Портал:Океанологія

ОКЕАНОЛОГІЧНИЙ ПОРТАЛ Портал створено для зручної навігації масивом статей Вікіпедії про Світовий океан, окремі його елементи, фізико-хімічні процеси в товщі його вод і на поверхні, геологію дна, окремі океанологічні науки і дисципліни, науковців-океанологів, першовідкривачів і мандрівників.

Над чим працюємо Редактори П:ОКЕ

Геологія

Мінералогія

Землезнавство

Геоморфологія

Географія

Екологія

Гідрометеорологія

Гідрологія

Біологія океану

Етнологія

Туризм

Україна

Про океанологію

Тематичний тиждень

Океаноло́гія (від дав.-гр. ὠκεανός — океан і λόγος — думка, слово) — комплексна природнича наука, що досліджує Світовий океан. Окремі його дисципліни вивчають фізичні процеси циркуляції у морському водному середовищі, оптичні, акустичні, магнітні та інші його особливості, виявляє закономірності взаємодії земної атмосфери й океану, хімію (гідрохімічні особливості морських вод та формування хімічного балансу океану) та біологію (рослинний і тваринний світ, біологічну продуктивність морів, можливість відтворення біологічних ресурсів). До океанології відносять також геологію морського дна, завдання якої — вивчення будови земної кори в межах океану, рельєфу його дна, а також генезис родовищ корисних копалин.

У Вікіпедії розпочався Тиждень патрулювання 2025 (нове), тривають Тиждень української кухні та конкурс «Вікіджерела люблять пам'ятки» у Вікіджерелах Поспішайте долучитися до учасників!

Вибрана стаття Альбатро́си або Альбатро́сові (Diomedeidae) — родина морських птахів ряду буревісникоподібних (Procellariiformes), широко поширених у Південному океані (води навколо Антарктиди) і в північній частині Тихого океану. На півночі Атлантики вони відсутні, проте на підставі викопних залишків можна припустити, що раніше вони зустрічалися і там. Альбатроси вважаються одними з найкрупніших літаючих птахів, а у мандрівного (Diomedea exulans) і південного королівського альбатросів (Diomedea epomophora) розмах крил досягає рекордної величини — до 3,7 м і навіть більше. У забарвленні оперення у більшості альбатросів переважають чорні, білі й бурі кольори. Ніздрі містяться по боках дзьоба, кожна в окремій трубочці. Крила вузькі й довгі..::::::::::::::::читати далі

Вибране зображення Степан Макаров

Океанологічна термінологія Острів Вейк - колишній вулканічний острів, шо став атолом Вулканічні острови — острови, утворені внаслідок виверження вулканів у морі. Зазвичай жерло вулканічних островів не має форми трубки. На практиці зазвичай виникає ряд вулканічних островів, що є верхньою частиною вулканічної гряди, розташованих з певною закономірністю. Гавайські острови, Канарські острови тощо являють собою верхівки підводних вулканів, піднятих над поверхнею океану. Власне утворення острова відбувається в декілька фаз..::::::::::::::::читати далі

Океани та обрані моря Півні́чний Льодови́тий океа́н, Півні́чно-Льодови́тий океа́н — найменший океан на Землі, розташований навколо Північного полюса, між Північною Америкою і Євразією. Найзначніші порти — Нарвік (Норвегія) і Мурманськ (Росія). Перші фундаментальні дослідження океану виконані у XVIII столітті і потім продовжені в XIX і ХХ століттях. Серед відомих дослідників океану: Віллем Баренц, Генрі Гудзон, Вільгельм Фільхнер, Вільям Паррі, Едвард Белчер, Роберт Пірі, Фрітьоф Нансен, Руаль Амундсен, Георгій Брусилов, Іван Жонголович, Олександр Колчак, Отто Шмідт, Іван Папанін.::::::::::::::::читати далі

Обрані затоки та бухти Світового океану Гданська затока (пол. Zatoka Gdańska, каш. Gduńskô Hôwinga, нім. Danziger Bucht, рос. Гданьская бухта) — затока на південному сході Балтійського моря. Назва на честь міста Гданськ. У затоку впадає ріка Вісла. На північному заході Гельська коса відокремлює від Гданської затоки Пуцьку затоку, а на південному сході Віслинська коса — Віслинську затоку, яка з'єднана з відкритим морем Балтійською протокою..::::::::::::::::читати далі

Обрані протоки Світового океану Фолклендська протока - розділяє два найбільші острови однойменного архіпелагу Фолклендська протока (англ. Falkland Sound) - морська протока, яка прямує з північного сходу на південний захід і розділяє Західний і Східний Фолкленд. Канал був названий Джоном Стронгом у 1690 році на честь віконта Фолкленда, пізніше назва закріпилась за архіпелагом і двома найбільшими островами. Іспанська назва - Estrecho de San Carlos походить від назви корабля Сан Карлос, який відвідував острови у 1768 році, подібну назву також носять Бухта Сан-Калос - невеличка бухта / фіорд на східному острові, а також: Сан-Карлос (Фолклендські острови), Порт Сан-Карлос і Сан-Карлос (річка)..::::::::::::::::читати далі

Обрані океанічні течії, вири та аномалії праворучТечія Ірмінгера поблизу Ісландії. Течія Ірмінгера — течія у північній частині Атлантичного океану неподалік від Ісландії. Відхиляється від Північно-Атлантичної течії.::::::::::::::::читати далі

Обрані елементи рівнинного рельєфу океанічного дна Японський жолоб (яп. 日本海溝) — океанічний жолоб, частина Тихоокеанського вогняного кола. На заході Тихого океану. На схід від острова Хонсю, на південь від Хоккайдо і до північ від островів Оґасавара. Жолоб є продовженням в Курило-Камчатського жолобу на півночі і Ідзу-Бонінського жолоба на його півдні. Жолоб утворився в результаті субдукції океанічної Тихоокеанської плити під континентальну Євразійська. Довжина жолоба перевищує 1000 км..::::::::::::::::читати далі

Обрані елементи гірського рельєфу океанічного дна Тихоокеансько-Антарктичний хребет, Південно-Тихоокеанське підняття, Південно-Тихоокеанська височина — океанічний хребет у південній частині Тихого океану, дивергентна границя між літосферними плитами Тихоокеанською та Антарктичною. Спрединг відбувається зі швидкістю від 54 до 76 мм/рік. На сході обмежено трійником на південь від мікроплити Хуан Фернандес, де вона має зчленування зі Східно-Тихоокеанською височиною та Чилійською височиною, на заході — трійником Маккуорі, де він має зчленування з Австрало-Антарктичним підняттям та хребтом Луїсвілл.::::::::::::::::читати далі

Обрані підводні печери та гроти Світового океану Велика Синя Печера Вели́ка Си́ня Печера (Діра) (англ. Great Blue Hole) — велика підводна печера біля узбережжя Белізу. Вона розташована біля центральної частини рифу Лайтгаус, невеликого атола за 100 км від материка і міста Беліз. Печера має круглу форму, понад 330 м в діаметрі і 140 м завглибшки. Вона сформувалася як вапнякова печера протягом останнього льодовикового періоду, коли рівень моря був набагато нижчим..::::::::::::::::читати далі

Обрані елементи берегової лінії Світового океану: півстрови та миси Балка́нський півострів — півострів у Південній Європі. З трьох боків оточений морями: Адріатичним, Іонічним, Егейським, Мармуровим та Чорним. Умовною материковою межею є річка Дунай до гирла річки Сави, потім лінія йде на північ до Трієстської затоки. Площа близько 505 тисяч км². Найбільша довжина із заходу на схід близько 1 260 км, з півночі на південь — 950 км. Балканські держави На півострові частково чи повністю розташовані.::::::::::::::::читати далі

Обрані острови та рифи Світового океану Ньюфа́ундленд (англ. Newfoundland МФА: [nufənˈlænd] Нуфанле́нд "новознайдена земля"; фр. Terre-Neuve) — острів біля північно-східних берегів Північної Америки, частина канадської провінції Ньюфаундленд і Лабрадор. Площа острова — 111 390 км², довжина берегової лінії 9 656 км, висота над рівнем моря до 814 м. Населення — 479 105 чол. (2006), найбільше місто — Сент-Джонс (99 182). Ньюфаундленд є островом материкового походження, що відокремився в антропогеновому періоді. Він відокремлюється від материкової частини неширокою (16 км) протокою Белл-Айл на півночі і протокою Кабота – на південному заході. Його рельєф так само розчленований і гірський, як і Північних Аппалачів. Переважають хвилясті рівнини із залишковими горбами.::::::::::::::::читати далі

Обрані архіпелаги та групи островів Світового океану Брита́нські острови́ (ірл. Éire agus an Bhreatain Mhór, англ. British Isles, шотл. Breetish Isles, менс. ny h-Ellanyn Goaldagh) — архіпелаг на північному заході Європи, між Північним морем і Атлантичним океаном. На Британських островах розташовані держави Велика Британія та Ірландія, а також території під владою британської корони. Площа островів — 315,1 тис. км². Від материкової частини Європи відокремлені Північним морем і протоками Па-де-Кале і Ла-Манш. Включають великі острови Велика Британія і Ірландія.::::::::::::::::читати далі

Родовища та басейни корисних копалин Світового океану Балтійська нафтогазоносна область — охоплює Литву, Латвію, Калінінградську область РФ, північно-східну частину Польщі, а також акваторії Центральної і Південної Балтики (шельфи Латвії, Литви, Польщі і Швеції). Перше родовище нафти відкрите в 1968 р. Площа понад 170 тис. км². З них акваторій близько 70 тис. км².::::::::::::::::читати далі

Обрані об`єкти природно-заповідного фонду Світового океану Вели́кий бар'є́рний риф — найбільша у світі система коралових рифів, розташована в Кораловому морі, уздовж східного узбережжя Австралії, біля узбережжя штату Квінсленд. Простягається на &&&&&&&&&&&02300.&&&&002300 км з півдня на північ, починаючи від тропіка Козерога між містами Гладстон і Бандаберг до протоки Торреса, що відокремлює Австралію від Нової Гвінеї. Загальна площа - &&&&&&&&&0348698.&&&&00348 698 км². У північній частині має ширину близько 2 км, у південній — 152 км. На півдні віддалена від берега на 300 км, а далі на північ, біля мису Мелвілла, наближається до материка на відстань до 32 км. Складається з мільярдів коралових поліпів..::::::::::::::::читати далі

Обрані антропогенні об'єкти Світового океану Файл:Dejima-002.jpg Дедзіма (яп. 出島, дедзіма, "висувний острів"; нід. Desjima, лат. Decima) — штучний острів, споруджений 1636 року за наказом самурайського уряду в Едо на півдні Наґасакі, в Японії. Мав форму віяла площею у 1,3 га. Був єдиним осередком японсько-європейської торгівлі.::::::::::::::::читати далі [[Файл:|120пкс|праворуч]]

Обрані порти Світового океану Му́рманськ (саамська Мурман ланнҍ, рос. Му́рманск) — місто в Російській Федерації, адміністративний центр Мурманської області. До 1917 року називалося Романов-на-Мурмані. Мурманськ є одним із центрів Баренцевого Євро-Арктичного регіону. Одне з найбільших міст Арктики. Плани створення міста існували ще в 70-их рр. XIX століття. Перші дослідники прийшли сюди у 1912 році для обстеження навколишньої місцевості. Відомий мореплавець Федір Літке описував навколишню місцевість ще у 1822 році. Поселення виникло там, де на всій околиці єдиним жителем був лише помор Семен Коржнєв, який жив, ловлячи рибу і харчуючись нею..::::::::::::::::читати далі

Обрані міста на островах Світового океану Джака́рта (колишня назва Батавія, офіційна назва Спеціальний столичний регіон Джакарта, індонез. Daerah Khusus Ibukota Jakarta) — найбільше місто і столиця Індонезії, одне з найбільших міст світу. Місто розташоване на північно-західному узбережжі острова Ява при впадінні річки Чилівунг у Яванське море. Адміністративно входить у Регіон Ява. Вітрильна шлюпка в затоці Джакарти. Джакарта розташована на північно-західному узбережжі Яви, в гирлі річки Чилівунг (англ. Ciliwung River, яван. Kali Ciliwung, індонез. Ci Liwung) в бухті Джакарта (англ. Jakarta Bay), яка є затокою Яванського моря. Офіційно, територія Спеціального Округу Джакарти займає 662 км².::::::::::::::::читати далі

Природні зони та одиниці районування Світового океану

Океанологічна література Хільчевський В. К., Дубняк С. С. Основи океанології: підручник [Електронний ресурс] - 2-ге вид., доп. і перероб. — К.: ВПЦ "Київський університет, 2008. — 255 с. — ISBN 978-966-439-015-3 Океанографическая энциклопедия. Под ред. З. И. Мироненко : Гидрометеоиздат , 1974 - 632 c. (рос.) Вершинский Николай В. Загадки океана Парамонов А.Н., Кушнир В.М., Забурдаев В.И. Современные методы и средства измерения гидрологических параметров океана.- 1979. Твердый переплет. 248 с. Океан - Атмосфера. Энциклопедия. Л. Гидрометеоиздат 1983г. 464 с. Белинский Н.А., Истошин Ю.В. Моря, омывающие берега Советского Союза. – М :Военное изд – во мин – ва обороны СССР. – 1956. – 195с. Беляев Б.И. Прикладные океанологические исследования. – Л :Гидрометеоиздат. – 1986. – 143с. Бекятев К.А., Середряков В.В. Международные морские организации. – Л :Гидрометеоиздат. – 1979. – 601с Богданов К.Т. Приливы мирового океана. – М : Наука. – 1975. – 115с. Большаков А. А. КОСМИЧЕСКИЕ МЕТОДЫ В ОКЕАНОЛОГИИ Боровиков П. Лаборатория на морском дне. – Л : Гидрометеоиздат. – 1977. – 135с. Бортковский Р.С. Тепло – и влагообмен атмосферы и океана при шторме.– Л : Гидрометеоиздат. – 1983. – 158с. Брамсон М.А. Морская рефрактометрия. – Л : Гидрометеоиздат. – 1986. – 247с. – Библиогр : стр. 237 – 243. Бреховских Л.М., Лысанов Ю.П. Теоретические основы акустики океана. – Л :Гидрометеоиздат. – 1982. – 262с. Бурков В.А. Общая циркуляция мирового океана. – Л :Гидрометеоиздат. – 1980. – 250с. Бычкова И.А., Викторов С.В. Дистанционное определение температуры моря. – Л :Гидрометеоиздат. – 1988. – 220с. Васильев К.П. Что должен знать судоводитель о картах погоды и состояния моря. – Л : Гидрометеоиздат. – 1980. – 229с. Питер Вейль Популярная океанография. – Л : Гидрометеоиздат. – 1977. – 500с. Ветер, волны и морские порты. – Л : Гидрометеоиздат. – 1986. – 247с. Вилькицкий А. Северный морской путь. – С – Петербург. – 1912. Влияние загрязнения поверхностного слоя на тепло–, газо– и влагообмен океана с атмосферой. – Проблемы химического загрязнения вод Мирового океана. Том 3.– Л : Гидрометеоиздат. – 1985. – 128с. Вольцингер Н.Е. Длинноволновая динамика прибрежкой зоны. – Л :Гидрометеоиздат. – 1989. – 263с. Вольцингер Н.Е. Основные океанологической воды. – Л :Гидрометеоиздат. – 1968. – 280с Вольцингер Н.Е. Теория мелкой воды. Океанологические задачи и численные методы. – Л : Гидрометеоиздат. – 1977. – 206с. Герлах Себастьян Загрязнение морей. Диагноз и терапия. – Л :Гидрометеоиздат. – 1985. – 262с. Герман В.Х., Левиков С.П. Вероятностный анализ и моделирование колебаний уровня моря. – Л : Гидрометеоиздат. – 1988. – 229с. Гершанович Д.Е., Муромцев А.М. Океанологические основы биологической продуктивности мирового океана. – Л : Гидрометеоиздат. – 1982. – 319с. – Библиогр : стр. 311– 318. Гидро–акустическая техника исследования и освоения океана. – Л : Гидрометеоиздат. – 1984. – 263с. Глаголева М.Г., Скриптунова. Прогноз температуры воды в океане. – Л :Гидрометеоиздат. – 1979. – 165с. Глобальный водообмен. – М : Наука, 1975. – 125с. Глуховский Б.Х. Исследование морского ветрового волнения. – Л :Гидрометеоиздат. – 1966. – 282с. Давидан И.Н., Лопатухин Л.И. Ветровое волнение в Мировом океане. – Л :Гидрометеоиздат. – 1985. – 256с. – Библиогр : с. 245 –252. Дерюгин К.К., Степанюк И.А. Морская гидрометрия. – Л : Гидрометеоиздат. – 1974. –387с. Дерягин В. Каспий, его прошлое, настоящее и будущее. – Баку :Азерб. Гос. изд – во. – 1977. – 115с. Джеймс Р. Прогноз термической структуры океана. – Л :Гидрометеоиздат. – 1971. – 153с. Динамика гидрографической сети неприливных устьев рек. – М : Моск. отд. Гидрометеоиздат. – 1977. – 295с. Динамика океана. – Л : Гидрометеоиздат. – 1980. – 302с. Доронин Ю.П. Взаимодействие атмосферы и океана. – Л :Гидрометеоиздат. – 1981. – 287с. Доронин Ю.П., Хейсин Д.Е. Морской лед. – Л : Гидрометеоиздат. – 1975. – 307с. Доронин Ю.П. Региональная океанология. – Л : Гидрометеоиздат. – 1986. – 303с. – Библиогр : с. 296 – 298 Драган Я.П. Методы вероятностного анализа ритмики океанологических процессов. – Л : Гидрометеоиздат. –1987. – 317с. Дуванин А.И. Волновые движения в море. – Л : Гидрометеорологическое изд – во. – 1968. – 221с. Евгенов Н.И. Морские течения. – Л : Гидрометеорологическое изд –во. – 1957. – 109с. Егоров Н.И. Физическая океанография. – Л : Гидрометеоиздат. – 1974. – 452с. Ерлова Н.Г. Оптика моря. – Л : Гидрометеоиздат. – 1980. – 237с Жуков Л.А. Общая океанология. – Л : Гидрометеоиздат. – 1976. – 376с Зубов И.И. Основы учения о проливах мирового океана. – М : Гос. изд – во географ. лит – ры. – 1956. – 236с. Зырянов В.И. Теория установивщихся океанических течений. – Л : Гидрометеоиздат. – 1985. – 225с

Морське право Аварія у морському праві — всяка шкода чи втрата, завдана кораблю, вантажу або фрахту непередбаченими подіями. Визначають два види аварій: Загальна аварія — це втрата внаслідок пожертвування майном або надзвичайних витрат, застосованих навмисне і розумно з метою врятувати корабель, фрахт або вантаж від небезпеки, що їм загрожувала. Втрати від загальної аварії розподіляються між усіма учасниками морського перевезення пропорційно до вартості, що її мають після аварії корабель, вантаж і фрахт. Для цього спеціальні урядові особи — диспашери (в СРСР працювали при Всесоюзній торговельній палаті) складають розрахунок розподілу збитків — диспаша. Окрема аварія — будь-яке пошкодження корабля або вантажу під час морського перевезення, що не має ознак загальної аварії..::::::::::::::::читати далі

Списки Світового океану Список ссавців Карибів містить перелік із 210 видів ссавців, зареєстрованих у Карибському біорегіоні згідно з МСОП. Теріофауна Карибів унікальна і різноманітна, хоча й філогенетично обмежена. Цей список включає перелік ссавців усіх островів у Карибському морі, а також Багамських о-вів, о-вів Теркс і Кайкос та о. Барбадос, які розташовані не в Карибському морі, але біогеографічно належать до Карибського біорегіону. Карибський біорегіон був домом для кількох родин, які більше ніде не зустрічаються, але більша частина цього розмаїття нині зникла. Велика частка вимирань сталася через ізольованість, а тому дещо меншому конкурентному характері екосистем архіпелагу, і з тим, що хижі ніколи не колонізували велику частину регіону. Ці фактори зробили місцеву фауну островів особливо уразливою до негативних наслідків діяльності людини. На острівну фауну, зокрема, згубно вплинули інвазивні види. .::::::::::::::::читати далі

Телепрограми та кіно про світовий океан «Океани» (фр. Océans) — документальний фільм про жителів підводного світу Жака Перрена («Птахи» та «Мікрокосмос»). Перелік місць, в яких велися знімальні роботи, нараховує 54 країни: Японія і Аргентина, Індонезія і Мозамбік, США від Аляски до Каліфорнії та Антарктида, Гваделупа і Єгипет, Австралія та Індонезія, Французька Гвіана і Французька Полінезія, Венесуела і Нова Зеландія. Картина не має аналогів. Фільм об'єднав десятки організацій: роботі над фільмом сприяли Європейське космічне агентство, Військово-морський флот Франції, Міноборони Франції, загін консультантів-океанологів, наукові інститути різних країн. Картина створена за допомогою новітніх розробок і революційних технологій. Спеціально для неї були сконструйовані 12-кілограмові камери-міні-гелікоптери для зйомок птахів.::::::::::::::::читати далі

Обрані науково-дослідні експедиції, що досліджували океан Підняття прапора експедицією Вількіцького при відкритті Північної Землі Російська гідрографічна експедиція Північного Льодовитого океану (1910 - 1915) була організована з метою розробки та освоєння Північного морського шляху. В її складі було два криголамних пароплави - «Вайгач» і «Таймир». Експедиція просувалася північною акваторією Північного Льодовитого океану зі сходу на захід.::::::::::::::::читати далі

Обрані океанологічні наукові та освітні установи та заклади Файл:Файл:Харківський гідрометеорологічний технікум Одеського державного екологічного університету.jpg Харківський гідрометеорологічний технікум Одеського державного екологічного університету — державний вищий навчальний заклад І рівня акредитації — структурний підрозділ Одеського державного екологічного університету, розташований у Харкові..::::::::::::::::читати далі

Добра стаття Ортографічна проєкція архіпелагу Галапаго́ські острови́ (ісп. Islas Galápagos) — архіпелаг у Тихому океані, розташований за 965 кілометрів на захід від узбережжя Еквадору; складаються з 13 основних вулканічних островів, 6 невеликих острівців і 107 скель і намивних територій. Вважають, що перший острів сформувався 5—10 мільйонів років тому в результаті тектонічної активності. Наймолодші острови — Ісабела і Фернандіна — досі на стадії формування, останнє вулканічне виверження на цих островах відбулося в 2005 році. Адміністративно Галапагоські острови належать Еквадору. Населення архіпелагу .::::::::::::::::читати далі

Обрана ілюстрація

Обрані рослини Світового океану Різофора (Rhizophora) — невеликий рід мангрових дерев і чагарників родини різофорових, що складається з 6 різних видів. Назва походить з двох грецьких слів, що визначають основну характеристику рослин даного роду: ῥιζο, rhizo — «корінь», і φορός, phorós — «основа». Насправді, як і у інших мангрів, у різофори коріння частково повітряне, що дозволяє їм утримувати стійке положення на мілководді в умовах солоної води, частих приливів і хиткого ґрунту. Дерева і чагарники, що виростають на літоралі (приливно-відливной зоні) узбережжя тропічного і субтропічного поясу Землі..::::::::::::::::читати далі

Обрані тварини Світового океану Пінгві́н королі́вський — нелітаючий вид птахів родини пінгвінових. Це другий за розмірами вид пінгвінів після імператорського. Довжина тіла королівського пінгвіна сягає 90-110 см, вага становить близько 15 кг. Географічне розповсюдження пінгвінів значною мірою пов'язане з температурою вод океану, в якому птахи проводять дві третини життя. Вважають, що один з основних чинників, що формують ареали того або іншого виду пінгвінів, — це здатність пташенят даного виду переходити до життя у воді певної температури. Для пташенят королівського пінгвіна необхідно, щоб вода на поверхні моря прогрілася до +5 °С. Ці птахи гніздуються величезними колоніями поблизу Антарктиди колоніями на островах Маріон, Кергелен, Херд, Південна Георгія та ін..::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис океанології. Мореплавці Амері́ґо Веспу́ччі (італ. Alberigo Vespucci, Amerigo Vespucci, *9 березня 1451 — †22 лютого 1512) — флорентійський мореплавець, завдяки якому, можливо, отримав свою назву Американський континент. Здійснив дві експедиції до берегів Південної Америки (1499, 1502). Народився 9 березня 1454 у Флоренції в родині публічного нотаріуса республіки Анастазіо Веспуччі. Від народження мав ім'я Альберіґо. Отримав добротне виховання у свого вченого дядька Антоніо, проявивши талант до фізики, морехідної астрономії і географії. В 1490 відбув до Севільї як торговець. Там він поступив на службу в багатий торговий дім флорентійця Жуаното Берарді.::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис океанології. Океанологи Жак Пікар (в центрі) та Дон Волш (ліворуч) Жак Пікар (фр. Jacques Piccard; * 28 липня 1922 року, Брюссель, Бельгія — † 1 листопада 2008 року, Швейцарія) — швейцарський океанолог, один з трьох людей, хто побував на дні Маріанської западини. Жак Пікар народився в Брюсселі в сім'ї фізика і винахідника Огюста Пікара. Разом з батьком брав участь у будівництві і випробуваннях батискафа «Трієст». Назву апарат отримав на честь міста Трієст, Італія, в якому було виконано основні роботи зі створення апарата. «Трієст» було спущено на воду в серпні 1953 і він зробив кілька занурень у Середземному морі з 1953 до 1957 року..::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис океанології. Гляціологи океану Олексі́й Фе́дорович Трьо́шніков (1 (14) квітня 1914(19140414), с. Павловка Симбірської губернії (нині Баришського району Ульяновської області) — 18 листопада 1991, Санкт-Петербург) — радянський океанолог, географ, дослідник Арктики та Антарктики. Доктор географічних наук (1963), професор (1967), академік АН СРСР (1981). Після закінчення географічного факультету Ленінградського державного університету в 1939 році працював в Арктичному і Антарктичному науково-дослідному інституті.::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис океанології. Метеорологи та кліматологи океану Юлій Шокальський Ю́лій Миха́йлович Шока́льський (*17 жовтня 1856, Петербург — †1940) — російський океанограф, президент Географічного товариства СРСР (1917–1931 рр.). Народився 17 жовтня 1856 року в Петербурзі в сім'ї юриста. Матір'ю Юлія Михайловича була Катерина Керн (в дівоцтві) — донька Анни Керн, якій Пушкін присвятив знаменитий вірш «Я помню чудное мгновенье…». Після закінчення 1873 року гімназії він вступив до морського училища, яке через п'ять років закінчив з Нахімовською премією за відмінні успіхи в навчанні. 1878 року Шокальський вступив до Морської академії. Закінчивши 1880 року гідрографічний відділ Морської академії, Шокальський одержав призначення до Головного гідрографічного управління, а потім перейшов у Головну фізичну обсерваторію..::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис океанології. Біологи, екологи та біогеографи океану Е́двард А́дріан Ві́лсон (англ. Edward Adrian Wilson нар.23 липня 1872, Челтнем — пом.29 березня 1912, Антарктида) — британський полярний дослідник, вчений-зоолог, орнітолог та лікар-фізіолог, художник. Учасник двох антарктичних експедицій Роберта Скотта. Його ілюстрації до праці Хемілтона A History of British Mammals вважаються класичними. Вільсон народився в районі Монпельє міста Челтнем у графстві Глостершир 23 липня 1872 року.::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис океанології. Ґрунтознавці океану Жак-Ів Кусто́ (фр. Jacques-Yves Cousteau; *11 червня 1910, Сент-Андре-де-Кюбзак, Бордо — †25 червня 1997, Париж) — французький дослідник Світового океану, фотограф, режисер, винахідник, автор великої кількості книг і фільмів, першовідкривач. Був членом Французької академії. Командор Ордена Почесного легіону. Відомий як Капітан Кусто (фр. Commandant Cousteau). Разом з Емілем Ган'яном розробив і випробував акваланг.::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис океанології. Геоекологи та природоохоронці Світового океану Чарльз Мур молодший, Charles J. Moore - океанограф та капітан-яхтсмен відомий за статтями, що привернули увагу до великої тихоокеанської сміттєвої плями, території в Тихому океані за розміром більшої за Техас. У 1997 році, коли він повертався до південної Каліфорнії після закінчення транстихоокеанської яхтної регати Лос-Анджелес-Гаваї, він та його команда помітили сміття, що плавало за бортом. Він написав про це статтю, яка привернула увагу масмедія до цього питання.::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис океанології. Геологи океану Джон Вінсент Бірн (народився 9 травня 1928), американський морський геолог та академік. Він служив в якості 12-го ректора Університету штату Орегон з 1984 по 1995 року. Бірн вчився Гамільтон коледж у своєму рідному штаті Нью-Йорк, де отримав ступінь бакалавра наук в області морської геології в 1951 році. Пізніше він продовжив своє навчання і отримав ступінь магістра наук у Колумбійського університету в геології в 1953 році, і Ph.D в морської геології з Університет Південної Каліфорнії в 1957 році...::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис океанології. Сейсмологи та вулканологи Світового океану Річард Берд (англ. Richard Evelyn Byrd, * 25 жовтня 1888 — † 11 березня 1957) — американський полярний дослідник, адмірал. Керував кількома експедиціями в Арктику та Антарктику. У 1929 році вперше на літаку досяг Південного полюса. У 1928—1947 роках здійснив 4 великі антарктичні експедиції, під час яких провадив геологічні та геофізичні спостереження, здійснив аерофотознімання значних територій Антарктиди, сейсмологічні спостереження бар'єру Росса, підтвердив наявність покладів кам'яного вугілля в Антарктиді..::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис океанології. Геоморфологи та геотектоністи Світового океану

Обраний життєпис океанології. Спелеологи та карстознавці океану Мішель Сіфр (фр. Michel Siffre, р.н. 1939, Ніцца) — французький вчений, геолог, спелеолог, «спелеонавт». Здобув широку популярність завдяки серії хронобіологічних експериментів «Поза часом», в ході яких кілька місяців знаходився на самоті в печері без можливості визначення часу та дати, вивчаючи суб'єктивне відчуття плину часу. В результаті досліджень виявив, що людський організм самостійно пристосовується до 24-годинного або 48-годинного циклу..::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис океанології. Геохіміки та гідрохіміки океану В морській гідрохімічній експедиції, 1970-і рр. Хільчевський Валентин Кирилович (*23 грудня 1953 року) — український гідролог, гідрохімік, гідроеколог, доктор географічних наук (1996), професор (1997), почесний працівник гідрометслужби України (2003), відмінник освіти України (2004), заслужений діяч науки і техніки України (2009), академік Академії наук вищої освіти України (2006), завідувач кафедри гідрології та гідроекології географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2000) Народився 23 грудня 1953 року в Хотові .::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис океанології. Палеокеанологи Сеньковський Юрій Миколайович (* 20 квітня 1931, Львів) — український геолог, учений у галузі генетичної літології, теоретичної мінералогії, геологічної та геохімічної палеоокеанографії. Завідувач відділу седиментології провінцій горючих копалин Інституту геології і геохімії горючих копалин НАН України (з 1980), доктор геолого-мінералогічних наук (1975), професор, член-кореспондент НАН України (1997), лауреат премії імені В. І. Вернадського НАН України (1994), член Наукового товариства імені Шевченка, член Регіонального об'єднання дослідників Гуцульщини.::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис океанології. Археологи Світового океану Роберт Баллард на TED-конференції (2008) Роберт Дуейн Баллард (англ. Robert Duane Ballard; нар. 30 червня 1942(19420630), Вічита, США) — колишній командир управління ВМС США і професор океанології при університеті Род-Айленда. Відомий своїми знахідками в галузі підводної археології.::::::::::::::::читати далі

Обраний життєпис океанології. Економіко-географи Світового океану

Океанологічні сайти України та світу Ви можете додати сюди посилання на океанологічні вебсайти ↓ http://www.usno.navy.mil/oceanography (англ.) http://oceanworld.tamu.edu/resources/glossary.htm (англ.) http://www.ecy.wa.gov/programs/sea/swces/products/glossary.htm(англ.) http://www.whoi.edu/science/instruments/glossaryv2.htm (англ.) http://stommel.tamu.edu/~baum/paleo/ocean/node1.html (англ.) http://www.ecy.wa.gov/programs/sea/swces/products/publications/glossary/words/U_Z.htm#WAVE.html http://databib.org/repository/404 (англ.) http://www.ices.dk/marine-data/data-portals/Pages/ocean.aspx (англ.) http://www.usnan.org.ua/ua/organization/index.html?setActiveOrganization=92 http://www.kdpu-nt.gov.ua/content/za-tsikl-robit-%E2%80%9Cregionalna-okeanologiya-stan-seredovishcha-ta-mineralno-sirovinni-resursi-at http://pubs.poi.dvo.ru/subjects/%D0%BE%D0%BA%D0%B5%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D1%8F?page=9 http://wdc.org.ua/uk/partners/marine-hydrophysical-institute-nas-ukraine http://odeku.edu.ua/ua/struktura-un/instituti-/-fakulteti/kafedra-okeanolog%D1%96%D1%97-ta-morskogo-prirodokoristuvannya http://www.twirpx.com/files/earth_science/oceanology/ft.paper/ https://scripps.ucsd.edu/ (англ.) http://www.oceanologyinternational.com/Site-map/ (англ.) http://www.oceanologyinternational.com/ (англ.) http://www.scholarly-societies.org/watersci_soc.html (англ.) https://sites.google.com/site/mrsbonesenvironmentalscience/ (англ.) https://sites.google.com/site/mrsowsleyclasssite/oceanology/oceanology-calendar (англ.) http://www.imarest.org/events-courses/events-conferences/oceanology-international-china-2015(англ.) NASA Jet Propulsion Laboratory - Physical Oceanography Distributed Active Archive Center (PO.DAAC). A data center responsible for archiving and distributing data about the physical state of the ocean.(англ.) Scripps Institution of Oceanography. One of the world's oldest, largest, and most important centers for ocean and Earth science research, education, and public service. (англ.) Woods Hole Oceanographic Institution (WHOI). One of the world's largest private, non-profit ocean research, engineering and education organizations. (англ.) British Oceanographic Data Centre. A source of oceanographic data and information. (англ.) NOAA Ocean and Weather Data Navigator. Plot and download ocean data. (англ.) Freeview Video 'Voyage to the Bottom of the Deep Deep Sea' Oceanography Programme by the Vega Science Trust and the BBC/Open University. (англ.) Atlas of Spanish Oceanography by InvestigAdHoc. (англ.) Glossary of Physical Oceanography and Related Disciplines by Steven K. Baum, Department of Oceanography, Texas A&M University (англ.) Barcelona-Ocean.com Inspiring Education in Marine Sciences (англ.) Océanographie sur le site du Service hydrographique et océanographique de la marine (фр.) Cours d'Oceanographie - L'Ocean en mouvement sur le site de l'Institut français de recherche pour l'exploitation de la mer (фр.) [1] - Masters et Doctorat en sciences de la mer sur le site de L'Institut Universitaire Européen de la Mer (фр.) Laboratoire de Physique des océans (Brest) (фр.) Formation en Sciences de la Planète Terre (фр.) Observatoire global du Saint-Laurent - OGSL (фр.) Site de la spécialité Océanographie et Environnements Marins (OEM) du Master de l'UPMC (фр.) Site de l'observatoire océanologique de Banyuls sur mer (UPMC) (фр.) Site de l'observatoire océanologique de Villefranche sur mer (UPMC) (фр.) Site de la station biologique de Roscoff (UPMC) (фр.) Mercator Océan - Le centre français d'analyses et de prévisions océaniques (фр.) PREVIMER - Observations et prévisions côtières (фр.) NEMO - Modèle numérique d'océan utilisé en recherche et en océanographie opérationnelle (фр.) Société Actimar - Océanographie Opérationnelle (фр.) André Toulmond, 2007, Les scientifiques sur les chemins des mers : une brève histoire illustrée de l'océanographie (фр.) Qu'est ce que l'océanographie ? sur le site de la Médiathèque de La Cité de la Mer (фр.) http://www.ocean.ru/(рос.) http://www.geogr.msu.ru/cafedra/ocean/ (рос.) http://www.oceanography.narod.ru/ (рос.) http://www.ocean.ru/disser/index.php/glavnaya/institut-okeanologii-ran.html (рос.) http://www.oceanographers.ru/ (рос.) http://www.rshu.ru/university/faculty/ocean/ (рос.) https://www.facebook.com/oceanologyOSENU (рос.) http://www.nigmatulin.ru/institut-okeanologii-ran-im.p.p.shirshova.html (рос.) http://atlantic.ocean.ru/content/view/19/47/ (рос.) http://www.nts-tv.com/sciense/20540-problemy-okeanologii.html (рос.) http://pubs.poi.dvo.ru/subjects/%D0%BE%D0%BA%D0%B5%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D1%8F?page=9 (рос.) http://chinaclub.ua/education/university.php?ELEMENT_ID=562 (рос.) http://www.scimagojr.com/journalsearch.php?q=28420&tip=sid http://podaac.jpl.nasa.gov/ http://www.okeanavt.ru/ (рос.) http://www.mirf.ru/Articles/print5669.html http://www.gubkin.ru/faculty/geology_and_geophysics/chairs_and_departments/geology/Studentu_Geotektonika_Geomorfologiya.pdf http://900igr.net/prezentatsii/biologija/Rastenija-v-vode/005-Klassifikatsija-rastenij-Gidatofity.html http://www.phys.msu.ru/rus/about/sovphys/ISSUES-2002/1(26)-2002/26-9/ (рос.) http://geographyofrussia.com/problema-mirovogo-okeana/ (рос.) http://schools.keldysh.ru/school1413/eco1/ocean.htm (рос.) http://www.ocean-fcp.ru/problem.php (рос.) http://1001qfo.info/content/view/1227/141/ (рос.) https://archive.org/stream/glossaryofoceano00unit/glossaryofoceano00unit_djvu.txt (англ.) https://quizlet.com/5015578/oceanography-terms-flash-cards/(англ.) http://www.eco.gov.az/kitablar/arxiv%20fondu/okeanoloqiya.pdf http://www.aari.ru/misc/publicat/paa/PAA-101/PAA-101_097-108.pdf http://edukids.narod.ru/zemlia/gl10/23.htm http://knigi.tor2.org/?b=1642639 http://tonkosti.ru/%D0%98%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%82%D1%83%D1%82_%D0%BE%D0%BA%D0%B5%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%D0%B8%D0%B8_%D0%B2_%D0%9D%D1%8F%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%B3%D0%B5 http://dic.academic.ru/dic.nsf/ntes/3175/%D0%9E%D0%9A%D0%95%D0%90%D0%9D%D0%9E%D0%93%D0%A0%D0%90%D0%A4%D0%98%D0%AF http://www.twirpx.com/files/earth_science/oceanology/ft.encyclopedia/ http://www.oceanographers.ru/index.php?option=com_frontpage&Itemid=1&limit=8&limitstart=120 http://geografica.net.ua/publ/galuzi_geografiji/fizichna_geografija_materikiv_ta_okeaniv/biologichni_ta_energetichni_resursi_svitovogo_okeanu/42-1-0-640 http://window.edu.ru/catalog/pdf2txt/537/22537/5870 http://www.pacificinfo.ru/data/cdrom/2/HTML/1_05.htm http://xzzwiaat.sprinterweb.net/tid_dxaehz_13/qjeynr_201.html?ckattempt=1 http://www.oceanographers.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=1214&Itemid=178 http://knigi.kb200.com/a.php?id=10115280 http://window.edu.ru/catalog/pdf2txt/537/22537/5870 http://www.twirpx.com/file/577663/ http://mgri-rggru.ru/INDEK/index.php?ELEMENT_ID=321 http://www.aari.ru/misc/publicat/paa/PAA-101/PAA-101_097-108.pdf http://archspeech.com/object/ozeaneum

Категорії Щоб побачити підкатегорії натисніть на ▻ Океанологія Океанологи Незавершені статті з океанології Шаблони:Океанологія Архіпелаги Атоли Біологія океану Затоки Коралові рифи Коси Лагуни Мілини Море Морські течії Науково-дослідні судна Океани Океанічні хребти Океанологічна термінологія Океанологічні наукові та освітні установи та заклади Перешийки Пляжі Портал:Океанологія Протоки Томболо

Корисні шаблони {{Океанологія}}  {{Океанські течії}}  {{Острів}}  {{Мис}}  {{Картка:Протока}}  {{Незавершені статті з океанології}}

Нові статті Eigenmannia macuxi — започаткував 14 січня 2025 користувач Стефанко1982 Aichi AB-3 — започаткував 14 січня 2025 користувач Ollleksa Aichi AB-2 — започаткував 13 січня 2025 користувач Ollleksa Чемпіонат України з пляжного волейболу серед жінок — започаткував 13 січня 2025 користувач Roman333 Persona 3 Reload — започаткував 13 січня 2025 користувач Дмитро Боришполець Стіп-Пойнт — започаткував 13 січня 2025 користувач 94.125.124.90 HMS Agamemnon — започаткував 12 січня 2025 користувач V Ryabish HMS Adventure — започаткував 12 січня 2025 користувач V Ryabish HMS Basilisk — започаткував 12 січня 2025 користувач V Ryabish Калатуша — започаткував 12 січня 2025 користувач Олена Могильна Роздуми про революцію у Франції — започаткував 12 січня 2025 користувач Дмитро Душейко HMS Blanche — започаткував 11 січня 2025 користувач V Ryabish Мазур Ксенія Миколаївна — започаткував 11 січня 2025 користувач Roman333 Macabi tojolabalensis — започаткував 11 січня 2025 користувач Стефанко1982 HMS Bulldog — започаткував 11 січня 2025 користувач V Ryabish HMS Brilliant — започаткував 11 січня 2025 користувач V Ryabish U-3001 — започаткував 11 січня 2025 користувач Erik tavr U-3002 — започаткував 11 січня 2025 користувач Erik tavr U-3003 — започаткував 11 січня 2025 користувач Erik tavr U-3005 — започаткував 10 січня 2025 користувач Erik tavr Виверження вулкану Етна (1669) — започаткував 10 січня 2025 користувач Стефанко1982 Морський позивний — започаткував 10 січня 2025 користувач Стефанко1982 HMS Brazen — започаткував 10 січня 2025 користувач V Ryabish U-3006 — започаткував 10 січня 2025 користувач Erik tavr U-3009 — започаткував 10 січня 2025 користувач Erik tavr HMS Boadicea — започаткував 9 січня 2025 користувач V Ryabish HMS Boreas — започаткував 9 січня 2025 користувач V Ryabish HMS Active — започаткував 8 січня 2025 користувач V Ryabish Цитаринові — започаткував 8 січня 2025 користувач Сергій Зінченко HMS Ardent — започаткував 8 січня 2025 користувач V Ryabish

Джерела

Сестринські проєкти і портали

Більше різноманітної допоміжної інформації про океанологію на сестринських проєктах фонду Вікімедіа:

Наука

Астрономія

Біологія

Іхтіологія

Економіка

Історія

Математика

Медицина

Техніка

Фізика

Філософія

Хімія

про портали · список · нові · довідка · оновити сторінку