Крупська Надія Костянтинівна
| Крупська Надія Костянтинівна | |||
|---|---|---|---|
| рос. Надежда Константиновна Крупская | |||
 | |||
| Ім'я при народженні | рос. Надежда Константиновна Крупская | ||
| Народилася |
14 (26) лютого 1869[1] або 26 лютого 1869[2] Санкт-Петербург, Російська імперія[3] | ||
| Померла |
27 лютого 1939[3][4][…] (70 років) Москва, СРСР[3] | ||
| Поховання | Некрополь біля Кремлівської стіни | ||
| Місце проживання | Москва | ||
| Країна |
 Російська імперія СРСР | ||
| Національність | росіяни | ||
| Діяльність | бібліотекар, письменниця, вчителька, політична діячка | ||
| Alma mater | Бестужевські курси | ||
| Галузь | педагогіка | ||
| Заклад | почесний член АН СРСР | ||
| Посада | член Президії Верховної Ради СРСР | ||
| Ступінь | доктор педагогічних наук | ||
| Членство | Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу, Центральний виконавчий комітет СРСР, Всеросійський центральний виконавчий комітет | ||
| Батько | Крупський Костянтин Гнатович | ||
| Мати | Тістрова Єлизавета Василівна | ||
| У шлюбі з | Ленін Володимир Ілліч | ||
| Нагороди |
| ||
| Автограф |
 | ||
 Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах Крупська Надія Костянтинівна у Вікісховищі | |||
Наді́я Костянти́нівна Кру́пська, Ульянова[6] Наді́я Костянти́нівна[7] (рос. Надежда Константиновна Крупская, Ульянова Надежда Константиновна; 14 (26) лютого 1869, Санкт-Петербург, Російська імперія — 27 лютого 1939, Москва, РРФСР, СРСР) — більшовицька революціонерка, доктор педагогічних наук (1936)[6], теоретик та організатор радянського шкільництва та системи народної освіти, радянська суспільна громадська діячка, почесний член Академії наук СРСР (1.02.1931)[6]. Член Центральної контрольної комісії ВКП(б) у 1924—1927 роках та член Президії ЦКК ВКП(б) у 1924—1925 роках. Член ЦК ВКП(б) у 1927—1939 роках. Дружина Володимира Леніна.
ЖиттєписРедагувати
Народилася 14 лютого (26 лютого за новим стилем) 1869 року в Санкт-Петербурзі у незаможній шляхетній родині (із дворян Волинської губернії гербу «Корчак»[8]), дворянина й офіцера Російської імперії. Її прадід — із села Малі Пузирки (нині — Україна)[9]. Батько її Костянтин Гнатович Крупський (*2.VII.1838-†1883) — з дворян Волинської губернії[10], поручник, брав участь у Комітеті російських офіцерів, підтримував польське повстання 1863—1864 років[6]. Її мати Єлизавета Василівна Тістрова (*1843-†1915) — гувернантка.
У 1886 закінчила із золотою медаллю жіночу гімназію княгині Оболенської в Санкт-Петербурзі, а потім (у 1887 році) педагогічний клас при ній.
У 1887—1891 роках — викладач професійної школи, репетитор у пансіоні при гімназії княгині Оболенської в Санкт-Петербурзі.
1889 року вступила на історико-філологічне відділення Вищих Бестужевських жіночих курсів[6]. Покинула їх і в 1890–1891 роках стала брати активну участь у марксистських гуртках Петербурга.
У 1891—1896 роках — викладач вечірньої недільної школи за Невською заставою в Санкт-Петербурзі. Одночасно з 1894 по 1896 рік працювала реігістратором управління Миколаївської залізниці.
Була заарештована у 1896 року і до квітня 1897 року перебувала у в'язниці.[6]
У 1897—1898 роках — перекладач і репетитор у Санкт-Петербурзі.
З 1898 року була членом соціал-демократичної робітничої партії в Російській імперії.
У 1898 році Крупську засудили до трьох років заслання в село Шушенське Мінусинського повіту (Єнісейська губернія) на Сибіру, де відбував заслання і Володимир Ульянов (Ленін). Там вона з ним бере християнський шлюб в Російській Православній Церкві, оскільки вони обидва були хрещені в РПЦ.
У 1900—1901 роках перебувала на засланні в Уфі, працювала репетитором.
З 1901 року вже як офіційна дружина супроводжувала Леніна в поїздках за кордон, під час якої вона підтримує його як секретар і прес-секретар. У 1901—1903 роках — секретар редакції газети «Искра» та секретар закордонної Ліги російської революційної соціал-демократії в Мюнхені, Лондоні та Женеві. У 1904—1905 роках — секретар Центрального органу і закордонної частини ЦК РСДРП у Женеві. У 1905—1907 роках — секретар більшовицької частини ЦК РСДРП у Санкт-Петербурзі. У 1908—1912 роках — на партійній роботі в більшовицькій частині ЦК РСДРП у Женеві та Парижі, з 1912 по 1914 рік — у Кракові, в 1914—1917 роках — в Берні та Цюриху (Швейцарія).
У 1917 році повернулася разом із Леніним в Російську імперію (див. «Пломбований вагон»). З квітня по липень 1917 року — секретар ЦК РСДРП(б) у Ленінграді. З липня по жовтень 1917 року — на партійній роботі у Виборзькому районному комітеті РСДРП(б).
Після листопада 1917 року працювала в радянській системі освіти, з жовтня 1917 по 27 лютого 1939 року — член колегії Народного комісаріату освіти РРФСР[6]. Одночасно, з жовтня 1917 по серпень 1924 року — заступник народного комісара освіти РРФСР.
З листопада 1920 по вересень 1929 року — член колегії, голова Головного політико-просвітницького комітету «Головполітпросвіти» при Народному комісаріаті освіти РРФСР. З 1921 року — голова Науково-методичної секції Державної вченої ради при Народному комісаріаті освіти РРФСР. Член редакційно-видавничого сектора Головного управління державного видавництва Народного комісаріату освіти РРФСР «Держвидав».
У жовтні 1925 — березні 1926 року — відповідальний редактор журналу «Красная молодежь». У грудні 1927 — липні 1929 року — голова Всесоюзного товариства «Техніка — масам».
У вересні 1929 — 27 лютого 1939 року — заступник народного комісара освіти РРФСР.
Почесний член Академії наук СРСР (від 1 лютого 1931 року)[11].З 1924 р. — член ЦК КПРС[6].
За деякими відомостями, не підтримувала репресії Сталіна, клопотала за репресованих СРСР, співпрацювала з антисталінською опозицією, передавала кореспонденцію свого чоловіка Леніна для Лева Троцького, виступала за християнський традиційний похорон Леніна проти його муміфікації для використання в мавзолеї Леніна.
За однією з неофіційних версій, вона була отруєна за наказом Сталіна[8]. Після смерті в 1939 році всупереч християнському звичаю поховання в Російській Православній Церкві Московської Патріархії влада застосувала кремацію[12]; її прах був поміщений в урні в Кремлівську стіну на Красній площі в Москві.
НагородиРедагувати
- орден Леніна (8.03.1933)
- орден Трудового Червоного Прапора.
Вшанування іменіРедагувати
У 1925–2001 рр. у Полтаві ім'ям Надії Крупської була названа вулиця в Київському районі.
Сумська обласна універсальна наукова бібліотека до серпня 2016 р. мала ім'я Крупської[13].
У місті Роздільна Одеської області була вулиця ім'ям Надії Крупської.
За радянських часів українське село Карлівка (Кіровоградська область) та німецька колонія Старий Данциг були об'єднані в одне село під назвою Крупське (назва зберігалася до 17 лютого 2016 р.).
Від 1928 до 2016 р. село Базилівка мало назву Крупське (Сумська область).
У місті Донецьк ім'ям Надії Крупської названо обласну універсальну наукову бібліотеку
ПриміткиРедагувати
- ↑ Башкирская энциклопедия — Башкирская энциклопедия, 2005. — 4344 с. — ISBN 978-5-88185-053-1
- ↑ The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ а б в Крупская Надежда Константиновна // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ а б в г д е ж и «Універсальная Беларуская энцыклапедыя». У 18 тамах / Рэд. кал.: Г. П. Пашкоў, Б. І. Сачанка і інш. — г. Мінск: Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 1999 г. — Т. 8, С.487. (біл.)
- ↑ Див. розділ «Списки пасажирів» у статті «Пломбований вагон»
- ↑ а б «Spis szlachty Polesia»: KRUPSKI herbu Korczak; z tej rodziny Nadzieja K. (1869—1939) wybitny pedagog, żona W. Lenina, otruta na rozkaz Stalina.[недоступне посилання з липня 2019] 13 września 2010 (пол.)
- ↑ Андрей Крупский, сайт «Родовід» (рос.)
- ↑ (рос.)Крупский // Словарь русских фамилий.
- ↑ Крупська Надія Костянтинівна, сайт «РАН» (рос.)
- ↑ Цей факт цікавий тим, що Йосип Джугашвілі (Сталін) був випускником грузинської православної семінарії, а агентура ЧК-НКВС-КДБ від 1927 р. була штатною в РПЦ МП (див. «Сергіанство», Декларація Івана Миколайовича Страгородського, патріарха московського Сергія)
- ↑ Рішення Сумської обласної ради «Про перейменування обласних комунальних закладів» від 10 серпня 2016 року
ДжерелаРедагувати
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Крупська Надія Костянтинівна |
- Пономаренко Т. Л. Крупська Надія Костянтинівна // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1980. — Т. 5 : Кантата — Кулики. — 566, [2] с., [24] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 543—544.
- Ярмаченко М. Д. Крупська Надія Костянтинівна // Енциклопедія освіти / гол. ред. Василь Кремень. — К. : Юрінком Інтер, 2008. — ISBN 978-966-667-281-3. — С. 436—437.
- Універсальная Беларуская энцыклапедыя : у 18 тамах / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў, Б. І. Сачанка і інш. — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 1996—2004. — ISBN 985-11-0035-8. (біл.)
- Крупская Н. К. // Большая советская энциклопедия / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).
- (рос.) Абрамов В.В., «Из опыта работы над родословной Н.К. Крупской» // Из глубины времён. – СПб., 1999. – Вып. 10. – С.235–243.