Гамалій Дмитро Михайлович
Дмитро́ Миха́йлович Гамалі́й (нар. 4 листопада 1919, Бровари — пом. 15 листопада 1994) — відомий український краєзнавець, дослідник історії Броварщини, шевченкознавець, член Всеукраїнської спілки краєзнавців.
| Дмитро Михайлович Гамалій | |
|---|---|
 | |
| Народився |
4 листопада 1919 Бровари |
| Помер | 15 листопада 1994 (75 років) |
| Країна |
 УНР |
| Національність | українець |
| Місце проживання | Бровари |
| Діяльність | краєзнавець, історик, шевченкознавець |
Життєпис ред.
Дмитро Гамалій народився 4 листопада 1919 року у Броварах у родині техніка-будівельника та домогосподарки.
З 1927 по 1937 або 1938 роки (за різними даними) навчався у школі № 125 міста Києва. У 1939 році вступив до Київського медичного інституту, однак його відкликав військовий комісаріат.
Протягом 1939–1941 років проходив вишкіл у Київському танково-технічному училищі.
З лютого 1942 року (за іншими даними — 1941 року) брав участь у Німецько-радянській війні у лавах Червоної армії. Зокрема, воював на Карельському та Волховському фронтах, брав участь у прориві блокади Ленінграда, битві за Москву та боях у Польщі, має бойові нагороди.
У 1947 році звільнився в запас, старший лейтенант. Опісля працював водієм у Броварах.
За різними даними, у 1948 або 1950 роках став студентом фізико-математичного факультету Лебединського учительського інституту. Після закінчення навчання у 1950 році працював вчителем у броварській школі № 1, викладав математику, фізику, малювання, слюсарну і столярну справи.
З 1959 до 1974 року працював електрослюсарем у цеху КВП і автоматики на заводі № 512 (нині — Київський комбінат «Хімволокно»). У цей самий час став більше часу приділяти історії, бував у архівах і бібліотеках, взявся за образотворче мистецтво. Створив 16 художніх полотен, виконаних на високому професійному рівні.
У 1974 році Дмитро Гамалій вийшов на пенсію, після чого працював у сфері краєзнавства та шевченкознавства. Він досліджував історію Броварів та району, об'єктом його розвідок стали насамперед творчість та факти перебування Тараса Шевченка на Броварщині. У цей же час Дмитро Михайлович плідно співпрацював з музеєм Тараса Шевченка в Києві — допомагав у комплектуванні музейних фондів.
15 листопада 1994 року Дмитро Гамалій помер.
Публікації ред.
Краєзнавчі матеріали Дмитра Гамалія часто публікували у газеті «Нове життя», журналах «Україна», «Родознавство» та інших. Загалом дослідник написав близько 230 нарисів, статей і досліджень.
Дмитро Гамалій брав участь у створенні «Шевченківського словника».
У 1994 році виходить друком його книга «Броварські шляхи Кобзаря».[1]
Родина ред.
- Батько — Гамалій Михайло Васильович, за фахом — технік-будівельник.
- Мати — Гамалій Анна Андріївна, домогосподарка.
Вшанування ред.
- На честь Дмитра Гамалія у Броварах названо вулицю.
Посилання ред.
- Гамалій Дмитро Михайлович[недоступне посилання з липня 2019]. Дмитро Ратніков. «Моє місто — мій дім».
- Гамалій Дмитро Михайлович [Архівовано 24 червня 2016 у Wayback Machine.]. Броварська минувшина.
- Дмитро Михайлович Гамалій. Надія Гамалій. Город Бровары.
Примітки ред.
- ↑ «Броварські шляхи Кобзаря» [Архівовано 12 квітня 2022 у Wayback Machine.] — 80 с. Дмитро Гамалій. 1994