Вікіпедія

Прикарпатський військовий округ

військова частина

Червонопрапорний Прикарпа́тський військо́вий о́круг (ПрикВО) — один з військових округів у складі Збройних сил СРСР на території Західної України та військовий округ Збройних сил України у 1991—1998 роках.

Прикарпатський військовий округ
Прикарпатский военный округ
Карта Прикарпатського військового округу на 1991 рік
На службі9 липня 1945 — січень 1998
Країни Радянський Союз (1945—1991)
 Україна (1991—1998)
Вид Радянська армія
 Сухопутні війська України
Типвійськовий округ
Війни/битвиОперація «Дунай»
НагородиОрден Червоного Прапора (1974)

У 1998 році округ було переформовано на Західне оперативне командування (в/ч А3347).

Історія

ред.

Створений 9 липня 1945 року на базі військ 4-го Українського фронту. Штаб (м. Чернівці) сформований на основі штабу 4-го Українського фронту.

1946 року Управління округу перенесли з Чернівців до Львова.

Територіально до складу Прикарпатського військового округу входили: Станіславська (з 1962 Івано-Франківська), Тернопільська, Чернівецька, Вінницька області, Закарпатська Україна (з 1946 Закарпатська область), частина Кам'янець-Подільської області (з 1954 Хмельницька) без районів Берездовського, Полонського, Шепетівського, Ізяславського і Славутського.

Перший командувач військами округа — генерал армії Єрьоменко Андрій Іванович

3 травня 1946 року округ об'єднаний з Львівським військовим округом.

До 1991 року територія округу охоплювала Волинську, Рівненську, Житомирську, Вінницьку, Хмельницьку, Тернопільську, Львівську, Івано-Франківську, Чернівецьку, Закарпатську області.

Після розпаду СРСР у 1992 році округ перейшов під юрисдикцію України і був включений до складу Збройних сил України.

У 1998 році округ було переформовано на Західне оперативне командування (в/ч А3347).

Структура

ред.

ПрикВО до осені 1990 р. мав у своєму розпорядженні 30-ту гвардійську танкову дивізію й навчальну танкову дивізію (окружний навчальний центр). 23-тя танкова дивізія ПрикВО в 1987-88 рр., яка також була навчальною, в 1989 році була перетворена в 6065-ту базу зберігання військової техніки.

Мотострілецькими з'єднаннями ПрикВО були: 17-та гв., 24-та, 51-ша гв., 66-та гв. (окружний навчальний центр), 70-та гв., 97-ма гв., 128-ма гв., 161-ша мотострілецькі дивізії. Крім танкових і мотострілецьких дивізій ПрикВО у своєму розпорядженні мав дві артилерійські дивізії (26-та ад й 81-ша ад). Авіаційну підтримку здійснювала 14-та повітряна армія, а повітряне прикриття — 28-й корпус ППО 2-ї армії ППО.

Всього в 1990 р. в окрузі значилося приблизно 280 тис. військовослужбовців, 2400 танків, 2700 бойових броньованих машин, 1200 гармат, мінометів і РСЗВ, 370 бойових і транспортних гелікоптерів[1].

Станом на кінець 1990-го року військовий округ включав[2][3]:

  • Управління (штаб) округу — м. Львів

З'єднання й частини окружного підпорядкування

ред.
  • 420-та артилерійська бригада (кадрована) великої потужності, м. Нестерів (24 2С7 «Піон», 36 2С4 «Тюльпан»)
  • 35-та ракетна бригада, Нестерів (12 ОТР 9К72 «Ельбрус»)
  • 25-та зенітна ракетна бригада, Стрий (27 ЗРК 2К11 «Круг-А/М»)
  • 146-й командно-розвідувальний центр, Брюховичі
  • редакційно-видавнича група (іноземними мовами), Львів
  • 8-ма окрема бригада спеціального призначення, Ізяслав
  • 147-ма окрема радіотехнічна ордена Червоної Зірки бригада особливого призначення, Броди
  • 1046-й окремий зенітний ракетний полк, Коростень
  • 2286-й запасний зенітний ракетно-артилерійський полк
  • 188-ма артилерійська бригада великої потужності, Ємільчине (48 2С7 «Піон»)
  • 160-й реактивний артилерійський полк, Свалява (36 БМ-27 «Ураган»)
  • 340-й окремий транспортно-бойовий гелікоптерний полк, Калинів (40 Мі-8)
  • 383-й полк БПЛА
  • 111-та змішана авіаційна ескадрилья, Броди (8 Мі-8, 2 Мі-24К, 1 Мі-24Р, 2 Мі-9)
  • 114-та інженерна бригада, Гайсин (3 ІМР-2)
  • 50-й інженерно-саперний полк, Самбір
  • 54-й понтонно-мостовий полк, Кам'янець-Подільський (5 ІМР-2)
  • 137-й інженерний полк
  • 636-й окремий понтонно-мостовий батальйон
  • 98-ма бригада зв'язку, Старичі (10 Р-145БМ)
  • 99-та бригада зв'язку, Воля-Висоцька
  • 186-й окремий полк зв'язку
  • 68-ма радіотехнічна бригада, Стрий
  • 224-й окремий полк радіоелектронної боротьби, Борислав
  • 245-й окремий полк радіоелектронної боротьби
  • 22-га бригада хімічного захисту, Самбір (49 РХМ-4)
  • 300-й окремий батальйон розвідки зараження, Долина (12 К-611, 6 РХМ-4)
  • 64-та бригада матеріального забезпечення (штаб)
  • 84-та бригада матеріального забезпечення (штаб)
  • 85-та бригада матеріального забезпечення (штаб)
  • 90-та бригада матеріального забезпечення (штаб)
  • 8-ма автомобільна бригада (штаб)
  • 3-й окремий автомобільний полк
  • 63-тя трубопровідна бригада
  • 19-та медична бригада (штаб)
  • 232-га дивізія охорони тилу
  • 233-тя дивізія охорони тилу
  • Українсько-Польський батальйон (УКПОЛБАТ) Яворів
Ремонтні підприємства окружного підпорядкування
  • 390-та артилерійська ремонтна майстерня
  • 1453-тя авіаційна база гелікоптерна
  • 3169-й аеродром сухопутний гелікоптерного базування
  • 175-й рухомий танкоремонтний завод
  • 1500-та база ремонту та зберігання спеціальних засобів, Бережани (50 Р-145БМ, 1 Р-156БТР)
Склади окружного підпорядкування
  • 5909-й окружний інженерний склад
  • 1529-й інженерний склад, Рівне (2 ІМР-2, 6 МТ-55А)
  • 4600-та база зберігання військової техніки, Дзигівка (72 МТ-ЛБ)

66-й артилерійський корпус

ред.
Докладніше: 66-й артилерійський корпус

8-ма танкова ордена Червоної Зірки армія

ред.
Докладніше: 8-ма танкова армія (СРСР)

На 19 листопада 1990 р. 8-ма танкова армія мала в своєму розпорядженні 539 танків, 151 БМП і БТР, 67 гармат, мінометів і РСЗВ.

бази зберігання армійського підпорядкування

У 1987 році дивізія була перетворена в навчальну танкову дивізію, а в 1989 — в 6065-ту базу зберігання озброєння та техніки (315 Т-55, 38 БМП-1, 15 БРМ-1К, 2 БТР-70, 12 БМ-21 «Град», 13 Р-145БМ, 3 Р-156БТР)

13-та загальновійськова Червонопрапорна армія

ред.
Докладніше: 13-та армія (СРСР)

На 19 листопада 1990 р. 13-та загальновійськова армія мала у своєму розпорядженні 621 танк, 490 БМП і БТР, 372 гармати, міномети й РСЗВ.

38-ма загальновійськова Червонопрапорна армія

ред.
Докладніше: 38-ма армія (СРСР)

Склад армії за післявоєнні десятиліття змінювався. Сформовані для об'єднання незабаром після Другої світової війни 13-та гвардійська Полтавська й 27-ма Черкаська механізовані дивізії в 1956 році були переформовані в танкову й мотострілецьку дивізії та вибули до складу Південної групи військ, а в управлінні військами армії було скасовано корпусну ланку.

У 1960-ті — 1980-ті роки до складу 38-ї армії входило кілька мотострілецьких дивізій, підпорядкування й кількість яких змінювалися.

На 1991 рік після перетворення в 1989 році однієї з мотострілецьких дивізій у базу зберігання озброєння та техніки (див. 5194 БЗВТ 38 А), у складі 38-ї армії залишились 70-та гвардійська Глухівська (в Івано-Франківську) й 128-ма гвардійська (в Мукачевому) мотострілецькі дивізії.

На 19 листопада 1990 р. 38-ма загальновійськова армія мала в своєму розпорядженні 413 танків, 758 БМП і БТР, 197 гармат, мінометів і РСЗВ, 40 бойових і 36 транспортних гелікоптерів армійської авіації.

  • управління (штаб) армії — Івано-Франківськ
  • 223-тя зенітна ракетна бригада, Теребовля (9К37 «Бук-М»)
  • 596-й окремий реактивний артилерійський дивізіон (згорнуто)
  • 335-й окремий гелікоптерний полк, Калинів (40 Мі-24, 24 Мі-8, 6 Мі-9)
  • 488-й окремий гелікоптерний полк, Вапнярка (40 Мі-24, 25 Мі-8, 4 Мі-9)
  • 96-та змішана авіаційна ескадрилья, Шипинці (5 Мі-8)
  • 222-га інженерна бригада, Крива (2 ІМР-2)
  • 135-й інженерный полк
  • 321-й інженерный полк
  • 188-й окремий полк зв'язку, Івано-Франківськ (9 Р-145БМ, 1 Р-156БТР, 1 Р-137Б, 1 П-240БТ, 1 Р-409, 1 ЗС88)
  • 163-й окремий радіотехнічний полк
  • 1655-й окремий радіотехнічний батальйон, Івано-Франківськ
  • 17-й окремий батальйон радіоелектронної боротьби
  • 583-й окремий батальйон радіоелектронної боротьби
  • 87-ма бригада матеріального забезпечення (штаб)
  • 89-та бригада матеріального забезпечення (штаб)
  • 118-й окремий ремонтно-відновлювальний батальйон
  • 711-й окремий ремонтно-відновлювальний батальйон
бази зберігання армійського підпорядкування
  • 39-та окрема десантно-штурмова ордена Червоної Зірки бригада, Хирів[7]
  • 38-й окремий дисциплінарний батальйон, в/ч № 75139, Яворів

Командування

ред.

Командувачі військ округу

ред.

Начальники штабу округу

ред.

1-ші заступники командувача військ округу

ред.

Члени Військової ради округу (до 1991)

ред.

Начальники Політичного управління військового округу (до 1957)

ред.

Пам'ятні медалі, нагрудні значки

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Феськов В. И., Калашников К. А., Голиков В. И. Советская Армия в годы «холодной войны» (1945—1991). — Томск: Изд-во Том. ун-та, 2004. С.9.
  2. ↑ Вооруженные Силы СССР на Украине в 1991 году. Архів оригіналу за 12 серпня 2017. Процитовано 8 травня 2017.
  3. ↑ Что оставил СССР в наследство Украине. Архів оригіналу за 1 жовтня 2016. Процитовано 8 травня 2017.
  4. ↑ Феськов В. И., Калашников К. А., Голиков В. И. Советская Армия в годы холодной войны (1945—1991)
  5. ↑ 199 гвардейская ракетная бригадаОчеретенко СергейОчеретенко Сергей. Архів оригіналу за 10 вересня 2017. Процитовано 9 травня 2017.
  6. ↑ specnaz / ПрикВО. Архів оригіналу за 28 липня 2014. Процитовано 24 березня 2022.
  7. ↑ Неофициальный сайт 39 гв. ДШБр. Архів оригіналу за 7 травня 2017. Процитовано 8 травня 2017.

Посилання

ред.

Література

ред.
  • Краснознамённый Прикарпатский / Комский Б. Г., Перцов В. Ф., Сафонов Е. С. и др. — первое. — Львов : Каменяр, 1976. — 247 с. — 60000 прим.(рос.)
  • Краснознамённый Прикарпатский. История Краснознаменного Прикарпатского военного округа / Комский Б. Г., Перцов В. Ф., Сафонов Е. С. и др. — второе, исправленное и дополненное. — Москва : Воениздат, 1982. — 285 с.(рос.)
  • Варенников В. И. Прикарпатский военный округ // Неповторимое. — Москва : Советский писатель, 2001. — Т. 5. — 320 с. — 7000 прим. — ISBN 5-265-03489-7.(рос.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Прикарпатський_військовий_округ&oldid=42922669