Портал:Геологія

ГЕОЛОГІЧНИЙ ПОРТАЛ Портал створено для зручної навігації масивом статей Вікіпедії про геологію, науку, що вивчає тверду оболонку нашої планети, окремі її елементи, фізичні процеси в літосфері, тектоніку, гірські породи, мінерали, корисні копалини, їхню розвідку і розробку, та на дотичні теми, зокрема, біографії науковців-геологів, спеціалістів гірничої справи.

Над чим працюємо Редактори П:ГЛГ

Географія

Мінералогія

Землезнавство

Геоморфологія

Екологія

Гідрометеорологія

Гідрологія

Океанологія

Етнологія

Туризм

Україна

Про науку

Тематичний тиждень

Геоло́гія (від дав.-гр. γῆ — Земля, і λογος — наука) — комплекс природничих наук про тверду оболонку Землі — літосферу, її будову, речовинний склад (гірські породи та мінерали), рухи та історію розвитку а також, процеси, що її створили. Галузь геології охоплює вивчення складу, структури, фізичних властивостей, динаміки та історії земних матеріалів, що їх складають, а також процесів, за допомогою яких вони формуються, переміщуються і змінюються. Геологія є основною академічною дисципліною, яка також важлива для видобутку корисних копалин і вуглеводнів, знань про небезпечні природні явища та пом'якшення їх наслідків, деяких областей геотехнічної інженерії та розуміння минулих кліматичних умов і довкілля.

триває акція «Культурна спадщина України» (нове), завершуються Тиждень Індії та кампанія «Кожній книзі — свій читач» (#EveryBookItsReader) Поспішайте долучитися до учасників!

Вибрана стаття архів  ·  пропозиції

Вибране зображення архів ·пропозиції

Острів Крит (грец. Νησί Κρήτη) — п'ятий за величиною острів у Середземному морі і найбільший острів Греції. Займає площу в 8 261 км², протяжність берегової лінії — 1 046 км. Острів розташований майже на однаковій відстані від Європи, Азії і Африки та омивається чотирма морями — Критським, Лівійським, Карпатоським та Міртойським. Столиця Криту — місто Іракліон. На острові знаходяться залишки мінойської цивілізації — найдавнішої європейської цивілізації, яка процвітала на Криті у 2600—1400 роках до н. е., серед яких особливо виділяють палаци давніх міст-держав Кноссос і Фест. Сьогодні Крит — одна з тринадцяти периферій Греції і один з найбільших економічних і культурних центрів країни.

Окатаний камінчик кремнезему з річкового алювію

Добра стаття архів  ·  пропозиції

Вибрана карта архів ·пропозиції

Бурови́й ро́зчин (англ. drilling fluid, drilling mud) — складна багатокомпонентна дисперсна система суспензійних, емульсійних і аерованих рідин, які застосовуються для промивання свердловин у процесі буріння. Використання бурових розчинів для буріння свердловин запропоновано вперше 1833 року французьким інженером Фловілем, який, спостерігаючи операцію канатного буріння, під час якої апарат буріння натрапив на воду, помітив, що фонтануюча вода дуже ефективно видаляє буровий шлам із свердловини. Він задумав апарат, в якому передбачалося закачувати воду під бурову штангу, звідки буровий шлам виштовхувався водою на поверхню між буровою штангою і стовбуром свердловини. Принцип залишився незмінним донині.

Геологічна карта Італії, 1844 рік

Вибраний список архів  ·  пропозиції

Вибрана схема архів ·пропозиції

Сім нови́х чуде́с приро́ди (англ. New seven wonders of nature) — сучасна спроба створити список 7 найдивовижніших природних місць за допомогою всесвітнього народного голосування. Організована швейцарською неприбутковою організацією «Корпорація Нового Відкритого Світу» (англ. New Open World Corporation; NOWC), після успіху в організації вибору Семи нових чудес світу, де розглядалися лише штучні споруди. Проєкт був відкритий для номінацій до 31 грудня 2008 року, після чого Рада Експертів створила список з 21 фіналіста, який був опублікований в січні 2009 року. Влітку 2010 року після проведення голосування, в результаті якого обрали 7 сучасних чудес природи.

Схематичне зображення магматичних утворень. Дайки позначені літерою B

Геологічна термінологія Акумуляція в геології — нагромадження на поверхні суші або на дні водойми мінеральних частинок чи органічних залишків в результаті діяльності вітру, текучих вод, льодовиків, вулканів, моря та інших геол. факторів. Процес, протилежний денудації і залежний від неї. Області акумуляції — це найчастіше тектонічні прогини та западини, а також денудаційні долини й улоговини. Розрізняють акумуляцію наземну (гравітаційну, річкову, льодовикову, водно-льодовикову, морську, озерну, еолову, біогенну, вулканогенну) і підводну (підводно-зсувну, прибережно-морську, дельтову, рифоґенну, вулканічну, хемоґенну тощо). З процесами акумуляції пов'язане утворення різних типів екзоґенних родовищ корисних копалин..::::::::::::::::читати далі

Обрані магматичні гірські породи Файл:.JPG Ліпарит (рос. липарит, англ. liparite, rhyolith; нім. Liparit m, Rhyolith m) — Ліпарит Палеоліпарит 1) Кайнотипна магматична гірська порода, ефузивний аналог граніту, що складається переважно з санідину, плагіоклазу, кварцу та кремнієвої кислоти. Структура склоподібна чи прихованокристалічна. Осн. маса склувата або мікрофельзитова (результат девітрифікації скла), рідше сферолітова. Вулканічне скло від 50 до 100 %. Л. — щільні, рідше пористі, кислі породи, зі склоподібною основною масою рожевого, білого, сірого, іноді зеленуватого, блакитнуватого або майже чорного кольору та порфіровими вкрапленнями кварцу, кислого плагіоклазу, калієвого польового шпату зрідка біотиту, піроксенів або рогової обманки. Сер. хім. склад за Делі (% мас.): SiO2 — 72, 80; ТіО2 — 0,33; Al2O3 — 13,49; Fe2O3 — 1,45; FeO — 0,88; MnO — 0,08; MgO — 0,38; CaO — 1,2; Na2О — 3,38; К2О — 4,46; Н2О — 1,47; Р2O5 — 0,08. До Л. відносять також вулканіти з вмістом SiO2 понад 73 % мас. Л. складають вулканічні покриви, пласти, куполи, дайки тощо. Розповсюджені у всіх вулканічних районах світу. Використовуються для виробництва щебеню, як облицювальний камінь.::::::::::::::::читати далі

Обрані осадові гірські породи Пісок на площі розміром 1—2 квадратних сантиметрів. Пісо́к, піски — осадова уламкова гірська порода і штучний матеріал, що складається із зерен гірських порід. Часто зерна піску представлені майже винятково кварцем. Дрібноуламкові пухкі осадові гірські породи, що складаються з уламків різних мінералів (частіше всього кварцу) або гірських порід величиною від 0,05 до 2(3) мм (за іншими класифікаціями, 0,1—1 мм). Піщані зерна (sand grains, sandy particles) — результат вивітрювання, розмивання або абразії осадових або деяких магматичних гірських порід. За умовами утворення піски поділяють на річкові, озерні, морські, водно-льодовикові та інші..::::::::::::::::читати далі

Обрані метаморфічні гірські породи Доломіт Доломі́т — породоутворюючий мінерал класу карбонатів, подвійна вуглекисла сіль кальцію і магнію та осадова карбонатна гірська порода, що цілком або переважно складається з мінералу доломіту(бл. 95%), звичайно з домішками кальциту, іноді гіпсу, ангідриту та оксидів заліза. Виділяють два типи доломіту: 1) породоутворюючий мінерал класу карбонатів, подвійна вуглекисла сіль кальцію і магнію. Формула: CaMg(CO3)2, або MgCO3 • CaCO3. Містить 30,4% CaO; 21,8% MgO і 47,8% CO2. Домішки: Fe2+, Mn2+, Co2+, Pb, Zn. Твердість 3,5—4,0; густина 2,9—3,2 г/см3. Сингонія тригональна. Колір сірувато-білий. Блиск скляний..::::::::::::::::читати далі

Обрані мінерали Грюнерит, штат Південна Дакота Грюнерит, ґрюнерит( рос. грюнерит, англ. grunerite, нім. Grünerit m) – мінерал, гідроксилалюмосилікат заліза, залізисто-магніїстий амфібол ланцюжкової будови, групи амфіболів. Названий на честь французького геолога і металурга швейцарського походження Емануеля-Луї Грюнера. Основні характеристики: Склад: 2[(Fe2+)7Si8O22(OH)]. Інша версія хім. формули (Є. Лазаренко): (Fe2+, Mg)7[(OH)]

Обрані горючі корисні копалини вапняк на сланцях Горю́чі сла́нці (рос. горючие сланцы, англ. petroliferous shale; oil (bituminous) shale, нім. Brennschiefer, Ölschiefer) — тверді горючі корисні копалини, осадові породи, що містять в основному аквагенну органічну речовину (вимерлих морських і озерних тварин, альгу тощо), що ріднить їх з нафтою. Сланцевий газ і нафтоподібна рідина, умовно звана сланцевою нафтою, добуваються з горючих сланців. За оцінками фахівців загальні запаси горючих сланців у світі становлять близько 650 трлн тонн. З них можна отримати до 26 трлн тонн сланцевої нафти. Таким чином, обсягу нафтоподібної сировини, що міститься в сланцях, і умовно званої сланцевою нафтою, ймовірно в 13 разів більше, ніж запасів традиційної нафти. Однак запасів сланцевої нафти, видобуток якої економічно виправданий, набагато менше..::::::::::::::::читати далі

Обрані рудні корисні копалини Марганцеві руди (рос. марганцевые руды, англ. manganese ores; нім. Manganerze n pl) — мінеральні утворення з вмістом манґану у таких кількостях, при яких його доцільно вилучати за сучасного рівня розвитку техніки. М.р. почали використовуватися в кінці XVIII ст. для виготовлення фарб і медичних препаратів. У природі відомо близько 160 мінералів, що вміщують манґан. Основні з них (вміст манґану до 72%) — псиломелан (45-60%), брауніт (69%), піролюзит (63,2%), манґаніт (62,5%), родохрозит (47,8%), гаусманіт (72%), манґанокальцит (7-25%), родоніт (32-41%), вернадит (44-52%), олігоніт (23-32%). Розрізняють такі М.р.: оксидні, карбонатні, оксидно-карбонатні.::::::::::::::::читати далі

Обрані нерудні корисні копалини Відслонення моноклінальних пластів тріасових вапняків. Пляж Сан-Педро-де-Муель, Португалія Вапня́к (рос. известняк, англ. limestone, нім. Kalkstein) — осадова гірська порода, що складається головним чином з кальциту з домішками глинистого матеріалу, кремнезему, оксидів заліза та інших. Найпоширеніший різновид карбонату кальцію. Вапняк утворюється на дні морів внаслідок нагромадження органічних решток (переважно черепашок) та осадження СаСО3 з морської води. За походженням розрізняють біоґенні, хемоґенні, перекристалізовані, уламкові та змішаного генезису. Назви вапнякам звичайно надаються в залежності від особливостей компонентів або структур, що входять до їх складу (оолітові, уламкові, черепашкові, рифові тощо). Хімічний склад чистих вапняків близький до кальциту, де СаО — 56 % і СО2 — 44 %. Вапняк в ряді випадків включає домішки глинистих мінералів, доломіту, кварцу, рідше — гіпсу, піриту і органічних залишків, які визначають назву вапняку. Доломітизовані вапняки містять 4-17 % MgO, мергелисті - 6-21 % SiO2+R2O3. Піщанистий і кременистий мають домішки кварцу, опалу та халцедону. Колір переважно білий, світло-сірий, жовтуватий; присутність органічних, залізистих, марганцевих та інших домішок зумовлює темно-сіре, чорне, буре, червонувате та зеленувате забарвлення. Вапняк — одна з найпоширеніших осадових гірських порід. Його поклади зустрічаються серед відкладів всіх геологічних систем — від докембрійських до четвертинних; найінтенсивніше утворення відбувалося у силурі, карбоні, юрі і верх. крейді; вапняк становить 19-22 % від всієї маси осадових порід. Потужність пластів вапняку надзвичайно мінлива - від кількох сантиметрів до 5000 м.::::::::::::::::читати далі

Обрані родовища та басейни горючих корисних копалин Балтійська нафтогазоносна область — охоплює Литву, Латвію, Калінінградську область РФ, північно-східну частину Польщі, а також акваторії Центральної і Південної Балтики (шельфи Латвії, Литви, Польщі і Швеції). Перше родовище нафти відкрите в 1968 р. Площа понад 170 тис. км². З них акваторій близько 70 тис. км².::::::::::::::::читати далі

Обрані родовища та басейни рудних корисних копалин Шахта «Зоря» в місті Кривий Ріг Криворізький залізорудний басейн — найбільший в Україні басейн з покладами багатих залізних руд, головний гірничовидобувний центр країни, розташований на території Дніпропетровської області. Промислове освоєння залізних руд басейну почалося у другій половині XIX ст. Початок використання залізних руд пов'язано з ім'ям Олександра Миколайовича Поля (1832—1890), що організував в 1873 р. «Товариство криворізьких залізних руд». Першим місцем видобутку руди було урочище Дубова балка, що належала Полю. Першу геологічну карту Кривбасу створив С. О. Конткевич.::::::::::::::::читати далі

Обрані родовища та басейни нерудних корисних копалин Завадівське родовище доломіту — родовище, розташоване за 500 метрів на пів­денний захід від села Завадівка Монастириського району Тернопільської області. Корисна копалина — доломіти девонського віку, сірі, темно-сірі до чорних, масивні, бітумінозні з прожилками і гніздами кальциту. Доломіти при­датні для використання у металургійній промисловості, виробництва соди, окремі пачки — для виробництва скла, а також як будівельне каміння.::::::::::::::::читати далі

Обрані геологічні структури Землі Східноєвропейська платформа Східноєвропейська платформа (Руська платфо́рма) — одна з найбільших, відносно стійких ділянок континентальної земної кори, що належить до числа давніх (дорифейських) платформ. Займає значну частину Сх. і Півн. Європи, від Скандинавських гір до Уралу і від Баренцового до Чорного і Каспійського морів. Межа платформи проходить вздовж Тіманського кряжу і по узбережжю Кольського п-ова, а також по лінії, що перетинає Середньоєвропейську рівнину поблизу Варшави і йде через Балтійське море і південну частину п-ова Ютландія.::::::::::::::::читати далі

Геологічні списки

Категорії Щоб побачити підкатегорії натисніть на ▻ Геологія Геологія за континентом Геологія за країною Джерела інформації:Геологія Геологія за океаном Галузі геології Незавершені статті з геології Списки:Геологія Геологічна термінологія Геологічне картування Геологічне співтовариство Геологічні гіпотези Геологічні пам'ятки природи Геологічні провінції Геологічна документація Геологічні заказники Історія геології Континентальні відклади Літосфера Геологічні прилади Геологічні процеси Геологорозвідувальні роботи Геологічні теорії Твори про геологію

Обраний життєпис геології. Еволюційні геологи Жорж-Луї Леклерк де Бюффон (фр. Georges-Louis Leclerc de Buffon), також просто Бюффон, нар. 7 вересня 1707, Монбар, Бургундія — пом. 16 квітня 1788, Париж) — французький натураліст, біолог, математик, геолог, письменник і перекладач XVIII століття . Основна праця Бюффона — «Природнича історія» в 36 томах. Висловив ідею про єдність рослинного і тваринного світу. Автор так званої задачі Бюффона. Член Паризької академії наук. Бюффон народився 7 вересня 1707 року в бургундському містечку Монбар як старший син Бенжамена-Франсуа Леклерка, що був головою Соляної палати (фр. président du grenier à sel) в Монбарі. Мати Бюффона — Анн-Крістін Марлен — була освіченою жінкою й походила з дуже заможної родини. Зразу після народження сина вона одержала великий спадок. У 1714 році помер її дядько, Жорж Луї Блазон, який був збирачем податків для герцога Савойського. Після смерті вдови Блазон мати Бюффона одержала ще один великий спадок. Тож у 1718 році її чоловік вклав гроші, придбавши неподалік від Монбара садибу Бюффон. Невдовзі він також купив посаду парламентського радника в Діжоні, куди родина й переїхала..::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис геології. Мінералоги Кліффорд Фрондел Кліффорд Фрондел (англ. Clifford Frondel) (8 січня 1907(19070108) Квінз, Нью-Йорк — † 12 листопада 2002 Вінчестер, Массачусетс, США) — американський мінералог з Гарвардського університету. Фрондел народився у Мангеттені. У ранньому віці він переїхав у Квінз. Навчався гірничої справи та геології у Колорадській гірничій школі імені Артура Лейкса, котру закінчиі у 1929 році. Закінчив Колумбійський університет, отримав ступінь магістра у 1936 році. Отримав у 1939 році ступінь доктора наук в Массачусетському технологічному інституті під керівництвом Мартіна Джуліана Бюргера. Був одним з перших, хто тримав у руках мінерали, привезені з Місяця. У його честь за імені та прізвищем були названі мінерали кліффордіт і фронделіт. З 1949 року Фрондел був професором мінералогії та кристалографії в Гарвардському університет. Обіймав посаду голови Департаменту геологічних наук з 1965-1969. .::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис геології. Літологи Ткачу́к Лук'я́н (* 15 (28) жовтня 1902(19021028), Немиринці — † 20 червня 1981, Київ) — український радянський вчений в галузі літологічного, петрологічного і петрогенетичного вивчення осадових, осадово-вулканогенних і магматичних гірських порід, доктор геологомінералогічних наук (з 1945 року), професор (з 1945 року), академік АН УРСР (з 17 березня 1972 року). Народився 15 (28 жовтня) 1902 року в селі Немиринцях (тепер Ружинського району Житомирської області) в селянській родині. З 1923 року навчався на факультеті професійної освіти геолого-географічного циклу Вінницького інституту народної освіти, а потім перейшов до Київського інституту народної освіти, який закінчив у 1926 році. У 1926–1929 роках навчався в аспірантурі при Інституті геологічних наук..::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис геології. Петрологи Розенбуш Карл Генрих Фердинанд Карл Генрих Фердинанд Розенбуш (нім. Karl Heinrich Ferdinand Rosenbusch, 24 червня 1836, Ейнбек, поблизу Ганновера — 20 січня 1914, Гейдельберг) — німецький петрограф і геолог. Навчався у Геттингемському та Гейдельберзькому університетах. У 1869 р. отримав ступінь доктора філософії у Фрайберзькій гірничій академії. У 1873—1878 рр. — професор мінералогії і геології Страсбурзького, а в 1878—1908 рр — Гейдельберзького університетів. Почений член російського імператорського мінералогічного товариства (1910). Засновник і директор Геологічного комітету в Бадені (з 1888).::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис геології. Седиментологи Сеньковський Юрій Миколайович (* 20 квітня 1931, Львів) — український геолог, учений у галузі генетичної літології, теоретичної мінералогії, геологічної та геохімічної палеоокеанографії. Завідувач відділу седиментології провінцій горючих копалин Інституту геології і геохімії горючих копалин НАН України (з 1980), доктор геолого-мінералогічних наук (1975), професор, член-кореспондент НАН України (1997), лауреат премії імені В. І. Вернадського НАН України (1994), член Наукового товариства імені Шевченка, член Регіонального об'єднання дослідників Гуцульщини.::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис геології. Геологи корисних копалин Пастерна́к Севери́н Іва́нович — український геолог і палеонтолог. Брат відомого археолога Ярослава Пастернака. Народився 29 вересня 1899 рокув с. Вацовичах (Залужани) Дрогобицького повіту на Львівщині в сім'ї греко-католицького священника Івана Пастернака.Навчався в українській гімназії у Львові. Після її закінчення воював і був поранений на австрійсько-італійському фронті. У 1919 р. добровольцем вступив до лав Української Галицької Армії (УГА), з якою пройшов увесь її тернистий шлях. Перебуваючи в УГА,працював у “Пресовій квартирі”, де брав участь у випуску бойової газети “Козацький голос”. Після поразки УГА і падіння ЗУНРу у чині підхорунжого перейшов на територію Чехословаччини і був інтернований. Тут брав участь у виданні журналу колишніх вояків УГА “Український скиталець”. У 1927 р. закінчив Вищу гірничу школу у Пшибрамі, отримав диплом гірничого інженера і повернувся до Львова. Працював викладачем у ремісничому училищі, одночасно вивчав геологію і корисні копалини Галичини та розбирав геологічні матеріали.::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис наук про Землю. Геохронологи та стратиграфи Олекса́ндр Октавіа́нович Миха́льський (пол. Aleksander Michalski; рос. Александр Октавианович Михальский; нар. 1854, Кам'янець-Подільський, нині Хмельницької області, Україна  — пом. 3 грудня 1904, Краків, Польща) — польський і російський геолог, гірничий інженер, стратиграф, палеонтолог. Олександр Октавіанович Михальський народився 1854 року в Кам'янці-Подільському . 1872 року із золотою медаллю закінчив Кам'янець-Подільську чоловічу гімназію . Після цього навчався в Гірничому інституті в Санкт-Петербурзі, який закінчив 1878 року..::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис геології. Інженери-геологи Олег Проскуряков у 2014 Олег Альбертович Проскуряков (*13 лютого 1968(19680213), Топар, Казахстан) — український політик. Міністр екології та природних ресурсів України в уряді Миколи Азарова (2012-2014). Народився 13 лютого 1968 року в селищі Топар у Карагандинській області, Казахстан. 1992 закінчив Київський університет Шевченка за спеціальністю інженер-геолог. Працював інженером відділу сучасного морського седиментогенезу, поступив до аспірантури Інституту геологічних наук НАН України, де студіював до 1996. У 2006 — генеральний директор, ДП НАК «Надра України» «Кримгеологія» у місті Сімферополь. 2006–2008 — голова Державної геологічної служби Міністерства охорони навколишнього природного середовища України..::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис геології. Математикогеологи Вільям Крумбейн (англ. William Christian Krumbein) (1902–1979) — відомий американський геолог. На його честь названа медаль Міжнародної асоціації математичної геології (англ. Association for Mathematical Geology) — IAMG. Ця медаль була заснована на 25-му Міжнародному геологічному конгресі в Сіднеї, в 1976 році. Вільям Крумбейн був одним із засновників IAMG. Крумбейн народився в Бівер-Фолс, Пенсильванія, США, в січні 1902 року і помер 18 серпня 1979 року.::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис геології. Астрогеологи Юджин Шумейкер (англ. Eugene Merle Shoemaker; 28 квітня 1928, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США — 18 липня 1997, Аліс-Спрингс, Австралія) — американський вчений-геолог, планетолог. Засновник наукового напрямку — астрогеології. Один з першовідкривачів комети Шумейкерів-Леві 9, яка врізалася в Юпітер. У 19 років отримав диплом бакалавра Каліфорнійського технологічного інституту. Спочатку працював у геологічній службі США, розвідував поклади урану в Колорадо та Юті. 1951 року одружився з Керолін Спеллман. Після відвідин Аризонського метеоритного кратера (1952 року) зацікавився походженням кратерів на Місяці. Виконав порівняльне дослідження невеликого кратера, що утворився внаслідок ядерного вибуху в Юті, з Аризонським кратером. 1954 року отримав диплом фахівця. Докторський ступінь отримав 1960 року за дослідження Аризонського кратера..::::::::::::::::читати далі

Обрані геологічні пам'ятки Аски́нська печера (башк. Аҫҡын мәмерйәһе) або Аскінська льодяна — печера в Гафурійському районі Башкортостану, пам'ятка природи державного значення (1965). Печера знаходиться на східному схилі хребта Улутау, за 8 км на північний схід від села Коварди. Карстова печера, утворена у вапнякових відкладах девону та карбону. Вхід до печери знаходиться на висоті 70 м над рівнем річки Малий Аскин. Вхід має стрімкий спуск довжиною 20 м, вкритий льодом, в кінці переходить у рівну льодяну підлогу. У залі довжиною 104 м, максимальною шириною 61 м, висотою 26 м розташовано 26 сталагмітів висотою до 1 м, 17 сталагмітів висотою до 11 м та діаметром 2,2 м. Температура у печері становить −4 °C. .::::::::::::::::читати далі

Геологічна періодика Boletin Geológico y Minero Геодинаміка (журнал) Геология Геология и геофизика Геологічний журнал Геологія і геохімія горючих копалин Тектонофізика (журнал) Geodinamica Acta Geochemistry, Geophysics, Geosystems (G3; electronic journal) Earth-Science Reviews Geological Journal Geological Abstracts Geology - GSA Geology Today (UK) Global and Planetary Change Sedimentary Geology Annals of the Association American Geographers Geoderma Permafrost and Periglacial Processes RadioCarbon The Holocene - Arnold Physical Geography The Professional Geographer Soils Journals Catena Journal of Quaternary Science Quaternary Science Journals Quaternary International Quaternary Research Quaternary Perspectives (newsletters) Quaternary Science Reviews International Journal of Remote Sensing International Journal of Applied Earth Observation and Geoinformation Remote Sensing and Photogrammetry Journals Palaeogeography Palaeoclimatology Palaeoecology Journal of the Geological Society (UK)

Геологічна література Geologicpedia: enciclopedia geologica aperta Geologicpedia Francesco Abbona, voce Geologia del Dizionario Interdisciplinare di Scienza e Fede Materiale didattico e conoscitivo sul web Risorse Geologiche Toni P. Labhart: Geologie - Einführung in die Erdwissenschaften. Bern 1988, ISBN 3-444-50063-7. Heinrich Bahlburg, Christoph Breitkreuz: Grundlagen der Geologie. 2. Auflage. Spektrum, Heidelberg 2003, ISBN 3-8274-1394-X Thomson, 1st Baron Kelvin, William (1899). The age of the Earth as an abode fitted for life. Journal of the Transactions of the Victoria Institute. 31: 11—38. Darcy, Henry (1856). The Public Fountains of the City of Dijon. English translation by Patricia Bobeck (вид. reprint). Kendall/Hunt. ISBN 0-7575-0540-6. Ridge, John D., ред. (1968). Ore Deposits of the United States, 1933-1967. Society for Mining Metallurgy. ISBN 978-0895200082. Hutton, James (1788). Theory of the Earth; or an Investigation of the Laws observable in the Composition, Dissolution, and Restoration of Land upon the Globe. Transactions of the Royal Society of Edinburgh. 1 (2): 209—304. doi:10.1017/s0080456800029227.:92–100 Playfair, John (1802). Illustrations of the Huttonian theory of the Earth. London: Cadell and Davies. Lyell, Charles (1830). Principles of Geology: being an attempt to explain the former changes of the Earth's surface, by reference to causes now in operation. Т. 1. London: John Murray. — (1832). . Т. 2. London: John Murray. — (1833). . Т. 3. London: John Murray.:263–273 Геологія, каталог посилань Open Directory Project Frank Press, Raymond Siever: Allgemeine Geologie. 3. Auflage. Spektrum, Heidelberg 2003, ISBN 3-8274-0307-3 (Originalausgabe: Understanding Earth. Freeman, New York) Peter Faupl: Historische Geologie. 2. Auflage. (UTB 2149). Facultas, Wien 2003, ISBN 3-8252-2149-0 Steven M. Stanley: Historische Geologie. 2. Auflage. Spektrum, Heidelberg 2001, ISBN 3-8274-0569-6 Helmut Hölder: Kurze Geschichte der Geologie und Paläontologie. Springer, Berlin 1989, ISBN 3-540-50659-4 Alan Cutler: Die Muschel auf dem Berg. Knaus, München 2004, ISBN 3-8135-0188-4 Dierk Henningsen, Gerhard Katzung: Einführung in die Geologie Deutschlands. 6. Auflage. Spektrum, Heidelberg 2002, ISBN 3-8274-1360-5 Hans Murawski, Wilhelm Meyer: Geologisches Wörterbuch. Spektrum, Heidelberg 2004, ISBN 978-3-8274-1445-8 Richard C. Selley, L. Robin M. Cocks, Ian R. Plimer (Hrsg.): Encyclopedia of geology. Elsevier Academic Press, Amsterdam u. a. O. 2005, ISBN 0-12-636380-3. Georgius Agricola: Vom Berg- und Hüttenwesen. dtv, München 1980, ISBN 3-423-06086-7 (Dünndruckausgabe). Steno, Nicolaus (1669). De solido intra solidum naturaliter contento dissertationis prodromus [Of Solids Naturally Contained Within Solids] (Latin) . Firenze.:33–44 Walther, Johannes (1893). Einleitung in die Geologie als historische Wissenschaft [Introduction to geology as a historical science] (German) . 3 volumes. Jena: G. Fischer,. Folk, R. L. (1965). Petrology of Sedimentary Rocks. Hemphill's. The basis for the widely used folk classification for clastic and carbonate rocks Gribble, C.D.; Hall, A.J. (1993). Optical Mineralogy: Principles And Practice. London: CRC Press. ISBN 9780203498705. Tisljar, S.K. Haldar, Josip (2013). Introduction to mineralogy and petrology. Burlington: Elsevier Science. ISBN 9780124167100. Moses, Alfred J. (1918–1920). Mineralogy. У Ramsdell, Lewis S. (ред.). Encyclopedia Americana: International Edition. Т. 19. New York: Americana Corporation. с. 164—168. Perkins, Dexter (2014). Mineralogy. Pearson Higher Ed. ISBN 9780321986573. Géologie, Dunod, coll. « Sciences Sup », Paris, 2006 ISBN 978-2-10-049459-0 www.dunod.com/sciences-techniques/sciences-fondamentales/sciences-de-la-terre/licence/geologie-objets-methodes-et-modeles , Dictionnaire de géologie, Dunod, Paris, 2010 ISBN 978-2-10-054778-4 L. Moret, Précis de géologie, 4× 10{{{1}}} éd., Masson et Cie., Paris, 1962 Aubouin, Brousse et Lehman, Précis de géologie, Dunod, Paris, 1975. J.Y Daniel et al., Sciences de la Terre et de l’univers, Vuibert, Paris, 1999. Pierre Martin, Géologie appliquée au BTP, Eyrolles, Paris, 2010. }

Геологічні сайти http://geo.web.ru/ http://www.geo.gov.ua/ http://geoinf.kiev.ua/ http://geology.lnu.edu.ua/index_u.html http://www.geo.komisc.ru/ http://dynamo.geol.msu.ru/ http://www.ggf-dnu.org.ua/ http://geology.gov.kz/ru/ http://geo.web.ru/db/top_geo.html http://www.stratigraphy.org/ http://www.izdatgeo.ru/ http://oilbook-bagrad.hoter.ru/ http://www.ginras.ru/ http://hydro-geo.com.ua/geologiya http://www.geonews.ru/ http://www.jurassic.ru/ http://www.webois.org.ua/jewellery/stones/magia-kamney.htm http://www.bibliofond.ru/view.aspx?id=437822 http://geo.mfvsegei.ru/200k/index.html http://www.mining-enc.ru/ http://smach.narod.ru/

Обрані науково-дослідні геологічні експедиції

Корисні шаблони {{Геологія}}  {{Корисні копалини країн світу}}  {{Геологія України}}  {{Гірська порода}}  {{Картка:Нафтове родовище}}  {{Нафтогазогеологічне районування}}  {{Геологія країн світу}}  {{Ресурси і запаси корисних копалин}}  {{Уламкові осадові породи}}  {{Геологічні шари Землі}}  {{Геологія-доробити}}  {{Картка:Нафтове родовище}}

Примітки

Чи знаєте Ви, що...

Нові статті

... . ... . ... . Архів

Мідл Баттон Айленд (національний парк) — започаткував 25 квітня 2024 користувач ДмитрОст Магатма Ґанді (національний парк) — започаткував 25 квітня 2024 користувач ДмитрОст Strigilodus tollesonae — започаткував 25 квітня 2024 користувач Стефанко1982 Пітон-де-ла-Фурнез — започаткував 25 квітня 2024 користувач Білецький В.С. Thambetochen xanion — започаткував 25 квітня 2024 користувач Стефанко1982 Сейсмічність Антарктиди — започаткував 24 квітня 2024 користувач Easy Wind Thambetochen chauliodous — започаткував 24 квітня 2024 користувач Стефанко1982 Кадваладерит — започаткував 24 квітня 2024 користувач Leon II Thambetochen — започаткував 24 квітня 2024 користувач Стефанко1982 Список островів Індії — започаткував 24 квітня 2024 користувач Monolit. 987 Суцільність гірських порід — започаткував 23 квітня 2024 користувач Білецький В.С. Ол-Доньо-Сабук (національний парк) — започаткував 23 квітня 2024 користувач RomanWikiua Concavenator — започаткувала 22 квітня 2024 користувачка Monjablanca Фергюссон (острів) — започаткував 22 квітня 2024 користувач Стефанко1982 Dermodactylus montanus — започаткував 22 квітня 2024 користувач Стефанко1982 Центральний острів (національний парк) — започаткував 22 квітня 2024 користувач RomanWikiua Цикл Вільсона — започаткував 22 квітня 2024 користувач Білецький В.С. Сейсмічність Канади — започаткував 21 квітня 2024 користувач Easy Wind Текстура хлібної кірки — започаткував 21 квітня 2024 користувач Білецький В.С. Текстура шлірова — започаткував 21 квітня 2024 користувач Білецький В.С. Вулкан (фільм, 1997) — започаткував 21 квітня 2024 користувач LesDrow Монолофозавр — започаткував 21 квітня 2024 користувач Стефанко1982 Устричне — започаткував 20 квітня 2024 користувач Dbmigrationless Кефальне — започаткував 20 квітня 2024 користувач Dbmigrationless Тайрі (острів) — започаткував 20 квітня 2024 користувач Olegvdv68 Метод Лауе — започаткував 19 квітня 2024 користувач Lxlalexlxl Список островів Вануату — започаткував 19 квітня 2024 користувач Karina emerald Тессера (Венера) — започаткував 19 квітня 2024 користувач Білецький В.С. Сакао (Санма, Вануату) — започаткував 19 квітня 2024 користувач Karina emerald Тангоа (острів) — започаткував 19 квітня 2024 користувач Karina emerald

Чим Ви можете допомогти

Редагують зараз

Ви можете писати як власні статті, так і редагувати, доповнювати, покращувати статті, що вже існують. Завітайте на сторінку тематичного проєкту, оберіть цікаву тему над розбудовою якої вже працюють, долучайтесь до спільної праці з однодумцями. Або ж, якщо така тема відсутня, то створіть її власноруч. Серед незавершених статей можете знайти такі, що потребують саме Вашої уваги і доробки. Щоб створити нову статтю, наберіть потрібну назву терміна, науковця, про якого бажаєте створити статтю, у панелі вводу «Пошук», що знаходиться вгорі сторінки ліворуч, і натисніть значок лупи, або просто натисніть клавішу «Enter» на клавіатурі. Система пошуку може динамічно запропоновувати Вам ряд статей, що починаються на ті самі літери, що ви їх уводите. Якщо стаття з такою назвою відсутня, можете створити її, перейшовши за червоним посиланням на сторінці пошуку, або подати запит на створення такої статті більш досвідченим користувачам. Основні пропоновані напрямки роботи: розставляння і повноцінне заповнення карток у статтях про гірські породи та науковців-геологів, ілюстрування статей світлинами з Вікісховища, або власними. Список відсутніх, але запитуваних статей можна знайти на цій сторінці. стиль · редагування · заготовки

Автоматично згенерований список статей, пов'язаних з порталом «Геологія», які редагуються на даний момент. Список призначений для комфорту патрулювання і не відображає вже відпатрульовані статті.

Сестринські проєкти і портали

Більше різноманітної допоміжної інформації про геологію на сестринських проєктах фонду Вікімедіа:

Наука

Астрономія

Біологія

Економіка

Історія

Математика

Техніка

Фізика

Філософія

Хімія

про портали · список · нові · довідка · оновити сторінку