служби у місті Щастя під Луганськом. Похований в с. П'ятирічка[60].
3176     Пазюн Василь Васильович
(Позивний «Кумець»)
01970-07-1717 липня 1970, Човновиця Оратівський район Вінницька область. Солдат, гранатометник 53-ї окремої механізованої бригади (Бердичів). Зі шкільних років проживав в с. Михайлівка-Рубежівка на Київщині. 02016-05-077 травня 2016 Помер від зупинки серця під час бойового чергування на блокпосту поблизу смт Південне, що неподалік Торецька (Донецька область). Похований в с. Михайлівка-Рубежівка[61].
3177     Півень Олександр Сергійович
01987-10-033 жовтня 1987, Конотоп Сумська область. Старший солдат батальйону 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя). 02016-05-088 травня 2016 Загинув о 15:30 в районі міста Авдіївка (Донецька область), підірвавшись на фугасі під час облаштування блокпосту. Похований у Конотопі на кладовищі по вулиці Богдана Хмельницького[62].
3178     Заяць Петро Іванович
01972-05-3030 травня 1972, Сторожинець Чернівецька область. Молодший сержант 54-ї окремої механізованої бригади (Бахмут). Мобілізований 17 серпня 2015 року, проходив підготовку на Рівненському полігоні. Розлучений, залишилася донька 1997 р.н., літні батьки та брат з сестрою. 02016-05-088 травня 2016 Загинув в районі міста Бахмут (Донецька область). Похований у Старожинці, на кладовищі при Церкві Архістратига Михаїла (Майдан)[63].
Прим. За лікарською довідкою - помер в реанімації у Харківському госпіталі внаслідок черепно-мозгової травми[64].
3179     Нефедьєв Євген Іванович
01970-07-2424 липня 1970, Караганда Казахстан. Мешкав у м. Київ. Молодший сержант, командир відділення 24-ї окремої механізованої бригади. 02016-05-088 травня 2016 Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Кримське (Новоайдарський район) Луганської області. Похований на Берковецькому кладовищі Києва[65].
За повідомленням Луганської обласної ВЦА, вранці 9 травня група українських військовослужбовців під час патрулювання біля села Кримське підірвалася на вибуховому пристрої з «розтяжкою», один військовослужбовець загинув, ще двоє отримали поранення[66].
3180     Полуцький Олександр Володимирович
01977-03-2020 березня 1977, Волошинівка Баришівський район Київська область. Солдат ЗСУ (підрозділ не уточнено), ймовірно, 7-ї роти 79-ї окремої аеромобільної бригади (Миколаїв). 02016-05-099 травня 2016 3-го травня близько 12:45 під Мар'їнкою (Донецька область) був поранений в голову кулею снайпера, тиждень перебував у критичному стані, помер в Дніпропетровській лікарні імені Мечникова[67].
Раніше портал «Depo.Запоріжжя» з посиланням на військових повідомляв, що під Мар'їнкою ворожий снайпер поцілив у голову десантнику 7-ї роти 79-ї ОАЕМБр, у важкому стані його повезли до лікарні, проте дорогою він помер[68].
3181     Горячев Сергій Володимирович 01980-07-2828 липня 1980, Бондарівка (Овруцький район) Житомирська область. Військовослужбовець прикордонних військ Державної прикордонної служби України. Працював в органах внутрішніх справ та на Овруцькому щебеневому заводі. Мобілізований 4 червня 2015 року, проходив підготовку у Навчальному центрі ДПСУ в Оршанці, після чого був направлений для несення служби у Краматорськ. Без батька залишилися дві доньки (молодшій 5 років). 02016-05-1010 травня 2016
орієнтовно
Трагічно загинув у Краматорську під час несення військової служби. Похований 12 травня в рідному селі[69].
3182     Кравченко Олександр Вікторович
01978-01-2020 січня 1978, Тростянець Сумська область. Мешкав у с. Білка (Тростянецький район). Солдат 58-ї окремої механізованої бригади (Конотоп). Мобілізований у квітні 2015 року. Без батька залишилось троє дітей. 02016-05-1010 травня 2016 Загинув внаслідок підриву на протитанковій міні вантажівки ГАЗ-66, що рухалася у прифронтовій зоні в районі міста Авдіївка (Донецька область). Похований у Тростянці[70].
3183     Савінов Едуард Володимирович
01970-08-1515 серпня 1970, мешкав у м. Чорноморськ Одеська область. Молодший сержант, командир відділення десантно-штурмової роти 1-го батальйону 36-ї окремої бригади морської піхоти (Миколаїв). Ще в юні роки втратив батьків. Працював зварювальником аварійної служби в ЖЕУ, мешкав у Великій Долині (Чорономорськ), де знімав півбудинка. На фронт пішов добровольцем під час 5-ї хвилі мобілізації. Розлучений, залишився 11-річний син та сестра. 02016-05-1010 травня 2016 В селі Широкине під Маріуполем (Донецька область) близько 15:00 двоє морпіхів пішли поправити огорожу фортифікаційних споруд після шторму та підірвались на встановленій міні з «розтяжкою». Едуард загинув одразу від осколкового поранення у сонну артерію. Поховання на Алеї слави кладовища між Малою та Великою Долинами[71].
3184     Поперечний Григорій Миколайович 01971-07-1414 липня 1971, Плебанівка (Шаргородський район) Вінницька область. Старший солдат, спецробітник роти ремонтно-відновлювального батальйону 4-ї окремої бригади (?). Мобілізований 24 квітня 2015 року. 02016-05-1111 травня 2016 Під час несення служби у селі Варварівка (Кремінський район) Луганська область солдату стало зле. Помер від гострого панкреатиту в реанімації районної лікарні у місті Кремінна, за 5 днів до демобілізації. Похований в рідному селі[72][73].
3185     Коваленко Ігор Іванович 01988-06-1616 червня 1988, Розалівка (Котовський район) Одеська область. Проживав у с. Ємилівка Голованівський район Кіровоградська область. Молодший сержант, командир 1-го відділення взводу розвідки 3 механізованого батальйону 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське). Народився в багатодітній родині, з 1992 року сім'я мешкала на Кіровоградщині. Після строкової армійської служби працював у Києві. Мобілізований 26 квітня 2015року. Залишилися мати, двоє братів, сестра та чотирирічний син. 02016-05-1313 травня 2016 Загинув під час несення служби на блокпосту біля с. Тепле (Станично-Луганський район) Луганської області. Похований в с. Ємилівка[74].
За повідомленнями ЗМІ, військовослужбовець 28-ї окремої гвардійської механізованої бригади на позиції взводного опорного пункту у Станично-Луганському районі під час сварки вбив свого командира та бойового товариша молодшого сержанта[75]
3186     Кожушний Руслан Володимирович 01976-09-1111 вересня 1976, Чукалівка Тисменицький район Івано-Франківська область. Військовослужбовець 39-го окремого мотопіхотного батальйону 93-ї ОМБр, в/ч пп В1603. Закінчив Богородчанське СПТУ № 12 за спеціальністю водій. Мобілізований 4 червня 2015 року, службу проходив у м. Красноармійськ Донецької області. До демобілізації Руслану залишалося менше місяця. 02016-05-1313 травня 2016 Помер у військовій частині в результаті серцевої недостатності. Похований у рідному селі[76].
3187     Грінченко Костянтин Валентинович 01968-04-088 квітня 1968, Малохатка Старобільський район Луганська область. Проживав у м. Донецьк. Військовослужбовець ЗСУ, в/ч пп В3468. Пішов добровольцем до української армії захищати рідний Донбас. За словами товаришів Костянтина, двоє його синів, відмовившись від батька, воюють на боці сепаратистів. 02016-05-1313 травня 2016 Помер від поранень, яких дістав у зоні АТО. Поховали Костянтина в Дрогобичі на Львівщині[77].
3188     Зварищук Роман Михайлович 01982-08-1010 серпня 1982, Теплик Вінницька область. Солдат, кулеметник прикриття 40-ї окремої артилерійської бригади, в/ч пп В3500 (Первомайськ). Навчався в училищі на тракториста. Останні роки працював різноробом. Мобілізований 04.08.2015. Мати втратила вже другого сина. Залишилася 10-річна донька. 02016-05-1414 травня 2016 Помер від ускладнень після пневмонії в Дніпропетровській лікарні імені Мечникова, захворів на початку травня під час несення військової служби в районі міста Волноваха. Похований в Теплику[72][78].
3189     Меренков Віктор Едуардович 01974-05-1717 травня 1974, Доброводи (Уманський район) Черкаська область. Мешкав в смт Бабанка. Військовослужбовець 311-го інженерно-технічного батальйону ЗС України. Ніс службу більше року поблизу Володарського під Маріуполем. Залишилися дружина та троє дітей. 02016-05-1414 травня 2016 Під час несення служби захворів на пневмонію, яка не була завчасно діагностована. Хвороба раптово загострилася, Віктора доправили у Запоріжжя, звідти вертольотом до Дніпропетровська у важкому стані, спочатку до військового шпиталю, потім до 16-ї дніпропетровської лікарні. Був підключений до апарату штучного дихання, вранці помер. Похований в смт Бабанка[79].
3190     Горбунов Дмитро Вікторович
(Позивний «Брежнєв»)
01981-03-2323 березня 1981, Чорноморськ Одеська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Мобілізований під час 5-ї хвилі мобілізації. Після демобілізації збирався піти в рейс. 02016-05-1515 травня 2016 Загинув в результаті обстрілу позицій українських військ з мінометів та стрілецької зброї поблизу шахти «Бутівська» на околиці міста Авдіївка (Донецька область). Похований на Алеї Слави Малодолинського кладовища Чорноморська[80].
3191     Атішев Радислав Олександрович
(Позивний «Ромео»)
01988-06-1414 червня 1988, Бердичів Житомирська область. Молодший сержант, сержант-інструктор навчального взводу підготовки снайперів школи підготовки снайперів 199-го навчального центру Командування Високомобільних десантних військ ЗСУ, в/ч А2900 (Житомир). Навчався на музичному відділенні Бердичівського педагогічного коледжу. У грудні 2015 року підписав контракт, з 6 квітня 2016 перебував в зоні АТО у складі взводно-тактичної групи Навчального центру. Залишилися мати та дві сестри. 02016-05-1818 травня 2016 Загинув близько 14:30 від кулі ворожого снайпера, в промзоні міста Авдіївка (Донецька область). Радислав укріплював позиції мішками з піском, у цей час снайпер поцілив бійцю у бік між пластинами бронежилета, куля пройшла навиліт. 20 травня з десантником попрощалися у військовій частині в Житомирі, похований на міському кладовищі Бердичева по вул. Войкова[81].
3192     Дусь Іван Петрович
01984-07-066 липня 1984, Велика Купля Березнівський район Рівненська область. Солдат 18-го окремого мотопіхотного батальйону «Одеса» 28-ї окремої механізованої бригади (раніше 18-й БТО «Одеса»). Мобілізований у квітні 2015 року. Залишилися мати та малолітня донька. 02016-05-1818 травня 2016 Отримав смертельне поранення у голову внаслідок снайперського обстрілу взводного опорного пункту поблизу села Малинове (Станично-Луганський район) Луганської області, з боку окупованого села Христове. Івана доставили в Станицю Луганську до районної лікарні, але врятувати його життя не вдалося, він помер під час операції. Похований у селі Данчиміст Костопільського району (поряд із с. Велика Купля)[82].
3193     Чемерицький Григорій Петрович 01971-09-022 вересня 1971, Леухи Іллінецький район Вінницька область. Солдат 53-ї окремої механізованої бригади (Сєвєродонецьк). Мобілізований у липні 2015 року. Учасник АТО, ніс службу в районі міста Соледар. 02016-05-1919 травня 2016 Під час служби у бійця загострилася гіпертонічна хвороба. Помер після крововиливу у мозок в Центральному військовому госпіталі м. Київ. Похований в рідному селі Леухи[83].
3194     Павленко Дмитро Петрович
 
01984-03-033 березня 1984, Пугачівка (Рокитнянський район) Київська область. Проживав у м. Біла Церква. Сержант, головний сержант 4-ї зенітно-ракетної батареї 2-го зенітно-ракетного дивізіону 1129-го окремого зенітно-ракетного полку (Біла Церква). Вчився і ріс у Білій Церкві. Закінчив ВПТУ № 9, працював на шинному заводі «РОСАВА». Призваний за мобілізацією 25 квітня 2014 року. Після року служби підписав контракт, як він казав, тому що потрібен країні. Проходив службу в селі Біла Гора (Костянтинівський район) на Донеччині. Піклувався про своїх бійців, передавав їм досвід, вони навіть називали його «мамою». Залишилися батьки, брат, дружина та син. 02016-05-1919 травня 2016 В Костянтинівському районі Донецької області після чергування Дмитро повернувся в частину та проводив навчання для новоприбулих бійців, під час якого у нього в руках розірвалася граната. Дмитро загинув, четверо бійців дістали поранень. Похований у Білій Церкві[84][85].
3195     Калашник Олександр Вікторович 01987-01-2828 січня 1987, Скосарівка Миколаївський район (Одеська область). Кулеметник 3-го батальйону 14-ї окремої механізованої бригади, (Володимир-Волинський). Мобілізований 1 квітня 2014 року. 17 серпня 2015 року добровiльно мобілізувався вдруге. 02016-05-2121 травня 2016 Загинув у зоні АТО поблизу міста Щастя під Луганськом[86].
3196     Хайсук Владислав Михайлович 01995 1995, Тягинка Бериславський район Херсонська область. Солдат, військовослужбовець 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське). 02016-05-2222 травня 2016 Ніс службу біля Станиці Луганської (Луганська область). Скоїв самогубство в розташуванні підрозділу, через знущання співслужбовців. Похований в с. Тягинка[87].

Прим. Волонтер Віктор Погодін 23 травня у ФБ написав: «В 28-й знову 1 — 200-й вчора, 1 — 200-й сьогодні! Подробиць не буде!»[88]. Уточнень та підтверджень, щодо другого загиблого немає.
3197     Дзундза Володимир Святославович 01983-10-077 жовтня 1983, Миколаїв. Проживав у с. Кунисівці Городенківський район Івано-Франківська область. Капітан, заступник командира роти по роботі з особовим складом 58-ї окремої механізованої бригади (Конотоп). 2005 року закінчив Одеський інститут Сухопутних військ за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями механізованих підрозділів». Служив на посадах заступника командира роти забезпечення з гуманітарних питань Миколаївського військового автомобільного коледжу, командира навчального взводу 354-го навчально-механізованого полку 169 навчального центру (Десна), 2010 року звільнений в запас. Мобілізований 15 серпня 2015 року. Залишилися батьки, сестра, дружина та син 2009 р.н. 02016-05-2222 травня 2016 Застрелений двома пострілами у голову поблизу с-ща Широкий (Станично-Луганський район). Похований в с. Куснівці[89].
3198     Драньчінков Віталій Миколайович
01969-01-2323 січня 1969, Нижні Сірогози Херсонська область. Старшина, снайпер 2 відділення 1 мотопіхотного взводу 4 мотопіхотної роти 39-го окремого мотопіхотного батальйону 93-ї ОМБр, в/ч пп В1603. Мобілізований 11 червня 2015 року. Одружений. 02016-05-2222 травня 2016 Загинув від чисельних осколкових поранень у ніч на 22 травня о 1:30 під час артилерійського обстрілу міста Авдіївка (Донецька область). Похований в смт Нижні Сірогози[90].
3199     Єфремов Дмитро Сергійович
01985-04-066 квітня 1985, Знам'янка Кіровоградська область. Солдат 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї ОАЕМБр. Працював черговим по станції Трепівка та Чорноліська. Призваний за мобілізацією. Залишилися батьки, дружина та двоє малолітніх дітей. 02016-05-2222 травня 2016 Загинув близько 16-17 години під час мінометного обстрілу промзони міста Авдіївка (Донецька область)[91].
3200     Іськов Микола Анатолійович 01971-04-1818 квітня 1971, Пахутинці Волочиський район Хмельницька область. Старшина, начальник інженерно-ремонтної майстерні 54-ї ОМБр. Розлучений, залишилися батько та троє дітей. 02016-05-2222 травня 2016 Трагічно загинув поблизу с. Семигір'я (Бахмутський район). Похований у Пахутинцях[92].
3201     Яблуновський Сергій Михайлович
(Позивний «Яблучко»)
01979-05-1414 травня 1979, Мар'янське (Апостолівський район) Дніпропетровська область. Сержант, розвідник 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка). Самотужки виховував 14-річну доньку. 02016-05-2323 травня 2016 Близько опівночі, під час обстрілу російськими бойовиками з автоматичного гранатомету опорного пункту бригади поблизу міста Щастя під Луганськом, отримав вогнепально-осколкові поранення нижніх кінцівок та тулубу, опіки верхньої частини грудної клітки та правої руки. Пораненому була надана медична допомога у лікарні, але на ранок, близько 8:00, сержант помер. Поховання в с. Мар'янське[93][94].
3202     Куліба Микола Михайлович
(Позивний «Батя» / «Дядя Коля»)
01960-12-2727 грудня 1960, 55 років, Срібне (Радивилівський район) Рівненська область. Молодший сержант, командир відділення 1-го штурмового взводу 2-ї «афганської» штурмової роти 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Капітан міліції. До війни працював на різних дільницях будівництва будівельних гіпермаркетів «Епіцентр», був бригадиром, завскладом в «Епіцентрі» у Рівному, Луцьку. Активний учасник Революції Гідності, був у складі 2-ї «афганської» сотні Самооборони Майдану. Пішов на фронт добровольцем ще у першому складі «Айдару». Залишилися мати, брат, сестра, двоє дорослих дітей. 02016-05-2323 травня 2016 Під час бою поблизу села Тарамчук (Мар'їнський район Донецька область) айдарівці виїхали на місце падіння ворожого безпілотника, пройшли на 3 км у бік окупованого Докучаєвська, та наїхали на протитанкову міну. Внаслідок підриву загинули двоє бійців. Після прощання у Києві на Майдані Незалежності, та у Рівному, Миколу поховали в селі Срібне[95][96].
3203     Баула Сергій Миколайович
(Позивний «Ворон»)
01970-05-1111 травня 1970, Київ. Сержант, командир гранатометного відділення 3-го штурмового взводу 2-ї «афганської» штурмової роти 24-го окремого штурмового батальйону ЗСУ «Айдар». Пішов на фронт ще у першому складі «Айдару». 02016-05-2323 травня 2016 Під час бою поблизу села Тарамчук (Мар'їнський район Донецька область) айдарівці виїхали на місце падіння ворожого безпілотника, пройшли на 3 км у бік окупованого Докучаєвська, та наїхали на протитанкову міну. Внаслідок підриву загинули двоє бійців[95].
3204     Смільницький Андрій Ярославович
01987-02-044 лютого 1987, Зміївка (Бериславський район) Херсонська область. Старший солдат, стрілець десантного взводу 2 аеромобільно-десантної роти 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї ОАЕМБр. Ще школярем був паламарем при церкві Святого Архистратига Михаїла. Працював барменом на пасажирському судні. Вивчив англійську, хотів поступати в «мореходку». У Андрія були проблеми із зором, він з дитинства носив окуляри, але його мобілізували. Служив у війську рік, за два тижні вже збирався до дому. Залишилися батьки та три сестри. 02016-05-2323 травня 2016 Загинув під час обстрілу з важкого озброєння промзони міста Авдіївка (Донецька область), снаряд влучив у перекриття бліндажу. Андрій був смертельно поранений осколком у потилицю. Похований у Зміївці[97][98].
3205     Бірюков Олександр Степанович
01971-01-1212 січня 1971, Червоноград Львівська область. Молодший сержант, військовослужбовець 90-го окремого десантного штурмового батальйону «Житомир» 81-ї ОАЕМБр. Працював майстром на шахті. Мобілізований у червні 2015 року як доброволець. Залишилась дружина і троє дітей, 18-річна донька та двоє синів 16 і 14 років. 02016-05-2323 травня 2016 Загинув під час мінометного обстрілу в районі міста Авдіївка (Донецька область). Похований у Червонограді[97][99].
3206     Крутофіст Віталій Іванович
01981-04-011 квітня 1981, Вижниця Чернівецька область. Проживав у с. Багна Вижницький район. Солдат 2 роти 21-го окремого мотопіхотного батальйону «Сармат» 56-ї ОМПБр. 2010 року закінчив Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича (філософсько-теологічний факультет). Прихильник ВО «Свобода». Мобілізований 23 квітня 2015 року, служив у районі Маріуполя. Залишилися мати та старший брат. 02016-05-2323 травня 2016 Автомобіль військових потрапив під мінометний обстріл поблизу села Павлопіль (Волноваський район Донецька область), загинули двоє бійців, ще один дістав важких поранень. Після проведення експертизи ДНК з Віталієм попрощалия у с. Багна. Похований на Вижницькому кладовищі[100].
3207     Іржик Юрій Іванович
(Позивний «Йожик»)
01988-04-2222 квітня 1988, Заводське Чортківський район Тернопільська область. Проживав в смт Каланчак Херсонська область. Молодший сержант, командир 1 взводу 2 роти 21-го окремого мотопіхотного батальйону «Сармат» 56-ї ОМПБр. На фронті з 2014 року. 02016-05-2323 травня 2016 Загинув внаслідок мінометного обстрілу поблизу села Павлопіль (Волноваський район Донецька область)[101].
    Бочаров Олександр Вікторович 01975-01-3030 січня 1975, Медвин (Богуславський район) Київська область. Солдат, механік-водій БМП 53-ї окремої механізованої бригади (Сєвєродонецьк). Після демобілізації в квітні 2016 року підписав контракт. Із кінця квітня 2016 перебував на передовій у Торецьку. Залишилися дружина та донька. 02016-05-2525 травня 2016 Загинув в м. Торецьк (Донецька область) під час виконання службових обов'язків. За повідомленням Богуславської районної адміністрації - підірвався на міні. Похований в с. Медвин[102].
3208     Жук Андрій Сергійович
(Позивний «Мауглі»)
01984-05-033 травня 1984, Запоріжжя. Виріс у с. Кам'янка (Городоцький район) Хмельницька область. Майор (посмертно), командир 3-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Навчався у Національній академії ДПСУ імені Богдана Хмельницького, після розподілу почав працювати начальником застави на Західній Україні, де намагався боротися з корупцією. Зрештою звільнився, переїхав до дядька в Одесу. Спочатку пішов у військову частину в Одесі захищати місто, а потім добровольцем на фронт. Залишилися мати (живе у Польщі) й сестра. 02016-05-2727 травня 2016 Увечері очолювана комбатом група, під час розвідки місця просування ворожої ДРГ у лісопосадці поблизу села Богданівка (Волноваський район) Донецької області, потрапила у засідку. Автоматною чергою було поранено трьох українських військовослужбовців, Андрій від поранень помер, коли йому надавали медичну допомогу. Для прикриття відходу ДРГ противник застосував міномети, артилерію та «Град». 29 травня з комбатом попрощалися у Києві. Похований у Хмельницькому на Алеї Героїв Раківського кладовища[103].
3209     Волокітін Олексій Григорович 01980-12-1010 грудня 1980, Знам'янка (Снігурівський район) Миколаївська область. Солдат, військовослужбовець 235-го загальновійськового полігону «Широкий лан», в/ч А1890. Учасник АТО. 02016-05-2727 травня 2016 Помер в Миколаївському шпиталі від наслідків важкої травми, отриманої в зоні АТО. Похований в Знам'янці[104].
3210     Любовський Генадій 01967-10-1414 жовтня 1967, Шахтарськ Донецька область. Військовослужбовець ЗСУ (підрозділ не уточнено). 02016-05-2828 травня 2016 Помер у Львівському госпіталі після тяжких поранень. Похований у м. Шахтарськ[105].
3211     Кочура Максим Юрійович
01979-01-077 січня 1979, Нікополь Дніпропетровська область. Мешкав м. Кременчук Полтавська область. Солдат, кулеметник 2-го мотопіхотного взводу 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 58-ї ОМПБр. Виріс у у с. Мозоліївка на Полтавщині. Закінчив Кременчуцький професійний ліцей нафтопереробної промисловості №19, де здобув професію штукатура-лицювальника, плиточника. Після строкової армійської служби працював штампувальником на Кременчуцькому колісному заводі, робітником у будівельних організаціях та приватних підприємствах Кременчука. Мобілізований 12 травня 2015 року. Залишилися діти від першого шлюбу. 02016-05-2828 травня 2016 Загинув близько 13:00 поблизу села Новоселівка (Ясинуватський район), на північ від міста Авдіївка (Донецька область), внаслідок підриву на міні автомобіля ЗІЛ. Похований на Свіштовському кладовищі Кременчука, у секторі героїв АТО[106].
3212     Белобусов Анатолій Дмитрович
01976-08-1717 серпня 1976, Вишевичі Радомишльський район Житомирська область. Проживав у м. Київ. Солдат 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 58-ї ОМПБр. Призваний за мобілізацією. Останні 8 років проживав із сім'єю у Києві. Залишилися дружина та донька. 02016-05-2828 травня 2016 В районі населених пунктів Верхньоторецьке — Новоселівка Друга (Ясинуватський район) Донецької області бійці 13 ОМПБ потрапили у засідку, в бою з ДРГ противника загинули 4 бійців батальйону[107][108].
3213     Брезгун Павло Іванович
01989-08-1111 серпня 1989, Новоінгулка Новоодеський район Миколаївська область. Солдат, командир 2 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 58-ї ОМПБр, в/ч пп В2278. 2008 року закінчив професійний ліцей у Миколаєві за спеціальністю «електромонтер». Залишилася дружина та маленька дитина. 02016-05-2828 травня 2016 В районі населених пунктів Верхньоторецьке — Новоселівка Друга (Ясинуватський район) Донецької області бійці 13 ОМПБ під час несення служби на спостережному пункті потрапили у засідку, в бою з ДРГ противника загинули 4 бійців батальйону[107][109].
3214     Гавриленко Роман Миколайович
01979-03-055 березня 1979, Марганець Дніпропетровська область. Проживав у м. Нова Каховка Херсонська область. Солдат, гранатометник 3 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 58-ї ОМПБр. У дитинстві переїхав з батьками до Нової Каховки. 1997 року закінчив СПТУ № 7 за спеціальністю «газоелектрозварювальник». Служив у Військово-Морських Силах у Севастополі інструктором з фізичної підготовки. Мобілізований у червні 2015 року. Залишилися батьки, брат. 02016-05-2828 травня 2016 В районі населених пунктів Верхньоторецьке — Новоселівка Друга (Ясинуватський район) Донецької області бійці 13 ОМПБ потрапили у засідку, в бою з ДРГ противника загинули 4 бійців батальйону[107][110].
3215     Шикера Олександр Григорович
(Позивний «Шакіра»)
01983-09-2626 вересня 1983, Сухоліси Білоцерківський район Київська область. Солдат 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 58-ї ОМПБр. Залишилась дружина і маленька донька. 02016-05-2828 травня 2016 В районі населених пунктів Верхньоторецьке — Новоселівка Друга (Ясинуватський район) Донецької області бійці 13 ОМПБ потрапили у засідку, в бою з ДРГ противника загинули 4 бійців батальйону[107][111].
3216     Богданов Денис Матвійович
01983-10-1616 жовтня 1983, Запоріжжя. Старший солдат, сапер 37-го окремого мотопіхотного батальйону 56-ї ОМПБр. У війську з серпня 2015 року. Був єдиним сином в сім'ї, залишилися батьки. 02016-05-2929 травня 2016 У секторі «Маріуполь», в районі Павлопіль — Гнутове, Денис забезпечував саперний супровід розвідгрупи. Коли група виходила на позицію для виконання завдання, потрапила під мінометний обстріл. Троє бійців загинули, ще один тяжко поранений. 1 червня із захисниками попрощалися у Маріуполі. Поховали Дениса у Запоріжжі на кладовищі Святого Миколая[112][113].
3217     Хорошун Сергій Григорович
01970-03-2727 березня 1970, Кам'янка-Дніпровська Запорізька область. Старший солдат 56-ї окремої мотопіхотної бригади (Мирне). Працював в міліції, в райдержадміністрації. Майор міліції. У війську з 27 лютого 2016 року, пішов на фронт добровольцем, підписавши контракт. 02016-05-2929 травня 2016 У секторі «Маріуполь», в районі Павлопіль — Гнутове, група розвідників потрапила під мінометний обстріл. Троє бійців загинули, ще один тяжко поранений. 1 червня із захисниками попрощалися у Маріуполі. Похований у місті Кам'янка-Дніпровська[112][114].
3218     Шапошник Олександр Леонідович
(Позивний «Мойсей»)
01970-09-1717 вересня 1970, Дніпро. Солдат, розвідник 56-ї окремої мотопіхотної бригади (Мирне). Олександр із родини військовослужбовців, мав незакінчену освіту військового льотчика. Пішов до війська добровольцем у серпні 2015 року. Залишились батьки. 02016-05-2929 травня 2016 У секторі «Маріуполь», в районі Павлопіль — Гнутове, група розвідників потрапила під мінометний обстріл. Троє бійців загинули, ще один тяжко поранений. 1 червня із захисниками попрощалися у Маріуполі. Похований у м. Дніпро на кладовищі смт Самарівка[112][115].
3219     Мороз Богдан Станіславович 01986-10-1111 жовтня 1986, Ватутіне Черкаська область. Боєць окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. За станом здоров'я не підлягав мобілізації. Добровольцем пішов в «Азов». Залишилися батьки, дружина. 02016-05-2929 травня 2016 Дата, місце й обставини не уточнено. Похований 31 травня у м. Ватутіне[116].
Прим. За інформацією, що розповсюдили в своїх пабліках російські екстремісти, помер 29 травня під Маріуполем через відрив тромбу.
3220     Мельник Роман Олегович 01993-01-2929 січня 1993, Глиняни Золочівський район (Львівська область). Військовослужбовець ЗСУ (підрозділ не уточнено). Учасник АТО. Залишилися мати, сестра. 02016-05-2929 травня 2016 Місце й обставини не уточнено. Поховали Романа у селі Перегноїв[117].
3221     Цимбалюк Анатолій Борисович
01989-03-088 березня 1989, Славута Хмельницька область. Солдат, старший стрілець механізованого батальйону 128-ї ОГПБр. Змалку втратив батька, був єдиним сином у матері. Навчався в професійно-технічному училищі на кухаря-кондитера. Мобілізований у липні 2015 року. Залишилися мати, дідусь і бабуся. 02016-05-3030 травня 2016 Загинув внаслідок мінометного обстрілу о 23:30—-23:55 поблизу с-ща Невельське Ясинуватського району. Ввечері добровільно вирішив змінити товаришів на посту, аби ті відпочили. Розпочався мінометний обстріл, Анатолій дістав осколкове поранення, помер дорогою до шпиталю. Похований у Славуті[118].
3222     Шемчук Василь Віталійович
(Позивний «Балу»)
01978-06-2222 червня 1978, Жабче (Старокостянтинівський район) Хмельницька область. Військовослужбовець 81-ї окремої аеромобільної бригади (Дружківка). Раніше служив у 2-му батальйоні 95-ї ОАЕМБр. 02016-05-3030 травня 2016 Загинув у селищі Піски (Ясинуватський район) під Донецьком. 1 червня з десантником попрощались у Житомирі, 2 червня у Старокостянтинові. Похований у рідному селі Жабче[119].
3223     Фіцкалинець Василь Васильович
(Позивний «Бук»)
01974-10-1111 жовтня 1974, Старе Давидково Мукачівський район Закарпатська область. Проживав у м. Буча та Ірпінь Київська область. Старший сержант, снайпер-розвідник 53-ї окремої механізованої бригади (Сєвєродонецьк). Мешкав із сім'єю в Ірпені. До того як поїхав на передову, працював інструктором на Яворівському військовому полігоні. Із березня 2016 перебував на передовій. Залишилися батьки, сестра, вагітна дружина та троє дітей (1999, 2002, 2009 р.н). 02016-05-3131 травня 2016 Загинув від кулі ворожого снайпера близько 23:00 поблизу смт Зайцеве під Горлівкою (Донецька область). Після прощання в Ірпені та у Бучі, похований на Алеї слави Героїв кладовища м. Буча[120].

ЧервеньРедагувати

3224     Тивончук Андрій Валерійович 01978-03-1515 березня 1978, Тучин Гощанський район Рівненська область. Прапорщик, командир автомобільного відділення взводу забезпечення роти матеріального забезпечення 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади. З 1996 до 1998 проходив військову службу в Бердичеві, а потім у Львові в прикордонних військах. В 1999—2001 роках навчався в Ужгородський школі прапорщиків, там і служив до 2003 року. Пізніше проходив службу в Тучинський військовій частині. Після звільнення з лав ЗСУ працював на ковбасному заводі будівельником, потім водієм. Мобілізований у липні 2015 року, ніс службу на Тучинському полігон. В травні 2016 вирушив на Схід, служив начальником колони матеріального забезпечення. Залишилися батьки. 02016-06-011 червня 2016 Помер на території військової частини в смт Велика Новосілка (Донецька область), через зупинку серця. Похований в Тучині[121].
3225     Костюк Євген Віталійович
(Позивний «Шльоцик»)
01996-08-2828 серпня 1996, 19 років, Вінниця. Боєць 1-ї окремої штурмової роти Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». До війни навчався у вінницькому профтехучилищі № 11 на кухаря. У 17 років пішов добровольцем в батальйон ОУН, воював у Пісках, Красногорівці, з лютого 2016, у складі ДУК ПС, на позиції шахта «Путилівська» («Бутівка-Донецька»). Залишилася мати та 7-річна сестра, дід полковник. 02016-06-022 червня 2016 29 травня був важко поранений у голову, підірвавшись на «розтяжці» в лісопосадці, поблизу шахти «Путилівська» («Бутівка-Донецька») в районі АвдіївкаДонецьк. Помер в ніч на 2 червня в реанімації лікарні ім. Мечнікова м. Дніпро. 3 червня з воїном попрощались у Києві на Майдані Незалежності. Похований у Вінниці на кладовищі села Лука-Мелешківська[122].
3226     Військовослужбовець (в/ч не уточнена). 02016-06-022 червня 2016 За даними ІАЦ РНБО, один військовослужбовець, який 1 червня дістав важке поранення у Зайцевому (Донецька область), помер в лікарні[123].
3227     Клочко Григорій Володимирович 01991-02-066 лютого 1991, Мар'ївка (Полтавський район) Полтавська область. Військовослужбовець (в/ч не уточнена). 02016-06-033 червня 2016 Місце й обставини не уточнено. Повідомлення в соцмережі: загинув на війні[124].
3228     Мазур Леонід Сергійович 01985-06-2828 червня 1985, Зарванці Вінницький район Вінницька область. Проживав у с. Якушинці. Старший солдат, артилерист 53-ї окремої механізованої бригади (Сєвєродонецьк). В ЗСУ 13 років, — з травня 2005, служив за контрактом у Вінницькій області. Мав також спеціальність військового кухаря. У грудні 2015 року після підготовки на Яворівському та Миколаївському полігонах вирушив на Донеччину. Залишилися дружина та двоє маленьких дітей, 7-річний син та 4-місячна донька. 02016-06-044 червня 2016 В ніч на 4 червня в одному з будинків у місті Костянтинівка (Донецька область) виникла сварка, під час якої 36-річний місцевий житель, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, кухонним ножем наніс смертельне поранення 31-річному військовослужбовцю та ще одного поранив. Відкрите кримінальне впровадження за статтею «умисне вбивство». Похований у с. Зарванці[125].
3229     Фоменко Дмитро Анатолійович 01977-10-2727 жовтня 1977, Коростень Житомирська область. Проживав у м. Суми. Військовослужбовець розвідроти 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка). Виріс в родині військового. Після аварії на Чорнобильській АЕС, у 1993 році разом із батьками переїхав до Сум. Здобув спеціальність автослюсаря. У 2015 році пішов добровольцем на фронт, ніс службу в районі м. Щастя. 02016-06-044 червня 2016 Помер через хворобу легенів в лікувальному закладі м. Харків, за тиждень до демобілізації. Похований на Алеї Почесних громадян Центрального кладовища м. Суми[126].
3230     Медведь Ігор Миколайович
01974-02-077 лютого 1974, Новгород-Сіверський Чернігівська область. Проживав у м. Чернігів. Солдат, механік-водій БМП 53-ї окремої механізованої бригади (Сєвєродонецьк). У Чернігові працював на одній із фірм водієм гусеничного транспорту. Мобілізований навесні 2015 року. Залишилася дружина. 02016-06-055 червня 2016 Близько 21:30 ДРГ противника здійснила спробу пройти вздовж залізничної колії поблизу станції Майорськ (під Горлівкою у напрямку Торецька). Українські захисники відкрили вогонь на ураження. Під прикриттям 120 мм міномета диверсанти відійшли, але міна влучила у передовий спостережний пост, Ігор загинув, ще двоє бійців дістали поранень. Похований у Чернігові, на Алеї слави кладовища Яцеве[127].
3231     Фурманюк Руслан Миколайович 01984-08-2222 серпня 1984, Першотравневе Овруцький район Житомирська область. Солдат 24-ї окремої механізованої бригади. Строкову службу проходив у Прикордонних військах. Працював у вантажному цеху ВАТ «Овруцький ГЗК «Кварцит». Мобілізований 17 липня 2015 року. Залишилися мати та донька 2009 р.н. 02016-06-055 червня 2016 В листопаді 2015 року отримав важкі поранення в зоні АТО, без свідомості був доставлений у Харківський військовий госпіталь, а згодом перевезений до Києва. Шість місяців боровся за життя, але від важких поранень помер[128].
3232     Танасійчук Петро Іванович
01989-07-1212 липня 1989, Василів (Заставнівський район) Чернівецька область. Солдат інженерно-саперного взводу 23-го окремого мотопіхотного батальйону «Хортиця» 56-ї ОМПБр. Закінчив Кіцманський технікум. Працював на МТК «Калинівський ринок» у Чернівцях. В армії не служив, мобілізований 3 червня 2015 року, як доброволець. Розлучений. Залишилися мати та двоє маленьких дітей, син-першокласник і 4-річна донька. 02016-06-066 червня 2016 Загинув під час виконання бойового завдання поблизу сіл Павлопіль — Пищевик (Волноваський район Донецька область), в результаті підриву на вибуховому пристрої з «розтяжкою». Похований в с. Василів[129].
3233     Кнуренко Андрій Миколайович 01959-04-044 квітня 1959, 57 років, Світловодськ Кіровоградська область. Старшина ремонтної роти 10-ї штурмової бригади (?), ймовірно, 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади (Коломия). 11 серпня 2015 року пішов добровольцем до лав ЗСУ, в зоні АТО забезпечував роту продуктами харчування та одягом. Залишилися дружина та троє дорослих дітей. 02016-06-077 червня 2016 Помер о 21:45 під час несення військової служби в селі Новоселівка (Донецька область). Товариш по службі розповів, що Андрій Миколайович вийшов ввечері подихати свіжим повітрям і впав. Медики констатували смерть через відрив тромбу. Похований у Світловодську[130].
3234     Тимчишин Володимир Григорович 01972-02-1010 лютого 1972, Вінниця. Солдат 2-го батальйону 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Понад 10 років працював водієм тролейбусу. Мобілізований у квітні 2015 року. В зоні АТО спочатку був заправником і водієм, розвозив ГСМ, потім став бійцем. Залишилися батьки, дружина та двоє дітей, 20-річний син і 12-річнa донька. 02016-06-077 червня 2016 Помер від травми, отриманої під час виконання службових обов'язків в смт Новотроїцьке (Волноваський район) Донецької області. Похований на Алеї Героїв Центрального кладовища Вінниці[131].
3235     Косарєв Володимир Віталійович 01972-09-1616 вересня 1972, проживав у с. Терешпіль Хмільницький район Вінницька область. Командир гранатометного відділення 2-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади, в/ч пп В2970 (Бахмут). Мобілізований 9 липня 2015 року. 02016-06-077 червня 2016 Помер від серцевого нападу під час несення служби в селі Троїцьке (Луганська область). Похований у с. Війтівці (Хмільницький район)[132].
3236     Несторяк Микола 01997-08-2323 серпня 1997, 18 років, Гробище Путильський район Чернівецька область. Солдат 80-ї окремої аеромобільної бригади (Львів). Пішов служити за контрактом у березні 2016 року. Залишилися батьки. 02016-06-077 червня 2016 Загинув поблизу Краматорська (Донецька область). За однією з версій, солдат покинув військову частину зі зброєю та набоями, а наступного дня його знайшли мертвим у посадці. Попередньо у військовій прокуратурі причиною смерті бійця назвали самогубство, але батьки солдата переконані, що їхнього сина довели до самогубства через знущання співслужбовців. Похований у селі Гробище[133].
3237     Військовослужбовець (підрозділ не уточнено). 02016-06-077 червня 2016 За повідомленням Центру волонтерів «Народний проект», один військовослужбовець загинув та двоє отримали важкі поранення 7 червня внаслідок обстрілу смт Зайцеве (Донецька область) із важкого озброєння 120-мм калібру[134].
3238     Цап Ярослав Йосипович
01965-04-1919 квітня 1965, 51 рік, Дем'янка-Лісна Жидачівський район Львівська область. Прапорщик, механік-водій 3-го зенітного ракетного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Працював водієм у місцевому господарстві в сусідньому селі Заріччя. 02016-06-088 червня 2016 В районі ДонецькАвдіївка, російські бойовики обстріляли позиції ротного опорного пункту ЗСУ поблизу шахти «Путилівська» («Бутівка-Донецька»), із застосуванням СПГ, АГС, ЗУ-23-2 та стрілецької зброї. Ярослав загинув на місці, ще один боєць, Бабич Іван, помер в лікарні наступного дня. Поховали Ярослава у рідному селі Дем'янка-Лісна[135].
3239     Кісліченко Дмитро Валерійович 01986-04-2323 квітня 1986, Знам'янка Кіровоградська область. Оператор протитанкової установки 80-ї окремої аеромобільної бригади (Львів). 2004 року закінчив Знам'янське ПТУ №12, працював помічником машиніста електровоза цеху експлуатації Знам'янського локомотивного депо. Мобілізований 27 липня 2015 року. Залишилися батьки, дружина та маленький син. 02016-06-099 червня 2016 Загинув під Авдіївкою (Донецька область). Похований у рідній Знам'янці[136].
3240     Бабич Іван Іванович
01983-08-2222 серпня 1983, Перечин Закарпатська область. Солдат 15-го окремого гірсько-піхотного батальйону (Ужгород) 128-ї ОГПБр. Влітку 2014 року пішов добровольцем в 4-й батальйон 128 ОГПБр, потім перевівся в 24-ту ОМБр. 10 травня 2016 року, після демобілізації, підписав контракт і знову повернувся на Донецький фронт вже у складі 15-го ОГПБ. Учасник боїв за Дебальцеве. Залишилися батьки та молодший брат. 02016-06-1010 червня 2016 У ніч з 8 на 9 червня був важкопоранений поблизу шахти «Путилівська» («Бутівка-Донецька») в районі АвдіївкаДонецьк, у стані коми переправлений у Дніпро. Наступної ночі помер в лікарні. Похований у Перечині[137].
3241     Лось Роман Миколайович 01984-05-1111 травня 1984, Вишневе (Ріпкинський район) Чернігівська область. Проживав у м. Чернігів. Сержант міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Чернігів» (у відставці). На фронт пішов добровольцем у 2014 році. Залишилася дружина та 7-річна донька. Нагороджений відзнакою МВС «За відвагу в службі». 02016-06-1010 червня 2016 Помер о 6:00 в головному шпиталі МВС м. Київ, після 10-місячної коми і лікування у Греції. Поранення отримав 16.11.2014, коли російські бойовики обстріляли патрульний автомобіль МВС в районі автостанції смт Станиця Луганська. Тоді загинули два бійці батальйону, ще один від поранень помер у лікарні (Запека В.О., Іщенко А.В, Найдьон О.В.), п'ятеро, серед них і Роман — отримали поранення. Роману зробили операцію в Чернігівській обласній лікарні, він вже став на милиці. Під час операції в афінській лікарні 20 липня 2015 року впав у кому, в березні 2016 перевезений до головного шпиталю МВС м. Київ[138].
3242     23 роки. Військовослужбовець 53-ї окремої механізованої бригади (Сєвєродонецьк). 02016-06-1010 червня 2016 За повідомленням журналіста Романа Бочкали, о 5:00 противник обстріляв з гранатомету смт Зайцеве (Донецька область), один військовослужбовець загинув від поранень, несумісних із життям[139].
За даними ІАЦ РНБО, за минулу добу внаслідок бойових дій загинув один український військовий. Як повідомлялося, ще один військовослужбовець загинув у результаті підриву вантажівки. Десятеро українських бійців було поранено[140].
3243     Макаревич Борис Степанович
01971-08-3131 серпня 1971, Білокриниця (Кременецький район) Тернопільська область. Майор, командир мінометної батареї 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар», в/ч пп В2950. Старший офіцер відділення комплектування Кременецького об'єднаного міського військового комісаріату Тернопільської області. Закінчив Хмельницьке військове училище, працював у військкоматах у Вінниці, Ковелі, Бершаді, Крижополі. 2008 року був комісований за станом здоров'я, повернувся до рідного села, займався домашнім господарством. Під час першої хвилі мобілізації навесні 2014 року повернувся на службу до Кременецького військкомату, згодом навчав вояків у військовій частині в Старичах. 29 квітня 2016 року був призначений на командирську посаду у військову частину В2950 та направлений в зону АТО. Залишились мати, сестра, дружина, 17-річна донька та племінник, який служить за контрактом на Луганщині. 02016-06-1111 червня 2016 Близько 1:00 поблизу села Славне (Мар'їнський район) Донецької області на протитанковій міні підірвався військовий вантажний автомобіль, загинули двоє бійців батальйону «Айдар», ще четверо дістали поранень. Похований у Білокриниці[141][142].
3244     Тихонов Євген Олександрович 01985-05-2222 травня 1985, Каховка Херсонська область. Проживав у с. Цукури Каховський район. Старший солдат гаубично-артилерійської батареї 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар». До війська пішов добровольцем у серпні 2015 року. Залишилися батьки, дружина та 2-річна донька. 02016-06-1111 червня 2016 Близько 1:00 поблизу села Славне (Мар'їнський район) Донецької області на протитанковій міні підірвався військовий вантажний автомобіль, загинули двоє бійців батальйону «Айдар», ще четверо дістали поранень. Похований на кладовищі у с. Кам'янка (Каховський район)[141][143].
3245     Маслей Роберт В'ячеславович
(Позивний «Док»)
01991-09-2323 вересня 1991, Хуст Закарпатська область. Парамедик Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Роберта виховували бабуся та тітка. За освітою механік. Відомий у середовищі байкерів як «Баджо». Коли почалась війна, пішов добровольцем до військкомату, пройшов всі комісії, але йому сказали чекати. Тоді Роберт долучився до добровольців «Правого сектору», пройшов підготовку на базі закарпатського ПС, навчився надавали медичну допомогу і поїхав на передову, де врятував чимало життів. В ПС його називають одним з найкращих своїх парамедиків. Неодружений. 02016-06-1111 червня 2016 В ніч на 12 червня, в результаті артилерійського обстрілу шахти «Путилівська» («Бутівка-Донецька») в районі АвдіївкаДонецьк, частково обвалилися бетонні конструкції на шахті. Російські бойовики били прямим наведенням з САУ і танка. Внаслідок обстрілу та обвалу загинули 4 добровольця ПС, 11 поранених, ще одного шукають, у 128 бригади троє поранених. Після прощання у Києві Роберта поховали у Хусті[144][145].
3246     Гнатюк Юрій Вікторович
(Позивний «Гуцул»)
01990-05-033 травня 1990, Красилів Хмельницька область. Боєць 2-ї окремої тактичної групи Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Неодружений. Залишилися мати, сестра. 02016-06-1111 червня 2016 В ніч на 12 червня, в результаті артилерійського обстрілу шахти «Путилівська» («Бутівка-Донецька») в районі АвдіївкаДонецьк, частково обвалилися бетонні конструкції на шахті. Російські бойовики били прямим наведенням з САУ і танка. Внаслідок обстрілу та обвалу загинули 4 добровольців ПС. Після прощання у Києві та Красилові, похований на кладовищі с. Сорокодуби (Красилівський район)[144][146].
3247     Шевченко Ярослав Михайлович
(Позивний «Ярик»)
01975-04-088 квітня 1975, Білики Кобеляцький район Полтавська область. Поживав у Київській області. Боєць окремої тактичної групи Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Одружений. 02016-06-1111 червня 2016 В ніч на 12 червня, в результаті артилерійського обстрілу шахти «Путилівська» («Бутівка-Донецька») в районі АвдіївкаДонецьк, частково обвалилися бетонні конструкції на шахті. Російські бойовики били прямим наведенням з САУ і танка. Внаслідок обстрілу та обвалу загинули 4 добровольців ПС. Поховання пройшло у колі близьких[144].
3248     Бутенко Андрій Іванович
(Позивний «Легат»)
01992-08-1111 серпня 1992, Новомихайлівка (Мар'їнський район) Донецька область. Боєць 2-ї окремої тактичної групи Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Раніше воював у складі батальйону «Айдар». Побував у полоні в Донецьку. Неодружений. 02016-06-1111 червня 2016 В ніч на 12 червня, в результаті артилерійського обстрілу шахти «Путилівська» («Бутівка-Донецька») в районі АвдіївкаДонецьк, частково обвалилися бетонні конструкції на шахті. Російські бойовики били прямим наведенням з САУ і танка. Внаслідок обстрілу та обвалу загинули 4 добровольців ПС. Поховання пройшло у колі близьких[144][147].
3249     Солдат батареї ПТРК протитанкового артилерійського дивізіону 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське). 02016-06-1111 червня 2016 За внутрішніми документами ЗСУ щодо втрат, 11 червня близько 1:30, в селищі Розквіт (Станично-Луганський район Луганська область), в бліндажі був знайдений мертвим солдат 28-ї ОМБР, який помер від серцевої недостатності[148].
3250     Бабій Руслан Григорович 01977-08-2323 серпня 1977, Затишок Уманський район Черкаська область. Проживав у с. Попівка (Маньківський район). Військовослужбовець 54-ї окремої механізованої бригади (Бахмут). Працював механізатором у місцевому господарстві. Призваний за мобілізацією у серпні 2015 року. Залишилися мати та молодша сестра. 02016-06-1212 червня 2016 За повідомленням у соцмережі, у розташуванні одного з батальйонів 54 ОМБр боєць 1977 р.н. родом з Уманського району вчинив самогубство, підірвавши себе гранатою[149][150].
3251     Уніч Олександр Сергійович 01979-09-3030 вересня 1979, Червоноград Львівська область. Солдат 55-ї окремої артилерійської бригади, в/ч пп В0105 (Запоріжжя). Мобілізований у травні 2015 року. Неодружений. 02016-06-1212 червня 2016 Місце й обставини не уточнені, загинув в зоні АТО. Похований на кладовищі с. Сілець (Сокальський район) під Червоноградом[151].
За внутрішніми документами ЗСУ щодо втрат, близько 1:45 12 червня, в 66-му військовому мобільному шпиталі у місті Покровськ (Донецька область) помер солдат 55-ї ОАБр, від гострого отруєння невідомою речовиною[152].
3252     Турковський Сергій Володимирович
01976-01-2929 січня 1976, Новоуспенівка Веселівський район Запорізька область. Молодший сержант, розвідник 21-го окремого мотопіхотного батальйону «Сармат» 56-ї ОМПБр. Мобілізований у квітні 2015 року. Залишилися дружина та двоє дітей. 02016-06-1414 червня 2016 В першій половині дня противник почав артобстріл села Павлопіль (Волноваський район Донецька область), під час якого на опорний пункт ЗСУ висунулась ворожа ДРГ. У бою загинули двоє українських захисників. Похований у рідному селі Новоуспенівка[153][154].
3253     Іванусь Ігор Миколайович 01976-02-2121 лютого 1976, Новомиколаївка (Дніпровський район) Дніпропетровська область. Молодший сержант, військовослужбовець 21-го окремого мотопіхотного батальйону «Сармат» 56-ї ОМПБр. 02016-06-1414 червня 2016 В першій половині дня противник почав артобстріл села Павлопіль (Волноваський район Донецька область), під час якого на опорний пункт ЗСУ висунулась ворожа ДРГ. У бою загинули двоє українських захисників. Похований у рідному селі Новомиколаївка[153][155].
3254     Кошмал Сергій Станіславович
(Позивний «Якудза»)
 
01989-01-1414 січня 1989, Халимонове Бахмацький район Чернігівська область. Молодший сержант, розвідник-кулеметник 13-го окремого мотопіхотного батальйону «Чернігів-1» 58-ї ОМПБр. Останні два місяці служив за контрактом. Майстер тату. Без батька залишився 4-річний син. 02016-06-1616 червня 2016 Загинув вранці в районі міста Авдіївка (Донецька область) від снайперського пострілу у голову[156].
3255     Мельничук Олександр Степанович 01975-12-3030 грудня 1975, Тростянка (Рожищенський район) Волинська область. Молодший сержант 92-ї окремої механізованої бригади (Башкирівка). Мобілізований навесні 2015 року. 02016-06-1616 червня 2016 Помер під час виконання військового обов'язку у зоні АТО. Під час щоденної роботи Олександру стало важко дихати і тисло в грудях, його шпиталізували, провели лікування і на наступний день виписали. За кілька днів військовий помер через зупинку серця[157].
3256     Самойленко Володимир Якович
(Позивний «дядя Вова»)
01960-02-088 лютого 1960, 56 років, Кременчук Полтавська область. Проживав у м. Київ. Старший солдат 1-ї «афганської» роти 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар», першого складу. Активний учасник Революції Гідності, з грудня 2013 року був у складі 8-ї афганської сотні Самооборони Майдану. На фронті з травня 2014 року, звільняв місто Щастя, брав участь у боях за Металіст, Новосвітлівку, де дістав контузію. Залишилися дружина та донька. 02016-06-1616 червня 2016 Після контузії у боях за Новосвітлівку в серпні 2014 Володимира відправили на лікування. На стан здоров'я вплинули травми, які він отримав у ДТП на Харківщині, коли повертався до дому у лютому 2015 року. Перебував у Харківському військовому шпиталі та у шпиталі м. Ірпінь. Після тривалого лікування помер внаслідок другого інфаркту. 20 червня з Володимиром попрощалися у Києві на Майдані Незалежності, похований на Лісовому кладовищі[158].
3257     Андрущенко Микола Анатолійович
(Позивний «Крим»)

01984-04-2828 квітня 1984, Цілинне Джанкойський район АР Крим. Старший солдат, старший розвідник 74-го окремого розвідувального батальйону (Черкаське). На фронт пішов добровольцем. Залишився син. В грудні 2014 року був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Другий орден отримав вже посмертно. 02016-06-1818 червня 2016 Загинув в зоні АТО, місце не уточнено, внаслідок підриву на протипіхотній стрибучій міни з «розтяжкою». Розвідники йшли вздовж лінії розмежування, Микола був попереду й почувши, як спрацювала міна, встиг попередити інших та зробив крок назустріч їй, щоб своїм тілом закрити товаришів. Помер на місці від поранень. Похований на Краснопільському цвинтарі міста Дніпро[159][160].
За даними ІАЦ РНБО, двоє військовослужбовців загинули, підірвавшись на міні поблизу смт Луганське (Бахмутський район Донецька область)[161].
3258     Лобов Сергій Миколайович
 
01988-06-1313 червня 1988, Харківська область. Майор, командир роти глибинної розвідки 74-го окремого розвідувального батальйону (Черкаське). За тиждень мав одружитись. Залишилися батьки, двоє братів та вагітна наречена. 02016-06-1818 червня 2016 Загинув в зоні АТО (за повідомленням у соцмережі, поблизу Троїцького), внаслідок підриву на протипіхотній стрибучій міни з «розтяжкою». Розвідники щойно встановила апаратуру для прослуховування і рушили вздовж лінії розмежування. Комроти зупинив основну групу і з двома бійцями пройшов ще 50 метрів, як поряд вибухнула міна. Сергій дістав поранення у голову, помер під час транспортування до шпиталю. Похований у с. Плисове Лозівського району Харківщини[159].
За даними ІАЦ РНБО, двоє військовослужбовців загинули, підірвавшись на міні поблизу смт Луганське (Бахмутський район Донецька область)[161].
3259     Гребінець Ігор Геннадійович
01994-03-1515 березня 1994, Покровське (Токмацький район) Запорізька область. Солдат 23-го окремого мотопіхотного батальйону «Хортиця» 56-ї ОМПБр. Залишилася мати. 02016-06-1818 червня 2016 Загинув внаслідок артилерійського та мінометного обстрілу в районі смт Талаківка і села Водяне (Волноваський район) неподалік міста Маріуполь (Донецька область). Похований в с. Покровське[161][162].
3260     Хом'як Ігор Петрович
01975-04-1818 квітня 1975, Плужне Ізяславський район Хмельницька область. Прапорщик 11-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» 59-ї ОМПБр. Був єдиною дитиною у батьків. Після армійської служби працював в охороні Хмельницької АЕС. Кілька років тому вийшов на пенсію. У квітні 2015 року пішов на фронт. Залишилися батьки, дружина та 12-річний син. 02016-06-1919 червня 2016 18 червня близько 23:20 дістав поранення під час мінометного обстрілу села Троїцьке (Попаснянський район) Луганської області, осколок міни влучив у сонну артерію. Помер в лікарні міста Попасна. Похований в рідному селі Плужне[163].
3261     Варга Василь Васильович 01984-08-2929 серпня 1984, Ужгород Закарпатська область. Військовослужбовець 53-ї окремої механізованої бригади (Сєвєродонецьк). Призваний за мобілізацією навесні 2015 року. Залишилися дружина та двоє маленьких синів. 02016-06-1919 червня 2016 За повідомленням Ужгородської міської ради, загинув 19 червня внаслідок мінометного обстрілу поблизу Донецька. Похований в Ужгороді на Пагорбі Слави на Кальварії[164]. Раніше волонтери повідомляли, що Василь Варга загинув 17 червня[165].
Прим. 53 ОМБр несе службу в районі смт Зайцеве під Горлівкою.
За повідомленням ГУ НП в Донецькій області, 16 червня на передовій зник 31-річний військовослужбовець, мешканець Ужгорода, він не повернувся з наряду. Вранці 17 червня поблизу терикону під Торецьком були виявлені поліетиленові мішки з людськими останками. Слідством встановлено, що військовослужбовець був вбитий під час сварки, підозрюваного затримано[166].
3262     Брощак Ігор Казимирович 01970-11-011 листопада 1970, Джанкойський район Крим. Проживав у с. Несолонь Новоград-Волинський район Житомирська область. Солдат 101-ї окремої бригади охорони ГШ ЗСУ. З Криму разом з батьками переїхав на їх батьківщину, в село Несолонь на Житомирщині. Рано втратив батька, мати Ігора виховала трьох дітей. Здобув професії зварювальника, водія, тракториста. Працював трактористом і комбайнером на селі, останні роки їздив на заробітки. Призваний за мобілізацією 24 квітня 2015 року. Залишилися дружина та четверо дітей, три доньки і син. Старшій доньці 23 роки, молодшій 5 років. 02016-06-1919 червня 2016 Загинув о 22:30 в зоні АТО від поранення у скроню, обставини не уточнено. Похований в с. Несолонь наприкінці червня[167].
3263     Ліщина Андрій Васильович
01985-02-1111 лютого 1985, Звиняче Горохівський район Волинська область. Молодший сержант, військовослужбовець 43-го окремого мотопіхотного батальйону «Патріот» (Дніпро) 53-ї ОМБр. Призваний за мобілізацією навесні 2015 року. Залишилася дружина та двоє дітей. 02016-06-2020 червня 2016 19 червня в районі міста Авдіївка троє військових виїхали з розташування роти, щоб набрати води для підрозділу. На ґрунтовій дорозі вантажівка наїхала на міну, військові дістали опіків та поранень, Андрій помер від опіків у лікарні в місті Покровськ (Донецька область)[168].
3264     Супруненко Андрій Павлович
01987-05-1616 травня 1987, Перелюб (Корюківський район) Чернігівська область. Проживав у Чернігові. Солдат, гранатометник 58-ї окремої мотопіхотної бригади (Суми). 2006 року закінчив Чернігівське будівельне училище №3, працював будівельником у Чернігові. Мобілізований 1 серпня 2014 року, учасник бойових дій, 23 липня 2015 року був демобілізований. 27 квітня 2016 року знову пішов на фронт, підписавши контракт на військову службу. Залишилися мати, дружина, двоє дітей від першого шлюбу. 02016-06-2020 червня 2016 Отримав важке поранення о 7-ї ранку поблизу смт Верхньоторецьке (Ясинуватський район Донецька область) внаслідок мінометного обстрілу, був доправлений до Дніпровського шпиталю, помер під час операції[169][170].
3265     Горностаєв Олександр Леонідович
01963-09-077 вересня 1963, 52 роки, Суми. Солдат 15-го окремого мотопіхотного батальйону «Суми» 58-ї ОМПБр. Навчався у Харківському політехнічному інституті. Працював у Сумах на машинобудівному заводі. Призваний за мобілізацією у 2014 році, через рік повернувся додому, а у 2016 році продовжив службу вже за контрактом. Залишилися мати, сестра та дорослий син. 02016-06-2020 червня 2016 О 7-ї ранку, поблизу смт Верхньоторецьке (Ясинуватський район Донецька область), внаслідок мінометного обстрілу, загинули двоє військовослужбовців. Олександр помер на місці від поранення осколком в шию. Похований на Алеї Почесних громадян Центрального кладовища м.Суми[169][171].
3266     Дегтяр Микола Сергійович
01990-04-055 квітня 1990, Рокитне (Бобровицький район) Чернігівська область. Старший солдат, старший стрілець — кулеметник 11-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» 59-ї ОМПБр. З 2008 по 2010 рік проходив строкову військову службу в Ужгороді, у 15-му гірсько-піхотному батальйоні. Працював на парковці в Києві. Мобілізований 5 квітня 2015 року як доброволець. У січні 2016 заочно здобув ступінь бакалавра у Київському національному університеті технологій та дизайну за кваліфікацією «фахівець у галузі легкої промисловості». Член Цивільного корпусу «Азов». Залишилися мати, батько, вітчим, сестра, та півторарічний син. З колишньою дружиною Микола розлучився, після того як пішов на фронт. 02016-06-2222 червня 2016 Загинув від чисельних поранень вночі поблизу села Троїцьке (Попаснянський район) Луганської області, внаслідок обстрілу зі 120-мм мінометів та САУ. Похований у Рокитному[172].
3267     Іванета Віктор Станіславович 01976-12-088 грудня 1976, Кропивня (Іванківський район) Київська область. Проживав у м. Фастів. Сержант поліції, боєць Полку поліції особливого призначення «Миротворець». Після закінчення школи працював різноробочим в одній із київських військових частин. З 2000 року працював слюсарем-складальником в ТОВ «Реклама-Сервіс» в с.Малютянка. 2002 року, одружившись, переїхав до міста Фастів. Допомагав будувати фастівський Собор Святого Миколая. У червні 2014 року пішов добровольцем в батальйон міліції «Київщина», наприкінці 2015 був переведений до полку «Миротворець». Залишилися дружина та дві доньки, 2004 і 2008 р.н. 02016-06-2323 червня 2016 О 10:15 на автошляху по вул. Першотравнева в Лисичанську (Луганська область), в районі мосту «Пролетарський» через р. Сіверський Донець, на спуску автодороги внаслідок відмови гальм військовий тягач МАЗ-537 з танком на платформі в'їхав у службовий вагончик блокпосту, в якому перебували бійці полку «Миротворець». Віктор загинув, ще 4 правоохоронці травмовані, також дістали травм водій та пасажир МАЗа. Похований на Алеї Героїв на Інтернаціональному кладовищі міста Фастова[173].
3268     Поляков Дмитро Олександрович 01980-01-1919 січня 1980, РРФСР. Проживав у місті Нетішин Хмельницька область. Старший сержант, кулеметник 57-ї окремої мотопіхотної бригади (Кропивницький). Служив більше року, учасник бойових дій на сході. Без батька залишилися троє дітей. 02016-06-2323 червня 2016 Ніс службу на адміністративному кордоні з окупованим Кримом, в Херсонській області. Помер у шпиталі від алкогольної інтоксикації[174].
3269     Косован Олег Володимирович 01985-12-2121 грудня 1985, Єнакієве Донецька область. Проживав у м. Шахтарськ, згодом у м. Сторожинець Чернівецька область. Солдат, сапер 12-го окремого полку оперативного забезпечення інженерних військ (Новоград-Волинський). Школу закінчив у Шахтарську. Часто приїжджав на Буковину, зокрема, у село Багна Вижницького району, до рідних на канікули. З дитинства товаришував з Віталієм Крутофістом (загинув під Павлополем 23 травня 2016). Вищу освіту за фахом «програміст» здобув у Чернівцях. Останнім часом проживав у бабусі в Сторожинці. Мобілізований 12 серпня 2015 року. Мати Олега також переїхала з Шахтарська на Вижниччину після того, як квартиру розбомбили. 02016-06-2424 червня 2016 Загинув поблизу села Новоолександрівка (Біловодський район) Луганської області, під час виконання бойового завдання, від вогнепально-вибухової травми, підірвавшись на гранаті. Похований на кладовищі у Вижниці[175].
3270     Вітюк Максим Вікторович 01988-08-1313 серпня 1988, Каховка Херсонська область. Військовослужбовець 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Працював на різних підприємствах Каховки й району. Мобілізований 15 липня 2015 року. 02016-06-2525 червня 2016 У зоні АТО брав участь у бойовій операції й отримав травму хребта, з 5 травня перебував у шпиталях спочатку Харкова, потім Києва. Помер у Київському шпиталі. Похований в Каховці[176].
3271     Попов Андрій Миколайович
01981-11-1515 листопада 1981, Біла Церква Київська область. Солдат 2-го взводу 2-ї роти 122-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї ОАЕМБр. Закінчив професійно-технічне училище №9, де здобув професію електромонтажника. Працював електромонтером з експлуатації електролічильників 3 групи кваліфікації ПАТ «Київобленерго». Мобілізований 12 серпня 2015 року як доброволець. Залишилися брат та маленький син. 02016-06-2626 червня 2016 Загинув близько 23:30 у ніч на 27 червня в результаті мінометного обстрілу промзони міста Авдіївка (Донецька область). Похований на Алеї Слави Сухоярського кладовища м. Біла Церква[177].
3272     Новоселов Тарас Миколайович
01989-01-1414 січня 1989, Київ. Солдат, гранатометник 3-го взводу 3-ї роти 122-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї ОАЕМБр. 2006 року вступив до Київського Вищого професійного училища водного транспорту Київської державної академії водного транспорту ім. Гетьмана П. Сагайдачного. З травня 2007 по лютий 2008 працював у Судноплавній компанії «Укррічфлот» кухарем на пасажирському теплоході «Тарас Шевченко». У 2008-2011 роках працював кухарем на кораблі «ROUGE». Бував у Південній Африці, Арабських еміратах, В'єтнамі, Індії. З 2012 по 2015 працював таксистом. 10 серпня 2015 року добровольцем пішов до військкомату і отримав повістку. Після підготовки на полігонах у Рівному і Житомирі був направлений до м. Костянтинівка, в червні потрапив на передову в Авдіївку. Залишились батьки, сестра. 02016-06-2727 червня 2016 Загинув в промзоні міста Авдіївка (Донецька область) від кулі снайпера. Похований на Берковецькому кладовищі у Києві[178].
3273     Мочернюк Василь Іванович 01976-05-022 травня 1976, П'ядики Коломийський район Івано-Франківська область. Військовослужбовець 8-го окремого мотопіхотного батальйону «Поділля» 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади (Коломия). Пішов на фронт добровольцем, в зоні проведення АТО перебував більше року. Залишились мати й сестра. 02016-06-2929 червня 2016 Помер у ніч на 29 червня у місті Красногорівка (Донецька область). В медичних документах зазначено, що Василь помер в результаті ішемічної хвороби серця. За словами рідних, на голові гематоми й на скроні наче слід від пострілу. Призначено повторну експертизу, поліція відкрила кримінальне провадження. Похований в селі П'ядики. [179].
Повторна експертиза підтвердила, що військовослужбовець помер від серцевого нападу[180].
3274  
 
  Сліпак Василь Ярославович
(Позивний «Міф»)
 
01974-12-2020 грудня 1974, Львів. Проживав у Парижі Франція. Боєць 1-ї окремої штурмової роти Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Оперний співак (бас-баритон). З 1983 по 1994 рік був солістом Львівської академічної хорової капели «Дударик». 1997 року закінчив Львівську консерваторію та був запрошений до Паризької опери. З 1997 року проживав у Франції. Фіналіст міжнародного оперного конкурсу Armel. Під час Революції Гідності брав участь в акціях української діаспори у Франції. Як волонтер організації «Fraternité Ukrainienne/Українське братство», допомагав українським захисникам, познайомився з бійцями ДУК ПС, та згодом сам долучився до 7-го окремого батальйону ДУК. Влітку 2015 року воював у Пісках в районі Донецького аеропорту. Повернувшись з фронту, продовжив волонтерську діяльність, давав благодійні концерти в Українському центрі у Парижі, допомагав дітям-сиротам, які втратили батьків у війні. Влітку 2016 року знову поїхав на Донбас, повіз зібрану допомогу захисникам-добровольцям. Залишились батьки (мешкають в Італії) та старший брат у Києві[181].
Герой України (посмертно).
02016-06-2929 червня 2016 Загинув у бою близько 6:00 від кулі снайпера, прикриваючи товаришів з кулемету. Українські захисники відбили атаку російських збройних формувань на смт Луганське (Бахмутський район Донецька область) з боку міста Дебальцеве, та перейшли у контрнаступ, посунувши противника з двох укріплених позицій на висотах поблизу с. Логвинове. Ще двоє бійців ПС тяжко поранені. Похований на Полі почесних поховань №76 Личаківського кладовища у Львові[182].
3275     Коваль Анатолій Олександрович
01985-09-077 вересня 1985, Старі Безрадичі Обухівський район Київська область. Солдат, військовослужбовець 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» 54-ї ОМБр. Сирота. Залишились дружина та 7-річний син. 02016-06-2929 червня 2016 Після атаки російських збройних формувань на позиції ЗСУ, із застосуванням мінометів, артилерії та озброєння БМП і танків, на «світлодарській дузі», підрозділи 54-ї ОМБр та 25-го ОМПБ, посунули противника з двох укріплених позицій на висотах поблизу с. Логвинове (Бахмутський район Донецька область). Важкі бої на дорозі БахмутДебальцеве між Луганським та Логвиновим тривали близько десяти годин. Анатолій загинув о 15:40 від міни, що влучила у бліндаж. В боях ще 11 військовиків дістали поранень. Похований в селі Старі Безрадичі[183].
3276     Татарчук Юрій Володимирович
(Позивний «Кум»)
01974-07-033 липня 1974, Суми. Молодший сержант, заступник командира бойової машини — навідник-оператор 54-ї окремої механізованої бригади, в/ч пп В2970. Закінчив Сумське медичне училище, де здобув спеціальність військового фельдшера, багато років віддав роботі у медичній галузі. Активний учасник Студентської революції у Сумах, Майдану 2004 року, Революції Гідності. Член УНА-УНСО з 2004 року. З початком російської збройної агресії брав участь у вишколах УНСО як медінструктор. Мобілізований 4 серпня 2015 року як доброволець. Залишилися батьки, сестра. 02016-06-2929 червня 2016 Зник безвісті під час бойових дій в районі смт Луганське — село Логвинове (Бахмутський район Донецька область), коли група відходила з висоти й потрапила під мінометний обстріл. Російські бойовики передали українській стороні за обміном тіло загиблого військового. Експертиза ДНК підтвердила особу загиблого. Поховання 28 серпня 2016 року на Центральному кладовищі м. Суми на Алеї Слави[184].
3277     Заріцький Сергій Миколайович 01994-07-1010 липня 1994, Покровка (Веселинівський район) Миколаївська область. Солдат НГУ, в/ч №3039. Мобілізований 9 червня 2015 року. Проходив службу в зоні АТО. 02016-06-2929 червня 2016 Трагічно загинув у м.Слов’янську Донецької області. Похований в с.Покровка Веселинівського району[185].
3278     Коваль Роман Борисович
01983-05-2525 травня 1983, Вищеольчедаїв Мурованокуриловецький район Вінницька область. Сержант, командир відділення військової частини пп В6204 (Волноваха). Мобілізований у квітні 2015 року. Залишилися дружина та двоє синів, 2006 і 2013 р.н. 02016-06-3030 червня 2016 Підірвався на протипіхотній міні поблизу села Павлопіль (Волноваський район Донецька область). Роман тягнув телефонну лінію і, повертаючись із завдання, натрапив на «розтяжку». Похований у с. Вищеольчедаїв[186].

Невстановлена дата смертіРедагувати

  Новіков Валерій, с. Новорозсош Новопсковського району Луганської області. Загинув в червні 2016 році, служив під Зайцевим[187]. Потрібна додаткова інформація.

Втрати силових структур в тилу під час війниРедагувати

  Карталиш Віктор Миколайович, 01963-06-1616 червня 1963, Олександрія Кіровоградська область. Солдат 30-ї ОМБр. Працював в Олександрійській районній лікарні, потім у Петрівській виправній колонії. Призваний за мобілізацією у квітні 2015. Учасник АТО. Помер 02016-04-044 квітня 2016 у Львівському військовому шпиталі від крупозної пневмонії. Залишилася мати, дружина та дві доньки[188].

  Сівоха Віктор Володимирович, 01979-08-011 серпня 1979, Соколова Хмільницький район Вінницька область. Проживав у м. Хмільник. Прапорщик, військовослужбовець 14-ї ОМБр. Мобілізований 31.05.2015, учасник АТО. Помер 02016-04-044 квітня 2016 внаслідок захворювання у військовому шпиталі міста Одеса. Похований в селі Соколова. Залишилися мати, дружина та син[189].

  Гриців Володимир Іванович, 01976-09-077 вересня 1976, Волосянка (Сколівський район) Львівська область. Солдат, санінструктор-радіотелефоніст медпункту 128-ї ОГПБр. Виріс у багатодітній родині. Здобув з відзнакою середню-спеціальну медичну освіту. Мобілізований 04.02.2015 до 184-го НЦ (Старичі), з 01.10.2015 служив у 128-ій бригаді, учасник АТО. Помер 02016-04-044 квітня 2016 у лікарні м. Дніпро. Похований в с. Волосянка на місцевому цвинтарі поблизу церкви. Розлучений, залишились мати та дві доньки[190].

  Пилиповський Владислав Олександрович, 01992-02-099 лютого 1992, Халимонове Бахмацький район Чернігівська область. Молодший сержант, командир відділення розвідувального взводу 17-го ОМПБ «Кіровоград» 57-ї ОМПБр. Виріс в багатодітній родині з сімома братами та сестрами. Після закінчення школи у 2009 працював різноробом у СТОВ ім. Ватутіна в с. Халимонове. Проходив строкову службу в ЗСУ, в/ч А1479 (м. Ічня), потім працював на різних роботах. Мобілізований 31.01.2015, учасник АТО, мав 27 бойових виходів у тил ворога, був представлений до нагородження орденом. Після виведення підрозділу із зони АТО загинув 02016-04-044 квітня 2016 за місцем дислокації в Цюрупинську (Херсонська область) від наскрізного кульового поранення голови через необережне поводження зі зброєю. Похований в с. Халимонове. Залишилися батьки, три сестри і четверо братів, один з яких служить за контрактом[191].

  Чужба Дмитро Миколайович, 01985-05-1010 травня 1985, Гірник (Червоноградська міська рада) Львівська область. Солдат 28-ї ОМБр. Закінчив Червоноградське ПТУ № 55. Призваний за мобілізацією, служив більше року. Учасник АТО. Повертався до своєї бригади з відпустки, 02016-04-088 квітня 2016 у Харківському потязі йому стало погано, терміново зупинили потяг і викликали швидку. По дорозі до шпиталю Дмитро помер. Похований на Сілецькому кладовищі Червонограда. Залишилися батьки, дружина та двоє дітей, син і донька[192].

  Веклич Олег Петрович, 01976-07-099 липня 1976, Сторожинець Чернівецька область. Старший сержант, військовослужбовець 3-ї батальйонно-тактичної групи 80-ї ОДШБр (Чернівці). Почав військову службу за контрактом в 201-му танковому полку в Сторожинці, далі проходив службу в 300-му ОМП в Чернівцях. В подальшому перебував на посаді начальника вогневого містечка на загальновійськовому полігоні «Прибан». З початком війни відбув до зони АТО, брав участь в героїчній обороні Луганського аеропорту, у бойових діях в районі населених пунктів Євсуг, Оріхове, Щастя, Металіст. Після повернення із зони АТО останній час важко хворів. Помер 02016-04-088 квітня 2016[193].

  Самойленко Віктор Сергійович, 01979-07-2323 липня 1979, Кременчук Полтавська область. Оператор ракетного дивізіону 27-ї РеАБр. Здобув професію електрогазозварювальника в ПТУ. У 1997 служив у складі ВМC у Севастополі. Повернувся додому у 2000, працював зварником на Крюківському вагонобудівному заводі та АвтоКрАЗ. Любив рибалити, займатися садівництвом. Мобілізований у січні 2015, проходив службу в районі м. Маріуполь. 25 березня померла бабуся Віктора, яка виховувала його з 4-х років після смерті батьків. Віктор мав демобілізуватися за кілька днів, але взяв відпустку, щоб попрощатися з бабусею. Помер 02016-04-099 квітня 2016 під час відпустки у м. Кременчук від пневмонії. Похований на Свиштовському кладовищі Кременчука. Залишилась неповнолітня донька[194].

  Ружицький Віктор, 57 років, Слобідка-Красилівська Красилівський район Хмельницька область. Військовослужбовець 56-ї ОМПБр. Учасник АТО. 02016-04-1616 квітня 2016 знайдений повішеним в одному з приміщень на території військової частини в смт Мирне (Мелітопольський район) Запорізької області. Залишилися двоє синів[195].

  Малетич Дмитро Миколайович, 01995-10-2828 жовтня 1995, Хмельницький. Проживав в смт Решетилівка Полтавська область. Солдат 93-ї ОМБр. Закінчив Решетилівський професійний аграрний ліцей ім. І. Г. Боровенського, Полтавське ПТУ № 4, здобув професії електрозварника та слюсаря з ремонту автомобілів. Служив за контрактом з 26.02.2015, учасник АТО. Помер 02016-04-1818 квітня 2016 під час несення військової служби у селищі Черкаське (Новомосковський район) Дніпропетровської області. Похований у Решетилівці[196].

  Лукашенко Сергій Анатолійович, 01959-08-3131 серпня 1959, 56 років, Хмільник Вінницька область. Сержант 14-ї ОМБр. Мобілізований 15.02.2015 як доброволець (тричі приходив до військкомату). Учасник бойових дій в зоні АТО, зокрема під Авдіївкою та Мар'їнкою, був важко поранений. Лікувався від отриманих в бою поранень у шпиталі міста Мар'їнка на Донеччині, після виписки 12 квітня поїхав на ротацію, невдовзі мав повернутися додому. Помер 02016-04-1919 квітня 2016 через зупинку серця уві сні у військовій частині в м. Володимир-Волинський. Похований у Хмільнику. Залишилася дружина та двоє дорослих дітей, син і донька[197].

  Ментинський Юрій Михайлович, 49 років, Надвірна Івано-Франківська область. Стрілець 53-ї ОМБр. Мобілізований в серпні 2015 як доброволець. Воював під Авдіївкою, на шахті «Бутівка». Під час обстрілу в зоні АТО отримав травму (куля під кутом поцілила в пластину бронежилета та спричинила забій грудної клітки). Після повернення із зони АТО, під час ротації проходив навчання на полігоні «Широкий Лан», де загострилася стара хвороба. Лікування виявилося неефективним, помер 02016-04-2424 квітня 2016[198].

  Кудима Олександр Станіславович, 01974-12-2424 грудня 1974, Лозівка (Козятинський район) Вінницька область. Мешкав у с. Дзигівка Ямпільський район (Вінницька область). Прапорщик, командир відділення взводу управління в/ч пп В6204 (Волноваха). Мобілізований 09.03.2015, учасник АТО. Помер 02016-04-2525 квітня 2016 у військовому шпиталі від лейкемії. Похований в с. Дзигівка. Залишились батьки, брати, дружина та двоє дітей[199].

  Олійник Дмитро Дмитрович, 27 років, Вінниця. Військовослужбовець, учасник АТО. Повернувся із зони АТО у відпустку. 02016-04-2626 квітня 2016 виїхав з дому на машині і зник, 29 квітня знайдений мертвим на вул. Революційній м. Вінниця у цій ж машині. За інформацією поліції, ознак насильницької смерті на тілі не виявлено, призначено судово-медичну експертизу[200].

  Гнатишин Володимир Євгенович, 01988-12-1717 грудня 1988, Убині Кам'янка-Бузький район Львівська область. Військовослужбовець 30-ї ОМБр. Учасник АТО. За місяць мав демобілізуватись (за іншими джерелами, нещодавно підписав контракт на подальшу службу), в серпні збирався одружитись. Загинув 02016-05-055 травня 2016 внаслідок розриву гранати під час стрільби з гранатомета АГС-17 на Яворівському полігоні (Львівська область). Поранень зазнали троє військовослужбовців, Володимир помер дорогою до шпиталю. Похований в с. Убині. Залишилися батьки, молодший брат[201].

  Юречко Микола Васильович, 01974-12-1818 грудня 1974, Застав'є (Тернопільський район) Тернопільська область. Проживав у с. Баворів. Сержант, командир мінометної батареї 53-ї ОМБр. Працював зварювальником у ТОВ «Нове життя», ФГ «Бучинський». Мобілізований у серпні 2015. Служив в районі Бахмута, у Троїцькому. Мав проблеми зі здоров'ям після отриманої контузії. Коли підрозділ вивели із зони АТО у Дніпропетровську область, проходив лікування. Раптово помер 02016-05-099 травня 2016 у Новомосковській районній лікарні. Про смерть бійця рідні дізналися майже через місяць. 11 червня похований в рідному селі. Неодружений, залишились мати і молодший брат[202].

  Євдощук Олексій Олександрович, 01985-04-1010 квітня 1985, Житомир. Сержант, командир відділення 4-ї роти 2-го батальйону 95-ї ОАеМБр. Служив за контрактом. З перших днів війни був на фронті, — Карачун, Савур-могила, Донецький аеропорт. Разом з Олексієм служив і його батько, брат також у війську. 02016-05-1717 травня 2016 вбитий з автомата солдатом під час конфлікту у місті Генічеськ Херсонська область, за місцем несення служби. Загинув від двох кульових поранень. Похований в селі Студениця Коростишівського району. Залишилась дружина та син[203]. 22.06.2017 вбивцю засуджено до 12 років позбавлення волі за ч. 1 ст. 115 КК України (умисне вбивство)[204].

  Дякун Роман Богданович, 01985 1985, Кобилля Збаразький район Тернопільська область. Гранатометник 1-го ОМПБ «Волинь» 14-ї ОМБр. Мобілізований 24.04.2015, ніс службу в зоні АТО. Перебував на ротації на Рівненському полігоні. 02016-05-2121 травня 2016, в обідню пору, троє військовослужбовців відпочивали на березі річки Замчисько у Костополі. Роман спробував перепливти річку й потонув. За словами керівника прес-служби ОК «Захід», військовослужбовці самовільно залишили військову частину та вживали алкоголь. Залишилися батьки[205].

  Іліка Іван Миколайович, 01966-06-2525 червня 1966, Глибока Чернівецька область. Старший лейтенант, командир інженерно-саперного взводу 11-го ОМПБ «Київська Русь» 59-ї ОМПБр. Мобілізований на початку 2015, учасник бойових дій в зоні АТО. За кілька днів мав демобілізуватись. 20 травня 2016, близько 4:00, разом з чотирма побратимами потрапив у масштабне ДТП в районі селища Коротич, під Харковом. Помер 02016-05-2424 травня 2016 о 18:30 у Харківському військовому шпиталі, не виходячи з коми. Похований в смт Глибока. Залишились батьки, сестра, дружина та двоє дітей[206].

  Губін Олександр Олександрович, 01970-08-2727 серпня 1970, Харків. Виріс і проживав у м. Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший лейтенант, начальник речової служби тилу 130-го ОРБ. Навчався у зенітно-ракетному училищі. Працював на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на керівних посадах. Мобілізований 09.02.2015. 26 травня 2016 прибув на Рівненський військовий полігон для облаштування табору батальйону, який мав поїхати на переформування. За кілька діб поскаржився на біль в грудях, його відвезли в Олександрійську лікарню, вранці 02016-05-2929 травня 2016 помер від серцевої недостатності. Похований на Алеї Слави Центрального кладовища Кривого Рогу. Залишилися батьки, дружина та двоє дітей[207].

  Тимощук Ігор Петрович, 32 роки, Лопатичі Олевський район Житомирська область. Солдат батальйону зв'язку, в/ч пп В4126 (Семиполки). Призваний за мобілізацією, служив більше року, виїздив у відрядження до зони АТО. Помер 02016-05-3030 травня 2016 у Головному військовому клінічному госпіталі м. Києва, куди був доставлений з військової частини 28 травня, з травмою голови, перебував у комі. За версією військових впав та розбив голову, за версією родичів — помер внаслідок побиття у військовій частині (на тілі є сліди побоїв, і це вже не вперше, у Ігора був конфлікт з ротним). Генштаб відсторонив двох командирів в/ч на час розслідування, до справи підключилися ЗМІ та уповноважений ВР з прав людини[208].

  Бусигін Євген Андрійович, 01983-08-099 серпня 1983, Олександрія Кіровоградська область. Старшина, командир взводу 34-го ОМПБ «Батьківщина» 57-ї ОМПБр. Закінчив ПТУ № 17, де здобув професію електрика. Працював водієм. Мобілізований у травні 2014, спочатку служив водієм бензовозу. Після року служби прийшов додому, а потім підписав контракт і знову повернувся до батальйону. Приїхав додому у відпустку. Загинув 02016-06-1111 червня 2016 під колесами вантажного потяга, близько 23:15 на залізничній станції «Олександрія». Сидів на рейці за 50 метрів від посадкової платформи і не відреагував на сигнали. Похований у новій частині центрального кладовища Олександрії в районі 31-го училища. Залишилися батьки, сестра, дружина та 9-річна донька. 23.08.2018 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ст. (посмертно)[209].

  Осіпов Олександр Олександрович, 01967-10-1616 жовтня 1967, Кременчук Полтавська область. Солдат 56-ї ОМПБр. Мобілізований 14.07.2015, пройшов навчання у навчальному центрі Полтави (на зв'язківця) та був направлений до 56-ї бригади, учасник АТО. Після повернення на ротацію ніс службу в смт Мирне (Мелітопольський район) Запорізької області. Вбитий 02016-06-1313 червня 2016 близько 21:00 співслужбовцем, під час сварки у приміщенні металевого вагончика, розташованого на території військової частини. Експертизою встановлено, що солдат помер від отриманих тяжких тілесних ушкоджень. Похований на Свиштовському кладовищі Кременчука в секторі Героїв АТО. Підозрюваного затримано, визнано винним та засуджено до 7 років позбавлення волі[210].

  Павлюченко Сергій Миколайович, 01976-07-1919 липня 1976, Бухалове (Гадяцький район) Полтавська область. Військовослужбовець 3-го ОПСпП. Мобілізований влітку 2014, проходив службу в 42-му БТО «Рух опору», нагороджений орденом «За мужність» за участь в операції під Іловайськом. У січні 2016 пішов служити в 3-й ОПСпП. Загинув 02016-06-1818 червня 2016 близько 21:30 у м. Кропивницький від вибуху невідомого вибухового пристрою, неподалік провулку Цегельного, навпроти міськвідділу поліції. У загиблого були чисельні травми кінцівок та тіла, ймовірно, він накрив вибуховий пристрій собою. Залишився 18-річний син та малолітня дитина[211].

  Олеськів Ігор Степанович, 01976 1976, Подорожнє (Жидачівський район) Львівська область. Військовослужбовець 1-го БОП імені Кульчицького НГУ. Активний учасник Революції гідності. У 2014 добровольцем пішов на фронт. Раптово помер 02016-06-2727 червня 2016 вдома під час відпустки від внутрішньої кровотечі. Похований в с. Журавно. Залишилися дружина та донька[212].

Померлі демобілізовані учасники АТОРедагувати

  Стасів Михайло Ярославович, 01968-11-2121 листопада 1968, Гайворонка Теребовлянський район Тернопільська область. Проживав у м. Тернопіль. Учасник АТО. Лікар-хірург, військовий медик 128-ї ОГПБр. 20 років працював хірургом в Тернопільській міській лікарні швидкої допомоги, останні роки був заступником головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності Тернопільського Центру первинної медико-санітарної допомоги. На місцевих виборах у жовтні 2015 балотувався до Тернопільської міськради по округу № 11 за списком ВО «Батьківщина». Пішов на фронт добровольцем у вересні 2014, протягом 13 місяців надавав медичну допомогу та рятував життя в зоні АТО, зокрема під час боїв за Дебальцеве. Нагороджений «Відзнакою Тернопільської міської ради». Помер 02016-04-011 квітня 2016 у Тернополі через раптову зупинку серця. Похований на Алеї Героїв Микулинецького кладовища[213].

  Зуй Олексій Іванович, 23.03.1957, 59 років, Київ (Голосіївський район). Учасник АТО. Помер 02016-04-033 квітня 2016, похований на Берковецькому кладовищі. Рідних немає[214]. Прим., у ЗМІ за 2008 рік є згадка про Олексія Зуя, голову Вуличної ради самоврядування вулиці Баренбойма Голосіївського району міста Києва «Промінь», можливо, це та сама людина, вік співпадає[215].

  Сердюк Юрій Станіславович, 01975-08-2929 серпня 1975, Вирішальне (Лохвицький район) Полтавська область. Військовослужбовець ЗСУ. Призваний на початку 2015, учасник АТО. Після демобілізації по дорозі на вокзалі Юрію стало зле, помер 02016-04-055 квітня 2016 від раптової зупинки серця. Похований на кладовищі с. Вирішальне. У Вирішальненській ЗОШ І-ІІІ ступенів встановлено меморіальну дошку[216].

  Спориш Віктор, 01975-04-1111 квітня 1975, Сумська область. Проживав у с. Новиця (Калуський район) Івано-Франківська область. Водій польового вузлу зв'язку в/ч пп В4126. 1998 року одружився, 2007 переїхав із сім'єю на Франківщину. До мобілізації підробляв у селі на різних роботах. Мобілізований в лютому 2015, після підготовки на Рівненському полігоні направлений до зони АТО. Учасник бойових дій. Після демобілізації 8 квітня повернувся додому, а 02016-04-099 квітня 2016 помер від серцевої недостатності на території власного будинку. Залишилася дружина та двоє синів, 1999 і 2008 р.н.[217]

  Дивак Руслан Михайлович (позивний «Змій»), 01986-09-2121 вересня 1986, Яворівка (Драбівський район) Черкаська область. Боєць 24-го ОШБ «Айдар». Активний учасник Революції Гідності. Після Майдану добровольцем пішов на фронт. 15.10.2014 під час прориву групи «Італійця» на 32-й блокпост траси «Бахмутка» (на допомогу вінницьким нацгвардійцям), був поранений в бою та потрапив у полон. Звільнений з полону 21.02.2015. Пройшов лікування у шпиталі в Ірпені, після демобілізації повернувся додому. Вбитий 02016-04-1919 квітня 2016 у Драбівському районі Черкащини, загинув від двох смертельних ножових ран у живіт і серце. Тіло знайдене 20 квітня в приміщенні літньої кухні. Вбивцю затримали. Похований в с. Яворівка. Залишилася мати[218].

  Городько Олег Вікторович, 51 рік, Полтава. Капітан, командир батареї зенітно-ракетного дивізіону 56-ї ОМПБр. Мобілізований як офіцер запасу, учасник АТО. Повертаючись додому після демобілізації, загинув 02016-04-2828 квітня 2016 у ДТП. Похований на Алеї Слави на центральному міському кладовищі Полтави. Залишилася дружина та двоє дітей[219].

  Євчук Іван Анатолійович, 23 роки, Дворище (Хорошівський район) Житомирська область. Старший солдат, кулеметник 4-ї аеромобільної десантної роті 95-ї ОАеМБр. Строкову службу проходив у Криму. Закінчив Житомирський автодорожній технікум. Працював на будівництві. Призваний за мобілізацією на початку війни, визволяв Слов'янськ, захищав Донецький аеропорт (2014). Після повернення з фронту кілька місяців лікувався, потім працевлаштувався охоронцем. З одній з нічних змін Іван не повернувся. Знайдений мертвим 02016-04-2929 квітня 2016 неподалік с. Поромовка Хорошівського району обабіч сільської дороги з чисельними забиттями по всьому тілу. За попередньою версією судмедекспертів, — помер від больового шоку. Відомо, що Іван сів у машину на перехресті у Володарськ-Волинському, там його в останнє бачили живим. Залишилась мати[220].

  Подточенко Олександр Миколайович, 01989-12-055 грудня 1989, Миколаївська область. Учасник АТО. Знайдений мертвим 02016-05-011 травня 2016 в м. Олександрія (Кіровоградська область), біля кафе по вулиці Героїв Сталінграда. Був одягнений у військову форму, мав при собі сумку, паспорт та інші документи, — прямував додому, щоб стати на облік після звільнення в запас. Слідів насильницької смерті чи пограбування не виявлено. Експертизою встановлено, що військовий помер від отруєння невідомою речовиною[221].

  Павлюк Олександр Петрович, 01987-06-1515 червня 1987, Ладижин Вінницька область. Солдат 90-го ОДШБ «Житомир» 81-ї ОАЕМБр. Мобілізований 22.08.2014. Учасник оборони Донецького аеропорту, дістав кілька контузій. Півроку лікувався у Вінницькому шпиталі, отримав ІІІ групу інвалідності. У липні 2015 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ст. 07.10.2015 демобілізувався та повернувся до дому. 02016-05-055 травня 2016 знайдений мертвим на березі річки в районі дачного масиву міста Ладижин (Вінницька область). Підірвався на гранаті, ліг на неї всім тілом. Вибухова хвиля сильно понівечила тіло. Основною версією слідчих є самогубство. Похований в Ладижині на новому кладовищі поруч з могилою старшого брата. Розлучений, залишилися батьки[222].

  Галас Олександр , 01962 1962, 53 роки, Іванічі Волинська область. Майор, військовослужбовець 26-ї ОАБр. На фронт пішов добровольцем, воював під Горлівкою. Після демобілізації і повернення додому активно займався громадською діяльністю, допомагав бійцям АТО. 02016-05-066 травня 2016 раптово помер в Іваничах через зупинку серця. Похований в рідному селищі[223].

  Приймак Ярослав Любомирович, 01979-03-1515 березня 1979, Угорники (Коломийський район) Івано-Франківська область. Демобілізований військовослужбовець ЗСУ. Закінчив Отинійське ПТУ за спеціальністю «повар», працював на різних роботах, 1987 року одружився. 14.02.2015 мобілізований як доброволець. 02016-05-1111 травня 2016, на другий день після дати демобілізації потрапив у реанімацію, помер від двосторонньої пневмонії. Залишилися дружина та двоє синів[224].

  Філіпчук Олександр Володимирович (позивний «Філ»), 01988-05-011 травня 1988, Біла Церква Київська область. Розвідник 72-ї ОМБр. З 2014 по початок 2016 проходив службу за контрактом в 72-ій ОМБр. Учасник бойових дій в зоні АТО. Був звільнений у запас за станом здоров'я. 02016-05-1111 травня 2016 покінчив життя самогубством вдома, у місті Біла Церква. Похований на Білоцерківському кладовищі. Залишилися мати, сестра[225].

  Толстой Руслан, 01985-04-2727 квітня 1985, мешканець м. Мена Чернігівська область. Учасник АТО 2014 року, військовослужбовець 41-го ОМПБ (раніше 41-й БТО «Чернігів-2»). Помер 16 травня 2016 року[226].

  Ліпик Віталій Леонідович, 01987-05-055 травня 1987, Петрове (Знам'янський район) Кіровоградська область. Демобілізований учасник АТО. Солдат прикордонних військ ДПСУ. Здобув спеціальність електрика в ПТУ № 3 м. Знам'янка, пройшов строкову службу у ВВ МВС. Працював ковалем у колійній машинній станції, робітником у фермерському господарстві «Матвєєв», у Водоканалі. З квітня 2014 по квітень 2015 проходив службу за мобілізацією, зокрема в зоні АТО під Маріуполем. Помер 02016-05-2323 травня 2016 в центральній районній лікарні у м. Знам'янка від тяжкої хронічної хвороби. Залишився малолітній син, батько, сестра[227].

  Семенін Руслан Іванович, 01972-02-088 лютого 1972, Дуліби (Стрийський район) Львівська область. Проживав у м. Стрий. Учасник АТО. На фронт пішов добровольцем, у боях під Дебальцевим отримав важкі поранення, внаслідок яких був комісований. Вже після повернення з фронту діагностували онкологічну хворобу, яка стрімко розвивалась. 02016-05-2323 травня 2016 помер у лікарні[228].

  Кушнір Василь, 48 років, Хмельницький. Демобілізований учасник АТО. Військовослужбовець 2-го БСП «Донбас» НГУ. Загинув у ДТП 02016-05-3030 травня 2016, на автодорозі в місті Бучач на Тернопільщині. Не впорався із керуванням, з'їхав у кювет та зіткнувся з деревом. В автомобілі «Рено», яким кермував Василь, відмовили гальма, він загинув на місці[229].

  Онищук Анатолій Євгенович, 01981-02-011 лютого 1981, Городині Рожищенський район Волинська область. Демобілізований учасник АТО. Військовослужбовець 80-ї ОАеМБр. Демобілізувався 12.04.2016. Після демобілізації поїхав до знайомої дівчини у Біловодськ на Луганщину, та під час поїздки 02016-06-022 червня 2016 помер[230].

  Яйченя Микола Миколайович, 01969-10-011 жовтня 1969, Полиці (Володимирецький район) Рівненська область. Проживав у с. Малий Жолудськ. Демобілізований учасник АТО. Військовослужбовець ЗСУ. З березня 2015 по квітень 2016 служив за мобілізацією. Вже після демобілізації помер 02016-06-033 червня 2016 від інсульту у Рівненській обласній лікарні. Залишилися дружина та дві дорослі доньки[231].

  Добривода Петро Петрович. Демобілізований учасник АТО. Вже після демобілізації помер 02016-06-044 червня 2016 від онкологічного захворювання. Залишилася мати. Повідомлення у соцмережі[232][233].

  Асмолов Олександр Володимирович. Учасник АТО. З військової частини звільнений 27.05.2016. За повідомленням Центру волонтерів «Щира Справа» у соцмережі, військовослужбовець помер 02016-06-044 червня 2016 у реанімації 2-ї міської лікарні м. Кривий Ріг, після тривалого лікування у Львівському шпиталі[234][235].

  Пивовар Олександр Віталійович, 01979-09-2222 вересня 1979, Лісівщина (Житомирський район) Житомирська область. Проживав в смт Новогуйвинське. Військовослужбовець 30-ї ОМБр. Пройшов бої за Дебальцеве, Вуглегірськ. Оформлював документи на контрактну службу. Трагічно загинув 02016-06-044 червня 2016 на Житомирщині. О 23:46 впав у воду в районі санаторію «Дениші», тіло знайшли у водоймі наступного дня[236].

  Міхєєв Олександр, 43 роки, Луцьк. Проживав у с. Ощів Горохівський район Волинська область. Демобілізований учасник АТО. Військовослужбовець ЗСУ. В зоні АТО служив на машині швидкої допомоги, вивозив поранених з-під вогню. Помер 02016-06-1212 червня 2016, вже після демобілізації, — не витримало серце. Похований на луцькому міському кладовищі у Гаразджі поруч з могилою батька. Залишилися дружина та двоє дітей, старша донька і 6-річний син[237].

  Балега Михайло Юрійович, 01971-11-011 листопада 1971, Букове (Виноградівський район) Закарпатська область. Демобілізований учасник АТО. Військовослужбовець ЗСУ. Мобілізований 2015, учасник бойових дій. Після року служби навесні 2016 повернувся додому. 02016-06-2020 червня 2016 покінчив життя самогубством, ввечері був знайдений повішеним на дереві. Залишились дружина та син 2000 р.н.[238].

  Кірєєв Ігор Фаррахович, 01969-05-2525 травня 1969, Облапи Ковельський район Волинська область. Проживав у м. Ковель. Демобілізований учасник АТО. Сержант, військовослужбовець 14-ї ОМБр. Учасник бойових дій. Нагороджений відзнаками «За Україну за її волю», «За службу державі», «За заслуги».|| || Вже після повернення із зони АТО помер 02016-06-2020 червня 2016 від хвороби. Залишилась дружина та діти[239].

  Руснак Костянтин Іванович, 01965-09-1616 вересня 1965, 50 років, Старий Вовчинець Глибоцький район Чернівецька область. Демобілізований учасник АТО. Старший лейтенант, військовослужбовець ЗСУ. Виріс у багатодітній родині, де було 14 дітей. Батьки давно померли. На фронт пішов влітку 2014. Півроку тому був демобілізований, повернувся додому. 02016-06-2121 червня 2016, вже після повернення додому, помер через зупинку серця. Похований у селі Старий Вовчинець. Залишилась 15-річна донька[240].

  Лупінський Ярослав Михайлович (позивний «Ярик-автобус»), 01963-11-2424 листопада 1963, 52 роки, Сянки Турківський район Львівська область. Боєць 24-го БТО Луганської області «Айдар». 25 років прожив в Росії (на батьківщині дружини). Коли почався Євромайдан, повернувся в Україну, потім пішов на фронт добровольцем «Айдару», був водієм ПАЗа, підвозив боєкомплекти на передову. Відвоював рік, після чого отримав повістку з військкомату та ще на рік пішов на фронт. Після демобілізації повернувся у рідне село, в райдержадміністрації пообіцяли надати кімнату в гуртожитку. В селі Сянки біля дороги був знайдений мертвим 02016-06-2222 червня 2016, — помер через серцевий напад. Похований в рідному селі. Залишилася донька, та на Рівненщині сестра з племінником[241].

  Семеняка Микола Миколайович (позивний «Баграм»), 01967-12-066 грудня 1967, Кам'яне (Рокитнівський район) Рівненська область. Проживав у с. Коржі (Баришівський район) Київська область. Боєць «афганської» роти 24-го ОШБ «Айдар». Депутат Київської обласної ради VII скликання, член Постійної комісії з питань екології, природокористування, водних ресурсів, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інших надзвичайних ситуацій. Член політради партії УКРОП. Шкільні роки пройшли в Тюменській області РРФСР, де 1987 закінчив Ялуторовський сільгосптехнікум за спеціальністю «агроном». У 1987—1989 брав участь в Афганській війні, старшина, десантник, нагороджений радянським Орденом Червоної зірки. Потім працював агрономом в Тюменській області. На початку 1990-х оселився на Київщині. З 1992 року — фізична особа-підприємець у с. Коржі, займався бізнесом, їздив на заробітки в Росію, Ізраїль, Чехію, Польщу, Угорщину. 2006 обраний депутатом Коржіської сільської ради, 2010 — депутатом Баришівської районної ради, з березня по травень 2014 року був головою Баришівської райради. Активний учасник Помаранчевого Майдану та Революції Гідності, був у 8-й афганській сотні Самооборони Майдану. У 2014—2015 воював у складі батальйону «Айдар». Один із засновників організації «Ніхто, крім нас». З листопада 2015 — депутат Київської облради. Помер 02016-06-2727 червня 2016 вночі від інфаркту. Після прощання на Майдані Незалежності у Києві, похований в с. Коржі. Залишилися дружина та дві доньки, 19 і 13 років[242].

  Хайретдінов Віктор Інзірович, 01970-12-2929 грудня 1970, Буча Київська область. Учасник АТО. З лютого 2015 року по березень 2016 року проходив службу в зоні АТО. Помер 02016-06-2929 червня 2016, вже після повернення з фронту. Похований на Алеї Героїв Центрального кладовища Бучі. Залишилась дружина та 9-річний син[243].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Вчора Високопільський район Херсонщини втратив в АТО двох Героїв // «ПіК», 4 квітня 2016
  2. Воїн — Михальченко Сергій Миколайович // Високопільська РДА, 6 квітня 2016
    Він достойний, щоб його пам'ятали // Високопільська селищна рада, 12 квітня 2016
  3. Стасюк Олександр Юрійович // Херсонська обласна бібліотека для юнацтва ім. Б. А. Лавреньова
  4. Не стало бійця 11 батальйону // «Вишгород», 8 квітня 2016
  5. Через обстріл бойовиками Луганщини загинув військовий // «Еспресо», 5 квітня 2016
    Прес-реліз про кримінальні правопорушення та події станом на 5 квітня 2016 року
    Боєць 59-ї бригади загинув, прикривши собою побратимів: репортаж з Луганщини // 5 канал, 6 квітня 2016
  6. Фастів у скорботі // Фастівська міська рада, 5 квітня 2016
    Сегодня беда постучала в наш дом(рос.)
    Тепер вони захищатимуть нас з небес // Фастівська міська рада, 7 квітня 2016
  7. Харківщина втратила ще одного Героя із 128-ї ОГП бригади
    Костенко Іван Іванович
  8. Бойовики назвали ім’я вбитого ними українського військового
  9. І знову втрати… // Фастівська міська рада, 6 квітня 2016
    Тепер вони захищатимуть нас з небес // Фастівська міська рада, 7 квітня 2016
  10. На Львівщині поховають бійця АТО Володимира Онищака. 08.04.2016, 10:07
    Мешканці Гірника провели в останню дорогу загиблого Героя Володимира Онищака // Телеканал «Бужнет», 9 квітня 2016
    На Львівщині прощаються із загиблими бійцями АТО // «ЗІК», 11 квітня 2016
  11. Співчуваємо // Полтавська облрада, 8 квітня 2016
    Сьогодні, в харківському госпіталі після тяжкого осколкового поранення у віці 25 років, пішов з життя наш побратим
    Валентина Чурікова поховали у день, коли він мав повернутися з АТО // «Події та коментарі», 17 квітня 2016
    І знову Лохвиччина попрощалася з Героєм // Лохвицька РДА, 8 квітня 2016
  12. І знову загибель побратима… // facebook Батальон «АЙДАР», 10 квітня 2016
  13. Зведені дані щодо ситуації в зоні АТО — 08 квітня
  14. 14-15 квітня на Сколівщині оголошено Днями жалоби // Сколівська РДА, 13 квітня 2016
    Війна забрала ще одного бійця АТО // Сколівська РДА, 13 квітня 2016
  15. У районі Авдіївки загинув боєць АТО, ще двоє поранені // «Лівий берег», 12 квітня 2016
    У Чернівцях поховають росіянина — добровольця ПС, який загинув в АТО // «Від і До», 13 квітня 2016
    У Чернівцях поховали росіянина Андрія Захарова, який загинув за Україну // «Молодий Буковинець», 15 квітня 2016
  16. До нас знову завітала смерть
    Прекрасні очі закрилися назавжди 13.04.2016 року
    Ціною життя героя… // Васильківська РДА, 15 квітня 2016
    Прощання з героєм України Іваном Васильовичем Петренко в селі Велика Бугаївка (відео)
  17. За добу в зоні АТО 1 боєць загинув, ще 1 зазнав поранення — штаб // УП, 14 квітня 2016
  18. Вчора під ворожим обстрілом біля Зайцево загинув мій земляк
    У Харкові попрощалися з бійцем 54-ї бригади. Розвідник загинув від кулі снайпера // «Об'єктив», 18 квітня 2016