Відкрити головне меню

Вітігес (Weitigeisls, близько 500 — 540) — король остготів у 534540 роках.

Вітігес
Quarter Siliqua of Witigis.jpg
Народився 1 січня 475
Помер 542 або 541
Константинополь, Візантійська імперія
Громадянство
(підданство)
Королівство остготів
Титул Король остготів
Посада Список королів Італії
Термін 536—540 роки
Попередник Теодат
Наступник Ільдебад
Конфесія аріанство
православ'я
У шлюбі з Матасунта

ЖиттєписРедагувати

Початок кар'єриРедагувати

Про батьків нічого невідомо. Зробив кар'єру у війську в останні роки правління Теодориха Великого. Після звитяги при облозі фортеці Герта, Вітігес сприяв перемозі остготів над візантійцями у битві біля річки Орасьє (в сучасній Сербії). За це отримав посаду коміта-спатару (начальника охорони).

У 526 році мечоносцем Аталаріха. У 530 році він успішно відбив напад гепідів на Сірмій. 534 року король Теодат зробив Вітігеса своїм зброєносцем і передав йому верховне командування над усім мобільним готським військом на півдні Лація.

КоролюванняРедагувати

 
Перебіг війни Вітігеса з Велізарієм

З початком війни з Візантійською імперією у 535 році очолив війська остготів у Центральній Італії. Незабаром остготський вождь півдня Італії Ебрімут перейшов на бік ворогів, у результаті чого королівське військо зазнало низки поразок. За цих обставин наприкінці листопада 536 року Вітігеса оголошено його вояками королем і, убивши Теодахада на початку грудня 536 року, зайняв престол.

Залишивши в Римі залогу в 4000 осіб, сам Вітігес відступив до Равенні в намірі підготувати військові операції на майбутній рік і зміцнити власне становище серед італійців і готів. Для зміцнення свого становища оженився на доньці королеви Амаласунти.

В цей час змову проти готів очолив папа римський Сильвірей, який обіцяв підтримку візантійцям на чолі із Велізарієм. Готи були неспроможні чинити опір зовнішнім і внутрішнім ворогам, тому вночі проти 10 грудня 536 року остготи залишили Рим, що стало значним ударом по королю Вітігесу.

Вітігес, зібравши до 150 тисяч війська і звернувшись по допомогу до королів франків Хільдеберта I і Теодеберта I, яким обіцяв поступитися Прованс, Вітігес взимку 537 взяв в облогу Рим, яка тривала до початку 538 року. Проте Велізарій змусив Вітігеса у березні 538 року відступити. Король остготів поспішно рушив до Равенни.

Тут на допомогу остготам прибуло військо франкського короля Теодеберта I. Разом з ними Віьігес взяв облогу Медіолан (Мілан) та у березні 539 року містяни здалися на умови вільного виходу з міста. Проте місто зазнало страшного плюндруванню. Роздратовані остготи перебили в ньому чоловіче населення, а жінок віддали франкським союзникам, і зруйнували міські укріплення. За цим Урайє, небіж остготського короля, відвоював Лігурію.

Тим часом, Теодеберт I особисто рушив до Італії з великим військом. Франки насамперед напали, по переправі через По, на остготський табір і змусили війська Вітігеса тікати до Равенни. АСлідом за цим вступили в бій з візантійськими військами.

За цим обставин Вітігес вирішив вичікувати. Невдовзі франкське військо оховили численні хвороби. Тому франки вимушені були відступили на батьківщину. Тоді Вітігес відновив владу в північній Італії. У свою чергу Велізарій опанував майже всієї Середньої Італією.

У грудні 539 року візантійці хитрістю захопили Равенну в грудні 539 року. У січні 540 року Вітігес потрапив у полон. Новим королем став Ільдебад. Полоненого Вітігеса, його дружину, знатних остготів та королівську скарбницю через місяць доставлено до Константинополя.

У Константинополі Вітігес навернувся до православ'я, отримав багаті маєтки в Малій Азії, сан сенатора і титул патриція. Він несподівано помер у Константинополі в 542 році.

РодинаРедагувати

Дружина — Матасунта, донька Амаласунти

ДжерелаРедагувати

  • André Chastagnol, La Fin Du Monde Antique, Nouvelles Editions Latines, 1 janvier 1996.
  • Herwig Wolfram: Die Goten. 4. Auflage, München 2001, ISBN 3-406-33733-3.
  • Robert Rix (13 November 2014). The Barbarian North in Medieval Imagination: Ethnicity, Legend, and Literature. Taylor & Francis. p. 51. ISBN 978-1-317-58968-6.