Пеньковський Валентин Антонович

Валентин Антонович Пеньковський (14 квітня 1904(19040414), місто Могильов, тепер Білорусь — 26 квітня 1969, місто Мінськ, тепер Білорусь) — радянський військовий діяч, командувач військ Далекосхідного і Білоруського військових округів, генерал армії (5.05.1961). Кандидат у члени ЦК КПРС у 1961—1969 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 5—7-го скликань.

Пеньковський Валентин Антонович
Народився 14 квітня 1904(1904-04-14)
Могильов, Російська імперія[1]
Помер 26 квітня 1969(1969-04-26)[1] (65 років)
Мінськ, Білоруська РСР, СРСР[1]
Поховання Східне кладовище
Громадянство Росія Росія, СРСР СРСР
Національність білорус
Діяльність воєначальник, політик
Alma mater Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Учасник Громадянська війна в Росії і німецько-радянська війна
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання генерал армії
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Леніна орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Кутузова I ступеня орден Кутузова I ступеня орден Суворова 2 ступеня орден Кутузова II ступеня медаль «За оборону Сталінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За перемогу над Японією»

Життєпис

ред.

Народився в родині робітника-залізничника. У 1919 році працював робітником на залізниці.

У Червоній армії з жовтня 1920 році, вступив добровольцем. Служив червоноармійцем в частинах Військ внутрішньої охорони республіки (ВОХР) в місті Орші. У 1922 році закінчив 21-і кавалерійські курси Петроградського військового округу. Під час навчання був зарахований до складу зведеного ескадрону курсантів і в його рядах брав участь в бойових діях в Карелії. Після закінчення курсів з вересня 1922 року служив помічником командира взводу 21-х кавалерійських курсів. У грудні 1922 року зарахований курсантом 2-ї кавалерійської школи в Петрограді. У квітні 1923 року звільнений в запас у зв'язку зі скороченням РСЧА.

У 1923 повернувся до міста Орші, працював секретарем окружного комітету комсомолу, також вступив до місцевого загін ЧОН і активно брав участь в боротьбі з бандитизмом.

З жовтня 1924 року знову в Червоній армії, був направлений на навчання.

Член ВКП(б) з 1926 року.

У 1927 році закінчив Об'єднану військову школу імені ЦВК Білоруської РСР в Мінську. Після її закінчення залишений в школі, служив командиром взводу курсантів, курсовим командиром.

З жовтня 1929 року — командир артилерійської батареї 27-го артилерійського полку 27-ї Омської стрілецької дивізії Білоруського військового округу (місто Вітебськ). З травня 1931 року служив у 8-му полку протиповітряної оборони Білоруського військового: помічник командира і командир навчального дивізіону, помічник командира полку із матеріально-технічного забезпечення.

У 1933 році закінчив Курси удосконалення командного складу зенітної артилерії в Севастополі. З травня 1933 року — командир окремого зенітного дивізіону в Кременчуці, з травня 1935 року — командир дивізіону курсантів в Севастопольському училищі зенітної артилерії.

У червні 1938 року капітан Пеньковський був заарештований органами НКВС СРСР і в тому ж місяці звільнений з Червоної армії. Майже два роки перебував у в'язниці під слідством, звільнений в квітні 1940 року за відсутністю провини.

Після звільнення з ув'язнення відновлений в РСЧА, призначений командиром 254-го окремого зенітного дивізіону в Київському військовому окрузі, з жовтня 1940 року навчався на Курсах удосконалення командного складу зенітної артилерії в Євпаторії. Після їх закінчення, з травня 1941 року — заступник начальника штабу Київської зони ППО і одночасно заступник начальника Управління ППО Київського особливого військового округу.

Учасник німецько-радянської війни. З серпня 1941 року — начальник штабу Управління ППО Південно-Західного фронту. У березні 1942 року призначений начальником ППО 40-ї армії Південно-Західного фронту, але на посаду не вступив і незабаром це призначення було скасовано. У квітні 1942 року призначений начальником ППО 21-ї армії Південно-Західного фронту. У травні 1942 року переведений з Військ ППО на самостійну командну роботу і призначений командиром 76-ї стрілецької дивізії імені Ворошилова в складі 21-ї армії, яка воювала на Південно-Західному і Сталінградському фронті. З серпня 1942 року — начальник штабу 21-ї армії (з квітня 1943 року — 6-ї гвардійської армії). Воював на Південно-Східному, Сталінградському, Донському, Воронезькому, 2-му Прибалтійському, 1-му Прибалтійському, Ленінградському фронтах.

З червня 1945 по травень 1946 року — начальник штабу 25-ї армії Приморської групи військ Далекосхідного фронту. У складі 1-го Далекосхідного фронту армія успішно діяла в Харбін-Гірінській наступальній операції радянсько-японської війни. Після війни 25-а армія дислокувалася на території Північної Кореї з штабом в Пхеньяні.

У 1947 році закінчив Вищі академічні курси при Вищій військовій академії імені Ворошилова.

У січні 1947 — березні 1950 року — начальник штабу Прикарпатського військового округу.

У квітні 1950 — травні 1953 року — начальник штабу Приморського військового округу.

У червні 1953 — вересні 1954 року — начальник штабу Забайкальського військового округу.

У вересні 1954 — березні 1956 року — начальник штабу Далекосхідного військового округу.

У березні 1956 — липні 1961 року — командувач військ Далекосхідного військового округу.

У липні 1961 — липні 1964 року — командувач військ Білоруського військового округу.

У липні 1964 — травні 1968 року — заступник міністра оборони СРСР з бойової підготовки.

У травні 1968 — 26 квітня 1969 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Помер 26 квітня 1969 року. Похований в Мінську на Східному цвинтарі.

Військові звання

ред.

Нагороди

ред.

Примітки

ред.
  1. а б в г Пеньковский Валентин Антонович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Джерела

ред.