Виговські

Український шляхетський рід.

Виговські український шляхетський рід на Київщині.Внесений до VI та І частини родовідної книги.Найвідоміші представники — брати Іван, Данило, Костянтин, Федір та Василь Виговські.

Герб родини Виговських, різновид герба Абданк
Основою цього варіанту герба був срібний щит, на якому зображено дві чорні крокви з підрізаними кінцями, складені разом верхівками додолу на зразок літери W.
Іван Виговський

Виговські були пов'язані також з іншими родами, насамперед знаменитими Глинськими. Серед останніх досить назвати Михайла Глинського (помер у 1534 р.) — князя, котрий на початку XVI ст. підняв повстання української та білоруської шляхти проти польсько-литовської католицької експансії. Його племінниця Олена Глинська була дружиною великого князя московського Василя III й матір'ю першого московського царя Івана IV. Щоправда, в останніх генеалогічних дослідженнях заперечується зв'язок Виговських з Глинськими і висувається гіпотеза про походження роду від Болсуна (Чорногуба) або Коркошка — вихідців з орди, що потрапили в Україну у часи князя Володимира Ольгердовича або великого князя Вітовта (кінець XIV -перша третина XV ст.) й започаткували роди Болсуновських, Гапоновичів, Давидовичів-Виговських, Лучичів-Виговських та ін. На сьгодні Відома згідно історичним документам генеологія Виговських починається з Петра с.Вигов Київське воеводство рік народження (ок.1450-70х років)йго сини Давид, Федько, Лука, Петровичі- панцирні бояри Київського воеводства дали початок гілкам генеологічного дерева Виговських.Цими грамотами королі Польські Великі князі литовські на вічні часи закріпляли за синами Петра та їх нащадками володіння землею Виговською з полями річками мисливськими угіддями і селами ... Сумариум документів що підтверджують шляхетне походження Лучичів,Давидовичів,та ін,Виговських. 1541 рік грамота короля Сигізмунда Августа (перша згадка Лучичів) 1546 р підтвердження по клопотанню королеви Бони Сигізмундом Августом привілей його батька короля Сигізмунда І Овручським боярам .1554 р підтвердження привілегій королем Сигізмундом Августом. 1570 р - грамота короля Сигізмунда Августа підтверджують привілеї Заушскої шляхти.Грамота 1571 р - грамота короля Сигізмунда Августа привілегії роду Виговських король стверджує в вічне володіння боярам Фальку Давидовичу, Грицьку Лучичу Богдану Федьковичу Хомичу, Максиму Олешкевичу з братією їх землі батьківській Виговської та Сочевскої а в винагороду за довготривалу старанну службу звільняє назавжди від виконання замкових повинностей і надає права і переваги шляхетного стану писаний м. Вільно.

1581 р - грамота короля Стефана Баторія підтвердження привілегій Яцку Давидовичу, Хомі Виговським боярам Київського Замку. м.Варшава. 1611 р Грамота короля Сигізмунда ІІІ . 1633 р грамота короля Владислава ІV - король підтвердив шляхетні привілеї данні його батьком,дідом,і дядьком, польськими королями боярам Київського замку Івану Лучичу з братіею.

Деякі представники родуРедагувати

  • Іван (рік народження невідомий — ↑16 березня 1664) — гетьман України; Каспер Несецький стверджував, що мав сина Івана, який одружувався 2 рази; з першою дружиною був батьком Івана, Костянтина та Мар'яни (її чоловік — Йосиф (Юзеф) Жевуський); друга дружина Завадська народила сина Станіслава, який одружився з Єловицькою.[1]
  • Данило (рік народження невідомий — ↑30 листопада 1659) — полковник бихівський. Зять Богдана Хмельницького — був одружений з його дочкою Оленою, за іншими даними — Катериною;[2]
  • Костянтин (роки народження і смерті невідомі) — турівський і пинський полковник, генеральний обозний (1658), після зречення з гетьманства Івана Виговського перейшов на службу у польську армію у чині полковника. Брав участь у битві під Чудновом на Житомирщині, в якій була розбита московська армія під командуванням воєводи В. Шереметєва. Після розстрілу брата Івана Виговського відмовився від усіх пропонованих йому польською владою державних посад;
  • Теодор (чи Федір, роки народження і смерті невідомі) — український дипломат. За дорученням гетьмана Б. Хмельницького та І. Виговського у складі українських посольств їздив до Москви і Варшави. В 1664 році — київський суддя;
  • Василь (роки народження і смерті невідомі) — український військовий діяч, овруцький полковник (з 1658), учасник національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького 1648-57 років; 1655-58 роках перебував у татарському полоні, після повернення призначений полковником овруцьким; брав участь у битві з московськими військами під Васильковом, був захоплений у полон, помер у в'язниці;
  • Данило — мінський каштелян;[1] раканциський, лаварийський староста (Віленське воєводство), посади отримав «цесією» від Казимира Яна Сапеги 16 червня 1701 року.[3]
  • Маріанна — мати Леона Гулевича;[4]
  • Аполонія (†1751) — дружина старости дорсунського Юзефа Огінського (бл. 1713—1776).[5]

  • Юрій (може, Виховський) — підчаший кам'янецький;[6]
  • Маріанна — дружина Юзефа Жевуського.[7]
  • Таїсія (після одруження Виговська-Ободнікова) — київська шляхтичка.[1]

ПриміткиРедагувати

  1. а б Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — S. 614. (пол.)
  2. Miron Korduba. Chmielnicki Bohdan Zenobi (ur. ok. 1595†1657) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. III/1, zeszyt 11. — S. 329. (пол.)
  3. Rachuba A. Sapieha Kazimierz Jan Paweł (czasem Jan Kazimierz) h. Lis (ok. 1642—1720) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków: Polskia Akademja Nauk, 1994. — T. XXXV/1, zeszyt 144. — S. 46. (пол.)
  4. Rostworowski E. Hulewicz Leon h. Nowina (2 poł. XVIII w.) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : PAN, 1963. — T. Х/1, zeszyt 44. — S. 94. (пол.)
  5. Książęta Ogińscy (01) Архівовано 27 вересень 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  6. E. Janas, W. Kłaczewski, J. Kurtyka, A. Sochacka (opracowali). Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków. — Kórnik, 1998. — S. 89. — ISBN 83-85213-00-7 całość, ISBN 83-85213-22-8. (пол.)
  7. Rzewuscy (01) Архівовано 27 вересень 2013 у Wayback Machine. (пол.)

ДжерелаРедагувати