152-мм гармата-гаубиця Д-20

радянська 152-мм причіпна гармата-гаубиця зразка 1947 року

152-мм гармата-гаубиця Д-20 — радянська 152-мм причіпна гармата-гаубиця. На заході вперше стала відома в 1955 році, тому в країнах блоку НАТО має позначення M1955.

152-мм гармата-гаубиця Д-20
ТипБуксирувана гармата-гаубиця
ПоходженняСРСР СРСР
Історія використання
ОператориАзербайджан Азербайджан
КНР КНР
Росія Росія
Україна Україна
див. Оператори
Історія виробництва
РозробникОКБ-9
Розроблено1947
ВиробникЗавод № 9
Варіанти52-П-546, 52-П-546М, М-390, Тип 66
Характеристики
Вага5700 кг
Довжина8,69 м
Довжина ствола34 калібри, 5195 мм з дульним гальмом
Ширина2,31 м
Висота1,92..2,52 м
Обслуга8

Калібр152 мм
Казенниквертикальний напівавтоматичний клиновий затвор
Відбійгідравлічний буфер і гідропневматичний рекуператор
Лафетз розсувними станинами
Підвищення−5° / +45°
Траверс58°
Темп вогню5—6 пострілів за хв.
Дальність вогню
Ефективна17,4 км (осколково-фугасний ОФ-32)
Максимальна24 км (АРС)
ПрицілПГ-1М та ОП-4М

152-мм гармата-гаубиця Д-20 у Вікісховищі

Д-20 використовуються обома сторонами війни під час повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року.

Історія

ред.

Гармата-гаубиця Д-20 була розроблена відразу після закінчення Другої світової війни в ОКБ-9 Ф. Ф. Петрова; вона повинна була замінити довоєнну 152-мм гаубицю-гармату МЛ-20 зразка 1937 року. Довжина ствола гармати — 34 калібри. Д-20 стала першою 152-мм гарматною системою з напівавтоматичним клиновим затвором з вертикальним переміщенням клина. Також, ця гармата в модифікації Д-22 (індекс ГРАУ — 2А33) була використана для САУ 2С3 «Акація».

Д-20 використовує ті ж снаряди, що і 152 мм. гаубиця Д-1. Можлива стрільба керованими снарядами «Краснополь» і тактичними ядерними боєприпасами[1].

Варіанти та модифікації

ред.

Д-20 перебуває на озброєнні, принаймні в 13 країнах і вироблялася за ліцензією в КНР, як Тип 66 (або модернізований варіант Тип 66-1). САУ на її базі відома, як Тип 83, була вперше представлена в середині 1980-х років.

Югославія також виготовляла гармату-гаубицю М84 NORA-A розроблену на базі Д-20, а Сербія спроектувала на основі 155-мм модифікації М84 NORA-A САУ Nora B-52 на чотиривісному колісному шасі FAP-2632.

Румунія виготовляла власний варіант гаубиці під позначенням M1981. Артилерійська установка є копією радянської гаубиці Д-20 та виготовлялась ​​за ліцензією на румунському заводі Reșita. Документацію для виробництва гармат-гаубиць Румунія придбала у КНР наприкінці 1975 року[2].

Боєприпаси

ред.

Джерело:[3]

Бойове застосування

ред.

Російсько-українська війна

ред.

Гармати-гаубиці Д-20 використовуються обома сторонами війни під час повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року.

На початку червня в соціальних мережах з'явилось фото гаубиці російських окупантів Д-20 з розірваним стволом. Імовірно, в ній стався підрив заряду через або надто тривале або неналежне зберігання[4].

З відкритих джерел відомо, що гаубиці Д-20 певний час перебували на озброєнні так званих 1-го та 2-го армійських корпусів, але наприкінці літа-початку осені 2022 року регулярні підрозділи російської армії вирішили залишити Д-20 разом з боєкомплектом собі, а підрозділам колаборантів передати іще старіші та архаїчніші Д-1[5].

20 серпня 2024 року пілоти безпілотників батальйону «Рарог» 24 окремої механізованої бригади опублікували відео зі знищенням 8 російських гармат Д-20. Для ураження ворожої артилерії військові ЗСУ застосували FPV-дрони[6].

Станом на 23 січня 2025 року редактори Oryx Blog знайшли фото чи відео підтвердження безповоротної втрати Росією 34 гаубиць Д-20: 32 знищено та 2 захоплено силами ЗСУ, ще низка були пошкоджені[7]. Україна, за даними Oryx, втратила 10 Д-20: 9 знищено та 1 захоплено ЗС РФ[8].

Оператори

ред.

Поточні

ред.
  •   Азербайджан — 43 одиниці Д-20 на озброєнні, станом на 2024 рік[9]
  •   Ангола — 4 одиниці Д-20 на озброєнні, станом на 2024 рік[10]
  •   Болгарія — 24 одиниці Д-20 на озброєнні, станом на 2024 рік[11]
  •   Вірменія — 34 одиниці Д-20 на озброєнні, станом на 2024 рік[12]
  •   В'єтнам — деяка кількість Д-20 на озброєнні, станом на 2024 рік[13]
  •   ДР Конго — 6 одиниць Д-20 на озброєнні, станом на 2024 рік[14]
  •   Ірак — деяка кількість Д-20 на озброєнні, станом на 2024 рік[15]
  •   Іран — 30 одиниць Д-20 на озброєнні, станом на 2024 рік[16]
  •   Казахстан — 24 одиниці Д-20 на озброєнні, станом на 2024 рік[17]
  •   КНР — 500 одиниць Тип 66 на озброєнні і 1700 Д-1/Д-20 на зберіганні, станом на 2024 рік[18]
  •   Молдова — 31 одиниця Д-20 на озброєнні, станом на 2024 рік[19]
  •   Нікарагуа — 30 одиниць Д-20 на озброєнні, станом на 2024 рік[20]
  •   Республіка Конго — деяка кількість Д-20 на озброєнні, станом на 2024 рік[21]
  •   Росія — 100 одиниць Д-20 на озброєнні і 700 на зберіганні, станом на 2024 рік[22]
  •   Туркменістан — 72 одиниці Д-20 на озброєнні, станом на 2024 рік[23]
  •   Україна — 50 одиниць Д-20 на озброєнні, станом на 2024 рік[24]. В рамках військової допомоги Україна отримала невідому кількість гаубиць M1981 від Румунії[2].
  •   Шрі-Ланка — 46 одиниць Тип 66 на озброєнні, станом на 2024 рік[25]

Колишні

ред.

Галерея

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. 152 мм гаубиця Д-20. Мілітарний. Процитовано 23 січня 2025.
  2. а б Україна отримала румунські гаубиці М1981. Мілітарний. Процитовано 23 січня 2025.
  3. Pike, John. D-20 / M-55 152-mm Towed Gun-Howitzer Type-66 152-mm Towed Gun-Howitzer. Military Analysis Network. Bottom of Page. Процитовано 1 серпня 2023.
  4. У окупантів розірвало 152-мм гаубицю Д-20. Мілітарний. 8 червня 2022.
  5. Армія РФ "віджала" у своїх "колег" гаубиці Д-20: з якої зброї 1940-х років буде воювати "ЛДНР". Defense Express. 11 вересня 2022.
  6. Підрозділ “Рарог” уразив 9 російських гармат. Мілітарний. Процитовано 23 січня 2025.
  7. Attack On Europe: Documenting Equipment Losses During The 2022 Russian Invasion Of Ukraine. Oryx Blog. 24 лютого 2022. Процитовано 23 січня 2025.
  8. Attack On Europe: Documenting Ukrainian Equipment Losses During The Russian Invasion Of Ukraine. Oryx Blog. 24 лютого 2022. Процитовано 23 січня 2025.
  9. IISS, 2024, с. 180.
  10. IISS, 2024, с. 471.
  11. IISS, 2024, с. 77.
  12. IISS, 2024, с. 178.
  13. IISS, 2024, с. 324.
  14. IISS, 2024, с. 486.
  15. IISS, 2024, с. 358.
  16. IISS, 2024, с. 353.
  17. IISS, 2024, с. 186.
  18. IISS, 2024, с. 256.
  19. IISS, 2024, с. 190.
  20. IISS, 2024, с. 443.
  21. IISS, 2024, с. 483.
  22. IISS, 2024, с. 193.
  23. IISS, 2024, с. 209.
  24. IISS, 2024, с. 212.
  25. IISS, 2024, с. 313.
  26. The Military Balance 2010. — P. 157

Література

ред.

Посилання

ред.