СМЕРШ

радянська контррозвідувальна служба часів Другої світової війни

СМЕРШ (абревіатура початкових букв гасла «Смерть шпигунам!» (рос. Смерть шпионам!)) — підрозділ контррозвідки Народного комісаріату оборони (НКО) СРСР. Існував з квітня 1943 до березня 1946, після чого був розформований, а його функції перейшли до органів держбезпеки СРСР.

Головне управління контррозвідки Народного комісаріату оборони СРСР
(СМЕРШ)
рос. Главное управление контрразведки Народного комиссариата обороны СССР
Посвідчення СМЕРШ
Загальна інформація:
Тип: контррозвідка
Юрисдикція: СРСР СРСР
Території підконтрольні радянській армії
Дата заснування: 14 квітня 1943
Дата ліквідації: 4 травня 1946
Відомство-попередник: Управління особливих відділів НКВС СРСР
Відомство-наступник: Міністерство державної безпеки СРСР
Девіз: "Смерть шпигунам!"
(рос. Смерть шпионам!)
Структура:
Керівник: Абакумов Віктор Семенович
Керівна організація: Народний комісаріат оборони СРСР
Штаб-квартира:
Адреса штаб-квартири: Будівля органів держбезпеки на Луб'янці, 4-ий та 6-ий поверхи

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Головне управління контррозвідки Народного комісаріату оборони СРСР

Мета створення

ред.

СМЕРШ сформований для оборони тилу Червоної Армії, боротьби з дезертирством, шпигунами і диверсантами. В умовах переважання в тодішньому суспільстві і військових структурах СРСР командно-директивних методів роботи працівники СМЕРШ подібно до працівників інших радянських спецслужб відрізнялися жорстокістю і безкомпромісністю у виконанні поставлених завдань уряду, партії і безпосередніх керівників, маючи широкі повноваження нерідко не гребували ніякими засобами, фактично здійснюючи терор щодо військовослужбовців та представників мирного населення, які потрапляли до сфери їх інтересів. З іншого боку, такий підхід до роботи сприяв формуванню у суспільній свідомості образу «непереможних контррозвідників», які здатні виконувати ті завдання, які не під силу спецслужбам інших країн світу, не відступаючи ні перед якими труднощами, в тому числі психологічно-морального характеру.

Діяльність

ред.

Задачі

ред.

Постановою Ради Народних Комісарів СРСР від 19 квітня 1943 р. цю організацію виділено з Управління Особливих Відділів НКВС. Тією ж постановою були створені Управління контррозвідки «СМЕРШ» НКВМФ СРСР і відділ контррозвідки «СМЕРШ» НКВС СРСР. На чолі відомства став Віктор Абакумов. Було вирішено, що нова структура буде знаходитись в складі наркомату оборони і буде підпорядковане безпосередньо Сталіну.[1]

Фактично СМЕРШ виконувало ті ж завдання, що і колишнє Управління Особливих Відділів НКВС СРСР, а саме:

  • 1) боротьба з шпигунською, диверсійною, терористичною і іншою діяльністю іноземних розвідок в Червоній Армії
  • 2) ухвалення через командування оперативних заходів «до створення на фронтах умов, що унеможливлювала безкарний прохід агентури супротивника через лінію фронту»
  • 3) боротьба з зрадою Батьківщині в армії, з дезертирством і нанесенням тілесних ушкоджень, перевірка військовослужбовців та інших осіб, які були в полоні і оточенні ворога, а також «виконання спеціальних завдань Народного комісара оборони».

Контррозвідка

ред.
 
Посвідчення СМЕРШ

СМЕРШ був створений в умовах Другої Світової Війни і його основною діяльністю була боротьба з шпигунами, які Німеччина засилала в тил Радянської Армії. Своїми основними суперниками в шпигунській і контррозвідувальній діяльності СМЕРШ вважав передусім німецьку секретну службу «Абвер», а також «Цеппелін», «Ваффен СС Яґдфербанд», румунську розвідку «ССІ», а також японську і фінську розвідувальні служби.[2]

В 1943 р. великі території Радянського Союзу опинилися під німецькою окупацією і на початку війни велика кількість радянських громадян опинилася або в полоні, або на окупованих територіях і була активно використана німецькою розвідкою «Абвер» для диверсійної та розвідувальної діяльності. Була розгорнута ціла система диверсійних шкіл та центрів, де німці готували кадри для розвідувальної діяльності та інфільтрації радянських частин і партизанських загонів. Багато своїх майбутніх агентів СМЕРШ вербував передусім серед колишніх посібників німців та перебіжчиків, які активно працювали на радянську розвідку. СМЕРШ проводив дуже успішну роботу по засиланню своїх агентів у ці школи, які пізніше вели подвійну гру і інформували радянську розвідку про агентурну систему «Абвера» в радянському тилу. Офіційні дані про розвідувальні успіхи СМЕРШу з 1 жовтня 1943 р. по 1 травня 1944 р. — дійсно вражаючі: в німецький тил було впроваджено 354 агенти, з них 50 були перевербовані СМЕРШем німецькі розвідники. 57 агентів працювали в складі розвідувальних структур «Абверу». Також активно проводились так звані «радіоігри», за допомогою яких було нейтралізовано більш ніж 400 агентів німецької розвідки.[3]

Активно також засилалися агенти до Російської Визвольної Армії (РОА) генерала Власова, і завдяки цим агентам близько тисячі бійців цієї армії дезертирувало з РОА до партизанів та Червоної Армії. Агенти СМЕРШу також використовувалися для створення агентурних мереж в лавах різних антирадянських організацій, таких як прибалтійські рухи опору, УПА та інші. Агентів у цих організаціях звичайно називали «сексотами» (скорочення від рос. секретный сотрудник).

Репресивний орган

ред.

Окрім очевидних успіхів в боротьбі проти іноземних розвідок, СМЕРШ набув в роки війни зловісної слави завдяки системі репресій проти мирного населення, яке було в окупації або на примусових роботах в Німеччині. Також найменша підозра в співпраці призводила до часто необґрунтованих арештів, розстрілів багатьох військових і цивільного населення. Деякі історики стверджують, що СМЕРШ став продовженням сталінської системи терору і придушення інакомислення в Радянському Союзі і не впевнені щодо категоризації його як розвідувального чи репресивного органу. За даними деяких істориків з 1941 по 1945 рр. радянськими органами було заарештовано близько 700,000 чоловік — близько 70,000 з них розстріляні. Згідно з іншими джерелами через чистилище СМЕРША пройшло декілька мільйонів чоловік і близько чверті з них теж були страчені.[1]

В умовах війни дуже часто ніякого слідства не велося, великі групи людей арештовувалися і були незаконно і часто безпідставно репресовані. На репресивний характер СМЕРШу також вказує «стандартний» термін ув'язнення для багатьох засуджених — 25 років. Такі терміни засудження отримували не тільки підозрювані в співпраці з німцями, але також і радянські громадяни, які поверталися на Батьківщину з примусових робіт в Німеччині. Для стеження і контролю над інакомисленням СМЕРШ створив і підтримував цілу систему стеження за громадянами в тилу і на фронті. Часто погрози розправи над громадянами призводили до співпраці з секретною службою і до волюнтаристських і часто безпідставних звинувачень проти військовослужбовців і цивільного населення.

СМЕРШ також відігравав велику роль у поширенні сталінської системи терору на країни Східної Європи, де встановилися дружні до Радянського Союзу режими. На території Польщі і Німеччини після війни деякі нацистські концтабори продовжували функціонувати під егідою СМЕРШ як місця репресій ідеологічних противників нових режимів. Так в нацистському концтаборі Бухенвальд ще декілька років після війни утримувалося понад 60,000 противників соціалістичного вибору.[1]

Заступники начальника і помічники

ред.

СМЕРШ і Україна

ред.

СМЕРШ в літературі і кіно

ред.

Примітки

ред.
  1. а б в Константин Рожнов. «СМЕРШ»: контрразведка или орудие репрессий? BBC Russian.com [Архівовано 12 жовтня 2008 у Wayback Machine.] Би-би-си, Москва
  2. Вадим Удманцев. Правда о «СМЕРШ» (Книга «СМЕРШ»: Исторические очерки и архивные документы)[1]
  3. Вадим Абрамов. Лубянка. Открытые архивы. СМЕРШ. Советская военная контрразведка против разведки Третьего Рейха. [2][недоступне посилання з липня 2019]

Джерела

ред.

Посилання

ред.