Відкрити головне меню

Гнейс, ґнейс (нім. Gneis, від давн.в-нім. gneisto, сер.-в.-нім. ganeist(e), g(e)neiste — «іскра») — зерниста (розмір зерен понад 0,2-0,3 мм) метаморфічна гірська порода.

Гнейс
Gneiss.jpg

Commons-logo.svg  CMNS: Gneiss на Вікісховищі
Гнейс.
Гнейс.

Загальний описРедагувати

Складається переважно з польового шпату, а також кварцу та кольорових мінералів. Другорядні мінерали гнейсу.: гранат, кордієрит, дистен, силіманіт і інші. Акцесорні мінерали: сфен, рутил, циркон, апатит, магнетит, карбонати.

Характеризується більш-менш чітко визначеною паралельно-тонкосмугастою текстурою, з переважаючими гранобластовими та порфіробластовими структурами.

За характером первинних порід (ступенем метаморфізму) виділяють парагнейси і ортогнейси. Перші утворюються внаслідок глибокого метаморфізму осадових гірських порід, а другі — магматичних (головним чином вулканічних).

За мінеральним складом виділяють плагіогнейси, біотитові, мусковітові, двослюдяні, амфіболові, піроксенові гнейси. За структурою і текстурою розрізнюють гнейси деревовидні, очкові, стрічкові, листові та інш.

Комбіновані гнейси — граніто-гнейси, діорито-гнейси тощо. Найтиповіші гнейси для древніх докембрійських комплексів. Серед них — сірі гнейси, які відносять до найдавніших гірських порід Землі. Активне утворення гнейсів спостерігалося 2,5-2,0 млрд років тому.

Густина гнейсу — 2,65-2,87, пористість 0,5-3,0 %, водопоглинання 0,2-2,3 %.

Родовища Г. відомі в Скандинавії, Канаді, Росії, Україні та інш. країнах. Застосовують для виробництва щебеню, тротуарних плит, як облицювальний матеріал.

Термін «гнейс» введено Ф. Ю. Левінсоном-Лессінгом (1931 р.).

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати