Відкрити головне меню

8-ма танкова ордена Червоної Зірки армія (8 ТА) — оперативне військове об'єднання в складі збройних сил СРСР.[1]

8-ма танкова армія
рос. 8-я танковая ордена Красной Звезды армия
Red Army Badge.svg
Емблема збройних сил Радянського Союзу
На службі 6 травня 1946 — 1 грудня 1993
Країни  Радянський Союз
 Україна
Вид Радянська армія
Тип танкова армія
Чисельність військове об'єднання
У складі ПрикВО
Війни/битви Операція «Вихор»
Операція «Дунай»
Нагороди Орден Червоної Зірки

ІсторіяРедагувати

 
Радянське позначення танкової армії.

Управління армії, початково 8-ї механізованої, було було сформовано незабаром після завершення Другої світової війни на базі управління 52-ї армії. Основою армії стали з'єднання й частини 13-ї й 52-ї армій, які реформувалися. На відміну від шести танкових армій військових років, 8-ма, як і сформована в складі Північної групи військ 7-ма механізована (майбутня 7-ма танкова) Не мали почесного звання гвардійських, тому що не брали участь у війні.

Першим командувачем 8-ї механізованої армії був призначений Герой Радянського Союзу генерал-полковник Микола Пухов.

До складу створеної 8-ї механізованої армії увійшли 4 дивізії.

  • 23-тя танкова Будапештська Червонопрапорна, ордена Суворова дивізія (Овруч, Коростень, Лугини)
  • 31-ша танкова Вісленська Червонопрапорна, орденів Суворова і Богдана Хмельницького дивізія (Жмеринка)
  • 11-та гвардійська механізована Рівненська Червонопрапорна, ордена Суворова дивізія (Новоград-Волинський)
  • 32-га гвардійська механізована Бердичівська ордена Богдана Хмельницького дивізія (Бердичів)

У жовтні 1956 року частини 11-ї гвардійської механізованої Рівненської Червонопрапорної, ордена Суворова дивізії, а також 100-й танковий полк 31-ї танкової Вісленської Червонопрапорної, орденів Суворова і Богдана Хмельницького дивізії взяли участь в придушенні Угорської революції.

У 1957 року 8-ма механізована армія стала називатися 8-ю танковою армією. 11-та гвардійська механізована Рівненська Червонопрапорна, ордена Суворова дивізія була переформована в 30-ту гвардійську танкову Рівненську Червонопрапорну, ордена Суворова дивізію, 32-га гвардійська механізована Бердичівська ордена Богдана Хмельницького дивізія — в 41-шу гвардійську мотострілецьку Бердичівську ордена Богдана Хмельницького дивізію.

У 1960-х в складі армії була сформована армійська ракетна бригада і окремі ракетні дивізіони, які увійшли до складу танкових дивізій. 41-ша гвардійська дивізія стала навчальним з'єднанням Прикарпатського військового округу, а 31-ша танкова дивізія в 1968 р. була введена до Чехословаччини, де залишилася в складі Центральної групи військ.

За значні заслуги в захисті Батьківщини, успіхи у бойовій та політичній підготовці у 1974 році Указом Президії Верховної Ради СРСР 8-ма армія була нагороджена орденом Бойового Червоного Прапора.

На другу половину 1980-х р. в склад 8 ТА входили 23-тя танкова Будапештська й 30-та гвардійська танкова Рівненська дивізії, а також частини армійського підпорядкування.

У 1987 році оснащена танками Т-55 23-тя танкова дивізія була перетворена в навчальну танкову дивізію, а в 1989 році — в 6065-ту базу зберігання озброєння та техніки.

На листопад 1990 року 8-ма танкова армія мала у своєму розпорядженні 539 танків Т-55 й Т-72, 151 БМП і БТР, 67 гармат, мінометів і РСЗВ.

ЗС УкраїниРедагувати

1 грудня 1993 року 8-ма танкова армія була перейменована у 8-й армійський корпус. Основу корпусу склала 30-та гвардійська танкова дивізія. До складу об'єднання увійшла також 72-га механізована Красноградська Червонопрапорна дивізія, згідно указу Президента України дивізії було присвоєно почесну назву «Київська».

1 січня 1998 року Прикарпатський військовий округ було переформовано в Західне оперативне командування Збройних Сил України.

У жовтні 2000 року до складу 8-го армійського корпусу увійшла 95-та окрема аеромобільна бригада (до 1996 року — 95-й навчальний центр аеромобільних військ).

8-й армійський корпус є найпотужнішим об'єднанням Сухопутних військ ЗС України. З'єднання і частини, що входили до складу корпусу, дислокувалися на території 5-ти областей — Житомирської, Львівської, Чернігівської, Київської та Сумської[1].

СтруктураРедагувати

1990Редагувати

бази зберігання армійського підпорядкування

З 1989 — 6065-та база зберігання озброєння та техніки (315 Т-55, 38 БМП-1, 15 БРМ-1К, 2 БТР-70, 12 БМ-21 «Град», 13 Р-145БМ, 3 Р-156БТР)

КомандувачіРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Советская военная энциклопедия : [в 8 т.] / председ. Гл. ред. комиссии А. А. Гречко [т. 1, 8], Н. В. Огарков [т. 2—7]. — М. : Военное изд-во М-ва обороны СССР, 1976—1980.
  • Военный энциклопедический словарь (ВЭС), Москва (М.), Военное издательство (ВИ), 1984 г., 863 стр. с иллюстрациями (ил.), 30 листов (ил.);
  • Ленский А. Г., Цыбин М. М. «Советские сухопутные войска в последний год Союза ССР. Справочник». С.-Пб., 2001 г.