Портал:Геоморфологія

Розділ Вікіпедії: Геоморфологія
Проєкт  |  Портал

Геоморфологія Мапа рельєфу Землі Геоморфоло́гія (рос. геоморфология, англ. geomorphology, нім. Geomorphologie f) — наука про рельєф Землі, його походження, просторові, генетичні та історичні закономірності будови та розвитку. Геоморфологія розглядає зміни рельєфу як процес, що складається з існуючих протиріч між рельєфоутворюючими факторами, що й обумовлює безперервний розвиток земної поверхні та форм рельєфу. Належить до родини геолого-географічних наук. Зовнішній вигляд рельєфу Земної поверхні (морфологія), його походження (генезис), вік та динаміка розвитку..::::::::::::::::читати далі

Вибрана стаття Ян-Має́н (норв. Jan Mayen) — норвезький острів, розташований на стику Норвезького та Ґренландського морів, приблизно за 600 км на північ від Ісландії, і 500 км на схід від Ґренландії та за 1000 км на захід від Норвегії. Географічні координати острова — 71° північної широти, 8°30’ західної довготи. Довжина острова — 55 кілометрів (у напрямку північний схід — південний захід) Площа — 373 км².::::::::::::::::читати далі

Геоморфологічна термінологія Схил Схи́ли — нахилені ділянки земної поверхні, сформовані в результаті ендогенних і екзогенних процесів як на суші (в межах гір, височин, долин річок і інше), так і на дні морів і океанів (схили підводних хребтів і височин, материковий схил). За генезисом схили можуть являти собою первинну (що вийшла з моря) або деформовану тектонічними процесами поверхню, площину препарованого денудацією стійкого структурного елементу земної кори, частину поверхні акумулятивної або ерозійної форми рельєфу. Багато схилів мають комплексний генезис. Характер схилів визначається складом і будовою порід, абсолютними і відносними висотами місцевості, інтенсивністю схилових процесів, особливостями клімату, рослинності та інших компонентів природного середовища, експозицією схилів. Різні поєднання цих умов сприяють великому різноманіттю схилів...::::::::::::::::читати далі

Вибране зображення Ельбрус, Кавказ

Обрані гірські системи Американсько-Антарктичний хребет  — короткий спрединговий хребет (дивергентна границя) між Південно-Американською і Антарктичною плитою. Прямує морським дном від трійника Буве на півдні Атлантичного океану на південний захід до Південно-Сандвічевого трансформного розлому біля Південних Сандвічевих островів, знаходячи своє продовження в зсуві вздовж південного краю дуги Скотія. У будові цього хребта трансформні розломи субширотного простягання мають більшу протяжність, ніж розділені ними меридіональні відрізки осі спредингу.::::::::::::::::читати далі

Обрані гірські хребти та масиви Головні батіметричні/топографічні особливості Північного Льодовитого океану Хребет Альфа — великий вулканічний хребет на дні Північного Льодовитого океану, між Канадською котловиною і хребтом Ломоносова. Був активним протягом формування Амеразійського басейну. Хребет Альфа є продовженням хребта Менделєєва. Проте назва останнього збереглась лише за тією частиною підводного хребта, що лежить в російському секторі Арктики. Іншу частину називають хребтом Альфа (назва американської дрейфуючої арктичної станції)..::::::::::::::::читати далі

Обрані гірські вершини Деналі, Мак-Кінлі (англ. Denali; Mount McKinley) — двоголова гора на Алясці, найвища гора Північної Америки. Розташована в центрі національного парку Деналі. Як найвища вершина Північної Америки входить до переліку альпіністського проекту «Сім вершин». Висота вершини за попередніми вимірюваннями становила 6194 м, після додаткового обстеження 2013 року висота вершини була встановлена на рівні 6168 м (за даними USGS). Перевищення — 6118 м (3-й в списку найбільших гір по відносній висоті). .::::::::::::::::читати далі

Обрані узгір'я та плоскогір'я Межі Гвіанського щита. (англ.) Гвіанське нагір'я або Гвіанське плоскогір'я — гористе плоскогір'я, приблизно 1 930 км завдовжки та 300—1000 км завширшки, розташоване на півночі Південної Америки, між басейнами річок Оріноко та Амазонка, і береговою Гвіанською низовиною. Територія плоскогір'я поділена між Венесуелою, Гаяною, Суринамом, Французькою Гвіаною та Бразилією. Гори Пакарайма, найвища вершина яких гора Рорайма (2 810 м заввишки) на межі Венесуели, Бразилії та Гаяни, формують найвищу частину плоскогір'я. Геологічно, Гвіанське нагір'я — щит, складений з докембрійських порід, споріднений з Бразильським нагір'ям. воно складається з обширних плато стародавніх кристалічних скель, покритих геологічно недавнім пісковиком і шаром лави. Плато піднимаються одне за одним у вигляді колосальних сходів, з кроками що досягяють сотень метрів. Численні річки, що годуються важкою кількістю опадів, починаються в плоскогір'ях і стікають з його країв, створюючи глибокі пащі і прекрасні водоспади.::::::::::::::::читати далі

Обрані височини та плато Приазо́вська височина́ — височина на південному сході України, в межах Донецької та Запорізької областей. Відповідає південно-східному виступові Українського кристалічного масиву. На півночі височина межує з Придніпровською низовиною, на північному сході з Донецьким кряжем, на сході та півдні з Приазовською низовиною, на заході — з Причорноморською низовиною. Кристалічні породи (граніти, гнейси, сієніти та ін.), з яких складається основа Празовської височини, перекриті переважно товщею лесів та лесовидних суглинків. Місцями вони виходять на поверхню. Відповідно до залягання кристалічного фундаменту, Приазовська височина поступово знижується з півночі (пересічні висоти 200–230 м) на південь:::::::::::::::: читати далі

Обрані вершини рівнинного рельєфу Бе́рда — гора на Хотинській височині. Розташована в межах Заставнівського району Чернівецької області, на схід від села Васловівці, що на північ від міста Чернівців. Висота 515,7 м над рівнем моря. Поверхня Берди вирівняна, схили асиметричні (західні та південні — круті). Вкрита буковими, дубово-грабовими та дубовими лісами, місцями підліском із ліщини. Берда — найвища вершина рівнинної частини України, а також одна із найвищих точок Східноєвропейської рівнини. Поступається тільки плато Бирлад (561 м).::::::::::::::::читати далі

Обрані низовини суходолу та улоговини океану Лаплатська низовин Лапла́тська низовина́ — велика і простора низовина в Південній Америці, долина ріки Ла-Плата. Охоплює територію таких країн, як Аргентина, Парагвай, Бразилія, Болівія та Уругвай. На сході та півночі обмежена відрогами Бразильського плоскогір'я, на заході — горами Андами. На півдні та південному сході омивається водами Атлантичного океану. Орографічно поділяється на кілька частин. Північно-західна частина носить назву Гран-Чако, крайній південь називається Пампа. По низовині протікають досить великі та повноводні річки Парана з притоками Уругвай, Парагвай, Ріо-Саладо..::::::::::::::::читати далі

Обрані западини суходолу та жолоби океану Канадська улоговина, до 1967 року Улоговина Бофорта - океанічна котловина в західній частині Північного Льодовитого океану]. Є частиною Амеразійського басейну На півдні замикається материковим схилом Північної Америки, на півночі - хребтом Менделєєва, на заході і сході - Чукотського плато і хребтом Альфа відповідно..::::::::::::::::''читати далі''

Корисні шаблони

Нові статті Абу Ауда — почато 12 травня 2021 користувачем Goo3 Жидків — почато 12 травня 2021 користувачем Nikolay.sinitskiy Травний (струмок) — почато 12 травня 2021 користувачем Nikolay.sinitskiy Зубринка (річка) — почато 11 травня 2021 користувачем Nikolay.sinitskiy Робер де Жуії — почато 11 травня 2021 користувачем Haida Ізраїльсько-палестинська криза (2021) — почато 11 травня 2021 користувачем Exquadra Корса (струмок) — почато 11 травня 2021 користувачем Nikolay.sinitskiy Роберт Ролло Гіллеспі — почато 10 травня 2021 користувачем Olbiopontik Збірна Бонайре з футболу — почато 10 травня 2021 користувачем Yukh68 Джордж (озеро) — почато 10 травня 2021 користувачем 46.219.225.37 Гнила Липа (ліва притока Золотої Липи) — почато 10 травня 2021 користувачем Nikolay.sinitskiy Манакау — почато 10 травня 2021 користувачем ValeriySh Веснянка (річка) — почато 10 травня 2021 користувачем Nikolay.sinitskiy Мааїн — почато 9 травня 2021 користувачем Exquadra Коронавірусна хвороба 2019 на Сінт-Естатіусі — почато 9 травня 2021 користувачем Yukh68 Бруклінський ботанічний сад — почато 9 травня 2021 користувачем Romanbibwiss Полеглий астронавт — почато 9 травня 2021 користувачем Lxlalexlxl Верхня Рудка — почато 9 травня 2021 користувачем Nikolay.sinitskiy Прірва (річка) — почато 9 травня 2021 користувачем Nikolay.sinitskiy Ваді-ель-Муджиб — почато 8 травня 2021 користувачем Exquadra Смеречанка — почато 8 травня 2021 користувачем Nikolay.sinitskiy Сан-Андрес (острів) — почато 8 травня 2021 користувачем 178.159.230.108 Андреа Фільзер — почато 8 травня 2021 користувачем Дядько Ігор Лена Дюрр — почато 8 травня 2021 користувачем Дядько Ігор Емма Айхер — почато 8 травня 2021 користувачем Дядько Ігор Лінус Штрасер — почато 8 травня 2021 користувачем Дядько Ігор Александер Шмід — почато 8 травня 2021 користувачем Дядько Ігор Рудавка (річка) — почато 8 травня 2021 користувачем Nikolay.sinitskiy Стебник (притока Стрвяжу) — почато 8 травня 2021 користувачем Nikolay.sinitskiy Золотновець — почато 8 травня 2021 користувачем Nikolay.sinitskiy

Обрані геоморфологічні пам'ятки Кортумо́ва Гора́ — геологічна пам'ятка природи місцевого значення, лісопарк у Шевченківському районі Львова. Розташований у західній частині міста, на схилах однойменної гори, що є продовженням горбистого пасма Розточчя. Від найвищої точки Львова — Замкової гори — Кортумова Гора відділена долиною річки Полтви. У найвищій точці Кортумова Гора сягає 374 метрів над р. м. З 1984 року вона має статус геологічної пам'ятки природи. Загальна площа лісопарку «Кортумова гора» — бл. 63 га. .::::::::::::::::читати далі

Добра стаття А́нди, А́ндські Кордильє́ри (ісп. Andes; Cordillera de los Andes) — найдовша (довжина біля 9000 км) і одна з найвищих (гора Аконкагуа, 6962 м) гірських систем земної кулі, яка облямовує з півночі та заходу всю Південну Америку; є південною частиною Кордильєр. Анди тягнуться вздовж узбережжя Тихого океану, від Карибського моря до архіпелагу Вогняна Земля, проходять через Колумбію, Венесуелу, Еквадор, Перу, Болівію, Чилі й Аргентину. Ширина системи 200–800 км, середня висота гір 3600 м. Це молода гірська система, тут знаходиться велике число діючих вулканів.::::::::::::::::читати далі

Вибрані списки геоморфології

Обрана ілюстрація Західні Карпати — Татри — Кежмарский Штит, Словаччина

Обраний життєпис генетичної та структурної геоморфології Бортник Сергій Юрійович (14 листопада 1961 року) — український геоморфолог, доктор географічних наук, професор географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, академік Академії наук вищої освіти України. Народився 14 листопада 1961 року в с.Варварівка. Зараз в межах міста Іллінці, Вінницької області. Закінчив 1984 року Київський університет, 1990 року аспірантуру. У Київському університеті працював у 1985—1987 роках стажистом-дослідником, у 1990—1997 роках асистентом, у 1997—2002 роках доцентом. З 2002 року завідувач кафедри землезнавства та геоморфології географічного факультету, професор. Кандидатська дисертація «Еволюція палеорельєфу території Верхнього Побужжя в мезозої-кайнозої» захищена 1992 року. Докторська дисертація «Морфоструктури центрального типу території України: просторово-часовий аналіз» захищена 2002 року. Віце-президент — Головний вчений секретар Українського географічного товариства..::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис динамічної геоморфології Андрі́й Петро́вич Капи́ця (нар. 1931 — пом. 2011) — радянський і російський географ, геоморфолог і гляціолог, заслужений професор Московського університету, член-кореспондент АН СРСР (згодом — РАН) з 1970 року. Автор близько 200 наукових і науково-популярних робіт. Народився в університетському місті Кембриджі (Велика Британія) в родині радянського фізика і лауреата Нобелівської премії Петра Капиці. Молодший брат радянського фізика і телеведучого Сергія Капиці. У 1953 році закінчив географічний факультет Московського державного університету, після чого працював у лабораторії експериментальної геоморфології того ж факультету. Учасник чотирьох антарктичних експедицій. У 1967—1969 роках — керівник геофізичної експедиції АН СРСР у Східну Африку. У 1966—1970 роках очолював географічний факультет МДУ. У 1970 році обраний членом-кореспондентом АН СРСР.::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис кліматичної геоморфології та кінематики рельєфу

Обраний життєпис орфографії та морфографії Олекса́ндр Олекса́ндрович Борзо́в (*10 серпня 1874, Воронеж — †6 березня 1939) — російський географ, заслужений діяч наук РРФСР (з 1935), професор Московського університету (з 1918). Народився у Воронежі. Проводив геоморфологічні дослідження в Підмосков'ї, Приураллі, в басейні Південного Бугу. Вивчав питання розвитку акумулятивного рельєфу, створив теорію асиметрії річкових схилів і межиріч. Дав перше зведення по орографії і геоморфології європейської частини СРСР. Брав участь у складанні і редагуванні карт, в тому числі «Великого радянського атласу світу»..::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис інженерної геоморфології

Геоморфологічна література Рельєф у Тлумачному Словнику української мови. М. О. Шалімов.Геологія з основами геоморфології: конспект лекцій - Одеса : Наука і техніка, 2006. - 144 с. Стельмах, О. Р. Геоморфологія та четвертинна геологія : конспект лекцій / О. Р. Стельмах. - Івано-Франківськ : ІФНТУНГ, 2010. - 122 с. Адаменко, О. М. Екологічна геоморфологія : лабор. практикум / О. М. Адаменко, А. А. Пилипенко, Н. В. Фоменко. - Івано-Франківськ : ІФНТУНГ, 2004. - 54 с. Бригиневич, Є. А. Геоморфологія та четвертинна геологія : лабораторний практикум / Є. А. Бригиневич. - Івано-Франківськ : ІФНТУНГ, 2003. - 31 с. Рельєф географічний у Великій радянській енциклопедії. Марков К. К. Основные проблемы геоморфологии. — М., 1948. (рос.) Щукин И. С. Общая геоморфология, 2 изд., т. 1—3. — М., 1960—74. (рос.) Николаев И. Неотектоника и её выражение в структуре и рельефе территории СССР. — М., 1962. (рос.) Мещеряков Ю. А. Структурная геоморфология равнинных стран. — М., 1965. (рос.) Мещеряков Ю. А. Рельеф СССР. Морфоструктура и морфоскульптура. — М., 1972. (рос.) Рельеф Земли. Морфоструктура и морфоскульптура. — М., 1967. (рос.) Звонкова Т. В. Прикладная геоморфология. — М., 1970. (рос.) Richard Chorley, Stanley Alfred Schumm & David E. Sugden. Geomorphology. - London: Methuen, 1985 Committee on Challenges and Opportunities in Earth Surface Processes, National Research Council (2010). Landscapes on the Edge: New Horizons for Research on Earth's Surface. Washington, DC: National Academies Press. ISBN 0-309-14024-2.  Edmaier, Bernhard (2004). Earthsong. London: Phaidon Press. ISBN 0-7148-4451-9.  Kondolf, G. Mathias; Hervé Piégay (2003). Tools in fluvial geomorphology. New York: Wiley. ISBN 0-471-49142-X.  Kuenzer, Claudia; Stracher, Glenn B. (2012). Geomorphology of Coal Seam Fires. Geomorphology 138 (1): 209–222. Bibcode:2012Geomo.138..209K. doi:10.1016/j.geomorph.2011.09.004.  Needham, Joseph (1954). Science and civilisation in China. Cambridge, UK: Cambridge University Press. ISBN 0-521-05801-5.  Scheidegger, Adrian E. (2004). Morphotectonics. Berlin: Springer. ISBN 3-540-20017-7.  Selby, Michael John (1985). Earth's changing surface: an introduction to geomorphology. Oxford: Clarendon Press. ISBN 0-19-823252-7.  Charlton, Ro (2008). Fundamentals of fluvial geomorphology. London, UK: Rutledge. ISBN 978-0-415-33454-9.  Дедков А. П., Мозжерин В. И., Ступишин А. В., Трофимов А. М. Климатическая геоморфология денудационных равнин. Казань Издательство Казанского университета 1977г. 224 с. http://geomorphology.igras.ru/jour/search/search?query=the%20genetic%20stage%20age%20substantial http://www.dissercat.com/content/tektonika-i-kinematika-sdvigovykh-zon Viles, Heather (1988). Biogeomorphology. Oxford: Basil Blackwell. ISBN 0-631-15405-1.  Hupp (1995). Biogeomorphology, Terrestrial and Freshwater Systems. ISBN 0-444-81867-7.  Osterkamp, W.R.; Friedman, J.M. (1997). Research Considerations for Biogeomorphology. Proceedings of the U.S. Geological Survey (USGS) Sediment Workshop 'Expanding Sediment Research Capabilities in Today's USGS'. Reston, VA, and Harpers Ferry, WV. Процитовано 2007-06-15.  }}

Геоморфологічні сайти www.geomorphometry.org - a non-commercial association of researchers and experts. An extensive review of bibliography of Geomorphometry literature by Richard J. Pike (report 02-465) Géomorphologie: relief, processus, environnement, revue française dédiée à la géomorphologie Groupe français de géomorphologie Laboratoire de géomorphologie de Clermont-Ferrand Laboratoire Morphodynamique Continentale et Côtière M2C à Caen Laboratoire d'Océanologie et de Géosciences du Nord de la France Université de Montréal, Groupe de recherche en géomorphologie fluviale Association Internationale des Géomorphologues (IAG) http://helpiks.org/6-22500.html

Геоморфологічні списки На цьому графіку 100 найвідоміших вершин Землі Файл:Hilo Town.jpg Острів Гаваї. Вулкан Мауна-Кеа Список островів за висотою — цей список відсортований за найбільшою висотою острова, включає всі острови з найвищою вершиною понад 2000 м, а також деякі відомі острови з найбільшою висотою менше 2000 м. Найбільші висоти континентальної суші включені для порівняння. .::::::::::::::::читати далі Острови з найвищими вершинами понад 2000 м {

Категорії ▼ Геоморфологія ► Рельєф за континентом ► Рельєф за країною ► Незавершені статті з геоморфології ► Шаблони:Геоморфологія ► Басейни ► Геоморфологи ► Геоморфологічні процеси ► Елементи рельєфу океанічного дна ► Зсув ґрунту ► Карст ► Льодовиковий рельєф ► Мегаповені ► Орологія ► Поверхня тіл Сонячної системи ► Тераси ► Узбережжя ► Форми рельєфу

Геоморфологічна періодика Геоморфология (журнал) Geomorphology (journal) Anthropocene Earth Surface Processes and Landforms Zeitschrift fur Geomorphologie Transactions of the Japanese Geomorphological Union Geomorphology - Elsevier Geografiska Annaler: Series A, Physical Geography Scripta Geologica http://ci.nii.ac.jp/vol_issue/nels/AN00333248_en.html https://en.wikipedia.org/wiki/Category:Earth_and_atmospheric_sciences_journals

Вікіпроекти

Братні портали Наука Природничі науки Антропологія Медицина Астрономія Фізика Хімія Біологія Науки про Землю Географія • Геоморфологія • Геологія • Мінералогія • Ботаніка • Екологія • Біологія океану • Іхтіологія • Океанологія • Гідрологія • Метеорологія та кліматологія

Головна сторінка • Поточні події • Портал спільноти • Список порталів

---

Архітектура... • Біографії • Війна... • Гастрономія • Економіка • Енергетика • Ігри • Інформаційні технології • Історія... • Кінематограф • Книги • Культура • ЛГБТ • Мистецтво... • Міфологія • Освіта • Пиво • Пластунство • Політологія... • Право • Програмування • Релігія... • СНІД • Спорт... • Техніка... • Туризм • Фантастика · Фентезі
—
Наука • Математика • Природничі науки... • Науки про Землю... • Океанологія • Науки про життя... • Гуманітарні науки... • Медицина • Філософія
—
Україна... • Російська збройна агресія проти України • Діаспора • Географія • Караїми • Кінематограф • Література • Сучасна література • Мистецтво • Мова • Музика • Рок • Наука • Регіони... • Спорт • УПА • Євро 2012 •
—
Географія... • Австралія і Океанія • Азія • Антарктика • Африка • Європа • Південна і Північна Америка • Країни світу...

Що таке Портали? | Список порталів | Нові портали

Довідка · Пісочниця · Кнайпа · Портали · Проєкти · Запити · Портал спільноти