Лепідоліт

Лепідоліт (рос. лепидолит; англ. lepidolite; нім. Lepidolith m) — мінерал класу силікатів, підкласу шаруватих силікатів (групи слюди), літіїста слюда шаруватої будови.

Лепідоліт
Абревіатура	Lpd
Ідентифікація
Сингонія	моноклінна сингонія
Колір риси	білий
Лепідоліт у Вікісховищі

Загальний опис

Хімічна формула:

1. За Є. Лазаренком: KLi_1,5Al_1,5[(F, OH)₂AlSi₃O₁₀].

2. За К.Фреєм: K(Li, Al)₂(Si, Al)₄O₁₀(F, OH)₂.

Містить (%): K₂O — 4,18; Li₂O — 3,59; Al₂O₃ — 33,61; F — 3,4; H₂O — 4,24; SiO₂ — 49,06. Вміст LiO₂ коливається від 3,1 до 6,0 %.

Домішки: Fe (до 10 %), Mn (до 3,5 %), Mg (до 2 %), Rb (до 4,5 %), Cs (до 1,5 %).

Сингонія моноклінна.

Густина 2,8-2,9.

Твердість 2,5-4,0.

Колір білий, рожевий, фіолетовий.

Блиск перламутровий.

Утворює пластинчаті, лускаті, іноді щільні дрібнозернисті агрегати; ясні, різних відтінків. Руда літію.

Зустрічається в пегматитах, у ґрейзенах і високотемпературних гідротермальних жилах разом з польовим шпатом, кварцом, мусковітом, сподуменом, топазом, ельбаїтом, амблігонітом, цинвальдитом.

Родовища лепідоліту відомі в Казахстані, Забайкаллі, в Моравії, Рудних горах (Чехія), на острові Утьо (Швеція), в штаті Мен (США), Південної Родезії, Намібії.

Лепідоліт — важливе потенційне джерело літію, попутно — рубідію і цезію. Рідкісний. Використовується в оптичній, скляній і керамічній промисловості. Основні методи збагачення і переробки — флотація і гідрометалургія.

Від грецького «лепіс» — луска, пластинка і «літос» — камінь (M.N.Klaproth, 1792).

Різновиди

Розрізняють:

• лепідоліт 1М (найпоширеніша політипна модифікація лепідоліту з одним пакетом в елементарній комірці);
• лепідоліт 2М2 (політипна модифікація лепідоліту з двома пакетами в елементарній комірці, які повернуті один відносно другого на 30°);
• лепідоліт 2О (ромбічна рідкісна політипна модифікація лепідоліту, яка характеризується двошаровою елементарною коміркою);
• лепідоліт 3Т (тригональна політипна модифікація лепідоліту, яка характеризується тришаровою елементарною коміркою);
• лепідоліт рубідіїстий (різновид лепідоліту, який містить до 3 % Rb).

Див. також

• Список мінералів

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Лепідоліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Лепідоліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання

• Лепідоліт [Архівовано 20 квітня 2016 у Wayback Machine.] //ЕСУ
• Lepidolite [Архівовано 24 липня 2017 у Wayback Machine.]