Птерозаври

ряд дінозаурів

Птерозаври (Pterosauria) — вимерлий ряд плазунів мезозойської ери, що освоїли повітряне середовище проживання. Вони жили 210—65,5 млн років тому, одночасно з динозаврами і морськими ящерами. У наш час[коли?] виділяють близько 60 родів птерозаврів, що об'єднуються в 16 родин. Знахідки птерозаврів украй рідкісні через погане збереження скелету.

Птерозаври
Період існування: пізній тріаспізня крейда, 228–66 млн р. т.
Pteranodon sternbergi pair.jpg
Копії скелетів Pteranodon sternbergi, самця (спереду) і самиці (позаду)
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Орнітодіри (Ornithodira)
Клада: Pterosauromorpha
Padian, 1997
Ряд: Птерозаври (Pterosauria)
Kaup, 1834
Підгрупи[1]
Pterosaur Fossil Distribution Map.png
Поширення викопних решток. Кольори відповідають таксономічним групам.[a]
Commons-logo.svg Вікісховище: Pterosauria

ОписРедагувати

Анатомія птерозаврів значно відрізнялася від їх предків рептилій завдяки адаптації для польоту. Кістки птерозавра були порожніми та заповнені повітрям, так само як і кістки птахів. Вони мали кіль грудної клітини, яка була розвинена для посилення польотних м'язів і збільшений мозок який свідчить про функції пов'язані з польотом[4]. В деяких пізніших птерозаврів, хребетні кістки за плечима зрослися в структуру, що відома як notarium, що додавала жорсткості тулуба під час польоту, і забезпечувала надійну підтримку лопаткам (плеча).

КрилаРедагувати

Крила птерозавра були утворені мембранами зі шкіри та інших тканин. Основні мембрани кріпилися до дуже подовженого четвертого пальця кожної руки і здовж бокових частин тіла до щиколоток.

Хоча раніше гадали, що то були прості структури зі шкіри, дослідники відносно недавно показали, що мембрани крила птерозаврів були дуже складними та динамічними структурами, які відповідали активному способу польоту. Зовнішні частини крила (від кінчика до ліктя) були посилені щільно розташованими волокнами, що названі актинофібрилами (англ. actinofibrils)[5]. Актинофібрили самі по собі складалися із трьох різних шарів у крилі, утворюючи перехресне переплетіння при накладанні один на одного. Функція актинофібрил не відома, так само і як точний матеріал з якого вони були утворені. В залежності від їхнього точного складу (кератин, м'язи, еластичні структури, і т. д.), вони могли бути або сполучальними або посилювальними елементами в зовнішній частині крила[6]. Мембрани крила також містили тонкий шар м'язів, фіброзну тканину, і унікальну, складну систему циркуляції зациклених кровоносних судин[7].

Історія вивченняРедагувати

  • У 1784 італійський натураліст Козімо Коллін опублікував опис скелета птерозавра, знайденого в кар'єрах Баварії. Він припустив, що це залишки невідомого морського створіння.
  • У 1801 році французький зоолог Жорж Кюв'є вивчив малюнок Коллін і встановив, що скелет належить летючій рептилії. Він назвав її «Ptero-Dactyle» («крилатий палець»).
  • У 1960-х роках XX століття радянським палеонтологом А. Г. Шаровим знайдено добре збережений скелет сордеса у верхньоюрських «паперових» сланцях хребта Каратау в Казахстані. По ньому було вперше достовірно встановлено наявність волосяного покриву і будову літальної перетинки.
  • У 1984 році радянський палеонтолог Л. А. Несов встановив існування гігантських беззубих птерозаврів аждархід.
  • З 1996 року вчені різних країн отримали доступ до вивчення формації Ісянь нижньокрейдових віку, розташованої в провінції Ляонін, Китай. Були виявлені сотні скелетів амфібій, птахів, динозаврів прекрасного збереження, включаючи декількох птерозаврів.

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. На основі Witton (2013).[2] Таксономічні групи за Unwin et al. (2010).[3]
  1. Andres, B.; Clark, J.; Xu, X. (2014). The Earliest Pterodactyloid and the Origin of the Group. Current Biology 24 (9): 1011–6. PMID 24768054. doi:10.1016/j.cub.2014.03.030. 
  2. Mark P. Witton (2013). Pterosaurs: Natural History, Evolution, Anatomy. Princeton University Press. ISBN 978-0-691-15061-1. 
  3. David M. Unwin (2010). Darwinopterus and its implications for pterosaur phylogeny. Acta Geoscientica Sinica 31 (1): 68–69. 
  4. Witmer LM, Chatterjee S, Franzosa J, Rowe T (2003). Neuroanatomy of flying reptiles and implications for flight, posture and behaviour. Nature 425 (6961): 950–3. PMID 14586467. doi:10.1038/nature02048. 
  5. Bennett SC (2000). Pterosaur flight: the role of actinofibrils in wing function. Historical Biology 14 (4): 255–84. doi:10.1080/10292380009380572. 
  6. Kellner, A.W.A.; Wang, X.; Tischlinger, H.; Campos, D.; Hone, D.W.E.; Meng, X. (2009). The soft tissue of Jeholopterus (Pterosauria, Anurognathidae, Batrachognathinae) and the structure of the pterosaur wing membrane. Proceedings of the Royal Society B 277 (1679): 321–329. PMC 2842671. PMID 19656798. doi:10.1098/rspb.2009.0846. 
  7. Naish D, Martill DM (2003). Pterosaurs — a successful invasion of prehistoric skies. Biologist 50 (5): 213–6. 

ДжерелаРедагувати

  • André J. Veldmeijer, Mark Witton & Ilja Nieuwland. Pterosaurs: Flying Contemporaries of the Dinosaurs. — Sidestone Press, 2012. 134 стр.

ПосиланняРедагувати