Відкрити головне меню

Лев Захарович Мехліс (1 (13) січня 1889, Одеса, Російська імперія — 13 лютого 1953, Москва, СРСР) — радянський державний і військовий діяч, генерал-полковник (29 липня 1944). Член ЦВК СРСР 7-го скликання, депутат Верховної Ради СРСР 1—2-го скликань. Кандидат в члени ЦК ВКП (б) (1934—1937), член ЦК ВКП (б) (1937—1953), член Оргбюро ЦК ВКП (б) (січень 1938—жовтень 1952). Доктор економічних наук (1935). Один з організаторів масових репресій у СРСР.

Мехліс Лев Захарович
Mehlis.jpg
Народився 13 січня 1889(1889-01-13)[1]
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія[2]
Помер 13 лютого 1953(1953-02-13)[2][1] (64 роки)
Москва, СРСР[2]
·серцева недостатність
Поховання Некрополь біля Кремлівської стіни
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1937–1954).svg Російська РФСР
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність письменник, журналіст, економіст, політик
Alma mater Інститут червоної професури
Науковий ступінь доктор економічних наук[d]
Володіє мовами російська
Учасник Перша світова війна і Німецько-радянська війна
Членство Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу і Центральний виконавчий комітет СРСР
Посада People's Control Commission[d] і депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання генерал-полковник
Партія КПРС
Автограф Lev Mehlis Signature 1937.png
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Суворова 1 ступеня орден Кутузова 1 ступеня орден Червоної Зірки медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії» медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Golden Cross of the Virtuti Militari

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився в єврейській родині. Закінчив 6 класів єврейського комерційного училища. У 1904—1911 роках працював конторником і був домашнім учителем. У 1907—1910 роках — член робітничої сіоністської партії «Поалей Ціон» в місті Одесі.

З 1911 року до 1917 року — в російській армії. Служив у 2-й гренадерській артилерійській бригаді. У 1912 році отримав чин бомбардира (чин в артилерії, відповідав чинам єфрейтора в піхоті і кавалерії). Пізніше отримав звання феєрверкера (старше унтер-офіцерське звання в артилерії).

У 1918 році став членом РКП(б) і до 1920 року був на політичній роботі в Червоній армії (комісар бригади, потім 46-ї дивізії, групи військ).

У 1921—1922 роках — керуючий адміністративної інспекції в Народному комісаріаті робітничо-селянської інспекції (нарком Сталін).

У 1922—1926 роках — помічник секретаря та завідувач бюро секретаріату ЦК РКП(б), фактично особистий секретар Сталіна.

У 1926—1930 роках навчався на курсах при Комуністичній академії та в Інституті червоної професури. З 1930 року — завідувач відділу друку ЦК ВКП(б), одночасно член редакційної колегії, а потім головний редактор газети «Правда». 12 грудня 1937 року обраний депутатом Верховної Ради СРСР 1-го скликання.

З 30 грудня 1937 року до 6 вересня 1940 року — заступник народного комісара оборони і начальник Головного політуправління Червоної армії.

8 лютого 1938 року Мехлісу було присвоєно військово-політичне звання армійський комісар 1-го рангу, що відповідало військовому званню генерала армії. Після початку бойових дій у озера Хасан у липні 1938 року, 1 серпня 1938 року прибув у район бойових дій. Разом із заступником народного комісара внутрішніх справ СРСР Фріновським організував репресії на Далекому Сході.

З 12 жовтня 1939 року — член ЦК ВКП (б) (кандидат з 1934 року), з 19 січня 1938 року по 5 жовтня 1952 року — член Оргбюро ЦК ВКП(б).

З 6 вересня 1940 року по 27 жовтня 1950 року — народний комісар Державного контролю СРСР. Одночасно, з 6 вересня 1940 року по 15 травня 1944 року — заступник голови Ради народних комісарів СРСР.

21 червня 1941 року призначений начальником Головного політичного управління і заступником наркома оборони СРСР.

З 4 по 12 липня 1941 року — член Військової ради Західного фронту. З 10 липня 1941 року — заступник народного комісара оборони СРСР. У 1942 році був представником Ставки Верховного Головнокомандування на Кримському фронті. Бойовий порядок фронту не був перебудований з наступального в оборонний; результатом цього стала Керченська катастрофа 1942 року. 19 травня 1942 року Кримський фронт був розформований, а його війська передані Північно-Кавказького фронту.

За підсумками діяльності на Кримському фронті Директивою Ставки № 155452 від 4 червня 1942 року Мехліс був понижений у званні на дві сходинки до корпусного комісара та знятий із посади заступника наркома оборони і начальника Головного політичного управління.

Надалі був членом Військових рад:

Військово-політичні та військові звання:

З 19 березня 1946 по 27 жовтня 1950 р. — міністр Державного контролю СРСР, одночасно голова Державної штатної комісії при Раді Міністрів СРСР. З 30 липня 1949 року по 27 жовтня 1950 р. — член Президії Ради Міністрів СРСР.

З 27 жовтня 1950 року — на пенсії за станом здоров'я (переніс інсульт). Після смерті від хвороби серця 13 лютого 1953 року був кремований. Урна з прахом поміщена в Кремлівській стіні на Красній площі в Москві.

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б SNAC — 2010.
  2. а б в Мехлис Лев Захарович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

ЛітератураРедагувати

  • Рубцов Ю. Alter ego Сталина — М., 1999. (рос.)
  • Рубцов Ю. Мехлис: Тень вождя — М.: Вече, 2011 — 384 с. — ISBN 978-5-9533-5781-4. (рос.)

ПосиланняРедагувати