Кузьма́ Мики́тович Га́лицький (12 (24) жовтня 1897(18971024), Таганрог — 14 березня 1973, Москва) — радянський військовий діяч, генерал армії. Член ЦК КП(б)У в 1949—1956 роках. Депутат Верховної Ради СРСР II—V скликань. Депутат Верховної Ради Української РСР II-го та III-го скликань. Герой Радянського Союзу (19.04.1945).

Галицький Кузьма Микитович
рос. Кузьма Никитович Га́лицкий
Народження 12 (24) жовтня 1897(1897-10-24)
Таганрог
Смерть 14 березня 1973(1973-03-14) (75 років)
Москва
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Освіта Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби 19181962
Партія КПРС
Звання  Генерал армії
Командування 3-я ударна армія, 11-а гвардійська армія, Одеський військовий округ, Північна група військ і Закавказький військовий округ
Війни / битви Громадянська війна в Росії
Радянсько-фінська війна
Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Суворова I ступеня Орден Кутузова I ступеня Орден Богдана Хмельницкого I ступеня Орден Червоної Зірки

Біографія ред.

Народився 12 (24) жовтня 1897 році в місті Таганрог в родині робітника-залізничника. У 1912 році закінчив ремісничу школу, працював помічником слюсаря в залізничних майстернях депо станції Таганрог, згодом — помічником машиніста паровозу.

У 1917 році призваний в царську армію, унтер-офіцер.

Член РКП(б) з 1918 року.

У 1918 році вступив до лав Червоної армії. У Громадянську війну командував взводом, ротою, батальйоном, був помічником начальника штабу бригади, брав участь в боях на Південному та Південно-Західному фронтах. Навчався у Вищій стрілецькій школі.

У 1927 році закінчив Військову академію імені Фрунзе. З 1927 — начальник штабу полку, потім — командир полку 1-ї Пролетарської Московської стрілецької дивізії.

У липні 1938 року був заарештований і до травня 1939 року перебував під слідством.

У 1939—1940 роках командував 24-ю Самаро-Ульяновською Залізною двічі Червонопрапорною стрілецькою дивізією, брав участь у радянсько-фінській війні. Генерал-майор від 4 липня 1940 року.

З червня 1941 року по березень 1942 року — командир стрілецької дивізії, корпусу, заступник командувача армією на Західному і Північно-Західному фронтах.

З вересня 1942 року — командувач 3-ю ударною армією. З листопада 1943 по травень 1945 року командував 11-ю гвардійською армією, яка входила до складу військ Калінінського, 1-го Прибалтійського і 3-го Білоруського фронтів. Брав участь в прикордонному бою 1941 в Білорусі, в битві під Москвою, у Великолуцькій, Невельській, Городоцькій операціях 1942—1943, в операціях по розгрому німецьких військ в Білорусі (1944) і Східній Пруссії (1945).

У 1945—1946 роках — командувач військ Особливого округу.

У 1946—1951 роках — командувач військ Прикарпатського військового округу.

У 1951—1954 роках — командувач військ Одеського військового округу.

У 1955—1958 роках — командувач військ Північної групи військ.

З січня 1958 по 1961 рік — командувач військ Закавказького військового округу.

З 1962 року — у відставці. Помер 14 березня 1973 року. Похований у Москві.

Військові звання ред.

Нагороди ред.

Література ред.

  • Советская военная энциклопедия в 8-ми томах, том 2. (рос.)

Посилання ред.