Силліманіт
Силліманіт — мінерал класу силікатів, підкласу стрічкових силікатів, острівної будови. Важливий мінерал силіманітових сланців, сировина для одержання силуміну.
| Силліманіт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Sil[2] |
| Хімічна формула | Al₂OSiO₄ |
| Nickel-Strunz 10 | 9.AF.05 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | ромбічна сингонія |
| Твердість | 7 |
| Колір риси | білий |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Бенджамін Силліман[3] |
 Силліманіт у Вікісховищі | |
Історія та етимологія
ред.Син. — бамліт, бухольцит[4], вьортит (вертит), ксеноліт, монроліт, фіброліт, блискучий шпат.
Силліманіт вперше був описаний як «фіброліт» графом де Бурноном (1802) з південної Індії, де він був знайдений у вигляді волокнистих агрегатів, що супроводжують корунд.[5]
Силліманіт був названий на честь американського хіміка Бенджаміна Силлімана (1779—1864). Мінерал силліманіт, знайдений у Честері, штат Коннектикут, вперше був науково описаний у 1824 році американським хіміком та природознавцем Джорджем Т. Боуеном (1803-1828).
Загальний опис
ред.- 1. За Є. Лазаренком, «Горной энциклопедией»: Al[6]Al[4]O[SiO4].
- 2. За «Fleischer's Glossary» (2018): Al2SiO5. Al ізоморфно заміняється Fe3+(не більше 2 %). Склад (у %): Al2O3 — 63,2; SiO2 — 36,8. Домішки: Mg, Ti, V, Li, La, Zr, Mn, Ba, Cr.
Сингонія ромбічна. Ромбо-дипірамідальний вид. Утворює волокнисті, голчаті кристали і аґреґати, а також щільні сплутано-волокнисті структури (фіброліт). Спайність довершена. Густина 3,24. Твердість 6,5-7,25. Сірого, сіро-бурого й блідо-зеленого кольору. Блиск скляний, у волокнистих аґреґатів з шовковистим відливом. Прозорий і напівпрозорий. Триморфний з кіанітом і андалузитом.
Важливий мінерал силіманітових сланців.
Утворюється при контактовому метаморфізмі.
Поширення: у високоякісних метаморфічних сланцях, гнейсах і роговиках; рідше в пегматитах. Також як уламковий мінерал. Зустрічається як високотемпературний контактово-метаморфічний мінерал і мінерал кристалічних сланців та ґнейсів, багатих на Al2O3. Може накопичуватися у пісках і гравії, які утворюються після руйнування корінних порід. Знаходиться разом з андалузитом, дистеном, біотитом, шпінеллю, гранатом, кордієритом, польовими шпатами.
Асоціює з корундом і кварцом, андалузитом, кіанітом, калійний польовий шпат, альмандином, кордієритом, біотитом.
Розповсюдження
ред.Типовою місцевістю для силліманіту є околиці міста Сушіце, Пльзенський край Чехія. У Німеччині в районі Лахер-Зее (громада Глес в землі Рейнланд-Пфальц), гірський масив Шпессарт, місцевість громади Боденмайс, а також гірський хребет Баварський ліс. Інші місця знахідок: гори Оденвальд (Гессен), гори Фіхтель (Баварія), Зібенгебірге (гірський район складі Німецького середньогір'я) — все ФРН; на території громади Зелльрайн округу Інсбрук-Ланд у землі Тіроль, Австрія, в районі міста Могок (Верхня М'янма), на землях комуни Бамле, район Телемарк, Норвегія, на височині Кейви (Кольський півострів), на гірському утворенні Кхазі-Гілс (шт. Ассам, Індія), в провінції Овернь, Франція, на Землі Ендербі, Антарктида.
Силліманіт був також знайдений в історичній місцевості США Брендівайн-Спрінгс, Округ Нью-Касл, Делавер. Законодавчий орган штату назвав його в 1977 році мінералом штату Делавер за пропозицією Delaware Mineralogical Society.[6]
Родовища відомі в США, ПАР, Індії, Шрі-Ланці, Бразилії, Танзанії, Іспанії, Казахстані, Вірменії, Росії, Україні (Український щит).
Збагачення та використання
ред.Використовують як вогнетрив у керамічному виробництві для одержання силуміну. З руд С. вилучається гравітаційною, електростатичною і трибоелектричною сепарацією, а також флотацією. Використовується для виготовлення міцних вогнетривких матеріалів, спец. ізоляторів, осн. вид сировини для одержання кремній-алюмінієвого сплаву (силуміну). Прозорі забарвлені різновиди — коштовні камені IV порядку.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Bowen G. T. Description and analysis of sillimanite, a new mineral // AJS — New Haven: 1824. — Vol. 8. — P. 113–118. — ISSN 0002-9599; 1945-452X
- ↑ На честь німецького фармацевта і хіміка W.H.S. Bucholz.
- ↑ sillimanite \ mindat.org
- ↑ Архівна копія. Архів Geology/Mineralogy/destatemineral.aspx оригіналу за 10 червня 2010. Процитовано 19 грудня 2009. Мінерал штату Делавер, Силліманіт, Геологічна служба штату Делавер
Література
ред.- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Силліманіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Силліманіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Sillimanite / Handbook of Mineralogy URL: https://rruff.info/doclib/hom/sillimanite.pdf
- Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 498-499.