Собков Василь Тимофійович

Собков Василь Тимофійович (* 20 жовтня 1944, с. Лисанівці Старосинявського району Хмельницької області — 1 квітня 2020[1]) — український військовий діяч, начальник Головного штабу Збройних Сил України — перший заступник Міністра оборони України (1992). Генерал-полковник.

Василь Тимофійович Собков
Василь Тимофійович Собков
Генерал-полковник Василь Собков

Час на посаді:
4 червня 1992 — 25 вересня 1992
Президент  Кравчук Леонід Макарович, Кучма Леонід Данилович
НаступникЛопата Анатолій Васильович

Народився20 жовтня 1944(1944-10-20)
с. Лисанівці Старосинявського району Хмельницької області
Помер1 квітня 2020(2020-04-01) (75 років)
Київ
ГромадянствоУкраїна Україна
ЗванняUA-OF8-LT-GEN-GSB-H(2015).png Генерал-полковник
Нагороди
Орден Богдана Хмельницького I ступеня
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден Червоної Зірки

БіографіяРедагувати

Освіта — Казанське танкове командне училище (1966), Військова академія бронетанкових військ (1977), Військова академія Генерального штабу ЗС СРСР (1984).

Проходив службу у військах Прикарпатського військового округу на посадах командира танкового взводу, танкової роти, командира навчального взводу і навчальної роти. Після закінчення Військової академії бронетанкових військ продовжував службу у складі Групи радянських військ у Німеччині на посадах начальника штабу-заступника командира танкового полку, командира полку, заступника командира танкової дивізії.

НагородиРедагувати

Про Собкова В. Т. в художній літературіРедагувати

Рік — сорок четвертий… Вже біля Карпат лунала симфонія наших гармат.

І символом миру був крик немовля… Це нове життя дарувала земля…

У хаті старій, на Хмельницькій землі малюк народився в селянській сім'ї

На радість вже зовсім не юним батькам, сестричкам, а також — своїм землякам.

Вітання приймав від селян Тимофій, щасливий і сповнений кращих надій…

Минали роки… Підростав Васильок, він краще, ніж інші, пірнав у ставок.

Серед пацанів — був завжди ватажком, а хто ображав — пригощав кулаком.

У школі, хоча і не вийшов взірцем, був чесним. Його шанували за це.

Та мало хто знав його схильність до знань… Як виросте — з дому поїде в Казань, І в шістдесят шостому — вже лейтенант! Невже ще учора був лише курсант?

З Казані — на Захід, служити в ПрикВО, і перше призначення — танковий взвод…

Літа лейтенантські — найкращі літа, коли навіть рота — серйозна мета.

Там щастя й дружину судилось знайти, а тил, кожен знає, це крок до мети.

Стефанію ще лейтенантом спіткав. Став ротним. З'явився синок Ярослав..

І ось академія. Штурмом — до знань, до вищих посад і, звичайно, до звань!

З Москви — знов на Захід дорога веде, до танкових армій Ге- еС-Ве-Ге.

Там полк (ще майору) довірять йому, це зараз ми знаємо добре «чому».

А були й такі, що казали: «З блатних…», та він не звертав і уваги на них.

Робив свою справу, як батько навчив, і честі своєї в «багні» не змочив.

А потім дивізія… Знову Москва… Навчатись стратегії, рівень — Ге Ша!

І ось випускний. Він — полковник, комдив. Нема й сорока, зовсім ще молодий!

До нових «широт» він іде, як «лінкор», і в сорок три роки, в ТуркВО — вже комкор!

А ще через два — він уже командарм! І навіть, хто заздрив, сказали — «Це дар…»

В свої сорок сім — він начальник Ге Ша! Чимало зробив… Та просилась душа

На округ, в той самий, де взводним служив і славу танкіста свою заслужив.

Та мчала все далі кар'єри ріка, наступний етап — Сухопутні війська

І пост замміністра. Це знову у «бій»! Лише п'ятдесят! Зовсім ще молодий!

Всі сили свої віддає він військам… Так! Є чим пишатись його землякам

І тим, хто ходили з ним в школу і клас… Василь Тимофійович! Ви серед нас.

Сьогодні — святкується Ваш ювілей! Чимало почуєте Ви від гостей

Проникливих слів. Та, на жаль, вже не всі Вам можуть сказати: «Вітаймо! Василь!

Ми вірили завжди, синочку, в тебе і знали, що так все воно і буде».

За Ваших батьків, що Вам дали життя, за сина і доню та їх майбуття, За Ваше здоров'я і Ваш ювілей, за всіх небайдужих Вам рідних людей

Святковий цей тост! І… хай буде мета попереду Вас — ще на довгі літа!

ПриміткиРедагувати

  1. Представники Генеральної військової інспекції при Президентові України сумують з приводу смерті Генерального інспектора генерал-полковника Собкова В. Т.
  2. Указ Президента України № 327 від 4 червня 1992 року «Про призначення начальника Головного штабу Збройних сил України — першого заступника Міністра оборони України»
  3. а б Указ Президента України № 484/92 від 25 вересня 1992 року «Про Командуючого військами Прикарпатського військового округу»
  4. а б Указ Президента України № 142/94 від 7 квітня 1994 року «Про заступника Міністра оборони України — Командуючого Сухопутними військами Збройних Сил України»
  5. а б Указ Президента України № 1085/98 від 30 вересня 1998 року «Про призначення В. Собкова Генеральним інспектором Генеральної військової інспекції при Президентові України»
  6. Указ Президента України № 1406/2004 від 16 листопада 2004 року «Про звільнення В. Собкова з військової служби»
  7. У києві 01.04.2020 помер генерал-полковник Собков В. Т.
  8. Указ Президента України № 1301/2004 від 22 жовтня 2004 року «Про нагородження В. Собкова орденом Богдана Хмельницького»
  9. Указ Президента України № 1156/96 від 4 грудня 1996 року «Про нагородження відзнакою Президента України „Орден Богдана Хмельницького“»
  10. Книга Мельникова Володимира Миколайовича «Друзям = Моим товарищам = To my friends», в Електронному каталозі Національної парламентської бібліотеки України інв.нр 2956316:кх, інв.нр 2827508:кх

ДжерелаРедагувати

Військові посади
Попередник:
Георгій Живиця
Начальник Головного штабу
4 червня 1992 — 25 вересня 1992
Наступник:
Іван Біжан