Зборівська битва (1649)

битва під Зборовом 1649 року

Зборівська битва  (5 (15) серпня — 6 (16) серпня 1649 року) — переможна битва козацького війська під проводом Богдан Хмельницький над коронним польським військом під командуванням короля Яна II Казимира під Зборовом.

Зборівська битва
Хмельниччина
Битва під Зборовом. Юліуш Коссак, 1897

Битва під Зборовом. Юліуш Коссак, 1897
Координати: 49°41′42″ пн. ш. 25°08′03″ сх. д. / 49.69500000002777540° пн. ш. 25.134400000027778077° сх. д. / 49.69500000002777540; 25.134400000027778077
Дата: 1516 серпня 1649
Місце: Зборів, Україна
Результат: Перемога козаків
Сторони
Flag of the Cossack Hetmanat.svg Гетьманщина
Flag of the Crimean Tatar people.svg Кримський ханат
Chorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg Річ Посполита
Командувачі
Богдан Хмельницький
Іслям III Ґерай
Ян II Казимир
Військові сили
40 000 козаків
10-20 тисяч татар
30-40 тисяч вояків, найманців і озброєних слуг

ПередумовиРедагувати

Після тяжких поразок протягом 1648 року коронна армія, порушивши перемир'я, навесні 1649 року рушила в Україну. Річпосполитське командування вирішило одночасно напасти на українські війська з фронту і з тилу. З цією метою литовський князь, польний гетьман литовський Януш Радзивілл дістав наказ рухатися через Білорусь і зайняти Київ.

Українське козацьке військо у червні 1649 року розпочало наступ у двох напрямках: основні сили під проводом Богдана Хмельницького йшли на Захід, а частина козацьких полків на чолі з полковником Михайлом Станіславом Кричевським виступила на Полісся, щоб запобігти фланговому удару литовського війська. На допомогу Б. Хмельницькому прибув загін кримських татар на чолі з ханом Іслям-Гераєм ІІІ.

У червні 1649 року козаки звели низку важких боїв з річпосполитським військом, яке очолював князь Ярема Вишневецький, і оточили залишки ворожих військ у Збаразькому замоку. На підмогу обложеним з-під Любліна вирушило 30-тисячне військо, очолюване королем Яном II Казимиром.

Дізнавшись про це через розвідників, Б. Хмельницький, для продовження облоги фортеці залишив частину військ під командуванням генерального обозного Івана Черняти під Збаражем, а сам з головними силами виступив назустріч королівській армії. Основні сили українських і коронних військ зустрілися під Зборовом на річці Стрипі.

Хід битвиРедагувати

 
схема Зборівської битви

5 (15) серпня, менше ніж за день їзди від Збаража, під час переправи через річку Стрипу, коронне військо зненацька атакували супротивники. Армія Яна II Казимира не була готовою до бою і, коли почався наступ, частина шляхти саме обідала. Втративши у бою близько 4000 вояків, король, німецькі найманці та артилерія (приблизно 15 гармат різного калібру) переправилися через річку Стрипу і розпочали будувати табір.

Перша фаза битвиРедагувати

Місце для табору було вдалим для оборони. Річка Стрипа загороджувала війська короля з трьох боків, а 3 мости з'єднували річпосполитський табір зі стародавніми оборонними спорудами Зборова. Козаки, виставивши ряд гармат, обстрілювали табір. Козацька артилерія, що складалася з гармат, здобутих в урядових гарнізонах за рік до того, була досить сильною, щоб обстрілювати табір з одного кінця до іншого. В таборі розпочалася паніка, шляхтичі ховалися у вози і під вози, а король, за легендою, власноручно виганяв їх звідти палашем.

В ніч з 15 на 16 серпня коронні війська збудували ряд земляних укріплень у найнезахищеніших частинах табору, однак до ранку не вдалося закінчити вал у північній його частині. Вранці козаки атакували табір у цьому місці та місто Зборів. Вони прорвалися у табір і в місто, однак закріпитися тут не змогли.

Завершальна фаза битвиРедагувати

Наступну атаку розпочали кримські татари. Земляні вали не змогли зупинити наступу, козаки разом з татарами вдерлися до табору. Завдяки контратаці німецьких найманців королю вдалося запобігти розгрому. У цей час ситуація в урядовому таборі стала критичною. Нестача людей і провіанту не давала надії на утримання позицій, не кажучи вже про перемогу. Ян ІІ Казимир розпочав переговори з кримським ханом, який не зацікавлений у перемозі й посиленні Б. Хмельницького. Після переговорів укладена угода, в якій польський король пообіцяв кримським татарам виплатити велику суму упоминків і дозволив брати ясир та грабувати українські землі на шляху до Криму. Не маючи можливості одночасно воювати проти усіх військ, Б. Хмельницький під тиском хана змусили розпочати переговори і укласти з королем Речі Посполитої Зборівський договір.

НаслідкиРедагувати

Зборівський договір формально визнавав козацьке управління південно-східними територіями Речі Посполитої, однак не задовільняв потреб українських селян, що воювали разом з козаками. Як виявилося пізніше, місцева шляхта і римо-католицьке духовенство, які в результаті договору втрачали свій вплив та власність в Україні, не збиралися виконувати його умови.

Пам'ятьРедагувати

У літературі та мистецтвіРедагувати

Один з перших віршів, «Klar męstwa», присвятив Ян Бялобоцький. Події другого тому трилогії «Присмак волі» Володимира Кільченського під назвою «Вітри сподівань» охоплюють період від битви під Зборовом, коли українському і кримському військам вдалося перекинути на лопатки польських шляхтичів короля Яна II Казимира, і до жорстокої поразки козаків під Лоевом.

Справжньою гордістю і своєрідною візиткою міста Зборів є Діорама в музеї «Зборівська битва». Твір розміром 100 х 300 см історичної битви висвітлює вирішальний момент. Автор діорами — видатний український живописець Заслужений художник України Степан Нечай, в співавторстві з художниками — дружиною Світланою Нечай-Сорокою та Аркадієм Сорокою.[1]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Шот, Микола (24 листопада 2021). Коли на полотні навіть болото зачаровує. Урядовий Кур’єр. Процитовано 8 серпня 2022. 

ДжерелаРедагувати