Відкрити головне меню

Петро Миколайович Лащенко (6 [19] грудня 1910(19101219) — 21 квітня 1992) — радянський військовий діяч, 1-й заступник головнокомандувача Сухопутними військами СРСР, генерал армії (1968). Герой Радянського Союзу (1943). Депутат Верховної Ради УРСР 5-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 7—9-го скликань. Член ЦК КПУ в 1966—1971 р. Член Центральної Ревізійної Комісії КПРС у 1966—1971 р.

Петро Миколайович Лащенко
Лащенко Петро Миколайович.tif
Народження 6 (19) грудня 1910(1910-12-19)
Городнянський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Смерть 21 квітня 1992(1992-04-21) (81 рік)
Москва, Росія
Поховання Новодівочий цвинтар
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Освіта Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби 19301992
Партія КПРС
Звання RAF A F9GenArmy since 1974h.svg Генерал армії
Війни / битви Німецько-радянська війна
Придушення угорської революції 1956 року
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Жовтневої Революції Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Суворова II ступеня Орден Богдана Хмельницького II ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» II ступеня Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 6 (19) грудня 1910(19101219) року у селянській родині в селі Тур'я (тепер Сновського району Чернігівської області України). Працював у сільському господарстві та в колгоспі.

З листопада 1930 року — у Червоній армії.

Член ВКП(б) з 1931 року.

У 1933 році закінчив Владивостоцьку військову піхотну школу.

У листопаді 1933 — листопаді 1938 р. — командир стрілецького взводу, командир навчального взводу, командир роти, помічник начальника штабу 3-го стрілецького полку Московської Пролетарської стрілецької дивізії.

У 1940 році закінчив Військову академію РСЧА імені Фрунзе.

З лютого 1940 року — помічник начальника оперативного відділу штабу 35-го стрілецького корпусу 9-ї армії Одеського військового округу.

Учасник радянсько-німецької війни з червня 1941 року, воював на Південному фронті. З серпня 1941 року — начальник відділення оперативного відділу штабу 49-ї армії Західного фронту, що брала участь у битві під Москвою. З червня 1942 року — заступник начальника штабу 60-ї армії Воронезького і Центрального фронтів.

У серпні 1943 року був призначений командиром 322-ї стрілецької дивізії Воронезького, Центрального і 1-го Українського фронтів. За уміле командування дивізією і особистий героїзм при форсуванні pік Сейм, Десна, Дніпро, Прип'ять Указом Президії Верховної Ради СРСР від 16 жовтня 1943 року полковникові Лащенку Петру Миколайовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

З 25 травня по 3 червня 1944 року — тимчасово виконував обов'язки командира 15-го стрілецького корпусу. У бою 23 липня 1944 року в ході Львівсько-Сандомирської операції був важко поранений і майже півроку знаходився в госпіталях. На фронт більше не повернувся.

У січні 1945 — травні 1946 р. — начальник Орловського піхотного училища. У травні 1946 — грудні 1949 р. — начальник Рязанського піхотного училища.

У 1951 році закінчив Вищу військову академію Генерального штабу Збройних Сил СРСР імені Ворошилова.

З січня 1952 року — начальник відділу оперативної підготовки — заступник начальника Оперативного управління штабу Групи радянських окупаційних військ у Німеччині. З вересня 1953 року командував 9-ю механізованою дивізією 3-ї гвардійської механізованої армії Групи радянських окупаційних військ у Німеччині.

У липні 1954 — вересні 1955 р. — командир 2-го стрілецького корпусу Прибалтійського військового округу.

У вересні 1955 — липні 1957 р. — командир Особливого корпусу радянських військ на території Угорської Народної Республіки. Брав активну участь у придушенні Угорської революції 1956 року.

У липні 1957 — травні 1959 р. — командувач 38-ю армією Прикарпатського військового округу.

У травні 1959 — вересні 1962 р. — 1-й заступник командувача військами — член Військової ради Київського військового округу.

У вересні 1962 — травні 1964 р. — 1-й заступник командувача військами — член Військової ради Прикарпатського військового округу.

У травні 1964 — серпні 1967 р. — командувач військами Червонопрапорного Прикарпатського військового округу.

У серпні 1967 — грудні 1968 р. — головний військовий радник СРСР у Об'єднаній Арабській Республіці. Займався відновленням боєздатності єгипетської армії.

У грудні 1968 — червні 1976 р. — 1-й заступник головнокомандувача Сухопутними військами СРСР.

У червні 1976 — 1992 р. — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Проживав у Москві. Похований на Новодівочому кладовищі.

ЗванняРедагувати

  • генерал-майор (3.06.1944)
  • генерал-лейтенант (8.08.1955)
  • генерал-полковник (6.05.1961)
  • генерал армії (19.02.1968)

НагородиРедагувати

ПосиланняРедагувати