Відкрити головне меню

Феофілактов Костянтин Матвійович

російський геолог

Костянти́н Матві́йович Феофіла́ктов (* 20 жовтня (1 листопада) 1818, Петербург — 21 січня (3 лютого) 1901, Київ) — геолог. Вважається засновником київської школи геологів та петрографів.

Феофілактов Костянтин Матвійович
Феофилактов Константин Матвеевич.jpg
Народився 20 жовтня (1 листопада) 1818(1818-11-01)
Петербург
Помер 3 лютого (21 січня) 1901(1901-01-21) (82 роки)
Київ
Поховання
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Місце проживання Київ
Діяльність науковець
Відомий завдяки геологія
Alma mater Головний педагогічний інститут, Петебург
Володіє мовами російська
Заклад Київського університету Св. Володимира
Посада Ректор Київського університету
Нагороди
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Звання професор

Зміст

БіографіяРедагувати

Закінчив фізико-математичний факультет Головного педагогічного інституту Санкт-Петебургу. З 1845 працював у Київському Університеті (з 1852 — професор, 1880 — 81 — його ректор). Викладав в університеті курси мінералогії та геології на природничому відділенні фізико-математичного факультету та на медичному факультеті й завідував кабінетом мінералогії та геології.

Основні праці присвячені геології Правобережжя, зокрема Київщини; він вперше склав геологічну карту Київської губернії (1:420 000) і Києва (1:16 800), дослідивши проблеми зсувів київських гір.

Своїми геологічними розвідками він передбачив існування Дніпровсько-Донецького прогину, що нині є основним нафтогазовим джерелом України.

1877–1878 — голова Київського товариства природознавців.

Геологічні колекції, зібрані К. М. Феофілактовим, перейшли у власність університету. За його участі поповнилися цінними експонатами мінералогічний кабінет (більше як на 3000 одиниць) та створена ним мінералогічна лабораторія з великою бібліотекою спеціальної літератури.

За даними краєзнавця Дмитра Гамалія, Костянтин Феофілактов мав садибу у Броварах.[1]

Помер у Києві, похований на новому Байковому цвинтарі.

ПриміткиРедагувати

  1. 1-10 номер 1992 рік. Нове життя: № 7 (8250), стор. 3, 22.01.1992

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати