Портал:Геологія/Добра стаття/Архів
| Зміст: | Top · 2007· 2008· 2009· 2010· 2011· 2012· 2013· 2014· 2015· 2016· 2017· 2018· 2019· 2020 |
|---|
За цим посиланням ви зможете найти архів усіх кандидатів на добру.
2007 ред.
9 лютого ред.
Бурови́й ро́зчин (англ. drilling fluid, drilling mud) — складна багатокомпонентна дисперсна система суспензійних, емульсійних і аерованих рідин, які застосовуються для промивання свердловин у процесі буріння. Використання бурових розчинів для буріння свердловин запропоновано вперше 1833 року французьким інженером Фловілем, який, спостерігаючи операцію канатного буріння, під час якої апарат буріння натрапив на воду, помітив, що фонтануюча вода дуже ефективно видаляє буровий шлам із свердловини. Він задумав апарат, в якому передбачалося закачувати воду під бурову штангу, звідки буровий шлам виштовхувався водою на поверхню між буровою штангою і стовбуром свердловини. Принцип залишився незмінним донині. 
8 квітня ред.
Білецький Володимир Стефанович (26 січня 1950 року, село Матвіївка, Вільнянський район Запорізької області) — український вчений у галузі гірництва, доктор технічних наук, професор Донецького і Полтавського національних технічних університетів, видавець, редактор, перекладач, дійсний член ряду галузевих академій України та Наукового товариства імені Тараса Шевченка. Автор ідеї та науковий редактор першої національної української Гірничої енциклопедії, за якою у 1998—2004 роках створено національну термінологічну систему в гірництві. Коло наукових інтересів: адгезія рідин на твердій поверхні, технологія збагачення корисних копалин, автоматичне керування процесами у гірництві, вугільні технології, гідравлічне транспортування вугілля, зневоднення вугілля. Громадсько-політичний діяч, вікіпедист.
2008 ред.
5 вересня ред.
А́нди (ісп. Andes; Cordillera de los Andes) — найдовша (9 тис. км) і одна з найвищих (гора Аконкагуа, 6962 м) гірських систем земної кулі, яка облямовує з півночі та заходу континент Південну Америку; є південним продовженням північноамериканських Кордильєр. Анди тягнуться вздовж узбережжя Тихого океану, від Карибського моря до архіпелагу Вогняна Земля. Ширина гірської системи 200—800 км, середня висота гір 3600 м. Анди — молода у геологічному розумінні гірська система, тут знаходиться велике число діючих вулканів, що складають Андійський вулканічний пояс (Льюльяйльяко, найвищий на Землі). Часті землетруси. Межа вічних снігів становить від 600 м на півдні до 6300 м на півночі, на півдні — численні льодовики. У передових і передгірських прогинах добувають нафту та природний газ, руди кольорових металів. По Андах проходить міжокеанічний вододіл, на схилах гір беруть початок велика кількість приток Амазонки, Оріноко, Парани. В Андах знаходиться велике високогірне озеро Тітікака.
2009 ред.
6 лютого ред.
О́стрів Маде́йра (порт. Ilha da Madeira) — найбільший острів однойменного архіпелагу, що знаходиться у північній частині Атлантичного океану біля північно-західного узбережжя Африки. Розташований на Африканській літосферній плиті. Острів був відкритий 1419 року португальською експедицією Жуау Гонсалвеш Зарку та Тріштау Важ Тейшейри, яка потрапила у шторм під час дослідження берегів Західної Африки. Мадейра вже майже шість століть етнічно, культурно, політично й економічно цілком відноситься до Європи. Разом з іншим заселеним островом архіпелагу, — Порту-Санту, та островами Дезерташ і Селваженьш утворює автономний регіон Португалії зі столицею у місті Фуншалі. Кріплене вино мадера, було назване на честь острова. Мадейра — батьківщина відомого футболіста Кріштіану Роналду.
31 липня
ред.
Острів Крит (грец. Νησί Κρήτη) — п'ятий за величиною острів у Середземному морі і найбільший острів Греції. Займає площу в 8 261 км², протяжність берегової лінії — 1 046 км. Острів розташований майже на однаковій відстані від Європи, Азії і Африки та омивається чотирма морями — Критським, Лівійським, Карпатоським та Міртойським. Столиця Криту — місто Іракліон. На острові знаходяться залишки мінойської цивілізації — найдавнішої європейської цивілізації, яка процвітала на Криті у 2600—1400 роках до н. е., серед яких особливо виділяють палаци давніх міст-держав Кноссос і Фест. Сьогодні Крит — одна з тринадцяти периферій Греції і один з найбільших економічних і культурних центрів країни.
14 серпня ред.
Невадо-дель-Руїс (ісп. Nevado del Ruiz, El Mesa de Herveo, Kumanday) — найпівнічніший вулкан Андійського вулканічного поясу, розташований у межах Північної вулканічної зони на території Національного парку Лос-Невадос, в колумбійських департаментах Кальдас і Толіма, за 40 км на північ від міста Манісалес. Висота вулкану 5321 м над рівнем моря. Стратовулкан плініанського типу складається з численних шарів андезитових і дацитових лавових потоків та пірокластичних порід. Вулкан зберігає активність протягом останніх 2 млн років, сучасний конус утворився близько 150 тис. років тому. Вершина вулкана вкрита великими льодовиками, які швидко відступають через глобальне потепління. Відносно невелике виверження 1985 року після 150-річного періоду неактивності викликало величезний лахар, що майже повністю зруйнував та відрізав від зовнішнього світу містечко Армеро та призвів до загибелі 23 тис. його мешканців — трагедія Армеро. Подібні, але не настільки руйнівні, лахари сходили з його схилів 1595 і 1845 років.
2010 ред.
12 березня
ред.
Алювій — незцементовані відклади постійних водних потоків, що складаються з уламків різного ступеню обкатаності і розмірів. Гранулометричний і мінеральний склад та структурно-текстурні особливості алювію залежать від гідродинамічного режиму річки, характеру гірських порід, що нею розмиваються, рельєфу і площі водозбору. Наявність алювіальних відкладів у розрізі є ознакою континентального тектонічного режиму території. Утворення алювію відбувається у результаті безперервної взаємодії динамічного водного потоку з руслом: при врізанні (донна і бокова ерозія) та акумуляції осаду. Під дією потоку води річище безперервно переформовується, зазнаючи деформації трьох типів: вертикальних, горизонтальних і поздовжніх. У гідрогеології алювіальним відкладам приділяють особливу увагу, позаяк крупнозернистий алювій завжди є добрим колектором питних підземних вод.
10 грудня ред.
Астраха́нське газоконденса́тне родо́вище — найбільше родовище вуглеводнів в Європі за запасами газу і конденсату (2500 млрд м³ газу і 400 млн тонн конденсату). Розташоване в Астраханській області Російської Федерації, в південно-західній частині Прикаспійської западини, за 60 км на північний схід від міста Астрахань. Належить до Прикаспійської нафтогазоносної провінції. Станом на 2000 рік з родовища видобуто біля 12 млрд м³ газу, 4 млн т конденсату і 4 млн т сірки. За умови річного добутку газу 12 млрд м³ (2,06 % від загального обсягу видобутку газу в РФ 2009 року), забезпеченість Астраханського газоперероблювального комплексу промисловими запасами тільки лівобережної частини становить сотні років.
2011 ред.
22 квітня ред.
Острів Пасхи (ісп. Isla de Pascua; місцева назва - (рап. Rapa Nui) — вулканічний острів південно-східної частини Тихого океану, територія Чилі. Разом з архіпелагом Тристан-да-Кунья є найвіддаленішим населеним островом у світі. Відстань до континентального узбережжя Чилі становить 3703 км, до острова Піткерн, найближчого населеного місця, — 1819 км. Острів був відкритий голландським мандрівником Якобом Роггевеном у Пасхальну неділю 1722 року. Столиця острова і його єдине місто — Ханга-Роа. Всього на острові проживає 3 791 мешканців. Острів Пасхи багато в чому відомий завдяки моаї, або кам'яним статуям зі спресованого вулканічного попелу, в яких, за повір'ями місцевих жителів, міститься надприродна сила предків першого короля острова Пасхи — Хоту-Мату'а. У 1888 році острів був анексований Чилі. У 1935 році на острові був створений Національний парк Рапа-Нуї, який у 1995 році став об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО.
2012 ред.
25 травня ред.
Річкові тераси — частини річкових долин, які є відносно рівними, мало нахиленими (за течією та в бік річищ) східцеподібними утвореннями, що виникають у результаті спільної акумулятивно-денудаційної діяльності постійних водотоків. У своїх нижніх частинах річкові тераси, як правило, мають відносно круті уступи, якими контактують із заплавами річок; у верхніх — маловиразними «тиловими швами» межують зі схилами річкових долин чи інших терас. Під час повеневих підйомів рівня води в річках тераси ніколи не затоплюються водами. Традиційним стилем означення річкових терас є підхід, згідно з яким їхній відлік ведуть від заплав і до схилів річкових долин. Тераса, розміщена найближче до заплави, має назву «перша надзаплавна тераса»; наступна від неї — «друга» і т. д. Великі ріки — Дунай, Міссісіпі, Амазонка, Ніл — мають до 8-12 різнорівневих надзаплавних терас. У верхів'ях Кубані виділяють до 20 терас.
2013 ред.
2014 ред.
28 листопада ред.
Айгер (нім. Eiger) — гора заввишки 3970 м над рівнем моря у Швейцарських Альпах, одна з головних вершин Бернських Альп. Разом з горами Мьонх та Юнгфрау, Айгер формує масивну стіну, яка нависає над Бернським високогір'ям та Швейцарським плато. Є одним з найвиразніших краєвидів Швейцарських Альп. На відміну від багатьох інших вершин Бернських Альп, в адміністративному поділі гора повністю розташована в північному кантоні Берн, на півдорозі між містами Інтерлакен та Фіш. Будівництво на початку XX століття залізниці Юнгфрау, що поєднує перевал Кляйне Шайдегг біля підніжжя північної стіни Айгера та Юнгфрауйох, сідловину між горами Мьонх та Юнгфрау, зробило цю територію однією з найбільш відвідуваною в Альпах. Разом з Юнгфрау, Мьонхом та льодовиком Великий Алеч, Айгер є частиною природоохоронної території Юнгфрау-Алеч, частина якої з 2001 року включена до Світової спадщини ЮНЕСКО.
2015 ред.
2016 ред.
2017 ред.
2018 ред.
2019 ред.
1 вересня ред.
Ілліне́цький кра́тер — астроблема у Вінницькій області віком близько 400 млн років. Єдина з астроблем України, що частково виходить на поверхню Землі. Кратер лежить на 8 км на захід від міста Іллінці (40 км на південний схід від Вінниці) на межі Липовецького та Іллінецького районів між селами Лугова, Слобідка, Іваньки та Жорнище. Частину території астроблеми оголошено пам'яткою природи місцевого значення. У тектонічному відношенні територія належить до Українського кристалічного щита, в орографічному — лежить на межі Подільської та Придніпровської височин (висоти 255—257 м над рівнем моря) на вододілі річок Соб та Собок (басейн Південного Бугу). Перші геологічні дослідження в долині річки Собок провів 1851 року професор Костянтин Феофілактов, який відзначив існування там незвичної гірської породи, за зовнішнім виглядом відмінної від навколишніх гранітів.
27 грудня ред.
Ко́рисні копа́лини України — корисні копалини в межах України. Країна належить до провідних мінерально-сировинних держав світу. Поєднання різновікових (від архею до кайнозою) структурних елементів, що сформувалися внаслідок впливу всіх властивих становленню земної кори процесів, зумовило широкий діапазон корисних копалин, що становлять мінерально-сировинну базу країни. На початок XXI ст. Україна, яка займала всього 0,4 % земної суші і де проживало 0,8 % населення планети, мала в своїх надрах 5 % мінерально-сировинного потенціалу світу. Станом на 1 січня 2019 р. в Україні налічувалося 2233 родовища горючих корисних копалин, 147 — рудних, 4676 — нерудних, 1705 родовищ підземних вод, лікувальних грязей та ропи. В Україні у значних обсягах видобувалося кам'яне вугілля (2 % світового видобутку), залізні та марганцеві руди (4 % та 10 % відповідно), графіт (4 %), каолін (18 %), уранові (2 %), титанові, цирконієві руди, германій, нерудна металургійна сировина, сировина для виробництва будівельних матеріалів та ін.