Відкрити головне меню
Геохронологічна шкала у вигляді спіралі (англ.)

Геохронологі́чна шкала́ (англ. geological dating, geochronological scale; нім. geologische Zeitrechnung f) — послідовний ряд геохронологічних еквівалентів загальних стратиграфічних підрозділів та їх таксономічної підлеглості[1][2].

Зміст

Загальний описРедагувати

Кожному геохронологічному підрозділові відповідає підрозділ стратиграфічний — матеріальний вираз гірських утворень певного геологічного часу. Стратиграфічні підрозділи об'єднуються в стратиграфічну шкалу, що відбиває послідовність стратиграфічних підрозділів осадових, вулканічних та метаморфічних порід.

Історія запровадженняРедагувати

У другій половині XIX століття, у 1881-1900 роках, на II—VIII сесіях Міжнародного геологічного конгресу (МГК) були прийняті головні принципи ієрархії і номенклатура більшості сучасних геохронологічних підрозділів[1][3]. З часом базова схема 1900 року Міжнародної геохронологічної шкали французького геолога Е. Ренев'є уточнювалася й видозмінювалась[3].

Геологічні періоди отримували власні назви й перейменовувались за різними ознаками. Найчастіше використовували географічні назви тих місцевостей, де стратиграфія періоду була вперше науково виділена й описана[3]. Так, назва кембрійського періоду походить від лат. Cambria, назви Уельсу, коли він був у складі Римської імперії, девонського — від графства Девоншир в Англії, пермського — від Пермського краю, юрського — від гір Юра в Альпах[3]. На честь стародавніх племен названі вендський (венди — німецька назва слов'янського народу лужицьких сербів), ордовицький і силурійський (племена кельтів) періоди[3]. Рідше використовувалися назви, пов'язані зі складом порід. Кам'яновугільний період названий через великої кількості вугільних пластів, а крейдовий — через широке поширення письмової крейди[3].

В Україні за радянських часів ініціатором радіометричних досліджень в 1930-х роках був В. І. Вернадський[1][4].

Принципи побудовиРедагувати

Відносний геологічний вік порід, які містять палеонтологічні рештки, визначають на підставі палеонтологічних методів: біостратиграфічного, спорово-пилкового та інших[5]. У докембрійських породах органічні рештки трапляються рідко, тому провідне значення при розчленуванні цих порід належить методу ізотопного аналізу[5]. При зіставленні осадових гірських порід, які не містять палеонтологічних решток, магматичних порід та при стратиграфічному розчленуванні кернів користуються літологічними і геохімічними методами, геофізичними методами розвідки, даними палеомагнітних досліджень[5].

ЗначенняРедагувати

Розчленування шарів гірських порід і зіставлення різних стратиграфічних підрозділів дає змогу робити висновки про геологічну історію та будову конкретних досліджуваних районів, складати геологічні карти, проводити розшуки і розвідку корисних копалин[5].

Сучасний варіант геохронологічної шкалиРедагувати

У таблиці подано сучасний варіант геохронологічної шкали.

СидерійРясійОрозирійСтатерійКалімійЕктазійСтенійТонійКріогенійЕдіакарійЕоархейПалеоархейМезоархейНеоархейПалеопротерозойМезопротерозойНеопротерозойПалеозойМезозойКайнозойГадейАрхейПротерозойФанерозойДокембрій 
Кембрійський періодОрдовицький періодСилурійський періодДевонський періодКам'яновугільний періодПермський періодТріасовий періодЮрський періодКрейдовий періодПалеогеновий періодНеогеновий періодЧетвертинний періодПалеозойМезозойКайнозойФанерозой 
ПалеоценЕоценОлігоценМіоценПліоценПлейстоценГолоценПалеогенНеогенЧетвертинний періодКайнозой 
ГеласійКалабрійський ярусПлейстоценПлейстоценПлейстоценГолоценЧетвертинний період 
млн років тому
?[a] Еон Ера Період[6] Епоха Вік[b] Визначні події Початок,
млн років тому[b]
Ф
а
н
е
р
о
з
о
й
Кайнозой[c], Kz Антропоген, Q Голоцен, Q2 Мегхалай Вік розпочався із глобальної посухи. Малий льодовиковий стадіал у Північній півкулі у період між 1400 та 1850 роками. Виверження Тамбори 1815 року призвело до року без літа у Європі та Північній Америці. Рівень людської активності відіграє істотну роль географічній оболонці Землі, стає справжнім геологічним фактором. Початок глобального потепління та кліматичних змін спричинених, ймовірно, викидами людством парникових газів у процесі його розвитку[d].   0,0042
Нортгриппій Кліматичний оптимум. Осциляція Мезокко спричинила тимчасове глобальне похолодання. Рівень вод Світового океану продовжує підвищуватись, утворюються Перська затока, Азовське море. Становлення людської цивілізації — початок землеробства, поява перших прото-міст, бронзова доба.   0,0082
Гренландій Закінчення останнього зледеніння, початок інтергляціалу. Рівень вод Світового океану підіймається, затоплюються великі масиви суходолу, Доггерленд, Сундаленд. Утворюється найбільша пустеля планети — Сахара.   0,0117
Плейстоцен, Q1 Тарант Мікулинське міжльодовиків'я[ru] змінилось останнім льодовиковим періодом, що закінчився пізнім дріасом. Четвертинне вимирання плейстоценової мегафауни[en]. Виверження вулкана Тоба.   0,126
Чибаній Циклічні амплітудні коливання кліматичних показників — проблема 100 000 років. Поява людини розумної (Homo sapiens).   0,781
Калабрій Подальше охолодження клімату. Поява людини прямоходячої (Homo erectus).   1,80
Гелазій Розвиток четвертинного зледеніння. Розвиток плейстоценової мегафауни[en]. Поява людини умілої (Homo habilis).   2,58
Неоген, N Пліоцен, N2 П'яченций, N2pla Розвивається Ґренландський льодовиковий щит[8]. Австралопітеки (Australopithecus) звичайні гомініди на теренах Східної Африки[9].   3,600
Занклій, N2zan На планеті панує прохолодний клімат. Відбувається заповнення басейну Середземного моря водами Атлантичного океану — Занклійський потоп. Ардипітек (Ardipithecus) в Африці[9].   5,333
Міоцен, N1 Мессіній, N1mes На планеті панує прохолодний льодовиковий клімат, розвинення Східноантарктичного льодовикового щита. Відбувається висихання солоних озер замкненого басейну на місці сучасного Середземного моря — Мессінський пік солоності. Відбувається поступове розходження гілок шимпанзе і людини від спільного предка[en]. У центральній частині Африки живе сахельантроп (Sahelanthropus tchadensis).   7,246
Тортон, N1tor   11,63
Серравалій, N1srv На планеті теплішає під час середньоміоценового кліматичного оптимуму[10]. Відбувається середньоміоценове вимирання[en] деяких таксонів.   13,82
Лангій, N1lan   15,97
Бурдігал, N1bur У Євразії продовжується альпійський орогенез; у Новій Зеландії під час кайкурського орогенезу[en] формуються Південні Альпи. Широко поширюються ліси на планеті, трави зустрічаються повсюдно. Концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері знижується з 650 до 100 ppm[11][d]. З'являються сучасні родини ссавців (Mammalia) і птахів (Aves). Диверсифікація коней (Equidae) і мастодонтів (Mammutidae). Поява спільного предка людиноподібних мавп (Hominoidea) і людини (Homo)[12].   20,44
Аквітан, N1aqt   23,03
Палеоген, P Олігоцен, P3 Хатт, P3h Еоцен-олігоценове вимирання. Початок розширення антарктичного заледеніння[13]. Швидка еволюція та диверсифікація наземної фауни, особливо ссавців (Mammalia). Еволюційна радіація сучасних таксонів квіткових рослин (Magnoliophyta).   27,82
Рюпель, P3r   33,9
Еоцен, Р2 Приабон, Р2p Помірний, прохолодний клімат на планеті. Процвітають та розвиваються архаїчні ссавці: креодонти (Creodonta), кондиляртри[en] (Condylarthra), уїнтатерії (Uintatheriidae) тощо. Поява декількох «сучасних» родин ссавців. У водах відбувається диверсифікація примітивних китів (Cetacea). На суходолі з'являються перші злакові трави. Антарктиди знов вкривається крижаним панцирем. Закінчуються ларамійський і сев'єрський орогенези[en] Скелястих гір у Північній Америці; розпочинається альпійський орогенез у Альпах та елладський[en] в Егейському морі в Європі.   37,8
Бартон, Р2b   41,2
Лютец, Р2l Дві перехідні події глобального потепління (ПЕТМ[en] і ETM-2[en]) і потепління клімату до еоценового кліматичного оптимуму. Внаслідок стрімкого поширення прісноводних папоротей азолла [en] (Azolla) концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері знижується з 3500 до 650 ppm, що в подальшому призвело до тривалого періоду похолодання[11][d]. Індійський субконтинент врізається в Азію, розпочинається гімалайський орогенез[en].   47,8
Іпр, Р2i   56,0
Палеоцен, Р1 Танет, Р1t Вік розпочався з падіння Чиксулубського метеориту на території сучасного півострова Юкатан, що пов'язують з крейдово-палеогеновим глобальним вимиранням. На планеті поширений спекотний і вологий тропічний клімат. Поява сучасної рослинності. Еволюційна радіація ссавців (Mammalia), що займають усі екологічні ніші, що їх звільнили зниклі динозаври (Dinosauria). Ссавці сягають значних розмірів (невеличких бегемотів). Розпочинається альпійський орогенез, від Атлаських гір у північно-західній Африці, через Альпи, Карпати, Кавказ, Гімалаї до бірмано-малайських хребтів у Азії.   59,2
Зеландій, Р1z   61,6
Даній, Р1d   66,0
Мезозой, Mz Крейда, K Пізня, K2 Маастрихт, K2m Розквіт квіткових рослин та запиляючих їх комах. З'являється багато сучасних костистих риб. Усюди в морях поширені амоніти (Ammonitida), белемніти (Belemnites), губки (Spongia), двостулкові (Bivalvia), морські їжаки (Echinoidea). Поява багатьох нових типів динозаврів на суходолі — тиранозаври (Tyrannosauridae), титанозаври (Titanosauridae), гадрозаври (Hadrosauridae) та цератопси (Ceratopsidae); у воді — крокодили-евзухії (Crocodilia), мозазаври (Mosa). У морях панували сучасні акули. Примітивні птахи змінюють птерозаврів (Pterosauria). Починаються ларамійський та сев'єрський орогенези[en] у Скелястих горах. Розпад Гондвани. Концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері сягає сучасного рівня. Розвиваються однопрохідні (Monotremata), сумчасті (Metatheria) та плацентарні (Eutheria) звірі.   72,1 ±0,2
Кампан, K2km   83,6 ±0,2
Сантон, K2s   86,3 ±0,5
Коньяк, K2k   89,8 ±0,3
Турон, K2t   93,9
Сеноман, K2c   100,5
Рання, K1 Альб, K1alb   ~113,0
Апт, K1apt   ~125,0
Барем, K1br   ~129,4
Готерів, K1g   ~132,9
Валанжин, K1v   ~139,8
Беріас, K1b   ~145,0
Юра, J Мальм, J3 Титон, J3tt Планета вкрита папоротями та голонасінними — хвойні (Pinophyta), бенетити (Bennettitales) і саговники (Cycadales). Різноманітні динозаври — зауроподи (Sauropods), карнозаври (Carnosaurs), стегозаври (Stegosaurians). Поява перших птахів (Aves) і ящірок (Squamata). Поширені також мишеподібні сумчасті ссавці (Marsupialia). У морях панують іхтіозаври (Ichthyosaurs) і плезіозаври (Plesiosauria); багато двостулкових (Bivalvia), аммонітів (Ammonoidea) та белемнітів (Belemnoidea). Еволюційна радіація морських їжаків (Echinoidea), морських лілій (Crinoidea), морських зірок (Asteroidea), губок (Porifera), брахіопод (Terebratulida[en], Rhynchonellida[en]). Суперконтинент Пангея розколюється на північну Лавразію та південну Гондвану. У Північній Америці відбувається невадський орогенез; загальнопланетарний кіммерійський орогенез йде на спад; у Новій Зеландії завершується рангітатський[en]. Концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері була у 3-5 разів вища (1200—1500 ppmv) за сучасну (400 ppmv)[11][d].   152,1 ±0,9
Кімеридж, J3km   157,3 ±1,0
Оксфорд, J3o   163,5 ±1,0
Доггер, J2 Келовей, J2k   166,1 ±1,2
Бат, J2bt   168,3 ±1,3
Байос, J2b   170,3 ±1,4
Аален, J2a   174,1 ±1,0
Лейас, J1 Тоар, J1t   182,7 ±0,7
Плінсбах, J1p   190,8 ±1,0
Синемюр, J1s   199,3 ±0,3
Геттанг, J1h   201,3 ±0,2
Тріас, T Пізній, T3 Рет, T3r Суходіл вкритий дикроїдієвою[en] рослинністю (Dicroidium). На планеті царство архозаврів (Archosaurs): на суші домінують динозаври (Dinosauria), в океанах — іхтіозаври (Ichthyosauria) і нотозаври (Nothosauroidea), в повітрі — птерозаври (Pterosaurs). Велика кількість амфібій темноспондилів (Temnospondyli). У той самий час цинодонти (Cynodont) дрібнішають і більше набирають рис ссавців. Поява перших яйцекладних ссавців (Prototheria) і крокодилів (Crocodilia), великої кількості таксонів сучасних комах (Insecta). У морях і океанах поширені аммоніти (Ammonoidea), з'являються сучасні мадрепорові корали (Scleractinia) і перші костисті риби (Teleostei). Андійський орогенез в Південній Америці; кіммерійський в Азії; рангітатський[en] в Новій Зеландії; закінчується хантер-бовенський орогенез[en] на сході Австралії, Великий Вододільний хребет (225—260 млн років тому).   ~208,5
Норій, T3n   ~227
Карній, T3c   ~237
Середній, T2 Ладиній, T2l   ~242
Анізій, T2a   247,2
Ранній, T1 Оленьок, T1o   251,2
Інд, T1i   251,902 ±0,024
Палеозой, Pz Перм, P Лопінгій, P3 Чангсінг, P3c Континенти збираються в суперконтинент Пангею, утворюються гори Аппалачі в Північній Америці. Великий океан Панталасса. Клімат теплішає й сухішає, закінчується пермо-карбонове заледеніння. На середину періоду припадає заміна вологолюбної кам'яновугільної флори першими справжніми насінними рослинами з шишками — голонасінними (Gymnosperm). З'являються перші мохи (Bryophyta). На суходолі звичайні земноводні темноспондили (Temnospondyli) і примітивні чотириногі парарептилії (Parareptilia). Розквіт плазунів-синапсидів (пелікозаври і терапсиди). Серед комах з'являються жуки (Coleoptera) й двокрилі (Diptera). У теплих мілководних морях та на рифах розквітають корали, плечоногі (Productida, Spiriferida), двостулкові (Bivalvia), форамініфери (Foraminifera), головоногі ортоцеріди[en] (Orthoceratoidea). Наприкінці періоду відбувається глобальне персько-тріасове вимирання, приблизно 95 % видів фауни щезає, повністю вимирають такі таксони, як трилобіти (Trilobita), граптоліти (Graptolithina) та морські бутони (Blastoidea). В Євразії закінчується уральський орогенез[en], розпочинається алтайський; оучитський[en] та іннуїтський орогенези[en] в Північній Америці; хантер-бовенський орогенез[en] в Австралії формує гори Макдоннелл[en] (225—260 млн років тому).   254,14 ±0,07
Вучапінг, P3v   259,1 ±0,5
Гваделупій, P2 Кептен, P2c   265,1 ±0,4
Вордій, P2w   268,8 ±0,5
Роуд, P2r   272,95 ±0,11
Цисуралій, P1 Кунгур, P1k   283,5 ±0,6
Артин, P1art   290,1 ±0,26
Сакмарій, P1s   295,0 ±0,18
Ассель, P1a   298,9 ±0,15
Карбон, C Пенсильваній Гжель, C3g Планета вкрита вологими лісами на болотистих ґрунтах, що утворюють товщі покладів кам'яного вугілля. Найвищій рівень кисню в атмосфері Землі за увесь час її існування. Великі площі мілководних морів. В океанах поширені гоніатіти[en] (Goniatite), плечоногі (Brachiopoda), мохуватки (Bryozoa), двостулкові (Bivalvia), форамініфери (Foraminifera) та корали. Типові лепідодендрони[en] (Lepidodendron), папороті-сигілярії (Sigillaria), каламіти[en] (Calamites), кордаїти[en] (Cordaites). Поява літаючих комах (Pterygota), деякі представники яких сягали гігантських розмірів — меганеври[en] (Meganeura), палеодиктиоптери (Palaeodictyoptera). Еволюційна радіація земноводних (Amphibia). Поява перших плазунів (Reptilia). Продовжується герцинський орогенез (особливо активізується під кінець періоду); в Євразії розпочинається уральський орогенез[en].   303,7 ±0,1
Касимов, C3k   307,0 ±0,1
Московій, C2m   315,2 ±0,2
Башкирій, C2b   323,2 ±0,4
Міссісіпій Серпуховій, C1s Планета вкрита вологими лісами деревовидних плаунів (Lycopodiophyta), починають утворюватись товщі покладів кам'яного вугілля. У болотах з'являються перші чотириногі (Tetrapoda). Морські ракоскорпіони (Eurypterida) завойовують прісні водойми й переходять до амфібійного типу життя. Разом з ними лопатепері риби ризодонти[en] (Rhizodontida) стають головними прісноводними хижаками. В океанах поширені акули, голкошкірі, особливо морські лілії (Crinoids) і морські бутони (Blastoidea), корали, плечоногі (Productida, Spiriferida), мохуватки (Bryozoa), гоніатіти[en] (Goniatite). Чисельність членистоногих трилобітів (Trilobita) і головоногих молюсків наутилоїдей (Nautiloidea) знижується. Закінчується новозеландський тухуайський орогенез[en]; розвивається герцинський орогенез. У східній частині Гондвани відбувається заледеніння.   330,9 ±0,2
Візей, C1v   346,7 ±0,4
Турней, C1t   358,9 ±0,4
Девон, D Пізній, D3 Фаменій, D3fm Поява перших плаунів, хвощів, папороті і насінних рослин (Progymnosperm). З'являються перші деревні форми рослин — археоптериси (Archaeopteris). З'являються перші комахи (Insecta), поки безкрилі. У морях поширені корали — табуляти (Tabulata) і ругози[en] (Rugosa), брахіоподи строфоменіди[en] (Strophomenida), морські лілії (Crinoids). У морях поширені гоніатитові[en] амоноідеї (Ammonoidea), з'являються двозяброві[en] (Coleoidea). Розквіт щелепних риб (Gnathostomata) — плакодерм (Placodermi), лопатеперих (Sarcopterygii), кісткових (Osteichthyes) і древніх акул, що витісняють трилобітів (Trilobita) і броньованих безщелепних (Agnatha). Поява і розвиток водних амфібій. Поява «старого червоного континенту» — Євроамерики. Розвиток акадійського орогенезу[en] Антиатласу в Північній Африці і Аппалачей у Північній Америці. Антлерський орогенез[en], варисційський і тухуайський орогенез[en] у Новій Зеландії.   372,2 ±1,6
Франсій, D3f   382,7 ±1,6
Середній, D2 Живетій, D2zv   387,7 ±0,8
Ейфель, D2ef   393,3 ±1,2
Ранній, D1 Емсій, D1e   407,6 ±2,6
Празій, D1p   410,8 ±2,8
Лохковій, D1l   419,2 ±3,2
Силур, S Пржидоль, S3 Перший вихід на суходіл судинних рослин — риніофітів (Rhyniophytina) та подібних їм. Перші багатоніжки (Millipedes), такі як артроплеври (Arthropleura) на суходолі. Поява перших щелепних риб (Gnathostomata), як наслідок — розквіт броньованих безщелепних (Agnatha) у морях, таких як остракодерми[en] (Ostracoderm). Ракоскорпіони (Eurypterid) сягають великих розмірів. У морях поширені корали — табуляти (Tabulata) і ругози[en] (Rugosa), брахіоподи — пентамеріди[en] (Pentamerida), ринхонеліди[en] (Rhynchonellida); різноманітні трилобіти (Trilobita) і молюски (Mollusca); зустрічаються граптоліти (Graptolithina). Початок каледонського орогенезу в Британії та Скандинавських горах, що продовжився в девонському періоді як акадійський орогенез[en]. Вщухають таконський орогенез[en] у Північній Америці і лахланський орогенез[en] на австралійському континенті.   423,0 ±2,3
Лудлов, S3 Лудфордій, S3l   425,6 ±0,9
Горстій, S3g   427,4 ±0,5
Венлок, S2 Гомерій, S2h   430,5 ±0,7
Шейнвудій, S2sh   433,4 ±0,8
Лландоверій, S1 Телицій, S1t   438,5 ±1,1
Аероній, S1a   440,8 ±1,2
Рудданій, S1r   443,8 ±1,5
Ордовик, O Пізній, O3 Хірнант, O3h Еволюційна радіація безхребетних. Поява ранніх коралів (Anthozoa). Звичайні суглобні брахіоподи (Orthida, Strophomenida та ін.), двостулкові молюски, наутилоїдеї (Nautiloidea), трилобіти (Trilobita), остракоди (Ostracoda), мохуватки (Bryozoa), голкошкірі (морські лілії, цистоідеї, морські зірки), широко диверсифікуються граптоліти (Graptolithina). З'являються конодонти (ранні планктонні хребетні). Поява перших зелених рослин і грибів на суходолі. На кінець періоду припадає поширення льодовикових щитів.   445,2 ±1,4
Катій, O3k   453,0 ±0,7
Сандбіан, O3s   458,4 ±0,9
Середній, O2 Дарривілій, O2drw   467,3 ±1,1
Дапінгій, O2, O2dpg   470,0 ±1,4
Ранній, O1 Флос, O1f   477,7 ±1,4
Тремадок, O1t   485,4 ±1,9
Кембрій, C Фуронгій, C4 Ярус 10 Численні викопні рештки організмів. Бурхливий розвиток різноманітних форм життя, утврюються більшість таксонів сучасних тварин — кембрійський вибух. Зникає едіакарська біота, з'являються перші хордові, поруч з рядом вимерлих пізніше еволюційних гілок. Вибуховий розквіт рифоутворюючих археоциат (Archaeocyatha) й пізніший колапс. Широко поширені трилобіти (Trilobites), приапуліди (Priapulida), губки (Porifera), брахіоподи (Brachiopod) та інші тварини. Аномалокариси (Anomalocarida) головні хижаки в ранньокембрійських морях. З'являються сучасні форми водоростей (Algae), грибів (Fungi), форамініфер (Foraminifera). Утворюється суперконтинент Гондвана. Лахланський орогенез[en] (540—440 млн років тому); закінчується петерманський орогенез[en] (550—535 млн років тому); активність деламерійського орогенезу[en], Аделаїдського рифтового комплексу[en] (514—500 млн років тому) в Австралії. Концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері була у 15 разів вища (6000 ppmv) за сучасну (400 ppmv).   ~489,5
Цзяншань, C4j   ~494
Паїбіан, C4p   ~497
Мяолінг, C3 Гужаній, C3g   ~500,5
Друмій, C3d   ~504,5
Вулліан, C3w   ~509
Епоха 2, C2 Ярус 4   ~514
Ярус 3   ~521
Терреновіан, C1 Ярус 2   ~529
Фортуній, C1f   541,0 ±1,0
Д
о
к
е
м
б
р
і
й
П
р
о
т
е
р
о
з
о
й

[a]
Pr
Неопротерозой Едіакарій Гарні фоссилії від перших багатоклітинних організмів (Metazoa). Едіакарська біота процвітає в усіх морях планети. Перші залишки примітивних слідів від, ймовірно червеподібних істот, Trichophycus. З'являються перші губки (Porifera) і трилобіти (Trilobita). Загадкові залишки безлічі желеподібних істот, що нагадували мішки, диски або ковдри (наприклад, дикінсонія). Поділ Паннотії на континент Гондвану і міні-континенти Балтія, Сибірію і Лавразію. Таконський орогенез[en] у Північній Америці; орогенез хребта Араваллі на індійському субконтиненті. Починається петерманський орогенез[en] на австралійському континенті; брідморський орогенез[en] (633–620 млрд років тому) в Антарктиді.   ~635
Кріогеній Ймовірний період глобального зледеніння (англ. Snowball Earth) в історії Землі. Викопні рештки ще досить поодинокі. Родинія розпадається, починає формуватись інший суперконтинент — Паннотія. Рукерський[en] та німродський орогенез[en] в Антарктиці йде на спад.   ~720[e]
Тоній Сліди примітивних багатоклітинних організмів — хайнанська біота[ru]. Радіаційна еволюція динофлягелятоподібних акритархів. Усі континенти зібрані в єдиний суперконтинент Родинію. Закінчення свеконорвезького орогенезу[en] в Північній Європі; едмундський орогенез[en] комплексу Гаскойн[en] у Західній Австралії (920—850 млрд років тому); деламерійський орогенез[en], утворення Аделаїдського рифтового комплексу[en] у Південні Австралії.; гренвільський орогенез у Північній Америці; німродський орогенез[en] в Антарктиці (1,0 ±0,15 млрд років тому); панафриканський орогенез[en] на африканському континенті. 1000[e]
Мезопротерозой Стеній Утворення сильнометаморфізованих поясів під час орогенезу на суперконтиненті Родинія. Світовий океан Міровія. Початок свеконорвезького орогенезу[en] в Північній Європі, ймовірний початок рукерського[en] та німродського орогенезу[en] в Антарктиці. Масгрейвський орогенез[en] (1,08 млрд років тому) у Центральній Австралії. 1200[e]
Ектазій Розширення осадового чохлу літосферних плит поверх первинних кратонів. Зелені водорості створюють колонії в морях. Гренвільський орогенез у Північній Америці. 1400[e]
Калімій Сліди багатоклітинних істот — червоні водорості (Rhodophyta). Накопичення осадових та магматичних порід поверх первинних кратонів — утворення літосферних плит. Розкол суперконтиненту Колумбія (Нуна). Барамундійський[en] басейну Мак-Артур[en] в Північній Австралії та ісанський орогенези[en], формування гори Маунт-Айза у Квінсленді (1,6 млрд років тому). 1600[e]
Палеопротерозой Статерій Перші ядерні організми, протисти з ядрами. Утворення первинного суперконтиненту Колумбія (Нуна). Закінчення кімбанського орогенезу[en] в Австралії; япангкуський[en] (Їлгарнський кратон[en]) та мангарунський орогенез[en] (комплекс Гаскойн[en]) у Західній Австралії (1,68-1,62 млрд років тому); караранський орогенез[en] (1,65 млрд років тому) в Південній Австралії — кратон кратону Говлер[en]. 1800[e]
Орозирій Атмосфера Землі почала насичуватись киснем. Утворення Вредефортського та Садберійського метеоритних кратерів. Сильний орогенез: пенокеанський[en] та гудзонський орогенези у Північній Америці, ранній рукерський орогенез[en] в Антарктиці (2,0—1,7 млрд років тому); гленбурзький[en] комплексу Гаскойн та кімбанський орогенез[en] кратону Говлер в Австралії (2,005—1,920 млрд років тому). 2050[e]
Рясій Формування величезного плутону Бушвельдського комплексу. Гуронське зледеніння. 2300[e]
Сидерій Киснева катастрофа — стрічкові залізні руди. Назва періоду походить від дав.-гр. ςιδερος — залізо. Сліфордський орогенез[en] кратону Говлер[en] в Австралії (2,44—2,42 млрд років тому). Гуронське зледеніння. 2500[e]
А
р
х
е
й

[a]
Ar
Неоархей Стабілізація усіх відомих сучасних кратонів; можливо через мантійний переворот. Інсельський орогенез[en], (2,65 ± 0,15 млрд років тому). Почав формуватись пояс Абітібі[en] Квебеку та Онтаріо, остаточно стабілізувався 2,6 млрд років тому. 2800[e]
Мезоархей Найдавніші макроскам'янілості. Перші строматоліти, колоніальні ціанобактерії (Cyanobacteria). Розкол суперконтиненту Ваальбара. Гумбольдстський орогенез[en] в Антарктиці. Утворення в Північній Америці мегакальдери Блейк-Ривер[en] (близько 2,696 млрд років тому). 3200[e]
Палеоархей Перші сліди киснетворних бактерій. Найдавніші мікроскам'янілості. Утворення найдревніших кратонів, Канадський щит і Пілбара[en] (приблизно 3,6—3,8 млрд років тому). Формування першого суперконтиненту Ваальбара. Рейнірський орогенез[en] в Антарктиці. 3600[e]
Еоархей Найдревніші відомі форми життя, можливо бактерії та археї, та самовідтворювана РНК (~4 млрд років тому), після пізнього важкого бомбардування. Напірський орогенез[en] в Антарктиді (4,0 ± 0,2 млрд років тому). 4000
Г
а
д
е
й

[a][f]
Неогадей Пізнього важкого бомбардування у внутрішній частині Сонячної системи, ймовірно через планетарну міграцію Нептуна до поясу Койпера в результаті орбітальних резонансів між Юпітером і Сатурном. Непрямі докази існування в цей час фотосинтезу (кероген) у примітивних форм життя. Найбільш древня з відомих гірських порід, гнейси Акасти (Північно-західні території, Канада), датується віком приблизно в 4,03 млрд років[14]. На Місяці в цей час ранній імбрійський період, утворюється Море Дощів. 4130[15]
Мезогадей Ймовірно перша тектоніка літосферних плит. Найбільш ранні непрямі докази існування життя, що базуються на надзвичайно великій кількості легких ізотопів вуглецю в гірських породах, що пов'язують з життєдіяльністю організмів. На Місяці в цей час нектарський період (названий так, через утворення в цей час Моря Нектару), утворюються великі місячні моря, великі імпактні басейни. 4280[15]
Палеогадей Закінчення фази раннього бомбардування планет. Найдавніший знайдений мінерал — циркон віком 4,406 ±0,008  млрд років тому[16]. Астероїди і комети приносять воду на Землю[16]. На Місяці в цей час донектарський період. 4533[15]
Еогадей Формування Сонця і Сонячної системи (4,68—4,63  млрд років тому). Формування Землі (4,567—4,570  млрд років тому), початок фази раннього бомбардування планет. Формування Місяця (4,533—4,527  млрд років тому), ймовірно через величезне зіткнення з невідомим астрономічним тілом — криптична ера[en]. 4570

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Протерозой, архей і гадей часто об'єднують під спільною назвою докембрій, інколи криптозой (від дав.-гр. κρυπτός — «скритний» і ζωή — «життя»). Виділення посткембрійського супереону не є офіційно затвердженим, але інколи використовується у якості протиставлення широко вживаній назві докембрійського еону.
  2. а б Дати містять розходження, що спричинені неточністю у радіометричному датуванні. Дати подані відповідно до Міжнародної комісії з стратиграфії, 2017 рік. Дати помічені   вказані для меж стратотипів, що узгоджені на міжнародному рівні GSSP, стратотипи подані за цим списком.
  3. Історично Кайнозой був розділений на четвертинну і третинну субери. Остання тепер поділяється на самостійні неогеновий і палеогеновий періоди, а четвертинний період (антропоген) зіставляється з ними в рівному ранзі, без згадки про третинний[7]
  4. а б в г За детальнішою інформацією зверніться будь ласка до статей: Атмосфера Землі, Діоксид вуглецю, Парникові гази та графікам:      .
  5. а б в г д е ж и к л м н Межа встановлена за абсолютним віком датування порід (Глобальний стандартний стратиграфічний вік[en]).
  6. Існують наукові дискусії навколо офіційного виділення гадею в якості еону[7].

ДжерелаРедагувати

  1. а б в Геохронологічна шкала // Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
  2. Геохронологическая шкала // Горная энциклопедия: в 5-ти т / гл. ред. Е. А. Коз­лов­ский. — М. : Советская эн­циклопедия, 1984—1991. — ISBN 5-85270-007-X.
  3. а б в г д е Стратиграфическая шкала общая // Горная энциклопедия: в 5-ти т / гл. ред. Е. А. Коз­лов­ский. — М. : Советская эн­циклопедия, 1984—1991. — ISBN 5-85270-007-X.
  4. Геохронология // Горная энциклопедия: в 5-ти т / гл. ред. Е. А. Коз­лов­ский. — М. : Советская эн­циклопедия, 1984—1991. — ISBN 5-85270-007-X.
  5. а б в г Стратиграфія // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  6. Палеонтологи частіше звертаються до стратиграфії за шарами поширених викопних решток ніж до стратиграфії за геологічними ярусами. Палеобіологічна база даних (The Paleobiology Database). Архів оригіналу за 2006-02-11. Процитовано 2006-03-19.  (англ.)
  7. а б Ogg, J.G.; Ogg, G.; Gradstein, F.M. (2016). A Concise Geologic Time Scale: 2016. Elsevier. с. 20. ISBN 978-0-444-63771-0. 
  8. Bartoli, G; Sarnthein, M; Weinelt, M; Erlenkeuser, H; Garbe-Schönberg, D; Lea, D.W (2005). Final closure of Panama and the onset of northern hemisphere glaciation. Earth and Planetary Science Letters 237 (1–2): 33–44. Bibcode:2005E&PSL.237...33B. doi:10.1016/j.epsl.2005.06.020. 
  9. а б Tyson, Peter (October 2009). NOVA, Aliens from Earth: Who's who in human evolution. PBS. Процитовано 2009-10-08. 
  10. Colin Gannon. Understanding the Middle Miocene Climatic Optimum: Evaluation of Deuterium Values (D) Related to Precipitation and Temperature. — The Honors Program Senior Capstone Project, 2013.
  11. а б в Royer, Dana L. (2006). CO2-forced climate thresholds during the Phanerozoic. Geochimica et Cosmochimica Acta 70 (23): 5665–75. Bibcode:2006GeCoA..70.5665R. doi:10.1016/j.gca.2005.11.031. 
  12. Here's What the Last Common Ancestor of Apes and Humans Looked Like. 
  13. Deconto, Robert M.; Pollard, David (2003). Rapid Cenozoic glaciation of Antarctica induced by declining atmospheric CO2. Nature 421 (6920): 245–249. Bibcode:2003Natur.421..245D. PMID 12529638. doi:10.1038/nature01290. 
  14. Bowring, Samuel A.; Williams, Ian S. (1999). Priscoan (4.00–4.03 Ga) orthogneisses from northwestern Canada. Contributions to Mineralogy and Petrology 134: 3. doi:10.1007/s004100050465. 
  15. а б в Goldblatt, C.; Zahnle, K. J.; Sleep, N. H.; Nisbet, E. G. (2010). The Eons of Chaos and Hades. Solid Earth 1: 1–3. Bibcode:2010SolE....1....1G. doi:10.5194/se-1-1-2010. 
  16. а б Simon A. Wilde, John W. Valley, William H. Peck & Colin M. Graham. Evidence from detrital zircons for the existence of continental crust and oceans on the Earth 4.4 Gyr ago // Nature : журнал. — Macmillan Magazines Ltd, 2001. — Т. 409 (11 January). — С. 175-178.

Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "УРЕ-Г", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.

Помилка цитування: Тег <ref> з назвою "УРЕ-СШ", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.

ЛітератураРедагувати

УкраїнськоюРедагувати

АнглійськоюРедагувати

РосійськоюРедагувати

  • (рос.) Арсланов Х. А. Радиоуглерод: геохимия и геохронология / Арсланов Х. А. — Л., 1987. — 294 с.
  • (рос.) Афанасьев С. Л. Геохронологическая шкала фанерозоя и проблема геологического времени / Афанасьев С. Л. — М. : Недра, 1987. — 143 с.
  • (рос.) Геология и геохронология докембрия / Соколов Ю. М. — Л. : Наука, 1989. — 196 с.
  • (рос.) Геохронология докембрия Украины / Семененко А. П. — К. : Наукова думка, 1965. — 262 с.
  • (рос.) Геохронология СССР : В 3-х тт / Полевой Н. И. — Л. : Недра, 1973-1974.
  • (рос.) Геология и геохронология докембрия Восточно-Европейской платформы / Лобач-Жученко С. Б. — Л., 1990. — 301 с.
  • (рос.) Изотопная геохимия и геохронология / Левский Л. К. — Л. : Наука, 1990. — 126 с.
  • (рос.) Кратц К. О. Геология и геохронология докембрия / Кратц К. О. — Л. : Наука, 1989. — 269 с.
  • (рос.) Кузнецов С. С., Моисеенко В. С. Геохронологические таблицы и малый атлас руководящих форм. — Л., 1949. — 80 с.
  • (рос.) Методы изотопной геологии и геохронологическая шкала / Шуколюков Ю. А. — М., 1986. — 229 с.
  • (рос.) Оноприенко В. И. Методология и понятийный базис геохронологии / Оноприенко В. И. — К., 1984. — 128 с.

ПосиланняРедагувати