Африканська плита

Африканська плита — літосферна плита, що містить Африканський континент, і океанічну кору що є дном Атлантичного і Індійського океанів. Має площу 1,44065 стерадіан. [1]Сомалійська плита, яка відділена від Африканської плити Великою рифтовою долиною, 60 — 10 мільйонів років тому зазнала рифтінгу від Африканської плити вздовж Східно-Африканського рифту[2] . Оскільки Африканський континент складається з кори Африканської та Сомалійської плит, деякі науковці називають Африканську плиту Нубійською плитою, щоб відрізнити її від континенту в цілому.[3]

Розташування Африканської плити

МежіРедагувати

Більшість меж плити дивергентні, представлені зонами спредингу. Тобто більшість плит рухаються від Африканського континенту. На заході вона відокремлена від Північноамериканської плити і Південноамериканської плити центральною і південною частинами Срединно-Атлантичного хребта. На півдні зона спредингу відокремлює Африканську плиту від Антарктичної плити. На південному сході межує з Індо-Австралійською плитою, на північному сході — з Аравійською плитою, на південному сході — з Сомалійською плитою, на півночі — з Анатолійською і Євразійською плитами. Всі межі є зонами спредингу, за винятком невеликої межі з Євразійською плитою (рифт Терсейра біля Азорських островів)

На півночі межа плити має складну будову. Вона розташована в Середземному морі, яке є залишками від колись величезного океану Тетіс. У зоні Східно-Африканських рифтів почався рифтінг, в результаті якого Африканська плита розкололася на плити середнього розміру: Сомалійську плиту і Аравійську плиту. Трійник цих плит знаходиться в долині Афар, одному з найспекотніших місць на Землі — Афарський трійник.

СкладРедагувати

Африканська плита охоплює декілька континентальних кратонів та террейнів, що були у складі Гондвани близько 550 мільйонів роки тому. Ці платформи, з півдня на північ: Калахарійська, Конголезька, Сахарська, Західноафриканська та Сахарський метакратон. Кожна з цих платформ може бути поділена на менші блоки.

У деяких районах кратони перекриті осадовими басейнами — Тіндуф, Таоденнійський та Конго, де давня кора перекрита новішими неопротерозойськими відкладеннями. Плита містить зони зсуву, такі як Центрально-Африканська зона зрушення, де в минулому дві частини земної кори рухалися в протилежних напрямках, і рифти, такі як жолоб Анза[en], ​​де кора була розірвана, і в результаті депресія була заповнена сучаснішим осадом.

Сучасний рухРедагувати

Африканська плита має рифт в східній частині що є тектонічно і вулканічно активним у Афарській депресії — Східно-Африканський рифт. Ця зона розлому відокремлює Нубійську платформу на заході від Сомалійської плити на сході.

Швидкість руху Африканської плити у північному напрямку оцінюється близько 2.15 см/рік. [4] У такому разі Африка має дістатися південного кінця Іспанії через 650,000 років, перекриваючи Середземне море.

Останні 100 мільйонів років або близько того Африканська плита рухається у північно-східному напрямку. Це наближає її до Євразійської плити, спричиняючи субдукцію там, де океанічна кора зближується з континентальною (наприклад, частини центрального та східного Середземномор’я). У західній частині Середземномор’я відносні рухи Євразійської та Африканської плит створюють комбінацію бічних сил і сил стиснення, зосереджених у зоні, відомій як Азорсько-Гібралтарський трансформний розлом. Уздовж свого північно-східного краю Африканська плита обмежена рифтом Червоного моря де Аравійська плита віддаляється від Африканської.

Гаряча точка Нової Англії[en] в Атлантичному океані, ймовірно, створила коротку лінію підводних гір середнього або пізнього третинного віку на Африканській платформі, але, ймовірно, зараз вона неактивна. [5]

ПриміткиРедагувати

  1. Sizes of Tectonic or Lithospheric Plates. About.com. Процитовано 30 червня 2015. 
  2. Somali Plate. Ashten Sawitsky. Архів оригіналу за 20 червня 2015. Процитовано 30 червня 2015. 
  3. Chu, D.; Gordon, R.G. (1999). Evidence for motion between Nubia and Somalia along the Southwest Indian ridge. Nature 398 (6722): 64–67. Bibcode:1999Natur.398...64C. doi:10.1038/18014. Архів оригіналу за 20 червня 2015. Процитовано 20 червня 2015. 
  4. Huang, Zhen Shao (1997). Speed of the Continental Plates. The Physics Factbook. Процитовано 7 June 2018. 
  5. Duncan, R.A. (1984). Age progressive volcanism in the New England Seamounts and the opening of the central Atlantic Ocean. Journal of Geophysical Research: Solid Earth 89 (B12): 9980–90. Bibcode:1984JGR....89.9980D. doi:10.1029/jb089ib12p09980. 

ПосиланняРедагувати