Арійчук Евзебій Васильович

Евзебій Арійчук;
	Хорунжий
Загальна інформація
Народження	30 серпня 1892; Шипинці, Кіцманський район, Чернівецька область, Україна
Смерть	не раніше 1 липня 1923
Громадянство	УНР
Національність	українець
Військова служба
Роки служби	1918—1922
Приналежність	УНР
Вид ЗС	Армія УНР
Війни / битви	Перша світова війна; Радянсько-українська війна
Нагороди та відзнаки

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Арійчук.

Евзебій Васильович Арійчук (30 серпня 1892, с. Шипинці, тепер Кіцманська міська громада, Чернівецька область — після 30 червня 1923) — український військовий діяч, хорунжий Армії УНР. Контррозвідник Української Галицької армії та Армії УНР.

Життєпис ред.

Народився 30 серпня 1892 в селі Шипинці, Кіцманський повіт (пов. Кіцмань) на Буковині в сім'ї вчителя і археолога-любителя Василя Арійчука, який обіймав посаду директора школи та був засновником товариства «Січ» у селі Нові Драчинці (Вашківецький повіт).

З 1906 року навчався в українській державній гімназії у місті Кіцмань, закінчив 4 класи.

У 1911 році добровільно вступив на військову службу. 1 березня 1914 року був приділений до жандармерії. У 1915 році був поранений, повернувся до жандармерії. З 1917 року приділений до постерунку Глиниці аж до розпаду Австро-Угорщини.

За українських часів при жандармерії, працював в підпільному комітеті на Буковині. Перейшов до Галичини, 16 січня 1919 року приділений до „Р.В“ (розвідного відділу), Коломия. Опісля відкомандирований до Городенки, де викрив польську організацію. Після відвороту за Дністер був приділений до „Р2В“ Заліщики, де також викрив польську організацію. Опісля здійснив перехід через Збруч до Кам'янця-Подільського, з Кам'янця був приділений до Могилева-Подільського до „Р2В“ і організації „Буковинського куріня“. З Могилева — відворот аж до Чорториї на Волині, де захорів на плямистий тиф. Опісля повернув до Проскурова і перейшов польсько-большевицьку позицію і прибув до Винниці.

Був помічником сотника Дідушка від УСС. Співорганізатор повстання проти більшовиків та з'єднання з 4 Київською дивізією Тютюнника, де зайняв посаду в контррозвідці.

2 січня 1921 року — прибув до табора в Ліберцях, а 14 березня 1921 перейшов з Ліберця до Йозефова. Навчався в учительській семінарії в Йозефові.

30 червня 1923 року подав заяву на вступ до Української господарської академії в Подебрадах, але отримав відмову через відсутність документів про середню освіту.

Нагороди ред.

Пам'ятний хрест 1912/13
Срібний і залізний хрест «За цивільні заслуги» (Австро-Угорщина) з короною
Срібна медаль «За хоробрість» (Австро-Угорщина) 1-го класу
Військовий Хрест Карла

Джерела ред.

Коваль, Роман; Моренець, Віктор. «Подєбрадський полк» Армії УНР: До історії Українських січових стрільців, Богданівського та Гордієнківського полків військ Центральної Ради, 1-ї Сірої, 1-ї Запорозької, 2-ї Волинської, 3-ї Залізної, 4-ї Київської, 5-ї Херсонської та 1-ї Кулеметної дивізій Армії УНР, Галицької армії, Вільного козацтва, повстансько-партизанського руху, Запорозької Січі Юхима Божка, Окремого чорноморського коша військ Директорії, ЛУН, УВО, ОУН, Карпатської Січі та дивізії «Галичина» / Бібліотека Історичного клубу «Холодний Яр» / P. М. Коваль, В. І. Моренець. — Київ: Історичний клуб «Холодний Яр»; «Український пріоритет», 2015. — 376 с. — (Серія « Видатні українці». — Кн. 5). — С. 40 — 41.
Старик П. Арійчук Євзебій Васильович // Західно-Українська Народна Республіка 1918–1923. Енциклопедія. Т. 1: А–Ж. Івано-Франківськ : Манускрипт-Львів, 2018. 688 с. С. 56-57. ISBN 978-966-2067-44-6