Розділ Вікіпедії: Війна
Проєкт  |  Портал
Військовий портал
Війна
В. В. Верещагін. «Апофеоз війни» (1878)
В. В. Верещагін. «Апофеоз війни» (1878)
Чотири вершники Апокаліпсису
Чотири вершники Апокаліпсису

Війна — складне суспільно-політичне явище, пов'язане з розв'язанням протиріч між державами, народами, національними і соціальними групами з переходом до застосування засобів збройної боротьби, що відбувається у формі бойових дій між їх збройними силами. Це специфічна форма вияву соціальних відносин, у якій домінує збройна боротьба як продовження політики, що підпорядковує своїм цілям усі сфери суспільного життя.

За визначенням К.фон Клаузевіца, «Війна є продовження політики іншими засобами»:::::::::::::::: Докладніше

Військова справа — питання військової теорії і практики, пов'язані з військовим будівництвом, підготовкою і діями Збройних сил, у мирний і воєнний час, підготовки населення країни на випадок війни; у вузькому розумінні — це система знань, необхідних військовослужбовцям і військовозобов'язаним для успішного виконання свого військового обов'язку:::::::::::::::: Докладніше

Скорочення:; Оновити кеш

Вибрана стаття
Амет-Хан Султан
Амет-Хан Султан

Амет-Хан Султан (крим. Amethan Sultan; 20 жовтня 1920, Алупка, Таврійська губернія — 1 лютого 1971, Московська область) — радянський льотчик-ас, учасник Другої світової війни, національний герой кримськотатарського народу. У лютому 1939 року поступив до 1-ї Качинської червонопрапорної військової авіаційної школи імені О. Ф. М'ясникова поблизу Севастополя), прискорений курс якої закінчив у 1940 році у званні молодшого лейтенанта. Літав на літаках І-15 та І-153. Перший бойовий виліт здійснив 22 червня 1941 року на розвідку переправ через річку Прут. У ході першого етапу німецько-радянської війни здійснив 130 бойових вильотів — розвідувальні польоти в районі Кишинева, Тирасполя, Миколаєва, Одеси, Херсона, над Приазов'ям. За бойові заслуги у звільненні Таганрога і Мелітополя указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 серпня 1943 року гвардії капітану Амет-Хану Султану було присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».
30 червня 1945 року за успішне проведення 603 бойових вильотів, збиті особисто 30 літаків противника різних типів і 19 літаків ворога, збитих у групових боях, удостоєний звання двічі Героя Радянського Союзу.
З 1947 до 1971 року — льотчик-випробувач. За досить короткий строк він стає одним з найкращих льотчиків-випробувачів. У 1949 році Ахмет-Хан Султан — льотчик-випробувач 3-го класу, у січні 1950-го — 2-го класу, а у вересні 1952 року отримує кваліфікацію льотчика-випробувача 1-го класу. 23 вересня 1961 року Амет-Хану присвоєно звання «Заслужений льотчик-випробувач СРСР». Амет-Хан Султан єдиний радянський льотчик, який випробував понад 50 типів літальних апаратів: ним випробувано в повітрі 107 одиниць техніки.
1 лютого 1971 року Амет-Хан Султан загинув разом з екіпажем при виконанні випробувального польоту на літаючій лабораторії Ту-16ЛЛ, при тестуванні нового потужного реактивного двигуна.:::::::::Докладніше

Архів

Добра стаття
AN/APY-1
AN/APY-1

AN/APY-1/2(V) ODR — американська авіаційна багатофункціональна імпульсно-доплерівська радіолокаційна станція системи AWACS, розроблена компанією Westinghouse Electric. Встановлена на літаках E-3 Sentry. Виробляється з 1972 року, за цей час пройшла декілька модернізацій. Вдосконалений варіант AN/APY-1 на сучасній елементній базі — APY-2. За цей час виготовлено і встановлено на літаки E-3 Sentry 68 станцій, в тому числі модифікації AN/APY-2. РЛС з підсистемою обробки даних бортовим комп'ютером 4PiCC-1, розробленим компанією IBM, забезпечує стійкий супровід одночасно до 100 цілей. Оператори РЛС можуть розпізнавати цивільні і військові літаки, визначати серед них літаки противника, здійснювати стеження за ними (в тому числі на низьких висотах незалежно від характеру рельєфу місцевості), керувати і видавати інформацію цілевказівки своїм літакам, що перебувають в тому самому районі.
З моменту введення у 1977 році літаків E-3А до складу авіації ППО і Тактичного авіаційного командування ПС США вони пройшли дві фази модернізації. У процесі модернізацій, крім забезпечення відповідно до стандартів НАТО можливостей по виявленню надводних цілей, були змінені параметри сигналу РЛС таким чином, щоб уникнути взаємних перешкод системи АВАКС і наземних радарів системи ППО в Західній Європі. Була встановлена суміщена з AN/APY-1 система радіоелектронної і радіотехнічної розвідки AN/AYR-1. Удосконалилося програмно-апаратне забезпечення бортового комп'ютера, підвищилася також чутливість РЛС. Пізніше додалися нові консолі відображення радіолокаційної обстановки, цифрового супутникового зв'язку, глобальної системи навігації та новий режим роботи систем.::::::::Докладніше

Архів

Вибрана особа
Ганнібал
Ганнібал

Ганнібал (пун. 𐤇𐤍𐤁𐤏𐤋𐤟𐤁𐤓𐤒, BRQ ḤNBʿL; 247—183 р.р. до н. е.), повне ім'я Ганнібал Барка, карфагенський полководець, вважається одним з найвеличніших полководців в історії. Батько Ганнібала Гамількар Барка успішно командував карфагенськими військами під час Першої Пунічної війни. Його молодшими братами були Магон і Гасдрубал.
Ганнібал жив у період найбільшого напруження на теренах Середземномор'я. За легендою, у віці 9 років він заприсягнувся батькові довічно бути ворогом Риму. Ставши головнокомандувачем карфагенського війська в Іспанії, розпочав Другу Пунічну війну, атакувавши місто Сагунт. Одним з його найбільших військових успіхів став перехід з Іберійського півострова через Піренеї та Альпи в Італію. Протягом перших трьох років війни Ганнібалові вдалося здобути три великі перемоги в Італії — при Требії, Тразименському озері та Каннах, у яких проявився талант Ганнібала як полководця. Ганнібал продовжував військові дії на території Італії протягом 15 років, але римлянам вдалося переломити хід війни, перейшовши в наступ спочатку в Іспанії, а потім і в Африці. Викликаний карфагенською владою на допомогу для захисту столиці, Ганнібал зазнав поразки у битві при Замі.
Після війни Ганнібал займався політичною діяльністю, зокрема, недовго обіймав посаду суфета, допоки у 196 р. до н. е. не був звинувачений в антиримській діяльності й змушений був відправитися у вигнання.
У вигнанні Ганнібал служив радником при дворі сирійського правителя Антіоха ІІІ Великого і розробляв план війни проти Риму. У 190 р. до н. е. після поразки Антіоха ІІІ у битві при Магнезії знову був змушений тікати. Останній свій притулок Ганнібал знайшов у Віфінії, де у 183 р. до н. е. був зраджений місцевим правителем і, не бажаючи здаватися римлянам, наклав на себе руки.
Ганнібал вважається одним із найвеличніших військових стратегів в історії, а також стоїть в одному ряду з такими полководцями античності, як Александр Македонський, Гай Юлій Цезар та Пірр Епірський.::::::::Докладніше

Архів

Вибране зображення
Тренування парашутистів-рятівників Повітряних сил США на полігоні об'єднаної військової бази Ельмендорф-Річардсон. 4 травня 2016

Архів

Вибрана зброя
Glock 17
Glock 17

Glock 17 (укр. Глок 17) — австрійський пістолет, розроблений фірмою Glock для потреб австрійської армії. Він став першим зразком озброєння, розробленим цією фірмою. Одержаний в результаті зразок виявився досить вдалим і зручним для застосування, завдяки чому пізніше він був прийнятий на озброєння армії Австрії під позначенням Р80.
Завдяки своїм бойовим якостям і надійності набув широкого розповсюдження як цивільна зброя самооборони. Фірмою Glock випускаються модифікації цього пістолета в різних варіантах під різні патрони, наприклад: 9×19 мм Парабелум Glock 19, .40 S&W — Glock 22, 10mm Auto — Glock 20, .357 SIG — Glock 31, .45 ACP — Glock 36 і .45 GAP — Glock 37.
Особливістю конструкції пістолета є відсутність прапорця запобіжника і курка. Пістолет здебільшого зроблений з високоміцного термостійкого (до 200 °C) пластика. Завдяки цьому Glock 17 легкий і надзвичайно міцний. Принцип дії — «вихопив і стріляй», запобіжника немає, проте постріл не відбудеться без повного натискання спускового гачка «безпечної дії». Складається з 33 частин, і неповне розбирання здійснюється за секунди.
На сьогоднішній день існують п'ять виробничих покоління Glock 17. Покупцям пропонуються на вибір пістолети третього, четвертого чи п'ятого покоління, те ж відноситься і до більшості інших моделей Glock, але деякі моделі (Glock 17L, Glock 24, Glock 25, Glock 28, Glock 36, Glock 38, Glock 39, Glock 42, Glock 43) пропонуються тільки в третьому поколінні, а деякі (Glock 40 и Glock 41) тільки в четвертому.::::::::::::Докладніше

Архів

Вибране формування
Емблема Королівської армії Марокко
Емблема Королівської армії Марокко

Королівська армія Марокко (араб. القوات البرية الملكية المغربية‎, також ⵜⴰⵙⵔⴷⴰⵙⵜ ⵜⴰⴳⵍⴷⴰⵏⵜ), або Королівські сухопутні війська Марокко — наземний компонент, найбільший за чисельністю вид збройних сил Збройних сил Марокко, призначений для ведення активних бойових дій на сухопутних театрах воєнних дій. Разом з іншими двома видами збройних сил — військово-морськими і повітряними силами, а також Королівськими гвардією й жандармерією становить кістяк збройних сил Королівства.
Марокканська армія існувала безперервно з часів піднесення імперії Альморавідів у XI столітті. За часів Французького протекторату (1912—1955) велика кількість марокканців набиралася на службу в полки Спагі та Тірельєрів французької Африканської армії й брала участь у боях Першої та Другої світових війн, в яких марокканські підрозділи заробили прізвисько німецьких солдатів «Todesschwalben» (укр. ластівки смерті), оскільки вони демонстрували особливу стійкість на полі бою. Після закінчення Другої світової війни марокканські війська брали участь у Першій індокитайській війні з 1946 по 1954 рік. Першими війнами, в яких марокканські сухопутні війська взяли участь у XX столітті вже як армія незалежної країни, стали війна Іфні та «Піщана» війна.
Підрозділи Королівської марокканської армії воювали під час Шестиденної війни та війни Судного дня, активно втручалися в збройний конфлікт у центральній Африці, відомий як Шаба І і Шаба II. Марокканська армія також брала участь у війні в Перській затоці.
З 1990-х років марокканські війська активно залучалися до проведення миротворчих місій в Африці та місії в колишній Югославії: IFOR, SFOR та KFOR.
Протягом 2000-2010-х років марокканська армія делегує частину сил для виконання миротворчих операцій Організації Об'єднаних Націй в Африці та інших регіонах, включаючи Місію ООН зі стабілізації в Демократичній Республіці Конго (MONUSCO), UNOCI, BINUCA та MISCA (2014). Також марокканці діяли у Міжнародних силах сприяння безпеці в Афганістані.:::::::::Докладніше

Архів

Вибрана нагорода
Медаль «За видатні заслуги» армії США
Медаль «За видатні заслуги» армії США

Медаль «За видатні заслуги» армії США (англ. Army Distinguished Service Medal) — військова нагорода армії США. Медаллю «За видатні заслуги» армії нагороджуються представники всіх видів Збройних сил США за зразкове виконання службового обов'язку, у тому числі і не пов'язане з безпосередньою участю в бойових діях. Медаль заснована в 1918 р. для військовослужбовців армії США, а з 1919 р. — для військових моряків. З 1942 р. нею стали нагороджувати і службовців торговельного флоту, що здійснили бойові подвиги. Винагорода присвоюється як у воєнний, так і в мирний час. У воєнний час цією медаллю може бути нагороджений і іноземець.
Медаль «За видатні заслуги» армії була затверджена Указом Президента США Вудро Вільсона від 1 лютого 1918 року і підтверджена актом Конгресу від 7 вересня 1918 року. Генеральним наказом Військового департаменту № 6 від 12 січня 1918 року було визначено наступний опис нової нагороди: «Бронзова медаль відповідного дизайну та стрічка, яку потрібно носити замість неї, вручається Президентом будь-якій особі, яка, перебуваючи на службі в будь-якій посаді в армії, і чия служба під час виконання обов'язків урядової служби була пов'язана з високою відповідальністю, і була оцінена як видатна у воєнний час або у зв'язку з проведенням військової операції проти озброєного ворога Сполучених Штатів». Акт Конгресу від 7 вересня 1918 року визначив різні типи та ступені героїзму та заслуженої служби та включив такі положення до критеріїв нагородження. Поточна законодавча санкція на медаль «За видатні заслуги» — Розділ 10 Кодексу США, розділ 3743.:::::::::Докладніше

Архів


Чи Ви знаєте
Розстріл дезертира. Громадянська війна в США
Розстріл дезертира. Громадянська війна в США
  • Проблема самовільного залишення солдатами поля битви або місця служби існувала зі стародавніх часів. Тому, вживалися суворі міри покарання, аж до смертної кари. Так, стародавні єгиптяни, тим хто втік під час битви з поля бою, відрізали язик. Греки позбавляли дезертирів права займати почесні посади у суспільстві, одягали в ганебні сукні, голили їм половину голови і в такому вигляді виставляли протягом трьох днів на торговій площі. За збіглого спартанця, як людину безчесного, не могла вийти заміж ні одна дівчина. У Римі за дезертирство покладалася конфіскація майна і смертна кара або продаж в рабство (за однією з версій так став рабом-гладіатором Спартак). Стародавні германці вішали дезертирів на дереві, як зрадників; інші полководці, втім, обмежувалися обрізанням носа, вух, язику або виколюванням очей
  • За Наполеонівських війн у Франції призову до армії не підлягали одружені чоловіки, тому багато хто намагався таким чином уникнути призову. До кінця Імперії стали непоодинокими шлюби, в яких наречена була на 20 років старша за нареченого
  • Під час Американо-мексиканської війни рівень дезертирства в армії США становив 8,3% (9 200 з 111 000), порівняно з 12,7% під час війни 1812 року і звичайним рівнем дезертирства в мирний час близько 14,8% на рік
  • У Радянському Союзі явище дезертирства мало масовий, іноді глобальний характер, особливо за часів війни з нацистською Німеччиною. Дослідники Д. Дьогтєв і М. Зефиров у своїй книзі «Все для фронту?» наводять статистику: число дезертирів за період цієї війни становило 1 700 000 осіб, тих, хто всіляко ухилявся — 2,5 мільйона. Тільки в період з початку війни до кінця 1941 органи НКВС затримали понад 710 тисяч дезертирів і понад 71 тисячу ухильників
  • За даними Міністерства оборони США, в період з 1 липня 1966 по 31 грудня 1973 року 503 926 американських військовослужбовців дезертирували під час війни у В'єтнамі. Деякі з них мігрували до Канади

Архів

Цей день у військовій історії
Цей день у військовій історії:
22 лютого23 лютого24 лютого
Битва при Аламо. 1836
Бомбардування Пфорцгейма. 1945
Рябишев Дмитро Іванович

Військові свята

Події

Зброя

Народились

Померли

Див. також

Архів

Вибрана карта
Карта Цусімської битви
Карта Цусімської битви

Цусімська битва (яп. 日本海海戦 — ніхонкай кассен, «битва у Японському морі»; рос. Цусимское сражение) — останній і визначальний бій на морі в російсько-японській війні 19041905 між флотами російської і японської імперій біля острова Цусіма. Тривала із 27 до 28 травня 1905 року в Цусімській протоці. У цьому бою японський адмірал Тоґо Хейхатіро розгромив дві третини 2-ї Тихоокеанської ескадри російського флоту під командуванням Зіновія Рожественського.:::::::::Докладніше

Архів

Вибраний конфлікт
Облога Нарви (1558)
Облога Нарви (1558)

Лівонська війна — велика війна східноєвропейських і скандинавських держав у 15581583 роках за контроль над Лівонією. Відбувалася на території сучасних Естонії, Латвії, Білорусі та Росії. Учасниками війни були Московія, Лівонія, Литва1569 року — Річ Посполита), Данія, а також Швеція.
Війна почалася в січні 1558 року з нападу Московії на Лівонську конфедерацію і захоплення Дерпта, Нарви та інших міст. Майже одночасно, 1561 року, до північної Лівонії вторглися шведи, які заснували в ній Естонське герцогство. Члени конфедерації виявилися неспроможними зупинити загарбників й 1561 року уклали Віленську унію з Великим князівством Литовським. За умовами цього союзу Литва вступала у війну на боці лівонців. Замість конфедерації створювали литовські протекторати — Лівонське герцогство і Герцогство Курляндії і Семигалії.
Внаслідок підписання литовсько-лівонського союзу Московське царство розпочало наступ на Литву й 1563 року захопило Полоцьк. Під тиском ворога ВКЛ було змушене укласти 1569 року Люблінську унію з Польським королівством, об'єднавшись у конфедерацію — Республіку Обох Націй (Річ Посполиту). Московія, намагаючись закріпити свої успіхи в Лівонії, 1570 року створила на завойованих землях власний протекторат — Лівонське королівство. Того ж року проти Московського царства виступила Швеція й завдала йому поразок на московській території.
1578 року союзне польсько-литовсько-русько-шведське військо розбило московську армію у битві під Венденом, внаслідок якої Москва втратила наступальну ініціативу у війні. Союзники вторглися у володіння супротивника й взяли в облогу Псков. 1582 року цар Іван Грозний здався Речі Посполитій на умовах Ям-Запольського миру та відмовився від усіх завоювань у Лівонії та Полоцьку. 1583 року Москва підписала Плюсський мир зі шведами, які отримали Інгрію та північну Лівонію з Естонським герцогством. Внаслідок війни припинила існування Лівонська конфедерація, землі якої опинилися розподіленими між Річчю Посполитою, Швецією та Данією-Норвегією. Річ Посполита і Швеція поступово стали лідерами регіону, а Московське царство вступило в період тривалої політично-економічної кризи.::::::::Докладніше

Архів

Вибраний список

Список лінійних кораблів Великої Британії — перелік лінійних кораблів, які перебували на озброєнні Королівського військово-морського флоту Великої Британії.
У 1907 році, до революції у військово-морській справі, спричиненої появою «Дредноута», при будівництві якого був реалізований так званий принцип «all-big-gun» («усі гармати великі»), Королівський флот Великої Британії мав 62 лінкори, що перебували або на озброєнні, або на стадії будівництва, маючи перевагу у 26 кораблів у порівнянні з Францією та 50 — з Німецькою імперією. Поява дредноута в 1906 році викликала гонку озброєнь із серйозними стратегічними наслідками, оскільки країни будували власні дредноути. Володіння сучасними бойовими кораблями було не тільки життєво важливим для військово-морської могутності, але й представляло становище нації у світі. Німеччина, Франція, Російська імперія, Японія, Італія, Австро-Угорщина та Сполучені Штати — всі вони почали програми будівництва дредноутів; держави другого рангу, включаючи Османську імперію, Аргентину, Бразилію та Чилі, що не мали власні потужності у будівництві кораблів такого класу, замовляли будівництво дредноутів на британських та американських верфях.::::::::Докладніше

Лінійні кораблі Великої Британії

№ з/п Бортовий номер Зображення Назва Тип Водотоннажність Закладений Спущено на воду Введено в експлуатацію Статус Прим.
Пре-дредноути
1 «Ройял Соверен» «Ройял Соверен» 15 830 тонн 30 вересня 1889 26 лютого 1891 31 травня 1892 7 жовтня 1913 року проданий на брухт
2 «Худ» 12 серпня 1889 30 липня 1891 1 червня 1893 4 листопада 1914 року затоплений як блокшив у Портлендській бухті

Архів


Нові статті
Категорії

Категорія: Вибрані статті з військової справи

Чим допомогти
Запрошуємо Вас взяти участь у написанні статей про війну, військову справу

Ви можете написати власні статті. Для цього наберіть слово або термін, про який ви бажаєте створити статтю, у панелі «Пошук», що знаходиться згори зліва, і натисніть кнопку «Перейти». Якщо статті за вказаним словом або терміном Ви не знайшли, можете створити її використовуючи панель «Створити статтю» розміщену нижче.


Як робити, з чого почати першу свою публікацію:

Якщо Ви помітили коротку чи незавершену, на Вашу думку, про війну чи військову справу, розмістіть знизу шаблон {{War Stub}}
Редагувати Братні портали


Довідка · Пісочниця · Кнайпа · Портали · Проєкти · Запити · Портал спільноти

Оновити кеш