Відкрити головне меню

Інгу́л, Великий Інгул — річка в Центральній та Південній Україні, у межах Кіровоградської та Миколаївської областей[2][3]. Ліва і найбільша притока Південного Бугу (басейн Чорного моря).

Інгул
Інгул 2017.jpg
Інгул з видом на село Каравелове
48°45′29″ пн. ш. 32°02′05″ сх. д. / 48.75810000002777400° пн. ш. 32.034800000027772171° сх. д. / 48.75810000002777400; 32.034800000027772171
Витік село Бровкове (Новомиргородський район, Кіровоградська область),
див. Витоки ріки Інгул
• координати 48°45′29″ пн. ш. 32°02′05″ сх. д. / 48.75810000002777400° пн. ш. 32.034800000027772171° сх. д. / 48.75810000002777400; 32.034800000027772171
висота, м 170 м
Гирло Південний Буг
• координати 46°59′26″ пн. ш. 31°59′12″ сх. д. / 46.990800000028° пн. ш. 31.98690000002777722° сх. д. / 46.990800000028; 31.98690000002777722
Похил, м/км 0,41 проміле[1]
Країни: Flag of Ukraine.svg Україна
Регіон Миколаївська обл.
Кіровоградська область
Довжина 354 км[1]
Площа басейну: 9890 км²[1]
Середньорічний стік 8,84 м³/с
Притоки: Сугоклія, Громоклія (праві); Біянка, Аджамка, Кам'янка, Березівка (ліві)
Водойми в руслі Кіровоградське водосховищеd, Докучаєвське водосховищеd, Інгульське водосховищеd і Софіївське водосховище
GeoNames, Global Geosites 707603
CMNS: Інгул на Вікісховищі

ЕтимологіяРедагувати

Слово Інгул / Ingul (Ингули — 1673; Ингулъ, Ингулъ — 1697; Inguł wełki — 1747; Інгул — 1774; Inguł, Jeni-geł — 1880–1895; Великий Ингулъ — 1890; Angul, Angulet Wielki — 1917) походить від оніма «Qgъ|ъ»[4]. Трансформація назви Інгул базується на тюркській фонетичній обробці (вірогідно з ХІІІ століття) східнослов'янського слова Уголъ. Дотюркське функціонування даного гідроніму лінгвісти пов'язують зі східнослов'янськими племенами уличів (угличів)[5][6][4]. За іншою версією Інгул, має тюркське походження від yeni göl — нове озеро[7]. У документах 16—17 століттях трапляється назва Єнгула (Єнгул). У 18—19 сторіччях річка мала назву Великий Інгул — на противагу Малому Інгулу (Інгульцю).

ГідрографіяРедагувати

 
Витоки Інгулу
 
Скелі над Інгулом

Довжина річки — 354 км, площа басейну — 9890 км². Судноплавна на 55 км від гирла до села Пересадівка. У верхів'ях річка має вузьке, звивисте русло; на ділянці між селами Костичі і Виноградівка — плавні; в середній течії русло розширюється до 30 м, в нижній — до 80 м і більше. Глибина річки переважно 0,7 — 1,2 м, максимальна до 1,5 м (у межень). Швидкість течії — до 0,5 м / с (1,8 км / год). Долина річки майже на всьому протязі трапецієподібна, завширшки до 4 км, завглибшки до 60 м. Похил річки 0,41 м/км.

Живлення переважно снігове і дощове. Середні витрати води біля села Новогорожене (118 км від гирла) 8,84 м³/с. Замерзає у першій половині грудня, льодостав нестійкий; скресає наприкінці лютого — в першій половині березня.

РозташуванняРедагувати

Інгул витікає з невеликого лісового озерця біля села Бровкове, що на північний захід від Кропивницького. Тече переважно в південному напрямку (у верхній течії — частково на південний схід, у нижній — частково на південний захід), у межах Придніпровської височини; у пониззі протікає Причорноморською низовиною і розділяється на рукави. Біля Миколаєва впадає в Південний Буг.

Притоки Інгулу
(довжиною понад 10 км)
Ліві Праві Відстань
від гирла, км
Громоклія 92
без назви 97
Сагайдак 169
Стовбова 178
Березівка 179
Сугоклія (Сухоклія) 222
Кам'янка 266
Вошива 274
Аджамка 288
Сугоклія 312
балка Біянка ? м. Кропивницький
Грузька 323
Мамайка 327
Северинка 330
Крутоярка 339
:За даними «Каталог річок України».

На річці побудовано кілька водосховищ: Кіровоградське, Докучаєвське, Інгульське та Софіївське.

ІхтіофаунаРедагувати

У середній течії річка пересихає, внаслідок чого утворюються заболочені ділянки, де живуть найбільш невибагливі риби — лин, карась, в'юн. У нижній течії Інгулу мешкають майже ті ж самі риби, що і в нижній течії Південного Бугу — судак, щука, тарань, лящ, карась, лин, товстолоб, головень, короп, а також піскар, вівсянка, окунь, верховодка та інші.

ВикористанняРедагувати

Вода Інгулу використовується для водопостачання і зрошення — у басейні річки споруджена зрошувальна система на площі 33 тис. га. Верхні ділянки Інгулу та його приток зарегульовані — тут побудовані ставкові господарства; в ставках розводять рибу.

Контроль за станом поверхневих вод і управління водними ресурсами басейну річки Інгул на території Миколаївської області здійснює Миколаївське регіональне управління водних ресурсів Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг.

Визначні місця над ІнгуломРедагувати

Над Інгулом, серед степових ярів і балок, у селі Пелагіївка Новобузького району, на березі Софіївського водосховища знаходиться Свято-Михайлівський жіночий монастир, більше відомий як Пелагіїва церква.

У Миколаївській області на ділянці долини річки Інгул між селами Софіївка і Розанівка у 2002 році створено Регіональний ландшафтний парк «Приінгульський», площею 3,15 тис. га. Мета створення парку — збереження в природному стані ділянки річки Інгул з його типовими та унікальними природними комплексами — фрагментами цілинного степу, водоймами, гранітними оголеннями, лісовими насадженнями. Парк привабливий для туристів — любителів відпочинку в природних умовах.

МістаРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Каталог річок УкраїниКиїв: 1957. — С. 68. — 192 с.
  2. В. К. Хільчевський. Інгул // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. — ISBN 978-966-02-6092-4.
  3. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1979. — Т. 4 : Електрод — Кантаридин. — 558, [2] с., [34] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с.
  4. а б В. В. Лучик (1996).
  5. Трубачев, 1968.
  6. Карпенко, 1989.
  7. [1] Архівовано 29 вересень 2013 у Wayback Machine. Топонімічний словник України

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати