Шипинці
Шипи́нці — село Кіцманського району Чернівецької області.
| село Шипинці | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернівецька область |
| Район/міськрада | Кіцманський район |
| Рада/громада | Шипинецька сільська рада |
| Код КОАТУУ | 7322589001 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1359 |
| Населення | 3160 |
| Поштовий індекс | 59341 |
| Телефонний код | +380 3736 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°22′39″ пн. ш. 25°45′09″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
181 м |
| Місцева влада | |
| Карта | |
  Шипинці | |
 Шипинці  Шипинці | |
|
| |
Легенда походження назвиРедагувати
Шипинці розташовані у місцевості з великою кількістю мочарів, а колись їх там було ще більше. У долинах були озерця, які утворювалися під час весняного сніготану, або ж коли випадало багато дощів. Води накопичувалося стільки, що озерця зберігалися і під час літньої спеки. Люди розповідають, що в давні часи в тих місцях дуже шипіло від нагрітої сонцем води. Звідси і назва населеного пункту Шипинці.
Географічне розташуванняРедагувати
Шипинці розташовані у Буковинському Прикарпатті на лівому березі Пруту в долині річки Совиця.
У селі струмок Вільховець впадає у Совицю.
Археологічна пам'яткаРедагувати
В період неоліту тут розселялися племена трипільської культури (IV тис. до н. е.- ІІІ тис. до н. е.. В межах стоянки Шипинці багато речей тієї епохи: мальована кераміка, людські та тваринні фігурки. Також були знахідки з бронзової (браслет, сокирка) та римської (монети) доби. Значна кількість артефактів часів входження до Антського союзу, Київської Русі та Галицько-Волинського князівства.
Розкопи в Шипинцях вели Й.Сомбати (1893), Е.Костін (1904–1914); знайдені матеріали зберігаються у Чернівецькому і Віденському (природничому) музеях.
У монографії «Schipenitz — Kunst und Geräte eines neolithischen Dorfes» («Шипинці — мистецтво та знаряддя неолітичного селища» 1937), шипинські знахідки досліджував Олег Кандиба-Ольжич.
ІсторіяРедагувати
У часи Галицько-Волинської держави зароджується територіальне утворення — Шипинська земля, назва якого пішла від населеного пункту Шипинці.
Документально вперше згадує Шипинську землю Ян Длуґош в 1359 році у зв'язку з походом короля Казимира у Молдавію.
Своїм розвитком Шипинська земля завдячує тому, що ця територія була віддалена від татарських кочовиків і нею пролягав торговельний шлях зі Львова до Сучави. У зв'язку з цим в Шипинцях відбувалися регулярні великі ярмарки, на яких торгували худобою. До сьогодні то місце називається торговиця.
Після входження землі до Молдавського князівства, з Шипинської землі утворилися Чернівецька та Хотинська землі, край став називатися Буковина. Адміністративний центр перемістився в Чернівці.
НаселенняРедагувати
Національний склад населення за даними перепису 1930 року[ro] у Румунії[1]:
| Національність | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українці | 3424 | 96,18 % |
| євреї | 79 | 2,05 % |
| поляки | 32 | 0,90 % |
| румуни | 20 | 0,56 % |
| німці | 5 | 0,14 % |
Мовний склад населення за даними перепису 1930 року[1]:
| Мова | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 3434 | 96,46 % |
| їдиш | 76 | 2,13 % |
| польська | 21 | 0,59 % |
| румунська | 20 | 0,56 % |
| німецька | 8 | 0,22 % |
Цікаві фактиРедагувати
З Шипинцями пов'язана ще одна легенда. За селом є мале озеро, що дістало назву «Кругле болото». Люди вірили, що у нього немає дна. Про нього говорили так: з давніх-давен там, де є кругле болото, існувало село. Люди в цьому селі жили дуже розпусно, навіть у піст справляли різні забави. На місці «Круглого болота» була велика корчма, в якій люди пили вино та усіляко забавлялися, навіть у Великий піст (перед Великоднем). Бог розгнівався на них і покарав грішників — переповнена людьми-гуляками корчма і ціле село запалося, пішло під землю, а на цьому місці утворилося озеро «Кругле болото», недосяжне і бездонне. Мешканці Шипинців вірять, що настане час, коли озеро зникне, а село вирине.
В селі фрагментарно зберігся старий графський парк, який колись оточував садибу Мірона де Костіна. Зараз на території парку розташована досить популярна корчма «Під липами».
В Шипинцях в центрі села збереглася мурована тридільна церква Різдва, зведена на кошти місцевого поміщика Дмитра де Костіна в 1812 р. Фундатор храму і його родина поховані на церковному подвір'ї, де збереглося вісім старих хрестів. Церква типова для Буковини: безкупольна, з невисокою дзвіницею з барочним дахом над бабинцем. Дзвіниця значно молодша за церкву: з 2003 р. А от дзвони походять з першої третини XX століття. В Першу світову старі дзвони шипинської церкви зняли, щоб відлити з них зброю. В румунські часи при церкві Різдва діяв аматорський чоловічий хор під керівництвом Ореста Масікевича, який зачаровував своїм співом чернівчан.
Зараз Шипинці славляться своїми музиками. Місцеві майстри — бажані гості на весіллях та святах по всьому краю.
СучасністьРедагувати
Щороку в серпні здійснюється Хресна хода до чоловічого монастиря (УПЦ КП)[2].
Відомі особистостіРедагувати
В поселенні народилися:
- Арійчук Евзебій (1892—1923) — український військовий діяч, хорунжий Армії УНР.
- Богданюк Ілля Васильович (1941) — український композитор, виконавець, поет.
- Грекул Степан Ростиславович (1997) — український боксер, Майстер спорту міжнародного класу.
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б Recensământul general al populației României din 1930. Процитовано 2018-07-12. (рум.)(фр.)
- ↑ На Буковині відбувся хресний хід присвячений встановленню миру в Україні та об'єднанню Православних Церков
ЛітератураРедагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Шипинці |
- Черняков І. Т. Шипинці // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 639. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.