Відкрити головне меню

Суфет, шофет (фінік. שְפט, івр. תּוֹרָה‎) — термін, яким у семітських народів позначали осіб, наділених вищою владою від імені народу (союзу племен, міської громади), — на відміну від царів, які отримували владу у спадок (для найменування царів використовували слово «мілк» (фінік. מלך, івр. מלך‎)).

Зокрема, євреї називали «шофетами» ватажків стародавнього Ізраїлю доби, що передувала встановленню царської влади (часто це слово не зовсім точно перекладається як «суддя», звідки походить, зокрема і традиційна назва біблійної Книги Суддів, хоча насправді йдеться швидше про військових ватажків).

В фінікійських містах «суфетами» називали вищих магістратів, що обиралися за відсутності царя. Саме так відбувалося, зокрема в Біблі, Тірі, а за еліністичної доби — у Сідоні.

У Карфагені, де царська влада була ліквідована ще у 814 р. до н. е., суфетів почали обирати з 538 р. до н. е. — після придушення заколоту Малха. при цьому суфетів обирали двох — щоби уникнути нових спроб встановлення тиранії. Згодом це нововведення запозичили й інші міські громади Західного Середземномор'я, і не лише фінікійські. Так, обрання у Римі спочатку двох преторів, а потім двох консулів теж можна пояснити наслідуванням карфагенського зразка.