Павло́ Я́кович Ме́шик (23 грудня 1910(1910-12-23), Конотоп, Чернігівська губернія — 23 грудня 1953(1953-12-23), Москва) — радянський військовий і політичний діяч. Генерал-лейтенант. Народний комісар державної безпеки Української РСР (1941), міністр внутрішніх справ Української РСР (1953).

Павло Мешик
 Генерал-лейтенант
Загальна інформація
Народження 23 грудня 1910(1910-12-23)
Конотоп, Конотопський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Смерть 23 грудня 1953(1953-12-23) (43 роки)
Москва, СРСР
(розстріляний за вироком суду)
Національність українець
Alma Mater Вища школа ОДПУ
Військова служба
Роки служби 19321953
Приналежність СРСР СРСР
Вид ЗС НКВС
Війни / битви німецько-радянська війна
Командування
19 березня 1953 — 3 липня 1953
ПопередникТимофій Строкач
НаступникТимофій Строкач
Народний комісар державної безпеки
Української РСР
26 лютого 1941 — 31 липня 1941
Попередникпосаду утворено
Наступникпосаду скасовано
Заступник начальника
1-го Головного управління
при Раді Міністрів СРСР
серпень 1945 — березень 1953
Заступник начальника
Головного управління контррозвідки (СМЕРШ)
квітень 1943 — лютий 1945
Нагороди та відзнаки
Орден ЛенінаОрден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Червоної Зірки
Орден Трудового Червоного ПрапораОрден Кутузова I ступеняОрден «Знак Пошани»
Сталінська премія — 1951Заслужений працівник НКВС
(Позбавлений всіх нагород за вироком суду)

Біографія ред.

Народився у 1910 році у місті Конотоп Чернігівської губернії. Член ВКП(б) з 1930 року. Закінчив Самарський енергетичний інститут та Вищу школу ОДПУ СРСР (1933).

До 1931 — працював слюсарем на заводі.

За путівкою ЦК ВЛКСМ вступив до Самарського енергетичного інституту в 1931 році.

У 1932 — за партійним набором направлений на роботу до органів ГПУ.

Працював у центральному апараті ОДПУ-НКВС СРСР на посадах від помічника уповноваженого ЕКУ ОДПУ СРСР до начальника слідчої частини ГЕУ НКВС СРСР у 19331940 роках.

З березня 1940 — начальник 1-го відділу ГЕУ НКВС СРСР.

З 26 лютого 1941 по 31 липня 1941 року нарком державної безпеки УРСР.

У 1941–1945 рр. — начальник ЕКУ НКВС СРСР та заступник ГУКР «Смерш» НКО СРСР.

У 1945–1953 — заступник начальника 1-го Головного управління при РНК-РМ СРСР, забезпечував державну таємницю, пов'язану з виробництвом атомної зброї.

З 16 березні 1953 по 30 червня 1953 — міністр внутрішніх справ УРСР.

У червні 1953 році заарештований за справою Лаврентія Берії.

У 1953 році засуджений Спеціальною судовою присутністю Верховного Суду СРСР до вищої міри покарання-розстрілу з конфіскацією майна, позбавлення військового звання генерал-лейтенанта й урядових нагород.

23 грудня 1953 — розстріляний у Москві. Похований на Новому Донському цвинтарі.

Не реабілітований.

Посилання ред.

Джерела ред.