Сфероліт

(Перенаправлено з Сфероліти)

Сфероліти, белоносферити (рос. сферолиты, англ. spherolites, нім. Sphärolithe m pl) — сферичні геологічні утворення діаметром переважно від кількох міліметрів, що мають радіально-волокнисту, радіально-кулясту або концентрично-шкаралупчасту будову.

Сфероліт
9135 - Milano - Museo storia naturale - Malachite - Foto Giovanni Dall'Orto 22-Apr-2007.jpg
Сфероліти малахіту
Загальні відомості
Ідентифікація
Використання

CMNS: Сфероліт у Вікісховищі

Загальний описРедагувати

Під терміном «сфероліт» прийнято об'єднувати ряд близьких до сферичної складних мінеральних форм. Зустрічаються в магматичних і осадових гірських породах.

Полікристал з близькою до сферичної морфологією, що складається з латових, ниткових чи ламелярних кристалів, що виходять з одного центра.

Розрізняють сфероліти:

  • кріогенні (синонім — центрогенні),
  • сітчасті,
  • скелетні,
  • криптографічні,
  • радіальні.

Сферолітова форма росту характерна для таких мінералів: гематит, гетит, тодорокіт, настуран, кальцит, арагоніт, сидерит, халцедон, малахіт, океніт, барит, пренит, пірит, тодорокіт, різні хлорити, лепідоліт, родохрозит та інші.

МегасферолітиРедагувати

Іноді зустрічаються сфероліти, які мають багато сантиметрів і, рідше, діаметр до двох -трьох метрів. Сфероліти діаметром понад 20 сантиметрів називаються мегасферолітами. Поблизу Срібної скелі, штат Колорадо, мегасфероліти діаметром від 0,30 до 4,3 метрів зустрічаються в товстому шарі ріолітового вітрофіру. Мегасфероліти розміром до 0,91 метра зустрічаються в межах експозиції ріолітів на горі Стінс, штат Орегон, а розміри діаметром до 1,83 метра — у туфах поблизу Клондайка, штат Арізона. Найвідоміше поширення мегасферолітів знаходиться у Мексиці — це кам'яні кулі діаметром від 0,61 до 3,35 метрів, знайдені навколо Серро П'єдрас Бола в Сьєрра -де -Амека між Ахуалько -де -Меркадо та Амекою, Халіско.

           
Сфероліти какоксеніту,
Іспанія
Сферолітова поверхня гематиту
Сфероліти ріолітового попелу,
каньйон Ехо, Аризона, США
Вавелітовий сфероліт,
Арканзас, США
Кальцитовий сфероліт
Мікрофотографія шліфу ріоліту
сферолітової структури

ГенезисРедагувати

Сфероліти можуть мати найрізноманітніший генезис, а сферолітова будова того чи іншого мінералу, ще не вказує на ті чи інші конкретні умови його зростання; так, сфероліти зустрічаються як нарости на стінках відкритих порожнин (поодиноко або у вигляді суцільних сферолітових кірок), так і включеними в масу магматичних або метаморфічних порід, де можуть бути продуктом як кристалізації з розплаву, так і виникати в ході протікання процесів метаморфізму. Багато з так званих «натічних» або «колломорфних» агрегатів, що вважалися раніше продуктами затвердіння згустків мінерального гелю, при більш детальному вивченні їх будови виявляються саме сферолітовими утвореннями з глянцевою або з шорсткою поверхнею росту[1].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. (рос.) Дымков Ю. М. Природа урановой смоляной руды. — М.: Атомиздат, 1973. Глава Рост сферокристаллов и сферолитов настурана. [Архівовано 30 березня 2014 у Wayback Machine.]

ЛітератураРедагувати

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
  • (нім.) Rudolf Graubner: Lexikon der Geologie, Minerale und Gesteine. Emil Vollmer Verlag, München 1980, ISBN 3-87876-327-1, S. 362.
  • (нім.) Hans Murawski, Wilhelm Meyer: Geologisches Wörterbuch. 12. Auflage. Spektrum Akademischer Verlag, Heidelberg 2010, ISBN 978-3-8274-1810-4, S. 156.
  • Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0
  • (англ.) Baird, Bill, 1990, Stone Spheres [Архівовано 29 серпня 2013 у Wayback Machine.], The Edinburgh Geologist, no 24 (Spring).
  • (англ.) Heinrich, P.V., 2007, Megaspherulites. BackBender's Gazette. vol. 38, no. 7, pp. 8–12.
  • (англ.) Smith, R.K., R.L. Tremallo, and G.E. Lofgren, 2000, Megaspherulite Growth: Far From Equilibrium Crystallization, GeoCanada 2000 — The Millennium Geoscience Summit, Canadian Society of Exploration Geophysicists Annual Meeting.
  • (англ.) Smith, R.K., R.L. Tremallo, and G.E. Lofgren, 2001, Growth of megaspherulites in a rhyolitic vitrophyre [Архівовано 28 вересня 2011 у Wayback Machine.], American Mineralogist, v. 86, n. 5-6, p. 589-600 (May 2001).
  • (англ.) Rodríguez, E.A., 2002, The fantastic balls in el Cerro Piedras Bola (Jalisco), México desconocido # 305, July 2002.
  • (рос.) Годовиков А. А., Рипинен О. И., Степанов В. И. Сферолиты, сферокристаллы, сфероидолиты, ядросферолиты. Труды Минералогического музея АН СССР. 1989. Выпуск 36.
  • (рос.) Григорьев Д. П. Онтогения минералов. — Л.: Издательство Львовского университета, 1961.
  • (рос.) Дымков Ю. М. Парагенезис минералов ураноносных жил. — М.: Недра, 1985.
  • (рос.) Шубников А. В. Кристаллография, 1959, 2, 3, с. 424.
  • (рос.) Кантор Б. З. Беседы о минералах. — М.: Астрель, 1997.

ПосиланняРедагувати