Во́ля-Висо́цька — село в Україні, у Львівському районі Львівської області. Населення становить 1739 осіб.

село Воля-Висоцька
Vola vysocka s.png Vola vysocka h.png
Герб Прапор
Воля-Висоцька. Церква.JPG
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Львівський район
Громада Жовківська міська громада
Основні дані
Засноване 1556
Населення 1739
Площа 24,980 км²
Густота населення 69,620 осіб/км²
Поштовий індекс 80350[1]
Телефонний код +380 3252
Географічні дані
Географічні координати 50°04′40″ пн. ш. 23°56′14″ сх. д. / 50.07778° пн. ш. 23.93722° сх. д. / 50.07778; 23.93722Координати: 50°04′40″ пн. ш. 23°56′14″ сх. д. / 50.07778° пн. ш. 23.93722° сх. д. / 50.07778; 23.93722
Середня висота
над рівнем моря
222 м[2]
Місцева влада
Карта
Воля-Висоцька. Карта розташування: Україна
Воля-Висоцька
Воля-Висоцька
Воля-Висоцька. Карта розташування: Львівська область
Воля-Висоцька
Воля-Висоцька
Мапа

CMNS: Воля-Висоцька у Вікісховищі

НазваРедагувати

Назва села Воля-Висоцька походить від слів «Воля» — новозаселене місце, де мешканці звільнялись від податків на певний час, та приставки «Висоцька» — від прізвища власника села Анджея Висоцького, полковника Бузького.

ІсторіяРедагувати

Перша згадка про село Воля-Висоцька належить до 1556 року, коли Анджей Висоцький, полковник Бузький, не маючи дітей, весь свій маєток, а саме: «Винники, Сопошин, Мацошин, Глинськ, Волю, Мисьменицю подарував Станіславу Жолкевському, воєводі Белзькому та власнику села Туринка» з умовою довічного догляду за ним. Анджей Висоцький помирає у 1560 році. Цього року Станіслав Жолкевський у пам'ять про буського полковника Анджея Висоцького розпорядився назвати на його честь село Воля-Висоцька.

У XIX столітті село Воля-Висоцька належало до Жовківського повіту. Межувало на північному заході з селом Пили, на півночі — селом Замочок, на сході — селами Винники та Липина, на півдні — з селами Винники та Глинськ, на заході з селом Глинськ. Південною частиною села тече потік Фійна притока річки Свині. В долині цього потоку лежить сільська забудова. У 1880 році в селі та присілках «Кути» і «За ставом» було 135 господарств, де мешкало 736 осіб в гміні, 2 господарства, 15 осіб — на території панського маєтку, з них, 535 греко-католики, 172 римо-католики, 44 віри юдейської; за національним поділом — 678 русинів, 26 поляків, 47 німців. Парафії греко-католицька та римо-католицька у Жовкві. В селі була діяли церква Святого Михаїла та однокласна школа.

Під час першої світової війни в околицях села точилися запеклі бої. 8 вересня 1914 року пілот російської царської армії Петро Нестеров здійснив поблизу Волі-Висоцької перший повітряний таран. 1979 року на честь цієї події поблизу села звели меморіал — музей і сорокап'ятиметрову стелу у вигляді мертвої петлі[3]. Доречі, сусідня Жовква у 19511991 роках мала назву Нестеров[4].

За радянських часів Воля-Висоцька мала стратегічне значення — тут розташовувалася важлива військова база, яка включала військове містечко, три частини, вузол відділення зв'язку, а особовий склад налічував близько трьох тисяч військовослужбовців. 2007 року військову базу розформували[4].

Пам'яткиРедагувати

У селі є дерев'яна церква святого архістратига Михаїла, збудована 1598 року з модринового дерева, тризрубна, одноверха, вкрита пірамідальним чотирисхилим наметом і по периметру оточена піддашшям. До цього храму належить вужчий квадратний зруб пресбітерія, ширша квадратна нава та прямокутний бабинець, які розташовані за віссю схід-захід. Бабинець було розширено, а церкву розписано у 1689 році. Ще через два роки прибудували захристію, яка прилягає до пресбітерія з південного боку, а із західного до бабинця — рівноширокий присінок. Над пресбітерієм розташований двосхилий дах, а над бабинцем — трисхилий. В інтер'єрі церкви спостерігається висотне розкриття внутрішнього простору. Крім того, простір нави та пресбітерія поєднується за допомогою прорізу-арки у стіні. Загалом, до сьогодні ця споруда зберегла особливості дерев'яної сакральної архітектури галицької школи: монументальність своїх форм і широке піддашшя. У храмовому інтер'єрі розміщений давній іконостас. Намісні ікони у іконостасі, написані невідомими митцями, походять з 1655 року, а Апостольський ряд та Дияконські врата були створені у 16881689 роках та належать пензлю одного з найвизначніших представників епохи «українського бароко» Іванові Рутковичу[5]. Вівтар церкви був виготовлений 1888 року. У 18891892 роках храм реставрували і тоді ж, 1891 року, з нього зняли гонт та вперше накрили бляхою[4].

На північний схід від храму розташована дерев'яна, двоярусна каркасна дзвіниця, вкрита наметовим дахом. Пропорції цієї споруди є високими, причому нижній ярус — удвічі вищий від верхнього. На стінах нижнього ярусу проглядається нескладний геометричний орнамент. Ця дзвіниця є трохи молодшою від храму і походить з XVIII століття[5].

Останнє Богослужіння відбулося 1949 року (за іншими даними — на свято Благовіщення 1948 року) і тоді ж греко-католицьких священників заарештували за відмову перейти у московське православ'я. 24 серпня 1963 року церкві було надано статус пам'ятки архітектури та планувалося облаштувати у ній музей. У 1970-х роках її реставрували і накрили ґонтом, але дуже невдало — дах церкви почав протікати. 1989 року церкву для вірян відкрив отець Софрон Попадюк, гонт зняли та накрили церкву знову бляхою. Згодом стіни ззовні пофарбували у жовтий колір. Під час реставрації Царських воріт 1992 року на східній стіні нави виявили мальований іконостас, датований 1611 роком. Цей стінопис вважається одними із найдавніших у дерев'яних храмах України[4]. Нині храм святого архистратига Михаїла належить громаді УГКЦ села Воля-Висоцька.

ПриміткиРедагувати

  1. Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021. 
  2. Прогноз погоди в селі Воля-Висоцька. weather.in.ua. Погода в Україні. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021. 
  3. Подорожі по Львівщині, 1967, с. 88.
  4. а б в г Оксана Дудар (13 травня 2020). Скарби галицького села: що ховає за своїми стінами унікальна церква у Волі-Висоцькій (фото). dyvys.info. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021. 
  5. а б Дерев'яні церкви Львівщини. Жовківський район. decerkva.org.ua. Архів оригіналу за 21 серпня 2012. Процитовано 19 жовтня 2021. 

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати