Відкрити головне меню

Миротворчі сили ООН

Миротворчі сили ООН (миротворчий контингент ООН, Мирконт ООН) — військові контингенти країн-членів ООН, виділені за Статутом ООН з метою запобігання або ліквідації загрози миру і безпеки шляхом спільних примусових дій (військова демонстрація, блокада тощо), якщо заходи економічного і політичного характеру виявляться або виявилися недостатніми.

Миротворчі сили Організації Об'єднаних Націй
UN-insigna-p1020734.jpg
Flag of the United Nations.svg
Прапор ООН
Абревіатура ООН
Засновано 1956
Тип міжнародна організація
Країна Flag of Belgium.svg Бельгія
Розташування
Членство 193 держави-члени, 2 спостерігачів
Офіційні мови англійська, російська, французька, арабська, іспанська, китайська
Генеральний секретар Португалія Антоніу Гутерреш
Заступник Генерального секретаря Швеція Ян Еліассон
Президент Ради Безпеки Люксембург Сільві Лукас
Веб-сайт UN.org
Нагороди

CMNS: Миротворчі сили ООН на Вікісховищі
Миротворці ООН в Еритреї

Зміст

СтатусРедагувати

Рішення про створення, склад, використання та фінансування миротворчих сил ООН приймаються Радою Безпеки ООН. Стратегічне керівництво здійснюється Військово-штабним комітетом (ВШК).

У 1988 році миротворчим силам ООН було присуджено Нобелівську премію миру. Генеральна Асамблея ООН заснувала свято — Міжнародний день миротворців ООН.

ІсторіяРедагувати

У період "холодної війни" РБ ООН не ухвалила жодного рішення про створення ЗС ООН, що зробило неможливим і функціонування ВШК як органу загального стратегічного планування і технічного радника з воєнних питань, відповідального перед РБ ООН. Це було пов'язано з тим, що в умовах реальної дії принципу одностайності постійних членів РБ ООН ухвалення таких рішень цілком залежало від збігу інтересів цих членів Організації щодо конкретних ситуацій, пов'язаних з необхідністю підтримання або відновлення миру, а світові лідери в кожному протистоянні, як правило, були задіяні на боці протилежних ворогуючих сторін.

Численні збройні конфлікти, що виникали в період "холодної війни" в різних регіонах світу всупереч існуючій у Статуті ООН забороні державам використовувати силу при розв'язанні спорів, вимагали від ООН застосування заходів для припинення конфліктів, що загрожували мирові та безпеці народів. Тому міжнародне співтовариство обрало шлях створення і функціонування в межах відповідальності та під керівництвом ООН миротворчих ЗС (контингентів ЗС держав-членів ООН). Вони мали діяти в зонах збройних конфліктів на підставі різноманітних функціональних мандатів, які надавалися їм РБ ООН з метою роз'єднання ЗС ворогуючих сторін і створення таким чином сприятливих умов для ведення дипломатичних переговорів з метою припинення цих конфліктів.

Зазначена практика ООН збагатила важливий міжнародний досвід розв'язання різноманітних за своїм характером сучасних збройних конфліктів. Діяльність РБ ООН та Генерального секретаря в цій сфері стала здійснюватися під назвою "операції ООН з підтримання миру".

У практиці ООН з різними миротворчими функціями створювалися: ЗС ООН у Конго (1960–64), ЗС ООН на Кіпрі (від 1964), Надзвичайні сили ООН в Єгипті (1965–67), Надзвичайні ЗС ООН на Близькому Сході (1973–79), сили ООН для нагляду за роз'єднанням ізраїльських та сирійських військ (від 1974), тимчасові ЗС для підтримання миру в Лівані (від 1978) тощо.

Після закінчення "холодної війни" операції ООН з підтримання міжнародного миру набули нових рис. Так, істотними новаціями характеризувалися рішення РБ ООН щодо подолання кризової ситуації в регіоні Перської затоки, що виникла 1990 в результаті агресії Іраку проти Кувейту. Вперше за всю історію існування ООН РБ кваліфікувала збройний напад однієї держави на іншу як акт агресії й зобов'язала Ірак негайно припинити окупацію території Кувейту. Невиконання Іраком цієї законної вимоги міжнародного співтовариства призвело до введення РБ ООН всеосяжних економічни санкцій проти Іраку. Водночас США та деякі інші західні країни без погодження із РБ ООН направили в регіон Перської затоки свої ЗС, які встановили блокаду морського узбережжя Іраку. Тільки після цього США повідомили РБ ООН про свої дії, пославшись на "невід'ємне право на індивідуальну та колективну самооборону", а також на звернення до них Кувейту і Саудівської Аравії про надання їм військової допомоги.

Участь країн світуРедагувати

За станом на 31 грудня 2009 [1]

Загалом до складу миротворчих сил ООН входило 98 197 осіб, з них:

  • 12 794 поліцейських,
  • 2 314 військових експертів
  • 83 089 військовослужбовців контингентів.
Країна-контриб'ютор Поліція Військові експерти Миротворчі компоненти Загалом
1   Австралія 25 24 9 58
2   Австрія 49 11 391 451
3   Албанія 63 63
4   Аргентина 32 8 821 861
5   Бангладеш 1614 98 8715 10427
6   Бельгія 10 257 267
7   Бенін 135 27 1178 1340
8   Болгарія 1 1
9   Болівія 31 410 441
10   Боснія і Герцеговина 23 5 28
11   Бразилія 10 46 1288 1344
12   Бруней 7 7
13   Буркіна-Фасо 60 17 627 704
14   Бурунді 65 7 4 76
15   Вануату 46 46
16   Велика Британія 7 275 282
17   Габон 1 1
18   Гамбія 147 3 199 349
19   Гана 444 56 3133 3633
20   Гватемала 14 270 284
21   Гвінея 72 14 86
22   Гондурас 12 12
23   Гренада 1 1
24   Греція 4 51 55
25   Данія 27 148 175
26   Джибуті 51 2 53
27   Еквадор 14 68 82
28   Естонія 1 1
29   Ефіопія 10 19 2143 2172
30   Єгипет 286 99 4770 5155
31   Ємен 150 63 12 225
32   Замбія 300 56 659 1015
33   Зімбабве 109 27 4 140
34   Індія 738 77 7942 8757
35   Індонезія 156 28 1473 1657
36   Іран 2 2
37   Ірландія 18 20 426 464
38   Ісландія 2 2
39   Іспанія 39 3 1050 1092
40   Італія 5 21 2425 2451
41   Йорданія 1607 59 2132 3798
42   Камбоджа 5 93 98
43   Камерун 145 9 154
44   Канада 115 39 16 170
45   Катар 3 3
46   Кенія 40 28 811 879
47   Киргизстан 15 9 24
48   КНР 191 53 1892 2136
49   Кіпр 2 2
50   Колумбія 26 26
51   Республіка Конго 1 1
52   Кот-д'Івуар 132 132
53   Лівія 3 3
54   Мадагаскар 50 50
55   Північна Македонія 1 1
56   Малаві 52 26 124 202
57   Малайзія 243 48 776 1067
58   Малі 56 18 2 76
59   Марокко 5 1557 1562
60   Мозамбік 3 3
61   Молдова 8 8
62   Монголія 8 386 394
63   Намібія 33 14 9 56
64   Непал 814 60 3437 4311
65   Нігер 131 24 387 542
66   Нігерія 806 86 4915 5807
67   Нідерланди 19 18 3 40
68   Німеччина 17 27 244 288
69   Нова Зеландія 25 12 1 38
70   Норвегія 23 28 163 214
71   Пакистан 866 115 9783 10764
72   Палау 2 2
73   ПАР 154 32 1992 2178
74   Парагвай 48 48 96
75   Перу 25 213 238
76   Південна Корея 4 25 368 397
77   Польща 3 14 19 36
78   Португалія 200 4 146 350
79   Росія 50 76 239 365
80   Руанда 157 20 3494 3671
81   Румунія 44 50 1 95
82   Сальвадор 47 15 52 114
83   Самоа 16 16
84   Сенегал 583 52 1610 2245
85   Сербія 11 7 27 45
86   Сінгапур 21 2 23
87   Словаччина 2 196 198
88   Словенія 1 2 14 17
89   США 55 8 12 75
90   Сьєрра-Леоне 63 12 60 135
91   Таджикистан 9 9
92   Таїланд 18 17 10 45
93   Танзанія 62 27 365 454
94   Того 48 17 773 838
95   Туніс 38 467 505
96   Туреччина 169 1 582 752
97   Уганда 186 5 2 193
98   Угорщина 6 88 94
99   Україна 64 27 279 370
100   Уругвай 17 56 2440 2513
101   Фіджі 43 7 221 271
102   Філіппіни 405 23 634 1062
103   Фінляндія 6 19 76 101
104   Франція 99 26 1485 1610
105   Хорватія 11 16 110 137
106   Центральноафриканська Республіка 17 17
107   Чад 56 3 1 60
108   Чехія 5 5 10
109   Чилі 3 7 515 525
110   Чорногорія 1 2 3
111   Швейцарія 7 18 25
112   Швеція 34 24 2 60
113   Шрі-Ланка 98 13 959 1070
114   Ямайка 29 29
115   Японія 6 33 39

В Україні на ДонбасіРедагувати

Президент України Петро Порошенко неодноразово висловлювався з приводу організації миротворчої місії на Донбасі.[2]

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати