Герой

людина, яка здійснює великі вчинки на благо людського суспільства
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Герой (значення).

Геро́й (дав.-гр. ἥρως, hḗrōs — напівбог, славетна людина, захисник) — особа, що проявляє вищу форму мужності, розв'язує суспільно значимі конфлікти[1]; яка за свої досягнення чи якості розглядається як ідеал, приклад для наслідування[2]. Герой береться за розв'язання, як правило, виключних за своїми масштабами і труднощами завдань. Він бере на себе підвищені обов'язки і більшу відповідальність, ніж люди, які керуються загальноприйнятими нормами поведінки[3]. Також у більш профанному розумінні герой — це дійова особа твору, особа, котра чимось відзначилась, привертає до себе увагу[4].

Міфічний герой Геракл перемагає дракона

У міфології та фольклоріРедагувати

 
Богатир — слов'янський аналог епічного героя

У первісній міфології герой — це напівбог, як правило народжений жінкою від бога. Зокрема вирізняється антична міфологія, зосереджена на подвигах героїв, таких як Геракл чи Еней. Подвиги героїв завжди супроводжувалися допомогою бога-батька або божества, функції якого відповідають особистим рисам героя. В епосі героями називається майже кожна людина, що виділяється фізичною силою, розумом, хоробрістю. Переважно вона бореться з чудовиськами, але часто і винаходить або створює культурні блага, так чи інакше визначає вигляд відомого тепер світу. Героями звуться передусім царі й члени аристократичних родин, що пов'язували свій родовід з якимось богом. Гесіод перший задокументовано називає покоління борців під Троєю й Фівами напівбогами. У Піндара герой вперше описується об'єктом релігійного культу. Місцем поклоніння герою спочатку були їхні могили, але поступово культ деяких героїв зростає, їм починають споруджувати вівтарі та храми. Давньогрецький герой — це переважно міфологічна особистість, але героями вважалися і реальні особи, видатні своїми справами (Гармодій, Брасид, Леонід I та ін.). Неможливість особистого безсмертя героя компенсується безсмертям його подвигу і славою серед нащадків. Гесіод прославляв уже не лише військові доблесті героїв, а й оспівував цінність праці. Культ видатних особистостей, шанованих після смерті, виникає в післягомерівський період, приблизно в Х ст. до н. е., а розквітає з VIII ст. до н.е[5]. Фукідід, Платон, зводили в ранг героїв видатних правителів і мислителів. Цицерон додав героїчності громадянського виміру, згідно якого героїзмом і найбільшою гідністю для громадянина є безкорисливе служіння батьківщині і жертва життям за неї[6].

Згідно досліджень Володимир Проппа, іноді образ героя виникає з негативного ставлення до колишньої історичної дійсності. Так, поширеним вчинком героя в казці та епосі є порятунок приреченої на смерть дівчини. Якщо в первісному суспільстві гідним вчинком було принесення дівчини в жертву та її смерть (часто добровільна), то з руйнуванням старих міфів і звичаїв героєм вже виявляється порушник ритуалу жертвопринесення. Таким чином героїзм виникає не з відображення й перебільшення дійсності, а з заперечення минулого[7].

З окресленням етносів, національностей, утворенням держав, виникають уявлення про національних або народних героїв. Такі персонажі мають багато спільного з героями архаїчних міфів: володіють надзвичайною силою, надприродними здібностями, незвичайним чином з'являються на світ, здійснюють подвиги та таємниче помирають. Їх відрізняє те, що подвиги здійснюються не задля встановлення світового порядку чи добуття загальнолюдських благ, а задля спільноти, до якої герої належать. Національними героями часто стають історичні особи[8].

Середньовічний геройРедагувати

 
Лицарі — типові герої середньовічних творів

В епоху Середньовіччя зразком героїчного діяння стає духовне служіння і лицарство. Прикладом для наслідування стає не лише воїн або видатний громадський діяч чи майстер, а й святий. Під подвигом святого розуміється його аскеза, крім того після смерті він укріплює святість усієї церкви, клопочеться перед Богом про спасіння простих людей[9]. Лицарство стало результатом поєднання ідей про християнське милосердя і сильного воїна. Виникає поняття честі як доброї репутації, що набувається внаслідок хоробрості, сміливості, гідних почестей, які віддаються лицареві тим, кому він служить. Честь потребувала не одноразового подвигу, а постійного підтвердження у війні та дуелях. Пізніше лицарська етика на Заході еволюціонувала в дворянський кодекс честі, та, у Вікторіанську епоху — кодекс джентльмена[10].

Герой ВідродженняРедагувати

Новий тип героїзму складається в епоху Відродження. Акцент робиться переважно на достоїнствах розуму і поведінці у вищому суспільстві. Герой Відродження успішний в соціумі, гармонічно розвинений і зайнятий пошуками істини. Паралельно зберігається поняття героя-борця, відданого своїй вітчизні[11].

Сучасні розуміння герояРедагувати

 
Супергерой Супермен

В Україні та багатьох інших країнах звання Героя присвоюється за здійснення визначного геройського вчинку або визначного трудового досягнення[12]. Героїчними вважаються видатні мужність і відвага, проявлені при захисті батьківщини, в порятунку інших людей від лих у мирний час; визначний внесок в розвиток науки й техніки, культури; зміцнення державної економіки, обороноздатності тощо[13].

У художньому творі героєм називається персонаж, дійова особа. Втім, він не є цілком достовірним зображенням особи, історичної чи вигаданої, а зображений перебільшено, ідеалізовано, героїзовано, міфологізовано тощо[14]. Особливий його різновид — ліричний герой, що виражає почуття автора твору, концентрує в собі естетичний досвід певного покоління, нації, людства[15].

У масовій культурі в XX столітті виникає образ супергероя — персонажа з надзвичайними можливостями, що має суспільно важливу місію і вирізняється впізнаваним образом, найчастіше костюмом. Багато рис єднають героя давнього міфу і супергероя, але супергерой діє не в міфологічному минулому, а завжди в сучасності та швидше є не особою, а роллю, яку особа бере на себе[16].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ↑ Шинкарук, Володимир (2002). Філософський енциклопедичний словник. Київ: Абрис. с. 117. 
  2. ↑ the definition of hero. Dictionary.com. Процитовано 2018-01-08. 
  3. ↑ М. Г., Тофтул (2014). Сучасний словник з етики. Житомир: Вид-во ЖДУ ім.І. Франка. с. 94. 
  4. ↑ ГЕРОЙ – Академічний тлумачний словник української мови. sum.in.ua (uk). Процитовано 2018-01-11. 
  5. ↑ упоряд. Я.І.Козовик, О.Д.Пономарів (2006). Словник античної мітології. Тернопіль: Навчальна книга — Богдан. с. 76. 
  6. ↑ Публічна дискусія: Пошук героїв у національних традиціях. Стенограма: Ч.1// Міжнародний форум: «Герої» та антигерої" у європейській політичній та історіографічній традиції 4—5 жовтня 2012 р.
  7. ↑ Пропп, В. (2000). Исторические корни волшебной сказки. Лабиринт. с. 11–12, 20. 
  8. ↑ Seal, Graham (2001). Encyclopedia of Folk Heroes (en). ABC-CLIO. ISBN 9781576072165. 
  9. ↑ Catechism of the Catholic Church - IntraText. www.vatican.va. Процитовано 2018-01-09. 
  10. ↑ Щеглова Л. В. Образ благородного всадника: культурные модели: монография / Л. В. Щеглова, Н. Р. Саенко. — М. : Издательство МГОУ, 2010. — 184 с.
  11. ↑ Евтушенко Е. Н. Эволюция понимания феномена героя: от Древней Греции до селебритиз электронных медиа [Электронный ресурс] / Евтушенко Е. Н. // Universum. Серия: Общественные науки: электронный научный журнал. — 2015. — № 6 (16).
  12. ↑ Про державні нагороди України. Законодавство України (uk). Процитовано 2018-01-09. 
  13. ↑ Герої України Перелік за датою нагородження. ukrgeroes.narod.ru. Архів оригіналу за 2018-01-20. Процитовано 2018-01-09. 
  14. ↑ Драненко Г. Ф. Автор, наратор і протагоніст як агенти й суб'єкти перетину та перестанови (само)ідентичностей у сучасному біографічному дискурсі / Г. Ф. Драненко // Питання літературознавства. — 2013. — Вип. 88. — С. 89-105.
  15. ↑ Ліричний герой в літературі — визначення. ukrclassic.com.ua (ru-ru). Процитовано 2018-01-11. 
  16. ↑ Haslem, Wendy; Ndalianis, Angela; Mackie, C. J. (2007). Super/heroes: From Hercules to Superman (en). New Academia Publishing, LLC. ISBN 9780977790845. 

ДжерелаРедагувати

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Герой
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Герой
  • Іван Франко. Раса. Нація. Герої (аудіокнига). НТШ  — 1899. НБУ (галіс.)
  • Філософський енциклопедичний словник: енциклопедія / НАН України, Ін-т філософії ім. Г. С. Сковороди ; голов. ред. В. І. Шинкарук. — Київ: Абрис, 2002. — 742 с.
  • Героїзм Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. — Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416с. ISBN 978-966-485-156-2
  • Словник античної мітології / Упоряд. Козовик І. Я., Пономарів О. Д. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2006. — 312с.

ПосиланняРедагувати

  Це незавершена стаття з міфології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Герой&oldid=29748052