Відкрити головне меню

Операція «Нордвінд» (нім. Unternehmen Nordwind — Північний вітер) або Ельзасько-Лотарингська операція — військова операція збройних сил Німеччини проти військ США та Франції в ході Другої світової війни. Це був відволікаючий удар локального характеру, з метою полегшити відступ німецьких військ після їх поразки в Арденнській операції. З кінця грудня 1944 р. німецькі війська втратили стратегічну ініціативу, і були нездатні на великі наступальні операції та зазнали поразки.

Операція «Нордвінд»
Operation Nordwind
Західний фронт
Операція «Нордвінд»
Операція «Нордвінд»
Дата: 1 січня — 25 січня 1945
Місце: Ельзас і Лотарингія, Франція
Результат: перемога союзників
Сторони
Flag of the United States.svg США
Франція Франція
Третій Рейх Третій Рейх
Командувачі
США Дж. Діверс Третій Рейх Й.Бласковіц
Третій Рейх Г.Гіммлер

ПередісторіяРедагувати

До 25 грудня 1944 року союзники зупинили наступ німців в Арденнах — німці зазнали поразки і почали відступ. Незважаючи на перевагу сил союзників, німецьке командування розраховувало за допомогою відволікаючих ударів на інших ділянках фронту полегшити відступ своїх частин з Арденн. Ця операція отримала кодову назву «Нордвінд». Задум її полягав в тому, щоб ударами під основу виступу в районі на північ від Страсбурга оточити і знищити з'єднання 7-ї американської армії, в подальшому розвинути наступ на захід[1]. Проте насправді вийшло навпаки — німецька 19-та армія сама потрапила в оточення в так званий «Кольмарський котел» та була розгромлена американськими та французькими військами наприкінці січня 1945 р.

1 січня німці провели авіаційний удар по авіабазам Бельгії та Голландії, але зазнали втрат у літаках, які вже не могли заповнити.

Союзне командування заздалегідь знало про підготовку наступу німців. В Арденнах до 1 січня становище німецьких військ ставало все безнадійнішим, і німецьке командування вирішило завдати відволікаючий удар в районі Страсбурга, сподіваючись, що американці перекинуть частину своїх військ з Арденн в Ельзас. 26 грудня американська розвідка донесла, що 1-3 січня слід очікувати наступ в Ельзасі.

Розстановка силРедагувати

Проведення операціїРедагувати

Німецький наступ розпочався 1 січня 1945 і до кінця 2 січня німці просунулися лише на 30 кілометрів. Це було набагато менше, ніж передбачалось планом операції. Передові німецькі частини були зупинені 6-м американським корпусом за 30 км північно-західніше Страсбурга. Командування союзних військ прийняло рішення відвести війська з району Страсбурга до Вогез, але пізніше скасувало це рішення. 3 січня генерал де Голль виступив проти відступу, заявивши, що «навмисне залишення Ельзасу і частини Лотарингії без бою буде великою помилкою як з воєнної, так і з державної точки зору»[2], а потім порекомендував Ж.-М. де Латр де Тассіньї оборонятися, навіть якщо американці почнуть відступ.

Паттон, дізнавшись про це сказав: «Ми з Бредлі обидва вважали дану програму неприйнятною, і не тільки з воєнної точки зору, але і з політичної — взагалі з будь-якою, з якої тільки не глянь. Адже відвід наших частин прирік би на рабство або загибель кинуте нами напризволяще французьке населення Ельзасу та Лотарингії.»[3] Паттон також заявив, що союзники повинні продовжувати наступ: «Ми глибоко переконані в тому, що 3-тя армія повинна продовжувати наступ і знищувати неприятеля, не допускаючи жодних зволікань»[4] До цього моменту союзники, наступаючи в Арденнах, ліквідували велику частину Арденнського «виступу». Також німецька 1-ша армія виявилась під ударом 3-ї американської армії з 12-ї групи армій на північний захід від Ельзасу. 1-ша та 3-тя американські армії прорвали «Лінію Зігфріда» і вторглись на територію Німеччини в районі міст Моншау, Етернах, Саарлауртен.

І тому Ейзенхауер наказав частинам 7-ї американської армії тримати оборону. Вирішено було відвести від виступаючої дуги фронту лише з'єднання 6-го армійського корпусу так, щоб його лівий фланг опирався на Вогези, а правий був відтягнутий в загальному напрямі на Страсбург, а оборону цього району передати 1-й французькій армії. 5 січня 19-та німецька армія почала наступ в районі північніше Страсбурга. Танкові частини 19-ї армії, наступаючи до річки Модер, були зупинені частинами 6-го американського корпусу. Одночасно розпочався наступ в районі південніше, проте французькі частини його зупинили. 8 січня 1945 з території Лотарингії і Люксембурга 3-тя армія Паттона розпочала наступ на позиції 1-ї німецької армії в районі річки Саар. 25 січня війська 7-ї армії відбили в районі Модера останню відчайдушну спробу Вермахту прорвати оборону.

Ще з 25 грудня 1944 після поразки в Арденнах вермахт втратив стратегічну ініціативу на Західному фронті.

Всі контратаки німецьких військ після 1 січня проводились невеликими силами, і не змогли змінити стратегічну обстановку на Західному фронті. Ініціатива остаточно перейшла до союзників.

ПідсумкиРедагувати

До кінця січня 7-ма американська армія відкинула ворога в долині річки Модер на різних ділянках фронта.

В результаті операції в оточення потрапила 19-та німецька армія — Кольмарське «кільце», яке здалося 9 лютого (див. також Кольмарська операція).

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. История второй мировой войны 1939—1945 . Т. 10. С.235
  2. Ф. Погью. Верховное командование. С. 415
  3. Паттон Дж. Война, какой я ее знал. С. 175
  4. Паттон Дж. Война, какой я ее знал. С. 176

ЛітератураРедагувати

  • История второй мировой войны 1939-1945. Том 10. — М. : Воениздат, 1984. — С. 234-240 (рос.).

ФільмиРедагувати

  • «Indigènes», Франція 2006 .

Комп'ютерні ігриРедагувати

  • «1944: Battle of the Bulge»
  • «Codename Panzers: Phase One»