Богомолов Володимир Йосипович
Володимир Йосипович Богомолов (до 1953 — Войтинський; 3 липня 1924, село Кирилівка (за іншими даними Кирилово), Московська губернія, СРСР — 30 грудня 2003, Москва, Росія) — радянський і російський письменник, автор відомого роману про контррозвідників «У серпні сорок четвертого».
| Богомолов Володимир Йосипович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
3 липня 1924[1][2][3] або 3 липня 1926[4] Московська губернія, РСФРР, СРСР | |||
| Помер |
30 грудня 2003[5][6][4] Москва, Росія | |||
| Поховання | Ваганьковське кладовище | |||
| Країна |
 СРСР Росія[7] | |||
| Діяльність | письменник, сценарист, прозаїк | |||
| Alma mater | МДУ (1954) і Михайлівська військова артилерійська академія | |||
| Мова творів | російська | |||
| Роки активності | 1957 — 2003 | |||
| Учасник | німецько-радянська війна | |||
| Нагороди |
      | |||
|
| ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
З життєпису ред.
У 1938 році закінчив сім класів середньої школи у Москві, іспити за 8-й клас здав екстерном у Севастополі. З липня 1939 працював рахівником, моряком, помічником моториста в селах Алуштинського та Ялтинського районів Криму.
З жовтня 1941 по квітень 1942, з червня 1943 по вересень 1944 служив в Червоній армії. У вересні 1944 переведений з військової розвідки в органи військової контррозвідки МДБ в Головне управління контррозвідки «СМЕРШ» Наркомату Оборони СРСР, де служив до листопада 1949.
Форсував Віслу, брав участь у бойових діях в Польщі, Східній Пруссії та Німеччині.
З 9 грудня 1948 переведений в Україну для участі в операціях проти учасників бандерівського руху, далі служив у Німеччині. 29 листопада 1949 року в званні лейтенанта був комісований на підставі стану здоров'я, пов'язаного з проходженням військової служби.
У червні 1952 року екстерном закінчив середню школу робітничої молоді, в 1952—1954 роках навчався на спеціальності «Російська література» в Московському державному університеті. На другому курсі залишив університет, визнавши для себе певний розрив між академічними і прикладними знаннями в галузі літератури.
З моменту виходу повісті «Іван» в 1957 і до кінця життя, незважаючи на регулярні і наполегливі запрошення категорично відмовлявся вступати до союзу письменників.
У повісті «Іван» та ряді подальших творів розробляв тему людини на війні[8].
В 1990-і роки, після розпаду СРСР кілька разів звертався до вищого керівництва Росії з вимогою надати державну підтримку військовим, котрі проходили службу в Прибалтиці.
У 1995 році вступив з публічну полеміку з письменником Георгієм Владімовим про роль генерала Власова в долі Росії[9].
Помер від важкого і тривалого онкологічного захворювання.
Примітки ред.
- ↑ Большая российская энциклопедия — Москва: Большая российская энциклопедия, 2004.
- ↑ усипальниця
- ↑ http://delibere.fr/vladimir-bogomolov/
- ↑ а б Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги / под ред. Н. Н. Скатов — 2005. — С. 247–248. — ISBN 5-94848-245-6
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ а б LIBRIS — 2012.
- ↑ БОГОМОЛОВ Володимир Йосипович // Litopys. Архів оригіналу за 25 грудня 2015. Процитовано 20 грудня 2016.
- ↑ В. О. Богомолов. Срам имут и живые, и мертвые, и Россия. Архів оригіналу за 5 жовтня 2011. Процитовано 20 грудня 2016.
Посилання ред.
- Лазарь Лазарев. В литературе тоже есть породы [Архівовано 11 січня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)