Гатчина

місто в Росії

Га́тчина (рос. Га́тчина) — місто (з 1796) в Росії, адміністративний центр Гатчинського району Ленінградської області.

місто Гатчина
Coat of Arms of Gatchina (v. 1).svg Flag of Gatchina (v. 1).svg
Герб міста Прапор міста
Gatchina 1.jpg
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Ленінградська область
Муніципальний район Гатчинський район
Код ЗКАТУ: 41420000000
Код ЗКТМО: 41618101001
Основні дані
Час заснування: 1499
Статус міста 1796
Населення 89,1 тис. чоловік (2007)
Площа 28,75 км²
Густота населення 3130 осіб/км²
Поштові індекси 188300-188310, 188319
Телефонний код +7 81371
Географічні координати: 59°34′ пн. ш. 30°08′ сх. д. / 59.567° пн. ш. 30.133° сх. д. / 59.567; 30.133Координати: 59°34′ пн. ш. 30°08′ сх. д. / 59.567° пн. ш. 30.133° сх. д. / 59.567; 30.133
Часовий пояс +3
Висота над рівнем моря 100 м
Влада
Веб-сторінка www.gatchina-meria.ru
Міський голова Калугин Александр Романович
Мапа
Гатчина (Росія)
Гатчина
Гатчина

Гатчина (Ленінградська область)
Гатчина
Гатчина


CMNS: Гатчина у Вікісховищі

Місто розташоване у південно-західній частині області, за 8 км на південь від межі Санкт-Петербурга і на відстані 42 км від його історичного центру.

Населення 95.86 тисяч осіб (2014). Гатчина є найбільш населеним містом Ленінградської області.

Гатчина — промисловий, науковий та культурний центр Ленінградської області.

Назва містаРедагувати

Попередником міста Гатчина вважається село Хотчино, яке вперше згадується в Новгородській літописній книзі 1500 року, а потім, як село Hotzino by в Дягилинському погості у шведських «Писарських книгах Іжорської землі» 16181623 років[1].

За однією з версій, цей топонім з'явився від скороченої форми «Хот» одного з давньоруських особистих імен (Хотчен, Хотимир, Хотен, Хотчена, Хотина), за іншою — від давньофінського слова «хатша» — пожога; ділянка, на якій ліс спалили під ріллю[2].

За «романтичною» версією, на місці Гатчини в давні часи знаходилося капище язичницької богині Хочени, від імені якої наче й пішла назва села Хотчино[3].

Існують й інші версії походження назви Гатчини:

  • від слов «гать» — дорога, прокладена по заболоченій місцевості, та «рос. чинная» — важлива, добротна[4].
  • Від німецького виразу «Hat Schöne» — є красивим. Така версія була вигадана поетом В. Г. Рубаном на догоду пруському смаку Павла I[3].

Приблизно в середині XVII століття глуха фонема «Х» у назві села замінюється дзвінкою «Г», і село Хотчіно, як і створена поблизу нього поміщицька садиба, перетворюються в село Готчіно і Готчінскую мизу. До кінця XVII століття назва «Готчіно» трансформується в його сучасну форму, але й стара форма середнього роду продовжує використовуватися аж до початку XX століття. Так Катерина II викуповує у спадкоємців і дарує Павлу Петровичу «мизу Гатчина з тамтешнім домом»[5]. «Милу Гатчину» дуже любив імператор Олександр III[6]. На старих листівках з краєвидами міста[7][8] і топографічних картах початку минулого століття часто згадується саме Гатчина. Використовувався і варіант без літери «Т», так на карті Санкт-Петербурзької губернії Я. Ф. Шміта 1770 а, позначена село Гачіно при мизі Гачінській[9].

У 1923 місто було перейменовано в Троцьк на честь радянського політичного діяча Льва Давидовича Троцького, за його заслуги у відображенні походу Керенського — Краснова в 1917 і під час оборони Петрограда в 1919 у. В 1929 у Троцький був висланий за межі СРСР, а місто Троцьк перейменований у Красногвардійськ.

У 1942 німецька окупаційна влада перейменувала місто в Ліндеманштадт (нім. Lindemannstadt) на честь головнокомандувача 18-ю армією Георга Ліндемана[10]. Однак дане перейменування не враховувалося органами державної влади СРСР[11].

23 січня 1944 указом Президії Верховної Ради СРСР «Про перейменування міст Слуцька і Красногвардійська і районів Слуцького та Красногвардійського Ленінградської області» місту було повернуто історичну назву — Гатчина[12].

Історія містаРедагувати

Найбільш старовинні археологічні знахідки (поховання іжорців) на території Гатчини датуються XIII сторіччям, але перше документальне свідчення про існування поселення з'являється в 1500 як згадка в Новгородської Писцовой книзі « села Хотчіно над озерцем Хотчіно», що входив тоді в Богородицький Дягіленський погост Копорского повіту Водської п'ятіни[13].

Протягом декількох століть Іжорські землі, на яких знаходилося село Хотчіно, були предметом територіальних суперечок між Московією і Швецією. В 1617 був підписаний Столбовский мирний договір, за яким ця територія передавалася Швеції. З 1624 а Хотчіно входило до складу Скворіцкой мизи і належало відомому шведському дворянському роду Оксенштернів. У 17021703 роках, під час Північної війни, Іжорські землі знову перейшли до Московії. Тут була заснована нова столиця країни — Санкт-Петербург, що справило значний вплив на розвиток прилеглої території.

У проміжку між 1712 і 1714 роками (історичні документи називають різні дати) Гатчинская миза з приписаними до неї 23 селами стала власністю сестри Петра I Наталії Олексіївни, тоді почався її благоустрій. Після смерті царівни в 1716 миза була приписана до придворного шпиталю, а її власником стає лейб-медик Петра I, глава аптекарського наказу Роберт Арескін. У 1717 мизу віддали президентові медичної канцелярії та аптеки І. Л. Блументрост, який користувався нею до 1732 а. Як повідомляв власник в одній зі своїх чолобитних на ім'я імператриці Анни Іоанівни, саме він відновив зруйноване під час Північної війни господарство свого володіння: розчищав і розмножував заплави і ріллю, за свій рахунок відновлював і будував нові господарські споруди і т. ін.

 
Гатчинський палац. Акварель XVIII ст.

У 1734 імператриця Анна Іванівна подарувала Гатчинскую мизу з приписаними до неї селами обер-шталмейстер князю А. Б. Куракіну в приватне спадкове володіння. В 1765 це володіння було куплено в казну Катериною II.

СимволікаРедагувати

З 13 грудня 1800 року до 10 (23) листопада 1917 року Гатчина мала свій герб, який був затверджений імператором Павлом I. З 4 жовтня 1995 року його використовують як герб муніципального утворення «Місто Гатчина».

Опис герба: "Щит пересічений. Вгорі, у золотому полі, російський державний двоголовий орел часів правління імператора Павла I; чорний з золотими дзьобами і лапами, з червленими (червоними) язиками, увінчаний трьома імператорськими коронами, з яких середня більше, з золотими скіпетром і державою в лапах, з срібним мальтійським хрестом під короною Великого магістра Державного ордена святого Івана Єрусалимського (Суверенного військового Мальтійського ордену) на грудях; поверх хреста покладено червлений щиток, обтяжений золотим вензелевим ім'ям Павла I під імператорською короною. Внизу, у блакитному (синьому, блакитному) полі золота літера «G» "[14].

У 2008 році радою депутатів був затверджений прапор муніципального поселення «Місто Гатчина». Він являє собою біле полотнище з гербом Гатчини посередині[15][16].

НаселенняРедагувати

Чисельність населення
1838[17]1840[18]1856[19]1860[20]1862[21]18931897[22]19201923[23]1926[24]1931[25]1935[26]1939[27]
3000540052009200920014 50014 82414 08715 79316 60019 00038 70038 201
1943[28]1944[28]1959[29]19671970[30]1973[25]1976[25]1979[31]1982[32]1986[25]1987[33]1989[34]1992
22 000250036 72553 00063 29268 00073 00075 15377 00080 00081 00079 71480 900
1996[25]1997[25]1998[25]2000[25]2001[25]2002[35]2003[25]2005[25]2006[36]2007[25]2008[37]2009[38]2010[39]
81 00081 80081 40081 80081 70088 42088 40088 50089 10089 10089 90090 14792 937
2011[25]2012[40]2013[41]2014[42]2015[43]2016[44]2017[45]2018[46]2019[47]2020[48]
92 90093 84395 13595 86096 33495 62395 18694 44793 71091 685

Видатні мешканціРедагувати

Міста-побратимиРедагувати

Місто Країна
Котбридж   Велика Британія
Ескільстуна   Швеція
Еспоо   Фінляндія
Еттлінген   Німеччина
Лексінгтон (Массачусетс)   США

Див. такожРедагувати

 
Інтер'єр палацу, Чесменська галерея.

ПриміткиРедагувати

  1. «Карта Санкт-Петербурзької губернії містить Інгерманландію, частина Новгородської і Виборзької губернії», 1770 рік
  2. Гатчина. Народна енциклопедія міст і регіонів Росії «Моє місто». Архів оригіналу за 2008-09-20. Процитовано 2008-09-10. 
  3. а б Бурлаков А. В.:Легенди і були Старої Гатчини, частина- Від Хотчіно до Гатчини крізь минулі століття, стр.1—10}}
  4. Гатчина. Як твоє ім'я, вулиця?. 
  5. Н. А. Синдаловский «Легенди і міфи передмість Санкт-Петербурга».
  6. Луначарський А. В. Про образотворче мистецтво, т. 2, с. 161—177.
  7. Собор Апостола Павла
  8. Краєвиди Гатчини на старих листівках
  9. «Карта Санкт-Петербурзької губернії містить Інгерманландію, частина Новгородської і Виборзької губернії», 1770 год
  10. Книга: Стара Гатчина стр.169
  11. В постанові Президії Верховної Ради СРСР від 23 січня 1944[недоступне посилання з квітень 2019] ця назва не згадується, згадуються тільки довоєнна назву «Красногвардійськ» і «нове» — Гатчина.
  12. Постанова Президії Верховної Ради СРСР від 23 січня 1944[недоступне посилання з квітень 2019]
  13. Новгородські писцові книги, т. 3, Переписна оброчна книга Водской п'ятини 1500 року, перша половина, СПб, друкарня В. Безобразова і Комп., 1868 р., стр. 683
  14. Символика Гатчины. Офіційний сайт адміністрації МУ «Місто Гатчина». Процитовано 2009-07-05. 
  15. Галина Паламарчук. В'їзд транзит до Гатчини заборонений // Гатчина-інфо : газета. — 2008. — № 41.
  16. Прапор міста Гатчина. Архів оригіналу за 24 липень 2014. Процитовано 21 лютий 2016. 
  17. Описаніе Санктпетербургской губерніи по уѣздамъ и станамъ.
  18. Иван Пушкарёв. Описание Санктпетербурга и уѣздных городовъ С. Петербургской губерніи. Часть третія.
  19. Статистическія таблицы Россійской Имперіи за 1856-й годъ.
  20. Географическо-статистическій словарь Россійской Имперіи. — Т. 1.
  21. Списки населённыхъ мѣстъ Россійской Имперіи. Санктпетербургская губернія. Списокъ населённыхъ мѣстъ по свѣдѣніям 1862 года.
  22. «Населённые места Российской империи по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г.» СПб, 1905, стр. 196
  23. [http://leb.nlr.ru/edoc/275645/ «Ленинград и Ленинградская губерния» Краеведческий справочник под ред. Е. Я. Голанта. 1925 г., стр. 45
  24. Первая перепись Гатчины. Газета «Вести». Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2008-09-10. 
  25. а б в г д е ж и к л м н п Народная энциклопедия «Мой город». Гатчина. Архів оригіналу за 2014-06-01. Процитовано 2014-06-01. 
  26. Административно-экономический справочник по Ленинградской области. — Л., 1936, стр. 19
  27. Великая Отечественная война. Юбилейный статистический сборник. 2015. Архів оригіналу за 2015-04-23. Процитовано 2015-04-23. 
  28. а б Крюковских А. П. Гатчина (Красногвардейск) в годы Великой Отечественной войны. Цитадель под Ленинградом. Гатчина в годы Великой Отечественной войны. Гатчина — вчера, сегодня… Городской культурно-исторический сервер. Процитовано 2008-09-10. 
  29. Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (ru). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-09-25.  (рос.)
  30. Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (ru). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-09-25.  (рос.)
  31. Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (ru). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-09-25. 
  32. Народное хозяйство СССР 1922-1982 (Юбилейный статистический ежегодник)
  33. Народне господарство СРСР за 70 років : [арх. 28 червня 2016] : ювілейний статистичний щорічник / Державний комітет СРСР зі статистики. — Москва : Фінанси і статистика, 1987. — 766 с.
  34. Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 2011-08-22.  (рос.)
  35. Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 2012-02-03. 
  36. Административно-территориальное деление Ленинградской области: [справ.] / под общ. ред. В. А. Скоробогатова, В. В. Павлова; сост. В. Г. Кожевников. - СПб., 2007. - 281 с. Архів оригіналу за 2015-04-26. Процитовано 2015-04-26.  (рос.)
  37. Города Ленинградской области (число жителей - оценка на 1 января 2008 г., тыс. человек). Архів оригіналу за 2016-07-06. Процитовано 2016-07-06. 
  38. Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2014-01-02. Процитовано 2014-01-02. 
  39. Всероссийская перепись населения 2010 года. Ленинградская область. Архів оригіналу за 2014-08-10. Процитовано 2014-08-10. 
  40. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 2014-05-31. Процитовано 2014-05-31. 
  41. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 2013-11-16. Процитовано 2013-11-16. 
  42. Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2014-08-02. Процитовано 2014-08-02. 
  43. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 2015-08-06. Процитовано 2015-08-06. 
  44. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  45. (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 2017-07-31. Архів оригіналу за 2017-07-31. Процитовано 2017-07-31. 
  46. Численность населения Ленинградской области в разрезе муниципальных образований по состоянию на 1 января 2018 года. Процитовано 2018-06-22. 
  47. Численность постоянного населения в разрезе муниципальных образований Ленинградской области по состоянию на 1 января 2019 года. Процитовано 2019-04-27. 
  48. Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2020 года (ru). Архів оригіналу за 2020-04-24. Процитовано 2020-04-24. 

ПосиланняРедагувати