Відкрити головне меню

Зміст

2015Редагувати

26 квітняРедагувати

Петро Конашевич-Сагайдачний (бл. 1582, Кульчиці, тепер село Самбірського району Львівської області — 10 квітня (20 квітня) 1622, Київ) — український полководець та політичний діяч, гетьман реєстрового козацтва, кошовий отаман Запорізької Січі. Організатор успішних походів запорозьких козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства, меценат православних братств.::::::::::::::::Докладніше

31 травняРедагувати

Гай Юлій Цезар Октавіан Август (лат. Gaius Iulius Caesar Octavianus Augustus) (*23 вересня 63 до н. е. — †19 серпня 14 н. е.) — перший римський імператор27 до н. е.), засновник юліансько-клавдіанської династії. Відзначився перемогою в 31 до н. е. при Акції над римським полководцем Марком Антонієм і єгипетською царицею Клеопатрою, завершив громадянські війни (43-31 до н. е.), що почалися після смерті Цезаря. Зосередив у своїх руках диктаторську владу, зберігши традиційні республіканські установи, започаткувавши нову форму суспільного устрою «принципат». Пізніше термін «Август» (лат. звеличений богами) набув значення титулу імператора. Час правління Августа вважається золотим віком римської літератури і мистецтва (Вергілій, Горацій, Овідій, Тит Лівій та ін.)::::::::::::::::Докладніше

31 липняРедагувати

Тойотомі Хідейосі (лат. Gaius Iulius Caesar Octavianus Augustus) (1536 — 18 вересня 1598) — один із головних військово-політичних лідерів Японії епохи «воюючих країн». Він є одним із найвидатніших самураїв у японській історії, які присвятили своє життя об'єднанню Піднебесної. Серед подвигів, які зробили колишнього селянського сина популярним у середовищі військовиків, були будівництво замку Суномата за одну ніч (1566), прикриття тилів у битві при Канаґасакі (1570), «водяний штурм» замку Такамацу (1582) та інші. У 1582 році, після загибелі Оди Нобунаґи, фактично узурпував усю повноту влади свого покійного господаря. Отримавши від імператора посади регента-кампаку (1585) і «великого міністра» дайдзьодайдзін (1586), а також прізвище аристократичного роду Тойотомі, він об'єднав роздроблені «держави» Японії під своїм началом (1591). Останні роки його правління були затьмарені забороною християнства в Японії (1587) і війною проти Кореї та Китаю (15921598).:::::::::::::::: Докладніше

30 вересняРедагувати

Федор фон Бок (нім. Moritz Albrecht Franz Friedrich Fedor von Bock; нар. 3 грудня 1880, Кюстрін — пом. 4 травня 1945, Ольденбург) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-фельдмаршал (1940) Вермахту. Кавалер Pour le Mérite (1918) та Лицарського хреста Залізного хреста (1939). Командувач групи армій «Північ» у 1939 році під час завоювання Польщі, групи армій «В» у 1940 році Французької кампанії, групи армій «Центр» у 1941 році й групи армій «Південь» у 1942 році в ході війни проти СРСР. У липні 1942 фон Бок через млявий стиль керівництва військами під час ведення операції «Блау», фельдмаршал був усунутий з посади командувача та відправлений у відставку.:::::::::::::::: Докладніше

31 грудняРедагувати

Марк Вейн Кларк (англ. Mark Wayne Clark; нар. 1 травня 1896, Сакетс-Харбор, Нью-Йорк — пом. 17 квітня 1984, Чарлстон, Південна Кароліна) — американський воєначальник, генерал армії США (1945), був наймолодшим генерал-лейтенантом в історії армії США. Учасник Першої, Другої світових та Корейської війни; командувач Миротворчими силами ООН в Кореї (1952—1954), командувач 15-ї групи армій, 5-ї, 6-ї та 7-ї американських армій за часів Другої Світової війни та післявоєнний час. Прославився, як визволитель Риму в червні 1944. З літа 1952 командувач Об'єднаними силами ООН та США в Кореї, на цій посаді перебував до закінчення бойових дій на Корейському півострові.:::::::::::::::: Докладніше

2016Редагувати

1 травняРедагувати

Даценко Іван Іванович (нар. 29 листопада 1918 — пом. 19 квітня 1944 (?) — радянський військовий льотчик бомбардувальної авіації, гвардії капітан Герой Радянського Союзу, в часи Другої світової війни — заступник командира авіаескадрильї 10-го гвардійського авіаційного полку 3-ї гвардійської авіаційної дивізії 3-го гвардійського авіаційного корпусу авіації дальньої дії. Вважається зниклим безвісти з квітня 1944 року; водночас існує інформація, що він потрапив до німецького полону, але втік. Згодом заарештований «СМЕРШем», визнаний зрадником, відправлений до Сибіру, звідти втік теж і, напевно, дістався до Канади через Аляску, де оселився у племені ірокезів::::::::::::::::Докладніше

31 жовтняРедагувати

Вільям Макрейвен (нар. 6 лютого 1955, Пайнгарст, Північна Кароліна) — американський воєначальник, адмірал військово-морських США (2011), командувач Командування спеціальних операцій США (2011—2014), Об'єднаного Командування спеціальних операцій (2008—2011). Учасник війн в Перській затоці, Іраку та Афганістані. Один з найвидатніших керівників сил спеціальних операцій США. Ймовірно Макрейвен грав ключову роль у підготовці, організації й виконанні операції «Спис Нептуна» — спеціальній операції «морських котиків», що призвела до смерті Осами бін Ладена. Директор ЦРУ Леон Панетта особисто доручив організацію атаки Макрейвену, який працював майже виключно в контртерористичних операціях і розробці стратегії з 2001 року.::::::::::::::::Докладніше

2017Редагувати

1 лютогоРедагувати

Іван Виговський (бл.1608 — 27 березня 1664) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави у Наддніпрянській Україні (1657-1659). Представник православного шляхетського роду Виговських гербу Абданк. На початку Хмельниччини брав участь у битві під Жовтими водами на боці урядових військ. У ході битви потрапив до татарського полону, але був викуплений гетьманом Богданом Хмельницьким. Після переходу на бік козаків-повстанців працював особистим писарем гетьмана, а 1650 року отримав посаду військового генерального писаря. Сформував і очолив козацький уряд при гетьмані — Генеральну військову канцелярію. Брав участь у битвах при Пилявцях (1648), під Збаражем та Зборовом (1649), Берестечком (1651), Батогом (1652), Жванцем (1653), Охматовом та Львовом (1655). 26 липня 1657 року обраний на Чигиринській раді новим гетьманом до часу повноліття Юрія, а 26 жовтня знову переобраний гетьманом на загальновійськовій раді в Корсуні. Під час козацько-московської війни 1658-1659 років вщент розбив московитів під Конотопом за допомоги кримського хана Мехмеда IV::::::::::::::::Докладніше

1 червняРедагувати

Карл XIV Юхан Бернадот (швед. Karl Johan XIV; 26 січня 1763 — 8 березня 1844) — маршал Франції, король Швеції (як Карл XIV Юхан) та Норвегії (як Карл III) з 1818 до 1844 року. Де факто регент та голова держави з 1810 по 1818 роки. Засновник правлячої королівської династії Бернадотів. Також принц Суверенного князівства Понтекорво у південно-центральній Італії з 1806 по 1810 роки. Народжений, у Франції як Жан Бернадот, він тривалий час служив у французькій армії. Входив у близьке коло найталановитіших генералів Наполеона. У 1804 році отримав звання маршала Франції. 5 червня 1806 року Наполеон зробив його принцом Понтекорво, але у 1810 році Бернадот припинив використовувати цей титул, коли його служба в Наполеонівській Франції закінчилась і він був обраний шведським Риксдагом престолонаслідником бездітного короля Карла XIII під ім'ям Карл XIV.::::::::::::::::Докладніше

1 вересняРедагувати

Ганс фон Зект (нім. Johannes Friedrich "Hans" von Seeckt; нар. 22 квітня 1866 — пом. 27 грудня 1936) — німецький державний і політичний діяч, воєначальник Прусської армії та Рейхсверу, генерал-полковник армії Веймарської республіки (1926). начальник Генерального штабу Німецької імперії (1919) та Веймарської республіки (1919—1920). Активний учасник Першої світової війни, в ході якої бився на Західному, Східному, Сербському та Румунському фронтах; начальник штабу 4-ї, 11-ї армій та різних груп військ на фронтах. За видатні штабні навички та вміння, успішне планування й реалізацію сміливого задуму наступальної операції нагороджений найвищою військовою нагородою імперії — орденом Pour le Mérite, а пізніше й дубовим листям до ордену. З грудня 1917 і до кінця війни — начальник Генерального штабу турецької армії. Реформатор Імперської армії Німеччини та засновник Збройних сил Німеччини у післявоєнний час.::::::::::::::::Докладніше

1 грудняРедагувати

Ініго Кампіоні (італ. Inigo Campioni; нар. 14 листопада 1878, В'яреджо, Лукка, Тоскана — пом. 22 травня 1944, Парма) — італійський військово-морський діяч, адмірал Королівських ВМС Італії, учасник італійсько-турецької, другої італо-ефіопської, Першої та Другої світових воєн. Командував основним угрупованням надводних сил італійського флоту на початку військової кампанії, що розгорялася на Середземному морі. 24 травня 1944 року віце-адмірал І. Кампіоні був розстріляний прибічниками Муссоліні разом з контр-адміралом Луїджі Мачерпа та юнаками 17-18 років у міському сквері Парми.::::::::::::::Докладніше

2018Редагувати

1 березняРедагувати

Ян Крістіан Смутс (афр. Jan Christian Smuts, 24 травня 1870 — 11 вересня 1950) — державний діяч Південної Африки та Британської Співдружності, воєначальник і філософ. Перебував на різних посадах у кабінеті міністрів, був прем'єр-міністром Південно-Африканського Союзу у 19191924 і 19391948 роках. Британський фельдмаршал, учасник Першої та Другої світової війни.

Командував загонами під час Другої англо-бурської війни в Трансваалі. Під час Першої світової війни він керував армією Південної Африки проти Німеччини, захопивши Німецьку Південно-Західну Африку. Також Смутс був командувачем британської армії у Східній Африці. Він став фельдмаршалом в британській армії в 1941 році і служив в Імперському військовому кабінеті під керівництвом Вінстона Черчилля. Він був єдиною людиною, яка брала участь у підписанні мирних договорів, що закінчували і Першу і Другу світову війну.

Одним з найвидатніших міжнародних його досягнень стало утворення Ліги Націй, точна розробка і утвердження якої покладалися на Смутса. Пізніше він закликав до формування нової міжнародної організації для світу: Організації Об'єднаних Націй. Смутс написав преамбулу до Статуту Організації Об'єднаних Націй, і був єдиним, хто підписав статути і Ліги Націй, і ООН.::::::::::::::Докладніше

1 липняРедагувати

Гамількар Барка (лат. Gamilcarus Barca, 270 (275) — 228 до н. е.) — видатний карфагенський воєначальник, провідник інтересів торговельно-ремісничих кіл Карфагену, засновник роду Баркідів, що у подальшому виступив проти гегемонії Римської республіки у Середземномор′ї. Батько знаменитих карфагенських полководців Ганнібала, Гасдрубала, Магона та свекор Гасдрубала Красивого.

Як один з найвидатніших полководців Карфагену, він очолив військову кампанію в Сицилії на останньому етапі I Пунічної війни (247—241 до н. е.). Однак через хиткість військових позицій на острові та політику провідних політичних кіл карфагенської держави, Гамількар вимушений був заключити мир з Римом (241 до н. е.). З приїздом до Карфагену, він був проголошений керівником карфагенських військ у придушенні повстання найманих воїнів, що в історичній літературі отримало назву Лівійської війни (241—238 до н. е.). У 237 до н. е. бажаючи поширити вплив Карфагену, він висадився в Іберії. Провівши ряд успішних кампаній, у 228 до н. е. він загинув, під час нападу одного з іспанських племен поблизу Ельче.::::::::::::::::Докладніше.

1 листопадаРедагувати

Дуглас Гейґ, 1-й граф Гейґ (англ. Douglas Haig, 1st Earl Haig; 19 червня 1861, Единбург — 29 січня 1928, Лондон) — британський воєначальник, фельдмаршал Британської армії, учасник Другої англо-бурської та Першої світової війн. З 1915 року і до завершення світового конфлікту очолював на Західному фронті Британські експедиційні сили. Керував британськими військами в битві на Соммі, де британська армія зазнала найбільших втрат у своїй історії, в битві біля Камбре, в третій Іпрській битві та останніх битвах 1918 року, що призвели до поразки Німецької імперії й підписанню капітуляції 11 листопада 1918 року.

За часів світової війни завоював славу досвідченого воєначальника, під його командуванням британськими військами були здобуті вирішальні перемоги над німецькою імперською армією. Однак через важкі зазнані втрати діяльність Гейґа, як полководця, досі викликає суперечливі оцінки. У міжвоєнний період, попри його заслуги, коли поховання померлого Гейґа було оголошено національним днем жалоби, стиль його військового керівництва став об'єктом суворішої критики з боку багатьох учасників битв Великої війни та військових експертів. Д. Гейґ здобув принизливе прізвисько «М'ясник» через те, що британці втратили на полях Франції близько 2 млн солдатів під його керівництвом, стиль його командування деякі характеризували як некомпетентний, а фельдмаршала, як воєначальника, який не здатний опанувати найсучаснішою тактикою і стратегією дій того часу.::::::::::::::::Докладніше.

2019Редагувати

1 лютогоРедагувати

Гней Помпей Великий (лат. Gnaeus Pompeius Magnus) — видатний давньоримський державний діяч і полководець, консул Римської республіки 70, 55 і 52-го років до н. е., командувач лояльними сенату військами в громадянській війні 49-45 років до н. е.

Почав кар'єру, змагаючись на боці Луція Корнелія Сулли в громадянській війні 83-82 років до н. е., успішно командував військами в Італії, Сицилії, Африці та Іспанії. У 70 році до н. е. виступив одним з ініціаторів скасування законів Сулли. У 60-і роки до н. е. Помпей став одним з найвпливовіших людей в Римі, звільнивши Середземне море від піратів і розширивши вплив Риму на сході під час Третьої Мітрідатової війни.

У 60 році до н. е. Помпей разом з Марком Ліциніем Крассом і Гаєм Юлієм Цезарем організував перший тріумвірат — неформальне об'єднання трьох провідних політиків, що здійснює вирішальний вплив на римську політику протягом декількох років. Розпад тріумвірату і зближення Помпея з сенаторами, налаштованими проти Цезаря, привели до початку нової громадянської війни. Після поразки в битві при Фарсалі Гней втік до Єгипту, де був убитий.::::::::::::::::Докладніше.

1 квітняРедагувати

Понтус Делагарді (фр. Pontus De la Gardie; 1520 — 5 листопада 1585) — шведський полководець і дипломат французького походження, фельдмаршал Швеції. Барон Екхольм (з 1571), член ріксроду, губернатор Естляндії (1574—1575), губернатор Ліфляндії та Інгерманландії (1583—1585). Засновник шведського дворянського роду Делагарді.

Брав участь у кампаніях французької армії у П'ємонті й Шотландії, у Північній семирічній війні, спочатку на боці Данії, а потім на боці Швеції. На службі у шведських королів здобув найбільшу славу. Брав участь у змові герцога Юхана проти його брата, короля Еріка XIV, завдяки чому особливо звеличився після усунення Еріка та проголошення змовника королем Юганом III. Виконуючи різні військові та дипломатичні доручення нового государя, відвідував двори європейських монархів та воював в Естляндії з військами Івана Грозного. Найбільші військові перемоги здобув на початку 1580-их років, коли, скориставшись тим, що війська Московського царства були зв'язані війною з Річчю Посполитою, на чолі шведського війська захопив Корельський повіт, Естляндію та частину Іжорської землі, в тому числі віднявши у Московського царства головний на Балтиці — Нарву. Це призвело до невигідного для Московії Плюсського перемир'я, що закріпляло земельні придбання Делагарді за Швецією.::::::::::::::::Докладніше.

18 липняРедагувати

Петро Дорошенко (1627, Чигирин — 19 листопада 1698, с. Ярополче, Московія) — визначний український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького Правобережної України (16651676), очільник Гетьманщини (16681670). Козацький полковник, учасник Хмельниччини та козацько-московської війни. Гетьманування, котре припало на добу Руїни, провів у постійних війнах, як з зовнішніми, так і внутрішніми супротивниками. Після Богдана Хмельницького, як гетьман Запорізького війська, який спромігся об'єднати українські землі й отримати знову незалежність від Москви всього на кілька років, перемігши війська Польщі та Московської держави, але програвши через зраду власного оточення. Через 30 років його подвиг в ім'я незалежності України спробує повторити Іван Мазепа.::::::::::::Докладніше.


ПриміткиРедагувати