Плюсське перемир'я
Плюсське перемир'я — перемир'я терміном на 3 роки (згодом продовжено ще на 4 роки), укладене між Швецією і Московською державою в 1583 на річці Плюсса. Один із дипломатичних актів, які завершили Лівонську війну 1558 — 1583 років.
Плюсське перемир'я | |
---|---|
Тип | мирна угода |
Підписано | 10 серпня 1583 |
Хід переговорів
ред.Перший тур переговорів між Швецією та Московією був проведений у травні 1583 року і закінчився підписанням 26 травня прелімінарного мирного договору терміном на два місяці (випливав у квітні 1583 року).
Другий тур переговорів між державами розпочався у серпні того ж року. Шведськими представниками на них були барон Екхольм, намісник Ліфляндії та Інгерманландії Понтус Делагарді; королівський військовий комісар Естляндії та намісник Фінляндії Клас Окессон Тотт. Послами Московської держави були князь І. Лобанів-Ростовський ; думний дворянин І. Татищев; дяк Посольського приказу Д. Петелін.
Переговори між сторонами закінчилися підписанням 10 серпня 1583 першого Плюсського перемир'я терміном на три роки.
28 грудня 1585 між Швецією і Московською державою було підписано друге Плюсське перемир'я терміном на 4 роки, яке набуло чинності 6 січня 1586. Шведськими представниками на переговорах були Понтус Делагарді; Клас Окесон Тотт та військовий комісар Естляндії Клас Б'єлке. Послами нового царя Федора, який змінив помер 18 березня 1584 Івана IV, були князь Ф. Шестунов; думний дворянин І. Татищев.
Положення угоди
ред.Положення першого Плюсського перемир'я
ред.У ході переговорів сторонам вдалося дійти лише до заключення перемир'я, оскільки невирішеними залишалися територіальні суперечки.
Положення другого Плюсського перемир'я
ред.Під час переговорів сторонам вдалося укласти нове перемир'я на 4 роки. Крім того, було досягнуто домовленості зібратися 20 липня 1586 для досягнення мирного договору. Проте шведська сторона всіма способами противилася підписанню договору, воліючи продовження перемир'я: Швеція не хотіла поступатися Московській державі землі, які були зайняті нею в кінці Лівонської війни, хоча протягом багатьох років більших успіхів досягла московська сторона.
У результаті зайняті (на тимчасовій основі) шведською стороною землі поступово окреслили новий кордон між двома державами, але вже на постійній основі. Таким чином, Швеція зберігала за собою захоплені в ході Лівонської війни міста Ям, Копор'є, Івангород та Корелу з їхніми повітами. За Московією залишився лише вузький вихід до Балтійського моря в гирлі Неви. Проте в жодному тексті мирного договору ці територіальні поступки зафіксовано не було.
Значення
ред.Лівонська війна закінчилася важким поразкою, у результаті різко погіршилося міжнародне становище Московської держави.[1] Попри те, що Московська держава фактично втратила в результаті захоплення Швецією значних територій, що погіршувало її стратегічні позиції, країна, однак зберегла за собою невелику, але дуже важливу ділянку узбережжя Балтійського моря — гирло Неви. До того ж територіальні поступки мали лише тимчасовий характер.[2] Після закінчення Плюсського перемир'я в 1590 почалася нова війна між двома державами, розпочата Московською державою з метою повернення втрачених у роки Лівонської війни земель.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Павленко Н. И. История России с древнейших времён до 1861 года. — 4-е изд. — М. : Высшая школа, 2006. — С. 151. — ISBN 5-06-005130-7.
- ↑ Шаскольский И. П. Была ли Россия после Ливонской войны отрезана от Балтийского моря? // Исторические записки. — М. : АН СССР, 1950. — Т. 35 (1 липня). — С. 294—303. Архівовано з джерела 23 квітня 2009.
Джерела
ред.- Похлёбкин В. В. Внешняя политика Руси, России и СССР за 1000 лет в именах, датах, фактах. Вып. 2: Войны и мирные договоры. — М. : Международные отношения, 1998. — 672 с.