Богомолов Володимир Йосипович

Володимир Йосипович Богомолов (до 1953 — Войтинський; 3 липня 1924, село Кирилівка (за іншими даними Кирилово), Московська губернія, СРСР — 30 грудня 2003, Москва, Росія) — радянський і російський письменник, автор відомого роману про контррозвідників «У серпні сорок четвертого».

Богомолов Володимир Йосипович
Народився 3 липня 1924(1924-07-03)[1][2][3] або 3 липня 1926(1926-07-03)[4]
Московська губернія, РСФРР, СРСР
Помер 30 грудня 2003(2003-12-30)[5][6][4]
Москва, Росія
Поховання Ваганьковське кладовище
Країна  СРСР
 Росія[7]
Діяльність письменник, сценарист, прозаїк
Alma mater МДУ (1954) і Михайлівська військова артилерійська академія
Мова творів російська
Роки активності 19572003
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За перемогу над Японією»

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

З життєпису ред.

У 1938 році закінчив сім класів середньої школи у Москві, іспити за 8-й клас здав екстерном у Севастополі. З липня 1939 працював рахівником, моряком, помічником моториста в селах Алуштинського та Ялтинського районів Криму.

З жовтня 1941 по квітень 1942, з червня 1943 по вересень 1944 служив в Червоній армії. У вересні 1944 переведений з військової розвідки в органи військової контррозвідки МДБ в Головне управління контррозвідки «СМЕРШ» Наркомату Оборони СРСР, де служив до листопада 1949.

Форсував Віслу, брав участь у бойових діях в Польщі, Східній Пруссії та Німеччині.

З 9 грудня 1948 переведений в Україну для участі в операціях проти учасників бандерівського руху, далі служив у Німеччині. 29 листопада 1949 року в званні лейтенанта був комісований на підставі стану здоров'я, пов'язаного з проходженням військової служби.

 
Місце поховання, Москва, Ваганьковське кладовище

У червні 1952 року екстерном закінчив середню школу робітничої молоді, в 1952—1954 роках навчався на спеціальності «Російська література» в Московському державному університеті. На другому курсі залишив університет, визнавши для себе певний розрив між академічними і прикладними знаннями в галузі літератури.

З моменту виходу повісті «Іван» в 1957 і до кінця життя, незважаючи на регулярні і наполегливі запрошення категорично відмовлявся вступати до союзу письменників.

У повісті «Іван» та ряді подальших творів розробляв тему людини на війні[8].

В 1990-і роки, після розпаду СРСР кілька разів звертався до вищого керівництва Росії з вимогою надати державну підтримку військовим, котрі проходили службу в Прибалтиці.

У 1995 році вступив з публічну полеміку з письменником Георгієм Владімовим про роль генерала Власова в долі Росії[9].

Помер від важкого і тривалого онкологічного захворювання.

Примітки ред.

  1. Большая российская энциклопедияМосква: Большая российская энциклопедия, 2004.
  2. усипальниця
  3. http://delibere.fr/vladimir-bogomolov/
  4. а б Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги / под ред. Н. Н. Скатов — 2005. — С. 247–248. — ISBN 5-94848-245-6
  5. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. The Fine Art Archive — 2003.
  7. а б LIBRIS — 2012.
  8. БОГОМОЛОВ Володимир Йосипович // Litopys. Архів оригіналу за 25 грудня 2015. Процитовано 20 грудня 2016.
  9. В. О. Богомолов. Срам имут и живые, и мертвые, и Россия. Архів оригіналу за 5 жовтня 2011. Процитовано 20 грудня 2016.

Посилання ред.