Капиця Андрій Петрович

Андрі́й Петро́вич Капи́ця (нар. 1931 — пом. 2011) — радянський і російський географ, геоморфолог і гляціолог, заслужений професор Московського університету, член-кореспондент АН СРСР (згодом — РАН) з 1970 року.

Андрій Петрович Капиця
рос. Андрей Петрович Капица
Файл:Andrey Kapitsa.jpg
Народився 9 липня 1931(1931-07-09)
Кембридж
Помер 2 серпня 2011(2011-08-02) (80 років)
Москва
Поховання Московська область
Країна СРСР СРСР
Росія Росія
Діяльність географ, геолог, геоморфолог, гляціолог, викладач університету
Alma mater Московський університет
Галузь географія, геоморфологія, гляціологія
Заклад МДУ
Вчене звання член-кореспондент АН СРСР
Науковий ступінь доктор географічних наук
Аспіранти, докторанти Бровко Петро Федорович
Членство Академія наук СРСР
Партія КПРС
Рід Капиці[d]
Батько Капиця Петро Леонідович
Мати Anna Krylovad
Брати, сестри Капиця Сергій Петрович
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора
Державна премія СРСР — 1971

Автор близько 200 наукових і науково-популярних робіт.

Життєпис ред.

Народився в університетському місті Кембриджі (Велика Британія) в родині радянського фізика і лауреата Нобелівської премії Петра Капиці. Молодший брат радянського фізика і телеведучого Сергія Капиці.

У 1953 році закінчив географічний факультет Московського державного університету, після чого працював у лабораторії експериментальної геоморфології того ж факультету.

Учасник чотирьох антарктичних експедицій. У 1967—1969 роках — керівник геофізичної експедиції АН СРСР у Східну Африку.

У 1966—1970 роках очолював географічний факультет МДУ. У 1970 році обраний членом-кореспондентом АН СРСР. У 1972 році виступив ініціатором створення у Владивостоці Тихоокеанського інституту географії ДСВ АН СРСР, ставши його першим директором.

У 1977 році через хворобу повертається до Москви. З 1978 року завідувач кафедрою загальної фізичної географії і палеогеографії географічного факультету МДУ (після реорганізації у 1987 році — кафедрою раціонального природокористування). Одночасно, з 1978 по 1990 роки, був заступником Головного вченого секретаря АН СРСР і головою Наукової ради з виставок АН СРСР.

Мешкав у Москві, де й помер. Похований на Аксиньїнському кладовищі у Підмосков'ї.

Наукова діяльність ред.

У 1958 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Морфологія льодовикового покриву Східної Антарктиди», а у 1968 році — докторську дисертацію на тему «Підлідний рельєф Антарктиди».

Автор наукових праць по динаміці і морфології льодовикового щита Східної Антарктиди.

Після обробки результатів Першої радянської антарктичної експедиції 1955—1957 років висунув гіпотезу про існування величезного підлідного озера під станцією «Восток». Пізніше, у 1996 році, гіпотеза підтвердилася.

Нагороди і почесні звання ред.

Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і медалями. Лауреат Державної премії СРСР (1971) — за участь у створенні «Атласу Антарктики» і премії імені Д. М. Анучина (1972). Заслужений діяч науки Росії (2002).

Посилання ред.