Відкрити головне меню
Розділ Вікіпедії: Гідрологія
Проект  |  Портал



редагувати
  Гідрологія
Кругообіг води в природі

Гідроло́гія (грец. Yδρoλoγια, від дав.-гр. Yδωρ — вода + λoγoς — слово, вчення) (рос. гидрология, англ. hydrology, нім. hydrologie) — наука, що вивчає природні води в межах гідросфери Землі, явища і процеси, які в них відбуваються.

Гідрологія належить до комплексу наук, які вивчають фізичні і географічні властивості Землі, зокрема її гідросфери.

Об'єктом вивчення гідрології є водні об'єкти — океани, моря, річки, озера, водосховища, болота і скупчення вологи у вигляді снігового покриву, льодовиків, грунтових і підземних вод.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 FA gold ukr.png Вибрана стаття
Lake Malawi seen from orbit.jpg

Озеро Нья́са, також озеро Мала́ві (англ. Nyasa чи Malawi, порт. Lago Niassa) — третє за площею і найбільш південне з озер Великої Рифтової долини в Східній Африці, яке заповнює глибоке провалля в земній корі між Малаві, Мозамбіком і Танзанією. Це дев’яте за розміром і третє за глибиною (після Байкалу і Танганьїки) серед прісноводних водойм світу. Воно містить 7% світових запасів рідкої прісної води і створює найрізноманітнішу озерну екосистему за кількістю видів, більша частина з котрих — ендеміки.

«Ньяса» — слово мовою яо, яке означає «озеро».

Озеро заповнює розколину в земній корі на південному кінці Великої Рифтової долини, внаслідок чого воно видовжене в меридіональному напрямку і має 584 км завдовжки, його ширина міняється від 16 до 80 км. Поверхня озера лежить на висоті 472 м над рівнем моря, його площа дорівнює 29 604 км², середня глибина 292 м, максимальна — 706 м, тобто найглибші місця озера розташовані нижче рівня моря. Загальний об’єм озера 8 400 км³. Глибини поступово зростають з півдня на північ, де стрімчасті схили гір, що оточують озеро, раптом уриваються просто в воду. В інших місцях узбережжя гори і верховини, що височіють по краях рифтової долини, відокремлюються від озера широкою прибережною рівниною; в місцях влиття до озера великих річок прибережна рівнина розширюється і з’єднується з річковою, заглиблюючись всередину гірських масивів. Внаслідок цього рельєф берегової лінії міняється від скелястих обривистих берегів до розлогих пляжів. Особливо широкі прибережні рівнини на північному заході, де в озеро вливається річка Сонгве, а також у південній частині узбережжя..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Гідрологічна термінологія

Водоспа́д — падіння водного потоку річки з уступу.

Водоспа́д — геологічна формація, що створена водним потоком, звичайно річки, який спадає зі стійкого до ерозії кам'яного уступу. Водоспади також можуть бути штучними, коли вони створюються як частина садово-паркового мистецтва.

Більшість водоспадів формуються в гірських ландшафтах у результаті багаторічного впливу води на геологічну структуру. Водоспад також може бути результатом відносно раптових геологічних процесів, скажімо там, де ерозія відбувається швидко і русло річки зазнає раптових або катастрофічних змін (землетрус, вулканічна діяльність, зсув ґрунту тощо).::::::::::::::::читати далі

редагувати
 High-contrast-camera-photo-2-blue.svg Вибране зображення
Джим Гіббонс
редагувати
  Обрані річки та струмки
Matadi.jpg
праворучКонго в районі водоспадів Лівінгстона

Ко́нго (Заїр, фр. Congo) — найбільша річка центральної Африки, найбільш повноводна (друга у світі після Амазонки) і друга (після Нілу) за довжиною на континенті.

Річка Конго була утворена під час плейстоцену.

Вона протікає по всій території Демократичної Республіки Конго (колишній Заїр, в якому у 19711997 роках річка також мала назву Заїр), та у прикордонні з Республікою Конго і Анголою.

Довжина річки (разом з Луалабою) становить — близько 4 320 км; площа басейну — 3 691 000 км²..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані водоспади та пороги
Salto Angel from Raton.JPG

А́нхель (ісп. Ángel) — найвищий у світі водоспад, розташований на річці Чурун, у тропічних лісах Венесуели, в Національному парку «Канайма», за 750 км на південний-схід від Каракаса.

Спадає з гори Ауянтепуй. Загальна висота водоспаду — 979 м (за деякими даними — 1034 м), висота вільного падіння — 807 м.

Названий на честь льотчика і випробувача Джеймса Ейнджела (англ. James Angel), який у 1933 році під час польоту побачив цей водоспад.

Щосекунди водоспад скидає 300 м³ води.

9 жовтня 1937, пілот Ейнджел акуратно спланував свій легкий літак «Ель-Ріо Кароні» для посадки на вершині величезної гори Ауянтепуі (з її вершини падає водоспад) в ізольованому, малодоступному регіоні Венесуели Гран Сабана. За словами Джиммі, його план полягав у тому, щоб залишитися на вершині гори на кілька днів у пошуках золота. Але плани автора зірвало невдале приземлення. Літак клюнув носом вниз під час посадки і пошкодив паливний провід. Аварія не заподіяла шкоди Джиммі, його дружині Марії, і двом колегам Густаво Хені і Мігелю Дельгадо, але тепер вони опинилися на вершині плоскої гори Ауянтепуі відрізаними від зовнішнього світу..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані озера та лагуни
Victoria lake.JPG

Вікто́рія  Вікторія-Ньянза, Укереве (Victoria, Victoria Nyanza) — озеро в Східній Африці, розташоване в тектонічному прогині Східно-Африканської платформи,— найбільше в Африці озеро, на кордоні Кенії, Уґанди й Танзанії; багата фауна; судноплавство і рибальство.

Відкрив озеро і назвав його на честь Королеви Вікторії британський мандрівник Давід Лівінгстон в 1858 році.

Перша записана інформація про озеро Вікторія походить від арабських торговців, які мандрували внутрішніми маршрутами у пошуках золота, слонової кістки та інших коштовностей і рабів. Відома старовинна карта, названа, як карта Ідрісі датована 1160 року, від каліграфа який розробив її і чітко відображає точне уявлення про озеро Вікторія, і приписує його як джерело Нілу.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані штучні водойми
Kauno Marios.jpg

. Каунаське водосховище (лит. Kauno marios, дослівно «Каунаське море») — водосховище у Литві на річці Німан. Площа водойми становить 6350 га. Водосховище завдовжки 83 км та завширшки 3,3 км. Максимальна глибина — 22 м. Ємність 462,0 млн м³.

Схема Каунаського водосховища

Створено в 1959 році після перекриття залізобетонною греблею заввишки 24,6 м і довжиною 150 м на річці Німан нижче міста Каунас. Забезпечує роботу Каунаської ГЕС, а також є нижнім басейном Круоніської ГАЕС. Коливання рівня становлять 4 м. На берегах створений парк, є яхт-клуб..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані штучні водостоки

Підйомний міст над каналом Ельба-Любек в Любеку Канал Ельба-Любек у федеральній землі Шлезвіґ-Гольштайн Німеччина. Канал з'єднує річки Ельба і Траве, і є водним шляхом з Ельби у Балтійське море. Довжина — 67 км; північний кінцевий пункт — Любек, на півдні — місто Лауенбург.

Попередник цього каналу був Стекнітц канал, побудований у 1390 — 1398 шляхом випрямлення та розширення річки Стекнітц, є однією з найстаріших штучних водних артерій Європи. Цей канал з'єднав дуже маленькі річки Стекнітц (притока Траве) і Дельвенау (притока Ельби). Він був частиною Старого Соляного шляху. Канал мав :глибину — 85 см, ширину — 7,50 м довжину — 94 км.

У 1900 стародавній канал був замінений на новий канал Ельба-Любек. Частково був залишено у річищі старого каналу, довжина скорочена до 67 км.

.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані частини океану
Протока на мапі

Корейська протока - між Корейським півостровом і Японськими островами Ікі, Кюсю і південно-західною частиною Хонсю.

  • Довжина 390 км,
  • Ширина 180 км;
  • Глибина 73 м;

Острів Цусіма ділить Корейську протоку на Східний (Цусімська протока) і Західний проходи.

Важливий морський шлях з Японського моря в Східно-Китайське море; порти: Пусан (Республіка Корея), Фукуока (Японія)..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані льодовики

Льодовик Зему — найбільший льодовик Східних Гімалаїв, розташований на східному схилі хребта Сінґаліла, північно-східніше Канченджанґи, в індійському штаті Сіккім. Довжина льодовика — 25 км, площа — 116,8 км².

Льодовик починається безпосередньо на східному схилі масиву Канченджанґа на висоті понад 5000 м і рухається на північний схід, приймаючи зліва притоку — льодовик Трінс. Через кілька кілометрів він повертає на схід, приймаючи ще одну велику ліву притоку, Тент-Пік, що починається у однойменної вершини хребта Сінґаліла. Прийнявши праву притоку Сініолчу, льодовик Зему закінчується на відстані приблизно 15 км на схід від хребта Сінґаліла. З-під нього витікає річка Зему, перша крупна права притока річки Тіста, основної водній артерії Сіккіму. На півдні перевалом Зему (5861 м) льодовик відокремлений від льодовика Тонґшіонґ, що має стік в басейн річки Талунґ, іншої крупної правої притоки Тісти.

Верхів'я льодовика Зему розташовані на території національного парку Канченджанґа.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Гідрологічні списки
редагувати
 Sub-arrows.svg Категорії
редагувати
  Науково-дослідні гідрологічні експедиції


редагувати
 Crystal Clear app kservices.png Корисні шаблони
редагувати
 Book icon (closed) - Red and gold.svg Гідрологічні сайти
редагувати
  Гідрологічна періодика
редагувати
 FA gold ukr.png Добра стаття
Do Strypy.JPG

Дністе́р (молд./рум. Nistru; антична назва — грец. Τύρας, лат. Tyras) — ріка на південному заході України та в Молдові (частково на кордоні обох країн). При впадінні до Чорного моря утворює Дністровський лиман. Третя за довжиною в межах України (після Дніпра й Південного Бугу) та 9-та — в Європі.

Від Галича до Хотина річка утворює Дністровський каньйон, який з 2008 року внесено до списку семи природних чудес України.

Дністер у середній течії слугує історичним кордоном між давніми культурно-етнографічними регіонами Буковиною та Галичиною, у середній та нижній — між Поділлям та Бессарабією.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Вибрані списки в області гідрології
Horyn river in Oleksandiya.jpg

Територією України протікає близько 23 тис. річок із загальною довжиною близько 170 тис. км, з них близько 3 тис. понад 10 км завдовжки, 116 — понад 100 км. Характер річок, зокрема густота річкової мережі, величина стоку, водоносність, сезонні й багаторічні зміни тощо, залежать від клімату, рельєфу, геологічної основи, рослинного покриву, культурного освоєння місцевості та інших факторів.

Нижче поданий список найдовших річок України. До списку включені річки, довжина яких у межах України становить понад 100 км..::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обрана ілюстрація
Lake Malawi seen from orbit.jpg
редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис гідрології. Лімнологи

Тана́ка Акама́ро (яп. 田中阿歌麿, たなかあかまろ; 18691944) — японський науковець, географ, лімнолог.

Народився в Токіо.

Вивчав географію в Брюссельському університеті в Бельгії. Після повернення на батьківщину займався дослідженням головних японських озер. 1931 року заснував Японське лімнологічне товариство.

Автор фундаментальних праць «Дослідження озера Сува», «Дослідження озера Нодзірі» тощо.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис гідрології. Потамологи

Ободовський Олександр Григорович (18 січня 1958 року) — український гідролог, доктор географічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Народився 18 січня 1958 року Києві. Закінчив 1980 року Київський університет зі спеціальності «географ-гідролог». З 1980 року почав свій трудовий шлях інженером на географічному факультеті Київського державного університету, пізніше інженером-програмістом, старшим інженером Інформаційного обчислювального центру, у 1989–1992 роках асистент, з 1992 року доцент, з 2003 року професор кафедри гідрології та гідроекології географічного факультету, з 1996 року заступник декана з наукової роботи географічного факультету. Кандидатська дисертація «Руслоформуючі витрати води річок рівнинної частини України» захищена у 1988 році в Московському державному університеті імені М. В. Ломоносова, докторська дисертація «Регіональний гідролого-екологічний аналіз руслових процесів» захищена в 2002 році в Київському національному університеті Тараса Шевченка.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис гідрології. Гідрологи штучних водойм та водостоків

Лисогор Сергій Миколайович (27 листопада 1936 року) — український гідролог, кандидат географічних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Народився 27 листопада 1936 року у місті Вінниці. Закінчив 1960 року географічний факультет Київського університету зі спеціальності «гідрологія суші», у 1967 аспірантуру. З 1968 року працює у Київському університеті: асистентом, з 1971 року старшим викладачем, з 1974 року доцентом кафедри гідрології і гідрохімії (тепер гідрології та гідроекології), у 1977—1980 роках заступник декана географічного факультету з навчальної роботи. Кандидатська дисертація «Дослідження динаміки берегів Київського водосховища» захищена у 1970 році. Викладає курси: «Загальна гідрологія», «Гідрологія суші», «Гідрофізика». У 19801982 роках був у Республіці Куба як радник декана географічного факультету Гаванського університету. Брав участь в експедиційних дослідженнях каскаду Дніпровських водосховищ (зокрема дослідженні динаміки берегів Київського водосховища).::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис гідрології. Океанологи
Jacques-Yves Cousteau.jpg

Жак-Ів Кусто́ (фр. Jacques-Yves Cousteau; *11 червня 1910, Сент-Андре-де-Кюбзак, Бордо — †25 червня 1997, Париж) — французький дослідник Світового океану, фотограф, режисер, винахідник, автор великої кількості книг і фільмів, першовідкривач. Був членом Французької академії. Командор Ордена Почесного легіону. Відомий як Капітан Кусто (фр. Commandant Cousteau). Разом з Емілем Ган'яном розробив і випробував акваланг.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис гідрології. Геогідрологи та гідрогеологи

Закревський Дмитро Васильович (27 жовтня 1929 року — 14 травня 2006 року) — український гідрохімік, гідрогеолог, доктор географічних наук, завідувач науково-дослідної лабораторії гідроекології та гідрохімії Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Народився 27 жовтня 1929 року в селі Гусачівка Обухівського району Київської області. Закінчив 1954 року Київський університет зі спеціальності «геолог-гідрогеолог». У 1954—1964 роках працював в університеті інженером, завідувачем лабораторії спелеології, у 1969—1974 роках старшим науковим співробітником науково-дослідної лабораторії фізико-хімічних досліджень гірських порід геологічного факультету, у 1974—2000 роках завідувачем науково-дослідної лабораторії гідроекології та гідрохімії географічного факультету Київського університету (при кафедрі гідрології та гідрохімії), з 2001 провідний науковий співробітник. Кандидатська дисертація «Подземные воды Причерноморского артезианского бассейна на междуречье Южный Буг — Ингулец и некоторые вопросы их формирования» захищена у 1964 році, докторська дисертація «Гідрохімія осушуваних земель (в умовах північного заходу України)» захищена у 1992 році.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис гідрології. Гляціологи

Олексі́й Фе́дорович Трьо́шніков (1 (14) квітня 1914(19140414), с. Павловка Симбірської губернії (нині Баришського району Ульяновської області) — 18 листопада 1991, Санкт-Петербург) — радянський океанолог, географ, дослідник Арктики та Антарктики. Доктор географічних наук (1963), професор (1967), академік АН СРСР (1981).

Після закінчення географічного факультету Ленінградського державного університету в 1939 році працював в Арктичному і Антарктичному науково-дослідному інституті.::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис гідрології. Гідробіологи
Skadovsky 000 1.jpg

Сергій Миколайович Скадовський (*31 серпня (12 вересня) 1886, Білозерка, нині Херсонської області — 2 травня 1962, Москва) — радянський гідробіолог, творець еколого-фізіологічного напряму в гідробіології, доктор біологічних наук, професор (1935).

Походить з Херсонської гілки роду Скадовських. Батько — Скадовський Микола Львович, український художник, ініціатор і співзасновник Товариства періодичних виставок південно-російських художників в Одесі, помер, коли Сергієві не виповнилося ще й шести років. Мати вдруге вийшла заміж за відомого невропатолога і психолога Григорія Россолімо..::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис гідрології. Гідрофізики


редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис гідрології. Інженери-гідрологи

Цайтц Єрмінінгельд Стефанович (26 квітня 1924 року — 26 жовтня 2009 року) — український гідротехнік, гідролог, кандидат технічних наук, доцент, старший науковий співробітник Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Народився 26 квітня 1924 року в Свердловську, Росія. Закінчив 1952 року Київський гідромеліоративний інститут за спеціальністю «гідротехнік меліорації», також аспірантуру цього інституту. У 1952—1960 роках асистент кафедри гідротехнічних споруд у Київському гідромеліоративному інституті. У 1960—1978 роках старший науковий співробітник Інституту гідромеханіки НАН України. У Київському університеті з 1978 .::::::::::::::::читати далі

редагувати
 Emblem-person-blue.svg Обраний життєпис гідрології. Астрогідрологи та космогідрологи

Поль Мелькіор (фр. La baron Paul, Jacques, Léon, Camille Melchior; 30 вересня 1925 - 15 вересня 2004) — бельгійський астроном та астрогідролог.

Закінчив Брюссельський університет. З 1949 працював в Бельгійській королівській обсерваторії в Уккле, з 1963 — також професор Лувенського університету. З 1959 — директор Міжнародного центру з вивчення земних припливів у Уккле.

Основні наукові праці присвячені геодинаміці, вивченню обертання і припливних деформацій Землі. У монографії «Земні припливи» (1966, рос. пер. 1968) дав повний огляд сучасних теоретичних і експериментальних даних про земні припливи. Встановив зв'язок між коефіцієнтами розкладу припливоутворюючих сил і нутаційними коливаннями земної осі..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані гідрологічні пам'ятки

Водяна криниця — джерело, гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення в Біловодському районі Луганської області України. Джерело розташовується за 13 км на схід від смт Біловодськ, на околиці села Привільне. Джерело низхідне, каптоване. Дебіт — 2 л/с. Вода питна. Водяна криниця є популярним місцем відпочинку як селян Привільного, так і туристів із інших місць району і області.

Пам'ятка природи оголошена рішеннями виконкому Ворошиловградської обласної Ради народних депутатів № 370 від 13 вересня 1977 року (в. ч.), № 247 від 28 червня 1984 року..::::::::::::::::читати далі


редагувати
  Гідрологічна література
  • Українські гідрологи, гідрохіміки, гідроекологи : наук. довідник / за ред. В. К. Хільчевського. – К.: Ніка-Центр, 2004. - 176 с.
  • Загальна гідрологія: Підручник [Електронний ресурс] / За ред. В.К. Хільчевського, О. Г. Ободовського. – К. : ВПЦ "Київський університет", 2008. - 400 с.
  • Хільчевський В.К. Основи гідрохімії: Підручник [Електронний ресурс] / В.К. Хільчевський, В. І. Осадчий, С. М. Курило. - Київ : Ніка-Центр, 2012. - 312 с.
  • Максимович Н. И. Днепр и его бассейн. — К.:, 1901;
  • Огиевский А. В. Гидрология суши (Общая и инженерная). — М.: Государственное издательство сельскохазяйственной литературы, 1952;
  • Глушков В. Г. Вопросы теории и методы гидрологических исследований. — М.:, АН СССР, 1961;
  • Матушевский Б. Ф., Прох Л. З., Гидрометеорологическая служба Украины за 50 лет Советской власти. — Ленинград:, Главное управление гидрометеорологическоі службы при Совете Министров СССР. Гидрометеорологическое издательство, 1970;
  • Чеботарев А. И. Гидрологический словарь. — Ленинград:, Гидрометеоиздат, 1978;
  • Гидрология и гидрохимия Днепра и его водохранилищ / А. И. Денисова, В. М. Тимченко, Е. П. Нахшина и др. — К.: Наукова думка, 1989. ISBN 5-12-000805-4;
  • Вишневський В. І. Річки і водойми України. Стан і використання. — К.:, Вікол, 2000;
  • Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія / Науковий збірник. - [Ел. ресурси] у НБУВ з 2010 р.
  • Гідрологія / Енциклопедія сучасної України. — К.: Поліграфкнига, 2006, Т.5;
  • Гідрологія / Екологічна енциклопедія. — К.:, Центр екологічної освіти та інформації, 2007, Т.1;
  • Гребінь В. В. Сучасний водний режим річок України (ландшафтно-гідрологічний аналіз). — К.:, Ніка-Центр, 2010.
  • Біланюк В. І. Практикум із загальної гідрології
  • Польові та лабораторні дослідження хімічного складу води річки Рось : навч. посібник / за ред. В. К. Хільчевського. - К.: ВПЦ "Київ. ун-т", 2012. - 144 с.
  • Михайлов В.Н., Добровольский А.Д. Гидрология. — 3. — Высшая школа, 2008. — 463 с.
  • Книги у PDF-форматі з гідрології та гідрохімії на електронних ресурсах Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського.
  • Albert Baumgartner, Hans-Jürgen Liebscher: Allgemeine Hydrologie, quantitative Hydrologie. 2. Auflage. Borntraeger, Berlin 1996, ISBN 3-443-30002-2. (Lehrbuch der Hydrologie 1)
  • Siegfried Dyck (Hrsg.): Angewandte Hydrologie. Teil 1: Berechnung und Regelung des Durchflusses der Flüsse, Teil 2: Der Wasserhaushalt der Flussgebiete, Ernst, Berlin 1976.
  • Siegfried Dyck, Gerd Peschke: Grundlagen der Hydrologie. 3. Auflage. Verlag für Bauwesen, Berlin 1995, ISBN 3-345-00586-7.
  • Hubert Hellmann: Qualitative Hydrologie. Borntraeger, Berlin 1999, ISBN 3-443-30003-0. (Lehrbuch der Hydrologie 2)
  • Ulrich Maniak: Hydrologie und Wasserwissenschaft. 5. Auflage. Springer, Berlin 2005, ISBN 3-540-20091-6.
  • DIN 4049 Teil 1: Grundbegriffe, Teil 2: Begriffe der Gewässerbeschaffenheit, Teil 3: Begriffe der quantitativen Hydrologie. Beuth Verlag, Berlin.
  • J. Barner: Hydrologie - Eine Einführung für Naturwissenschaftler und Ingenieure. Heidelberg und Wiesbaden, 1987.
  • Ven Te Chow: Handbook of applied Hydrology. New York 1964.
  • Ulrich de Haar: Beitrag zur Frage der wissenschaftssystematischen Einordnung und Gliederung der Wasserforschung. In: Beiträge zur Hydrologie. Nr. 2, 1974.
  • Ulrich de Haar: Gedanken zur Entwicklung der hydrologischen Forschung in Deutschland. In: Deutsche Gewässerkundliche Mitteilungen. Heft 1, 1995.
  • Reiner Keller: Gewässer und Wasserhaushalt des Festlandes - eine Einführung in die Hydrologie. Leipzig 1963.
  • Reiner Keller: Hydrologie. Wiesbaden. (aus Erträge der Forschung, Bd. 143, 1980)
  • W. Wundt: Gewässerkunde, Berlin/Göttingen/Heidelberg 1953.
  • Themistocles Dracos: Hydrologie. Eine Einführung für Ingenieure. Wien/New York 1980.
  • Deutsche Forschungsgemeinschaft (Hrsg.): Hydrologie und Regionalisierung: Ergebnisse eines Schwerpunktprogramms (1992 - 1998). Weinheim 1999.
  • Deutsche Forschungsgemeinschaft (Hrsg.): Wasserforschung im Spannungsfeld zwischen Gegenwartsbewältigung und Zukunftssicherung. Denkschrift. Weinheim 2003.
  • Herbert Hellmann: Qualitative Hydrologie. Lehrbuch der Hydrologie. Band 2. Berlin/Stuttgart 1999.
  • Reimer Herrmann: Einführung in die Hydrologie. Stuttgart, 1976.
  • R. K. Linsley, M.A. Kohler, J.L.H. Paulhus: Hydrology for Engineers. New York 1982.
  • A. Baumgartner, E. Reichel: Die Weltwasserbilanz. München 1975.
  • H. R. Böhm, M. Deneke (Hrsg.): Wasser. Eine Einführung in die Umweltwissenschaften. Darmstadt 1992
  • Wilfried Brutsaert: Principles of Hydrology. An Introduction. Cambridge (UK) 2005.
  • Wilfried Brutsaert: Hydrology. An Introduction. Cambridge 2005, S. 1.
  • Thorsten Wagener, Howard S. Wheater and Hoshin V. Gupta: Rainfall-Runoff Modeling in Gauged and Ungauged Catchments. London (UK) 2004.
  • G. Strigel, A.-D. Ebner von Eschenbach, U. Barjenbruch (Hrsg.): Wasser - Grundlage des Lebens. Stuttgart 2010, ISBN 978-3-510-65266-2.
  • Andreas Schumann: "IWRM 2010, neue Anforderungen an die Hydrologie", Zeitschrift Hydrologie und Wasserwirtschaft, Heft 2, 2010, S. 105ff.
  • Andreas Schumann: "Hydrologie - Forschung zwischen Theorie und Praxis", Zeitschrift Hydrologie und Wasserwirtschaft, Heft 4, 2011, S. 215ff.
  • Praktische Hydrologie: Grundlagen und Übungen, Hartmut Wittenberg (Autor), Vieweg und Teubner Verlag
  • Hydrologie und Wasserwirtschaft: Eine Einführung für Ingenieure, Ulrich Maniak (Autor), Springer Verlag
  • Das Wasser in seinen Formen als Wolken und Flüsse, Eis und Gletscher, John Tyndall (Autor), Salzwasser-Verlag
  • Wasser - Grundlage des Lebens: Hydrologie für eine Welt im Wandel, Gerhard Strigel, Anna-Dorothea Ebner von Eschenbach und Ulrich Barjenbruch (Autoren), Schweizerbart'Sche Verlagsbuchhandlung
  • Hydrologie und Stoffdynamik kleiner Einzugsgebiete: Prozesse und Modelle, Erich J. Plate und Erwin Zehe (Autoren), Schweizerbart'Sche Verlagsbuchhandlung
  • Wasserbau: Hydrologische Grundlagen, Elemente des Wasserbaus, Nutz- und Schutzbauten an Binnengewässern, Daniel Vischer und Andreas Huber (Autoren), Springer Verlag
  • Lehrbuch der Hydrologie, Bd.2, Qualitative Hydrologie, Wasserbeschaffenheit und Stoff-Flüsse, Hans-Jürgen Liebscher und Hubert Hellmann (Autoren), Borntraeger Verlag
  • Lehrbuch der Hydrologie, Bd.1, Allgemeine Hydrologie, Quantitative Hydrologie, Albert Baumgartner und Hans-Jürgen Liebscher (Autoren), Borntraeger Verlag
  • Taschenbuch der Wasserwirtschaft, Kurt Lecher, Hans-Peter Lühr und Ulrich C. Zanke (Autoren), Vieweg+Teubner Verlag
  • Wasser 2050: Chancen für die deutsche Wasserwirtschaft, Engelbert Schramm (Autor), Oekom Verlag
  • Handbuch der Hydraulik: für Wasserbau und Wasserwirtschaft, Detlef Aigner und Gerhard Bollrich (Autoren), Beuth Verlag
  • HYDROLOGY: THE STUDY OF WATER, Taylor-Butler, Christine (Autoren), Children's Press Verlag
  • Applied Hydrology (Civil Engineering), Ven Te Chow (Autor), Mcgraw-Hill Higher Education Verlag

}}

редагувати
 Emblem-pen-new.svg Нові статті


Усього знайдено статей: 37138 (15 липня 2019)





редагувати
 Info blue.svg Вікіпроекти
редагувати
 Commons-emblem-notice.svg Братні портали


Головна сторінкаПоточні подіїПортал спільнотиСписок порталів


Архітектура... • Біографії • Війна... • Гастрономія • Економіка • Енергетика • Ігри • Інформаційні технології • Історія... • Книги • Культура • ЛГБТ • Мистецтво... • Міфологія • Освіта • Пиво • Пластунство • Політологія... • Право • Програмування • Релігія... • СНІД • Спорт... • Техніка... • Туризм

Наука • Математика • Природничі науки... • Науки про Землю... • Науки про життя... • Гуманітарні науки... • Медицина • Філософія

Україна... • АТО • Діаспора • Географія • Караїми • Кінематограф • Література • Сучасна література • Мистецтво • Мова • Музика • Рок • Наука • Регіони... • Спорт • УПА • Євро 2012 •

Географія... • Австралія і Океанія • Азія • Антарктика • Африка • Європа • Південна і Північна Америка • Країни світу...
Довідка · Пісочниця · Кнайпа · Портали · Проекти · Запити · Портал спільноти

Оновити кеш