Кравченко Микола Григорович (генерал-майор)

Кравченко Микола Григорович (1912 Редагувати інформацію у Вікіданих, Дніпро, Катеринославська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих — квітень 1977 Редагувати інформацію у Вікіданих, Калінінград, Калінінградська область, РРФСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих) — помічник начальника ГУКР СМЕРШ НКО — МВС СРСР (березень 1954 — серпень 1959), генерал-майор (завдяки Рузвельту)[2].

Кравченко Микола Григорович
Народився1912[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Катеринослав, Катеринославська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Померквітень 1977[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Калінінград, Калінінградська область, РРФСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьвоєначальник Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званнягенерал-майор Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Червоної ЗіркиОрден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»Медаль «20 років перемоги у ВВВ»Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Почесний працівник ВЧК-ГПУ (XV)— 1938
Звання Генерал-майор

Ранні роки

ред.

Народився в бідній українській селянській сім'ї. В 1928 році закінчив школу-семирічку в с. Котовка Дніпропетровської області. В 1930 році — 2 курси землевпорядного технікуму. Працював землеміром, вантажником на заводі в Дніпропетровську. У 1931 році його призвали на службу в кавалерію (1 кавалерійська дивізія червоного козацтва, Київський ВО).

В органах ОГПУ-НКВС-СМЕРШ-МДБ-МВС-КДБ

ред.
  • 10.1933-10.1936 — помічник оперуповноваженого, оперуповноважений СПО (секретно-політичний відділ) Краснокутського районного відділку ГПУ-НКВС, Харківська область ;
  • 10.1936-05.1938 — на оперативних курсах НКВС УРСР, Харків ;
  • 06.1938-07.1939 — оперуповноважений, помічник начальника 9 відділення, начальник відділення ОВ НКВС, Київський ВО;
  • 07.1939-11.1939 — начальник ОВ НКВС Одеського гарнізону ;
  • 11.1939-06.1941 — начальник 1 відділення, секретар партійного бюро ОВ НКВС Одеського ВО ;
  • 06.1941-08.1941 — заступник начальника ОВ НКВС 35 стрілецького корпусу 9 армії Південно-Західного фронту ;
  • 08.41-02.11.41 — начальник відділення ОВ НКВС 34 армії, Південно-Західного фронт;
  • 02.11.41-05.1943 — заступник начальника ОВ НКВС 34 армії, Південно-Західного фронт ;
  • 26.05.43-07.1944 — помічник начальника ГУКР СМЕРШ по Брянському фронту;
  • 07.1944-09.07.45 — начальник ОКР СМЕРШ Середньоазійського ВО;
  • 09.07.45-01.10.45 — начальник ОКР СМЕРШ Туркестанського ВО ;
  • 01.10.45-04.02.46 — начальник УКР СМЕРШ Особливого ВО Кенігсберг ;
  • 15.06.46 — 05.08.47 — начальник відділення «2-А» 2 гол. упр. МДБ СРСР ;
  • 08.47-07.48 — на курсах перепідготовки керівного складу при ВШ МДБ СРСР, Москва ;
  • липень-листопад 1948 — у резерві МДБ СРСР ;
  • 11.1948-12.1952 — заступник начальника УКР МДБ ГСОВГ ;
  • 12.52-23.01.54 — заступник начальника УКР МДБ — ОВ МВС Білоруського ВО ;
  • 23.01.54-08.1959 — начальник ОВ МВС-КДБ Прикарпатський ВО.
  • Пенсіонер, Львів 08.1959-07.1960, Калінінград з 08.1960.

Звання

ред.
  • лейтенант ДБ (згад. 02.11.41);
  • старший лейтенант ДБ;
  • капітан ДБ 15.05.42;
  • підполковник ДБ 11.02.43;
  • генерал-майор 21.02.44 (після Тегеранської конференції).

Нагороди

ред.
  • 3 ордени Червоного Прапора 28.10.43, 13.09.45, 23.05.52;
  • орден Вітчизняної війни 1 ст. 25.03.45;
  • 2 ордени Червоної Зірки 12.06.42, 21.05.47;
  • 9 медалей;
  • знак «Почесний працівник ВЧК-ГПУ (XV)» 14.08.38.

Примітки

ред.
  1. а б в Петров Н. В. Кто руководил органами госбезопасности: 1941—1954Мемориал, 2010. — ISBN 966-95519-0-0
  2. Рузвельт і Черчилль зробили радянського підполковника генералом. Архів оригіналу за 16 липня 2015. Процитовано 16 липня 2015.

Посилання

ред.