Гетьман Андрій Лаврентійович

Ге́тьман Андрі́й Лавре́нтійович (нар. 22 вересня (5 жовтня) 1903(19031005) — 8 квітня 1987) — радянський військовик, генерал армії. Герой Радянського Союзу (07.05.1965). Депутат Верховної Ради СРСР 5—8-го скликань (1958—1974). Член ЦК КПУ в 1960—1966 роках. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1961—1976 роках.

Гетьман Андрій Лаврентійович
Народження	5 жовтня 1903(1903-10-05) Клепали, Путивльський повіт, Курська губернія, Російська імперія
Смерть	8 квітня 1987(1987-04-08) (83 роки) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	танкові війська
Освіта	Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського
Роки служби	1924–1987
Партія	КПРС
Звання	Генерал армії
Командування	6-й танковий корпус 11-й гвардійський танковий корпус Прикарпатський військовий округ
Війни / битви	Битва на озері Хасан Бої на Халхин-Голі Німецько-радянська війна
Нагороди

Біографія

Народився 22 вересня (5 жовтня) 1903(19031005) року в селі Клепали Путивльського повіту Курської губернії (нині Буринський район Сумської області) в селянській родині. Українець. Член ВКП(б) з 1927 року.

Після закінчення початкової школи працював чорноробом на цукроварні та на залізничній станції Ворожба.

У лавах РСЧА з жовтня 1928 року. У 1927 році закінчив школу Червоних старшин імені ВУЦК. Був командиром взводу і роти 130-го стрілецького Богунського полку 44-ї стрілецької Київської Червонопрапорної дивізії Українського ВО. З травня 1929 року — помічник начальника 1-го відділення штабу 44-ї стрілецької дивізії, згодом — завідувач військового кабінету Будинку Червоної Армії в Житомирі.

З березня 1930 року — курсовий командир школи Червоних старшин, з жовтня 1931 по лютий 1933 року — начальник полкової школи в Криворізькій стрілецькій дивізії.

У 1937 році закінчив Військову академію механізації і моторизації РСЧА імені Й. В. Сталіна. З червня 1937 року — начальник 5-го відділення штабу 7-го механізованого корпусу в Забайкаллі. З лютого 1938 року — виконувач обов'язків командира і начальника штабу 31-ї механізованої бригади. З вересня 1939 року — помічник командира 2-ї механізованої бригади.

Учасник боїв проти японських мілітаристів поблизу озера Хасан в серпні 1938 року та на річці Халхин-Гол у 1939 році. У боях з японцями за сопку Піщана та висоту Ремізова командир мотоброневого загону А. Гетьман виявив високу командирську майстерність і особисту відвагу.

У листопаді 1940 року призначений командиром 45-ї окремої легкої танкової бригади, з 11 березня 1941 року — командир 27-ї танкової дивізії, з 26 березня 1941 року — начальник штабу 30-го механізованого корпусу на Далекому Сході.

Учасник німецько-радянської війни з вересня 1941 року, коли полковник А. Гетьман був призначений командиром 112-ї танкової дивізії, що була перекинута під Москву із Забайкалля. Дивізія відзначилась в Московській битві та в розгромі німецьких військ під Тулою.

З квітня 1942 року полковник А. Гетьман — командир 6-го танкового корпусу. 30 травня 1942 року йому присвоєне військове звання «генерал-майор танкових військ».

28 серпня 1943 року присвоєне військове звання «генерал-лейтенант танкових військ».

У жовтні 1943 року 6-й танковий корпус за вміле виконання бойових завдань командування і відвагу особового складу. був перетворений у 11-й гвардійський танковий корпус. У складі військ 1-ї танкової армії на Воронезькому і 1-му Українському фронтах брав участь в проведенні Курської битви, Житомирсько-Бердичівської, Корсунь-Шевченківської, Проскурово-Чернівецької та Львівсько-Сандомирської операцій.

З серпня 1944 року й до кінця війни — заступник командувача 1-ї гвардійської танкової армії.

З липня 1945 року — заступник командуючого Уральським ВО по бронетанковим і механізованим військам. З липня 1946 року — командуючий бронетанковими і механізованими військами Уральського ВО.

З листопада 1946 року — командуючий бронетанковими і механізованими військами Закавказького ВО.

З січня 1949 року — начальник штабу — заступник командуючого бронетанковими і мезанізованими військами Радянської Армії. 3 серпня 1953 року присвоєне військове звання «генерал-полковник танкових військ».

З квітня 1956 року — командувач окремої механізованої армії. З червня 1957 року — командувач 1-ї окремої армії.

З квітня 1958 по червень 1964 року — командувач військ Прикарпатського військового округу. 13 квітня 1964 року присвоєне військове звання «генерал армії».

З червня 1964 по 1972 роки А. Л. Гетьман очолював ЦК ДТСААФ СРСР. За його безпосередньої участі у 1966 році було розроблено і впроваджено в дію комплекс нормативів з фізичної підготовки допризовників «Готовий до захисту Батьківщини».

З січня 1972 й до кінця життя — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Помер 8 квітня 1987 року. Похований на Новодівочому цвинтарі.

Нагороди і почесні звання

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 травня 1965 року за успішне керівництво військами, особисту мужність і героїзм, виявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками в роки німецько-радянської війни генералові армії Гетьману Андрію Лаврентійовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна (№ 342634) й медалі «Золота Зірка» (№ 10683).

Нагороджений п'ятьма орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, шістьма орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 2-го ступеня, Богдана Хмельницького 2-го ступеня, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки, «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня, медалями, іноземними нагородами.

22 лютого 1968 року нагороджений Почесною зброєю.

Почесний громадянин міст: Калуга (24.12.1966), Тула (1966), Чернівці (23.03.1969), Ясногорськ Тульської області (30.03.1999).

Твори

• Гетман А. Л. О воинском долге и солдатской службе. — М.: ДОСААФ, 1970.
• Гетман А. Л. Танки идут на Берлин. — М.: «Наука», 1973. [Архівовано 15 травня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
• Гетман А. Л. Воспитание мужества. — М.: ДОСААФ, 1979.