Відкрити головне меню

Ярополе́ць (рос. Ярополец) — село у Волоколамському районі Московської області, адміністративний центр Ярополецької сільради. Розташоване на річці Лама, за 13 км на північний захід від міста Волоколамськ.

село Ярополець
рос. Ярополец
Flag of Yaropoletskoe (Moscow oblast).png
Прапор села
Church of Saint Catherine (Yaropolets) 03.jpg
Церква Св. Катерини в селі Ярополець
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Московська область
Муніципальний район Волоколамський район
Поселення 11 ст. за даними археологів
Код ЗКАТУ: 46205867001
Код ЗКТМО: 46605467101
Основні дані
Час заснування: 11 ст.
Перша згадка: 17 ст.
Населення 1184 особи (2006)
Поштові індекси 143632
Географічні координати: 56°07′57″ пн. ш. 35°49′49″ сх. д. / 56.13250000002777540° пн. ш. 35.83027777780577594° сх. д. / 56.13250000002777540; 35.83027777780577594Координати: 56°07′57″ пн. ш. 35°49′49″ сх. д. / 56.13250000002777540° пн. ш. 35.83027777780577594° сх. д. / 56.13250000002777540; 35.83027777780577594
Часовий пояс UTC+4
Влада
Адреса Ярополець, Волоколамський район, Московська область, Росія, 143632
Карта
Ярополець (Росія)
Ярополець
Ярополець

Ярополець у Вікісховищі?

Має автобусне сполучення з Москвою, Волоколамськом, Старицею (Тверська область) і смт Лотошино.

Зміст

ІсторіяРедагувати

 
Каплиця над могилою гетьмана Дорошенка.

За археологічними даними перше поселення на місці села виникло приблизно XI ст. У XVII ст. село належало гетьману Петру Дорошенку. Згодом перейшло в руки Гончарових та Чернишевих. У садибі перших кілька разів бував О. С. Пушкін.

У 1920 році до села приїжджали В. І. Ленін та Н. К. Крупська через будівництво першої в СРСР сільської ГЕС. У 1941 році станція була зруйнована в ході бойових дій. Відновлена тільки 1980 року як історична пам'ятка.

Ярополець ГончаровихРедагувати

Садиба була розділена на дві земельні ділянки, після чого одну продали родині Гончарових. Це були батьки дружини поета Олександра Пушкіна, Наталі Гончарової. Саме до них, в садибу Ярополець Гончарових, і приїздив російський поет.

Добре збереглась садиба Гончарових в стилі класицизму, де зараз розміщується будинок відпочинку МАІ з Москви. Відреставрована Предтеченська церква 1755 року, яка діє і зараз.

Ярополець ЧернишовихРедагувати

 
Шведський художник Олександр Рослін. Портрет графа З. Г. Чернишова. Ермітаж, Петербург.

Садиба належала відомому полководцю Російської імперії графу Захару Григоровичу Чернишову (1722—1784). З історії відомо, що росіяни двічі здобували місто Берлін у війнах. Вперше це зробив саме Захар Чернишов у 18 столітті 1760 року. Вдруге це відбулося в 1945 році.

Для своєї резиденції граф обрав садибу Ярополець. Гроші дозволяли, і до розбудови розкішної садиби на зразок німецьких чи французьких садиб — замків граф залучив найкращих архітекторів Імперії. Є відомості, що проект замку — палацу в Яропольці Чернишових зробив архітектор Валлєн Деламот, що працював для самої імператриці Катерини II.

Палац (за поземним планом) має будівлю замку, що галереями на чверть кола сполучається з двома бічними корпусами, схожими на подібні в імператорському палаці Гатчина. Довжина парадного фасаду палацу Чернишова дорівнювала 420 метрів. За цим показником палац Чернишова перевищував Зимовий палац в Петербурзі (210 метрів, архітектор Растреллі), імператорський палац в Царському Селі (300 метрів), Будинок 12-ти колегій, міністерств в Петербурзі, (383 метри). Замок — палац Чернишова був найбільшим серед провінційних садиб Російської імперії. Задовго до 20 століття садиба стала видатною пам'яткою архітектури Імперії 18 століття. До нашого часу дійшли поземні плани споруд садиби і розкішного, небаченого в Підмосков'ї саду бароко, що розташований на схилі до ставка.

За часів СРСР з садиби вивезені мармурові скульптури, портрети, живопис, меблі і передані в музеї Петербурга і Москви.

Тут майже не йдуть реставраційні роботи по відновленню садиби Чернишових та Казанської церкви при ній, які були зруйновані 1941 року. На початок 21 століття садиба в жахливому стані покинутої руїни. Могилу і надгробок полководця З. Г. Чернишова в Казанській церкві розтрощено і сплюндровано.

Частково зберігся єдиний для двох садиб парк зі ставками. У парку розташований обеліск, поставлений на честь Катерини II. На могилі гетьмана Петра Дорошенка збудовано каплицю (1999), ще одна каплиця — Микільська — закинута (1872). В центрі села існує також пам'ятник кремлівським курсантам. Історія села добре прослідковується по експонатам краєзнавчого народного музею, який створила Кожем'яка Антоніна Павлівна, місцевий краєзнавець.

НаселенняРедагувати

Населення — 1 184 осіб (2006).

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Гос. Эрмитаж, Каталог № 2 картинной галереи, Л, «Искусство», 1981, раздел «Швеция» (рос)
  • Тихомиров Н. Я. «Архитектура подмосковных усадеб», М, 1955 (рос)
  • Чекмарёв А. В. «Ярополец. Дворянские гнёзда России. История, культура, архитектура. Очерки под ред. М. В. Нащокиной», М, 2000.