Відкрити головне меню

Південно-Західний фронт (Громадянська війна в Росії)

Півде́нно-За́хідний фронт (Громадянська війна в Росії) — оперативно-стратегічне об'єднання (фронт) Червоної армії на півдні Радянської Росії та Україні в ході Громадянської війни. Утворений 10 січня 1920 року наказом РВСР шляхом перейменування Південного фронту. 5 грудня 1920 року директивою Головкому Управління фронту об'єднане з Управлінням Київського військового округу, в підпорядкування якого передавалися всі війська фронту.

Південно-Західний фронт
Громадянська війна в Росії
На службі 10 січня — 5 грудня 1920
Країна Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg Радянська Росія
Вид Red Army flag.svg Червона армія
Тип сухопутні війська
Роль загальновійськовий
Чисельність фронт
У складі Red Army flag.svg РСЧА
Війни/битви Громадянська війна в Росії
Польсько-російська війна 1920
Командування
Визначні
командувачі
Red Army flag.svg Єгоров О.І.

Історія об'єднанняРедагувати

У січні — лютому 1920 року війська фронту‚ переслідуючи відступаючі війська Денікіна, успішно провели Одеську операцію і 7 лютого зайняли Одесу, до 1 березня вийшли на лінію Мозир — Овруч — Коростень — Летичів — річка Дністер, але спроби опанувати Крим, де знаходилися війська білої армії під командуванням генерала Я. А. Слащева, завершилися невдало. Потім війська фронту діяли на двох стратегічних напрямах — західному, проти Польщі, і кримському, проти армії Врангеля.

У квітні — травні 1920, ведучи бої з польськими військами, що наступали, вони залишили Мозир, Овруч, Коростень, Київ і відійшли на лівий берег Дніпра. У травні — червні перейшли в контрнаступ і успішно провели Київську операцію, після чого продовжували переслідування противника в смузі від Полісся до Дністра. Потім в ході Новоград-Волинської і Рівненської операцій (червень — липень) війська фронту завдали поразки польським військам і вийшли на підступи до Любліну і Львова, але не змогли опанувати Львів і в серпні 1920 були вимушені відступити. Також війська фронту вели боротьбу з озброєними загонами С. Н. Булак-Балаховіча, УНР, Б. В. Савінкова.

18 жовтня після висновку перемир'я з Польщею бойові дії фронту були припинені і війська відведені на державний кордон.

На кримському напрямі під натиском армії Врангеля в червні — липні війська фронту відійшли на правий берег Дніпра, вели оборонні бої на рубежі Херсон, Нікополь, Токмак, Бердянськ. У серпні перейшли в наступ і зайняли Каховський плацдарм. У вересні противник зміг, потіснивши війська лівого крила 13-ї армії, зайняти Олександрівськ, Оріхів, ст. Синельникове, створивши загрозу Донбасу. У вересні 1920 р. Кримська ділянка Південно-Західного фронту була виділена в самостійний Південний фронт (2-го формування).

Військові операціїРедагувати

КомандувачіРедагувати

Склад військ фронтуРедагувати

У оперативному підпорядкуванні фронту знаходилися сили Чорного і Азовського морів. З 19 травня по 13 червня 1920 у складі фронту діяла Фастівська група військ під командуванням Й. Е. Якіра (44-та і 45-ат сд і 3-й загін Дніпровської флотилії).

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Гражданская война и военная интервенция в СССР. Энциклопедия. М.: Советская энциклопедия, 1983.
  • Центральный государственный архив Советской армии. В двух томах. Том 1. Путеводитель. 1991 c. 213–354

ДжерелаРедагувати

  • Радянська військова енциклопедія. «ТАШКЕНТ» — ЯЧЕЙКА» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1981. — Т. 8. — С. 623. — ISBN 00101-150. (рос.)

ПриміткиРедагувати