Птерозаври

ряд дінозаурів

Птерозаври (Pterosauria) — вимерлий ряд плазунів мезозойської ери, що освоїли повітряне середовище проживання. Вони жили 210-65,5 млн років тому, одночасно з динозаврами і морськими ящерами. У наш час[коли?] виділяють близько 60 родів птерозаврів, що об'єднуються в 16 родин. Знахідки птерозаврів украй рідкісні через погане збереження скелету.

Pterosaurs
Період існування: пізній тріаспізня крейда, 228–66 млн р. т.
Pteranodon sternbergi pair.jpg
Копії скелетів Pteranodon sternbergi, самця (спереду) і самиці (позаду)
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Орнітодіри (Ornithodira)
Клада: Pterosauromorpha
Padian, 1997
Ряд: Птерозаври (Pterosauria)
Kaup, 1834
Підгрупи[1]
Pterosaur Fossil Distribution Map.png
Поширення викопних решток. Кольори відповідають таксономічним групам.[a]
Commons-logo.svg Вікісховище: Pterosauria

ОписРедагувати

Анатомія птерозаврів значно відрізнялася від їх предків рептилій завдяки адаптації для польоту. Кістки птерозавра були порожніми і заповнені повітрям, так само як і кістки птахів. Вони мали кіль грудної клітини, яка була розвинута для посилення польотних м'язів і збільшений мозок який свідчить про функції пов'язані з польотом.[4] В деяких пізніших птерозаврів, хребетні кістки за плечима зрослися в структуру, що відома як notarium, що додавала жорсткості тулубу під час польоту, і забезпечувала надійну підтримку лопаткам (плеча).

КрилаРедагувати

Крила птерозавра були утворені мембранами із шкіри і інших тканин. Основні мембрани кріпилися до дуже подовженого четвертого пальця кожної руки і здовж бокових частин тіла до щиколоток.

Хоча раніше гадали, що то були прості структури із шкіри, дослідники відносно недавно показали, що мембрани крила птерозаврів були дуже складними і динамічними структурами, які відповідали активному способу польоту. Зовнішні частини крила (від кінчика до ліктя) були посилені щільно розташованими волокнами, що названі актинофібрилами (англ. actinofibrils) .[5] Актинофібрили самі по собі складалися із трьох різних шарів у крилі, утворюючи перехресне переплетіння при накладанні один на одного. Функція актинофібрил не відома, так само і як точний матеріал з якого вони були утворені. В залежності від їхнього точного складу (кератин, м'язи, еластичні структури, і т. д.), вони могли бути або зв'язуючими або посилювальними елементами в зовнішній частині крила.[6] Мембрани крила також містили тонкий шар м'язів, фіброзну тканину, і унікальну, складну систему циркуляції зациклених кровоносних судин.[7]

Історія вивченняРедагувати

  • У 1784 італійський натураліст Козімо Коллін опублікував опис скелета птерозавра, знайденого в кар'єрах Баварії. Він припустив, що це залишки невідомого морського створіння.
  • У 1801 році французький зоолог Жорж Кюв'є вивчив малюнок Коллін і встановив, що скелет належить літаючій рептилії. Він назвав її «Ptero-Dactyle» («крилатий палець»).
  • У 1960-х роках XX століття радянським палеонтологом А. Г. Шаровим знайдено добре збережений скелет сордеса у верхньоюрських «паперових» сланцях хребта Каратау в Казахстані. По ньому вперше встановлено достоврено наявність волосяного покриву і будова літальної перетинки.
  • У 1984 році радянський палеонтолог Л. А. Несов встановив існування гігантських беззубих птерозаврів аждархід.
  • З 1996 року вчені різних країн отримали доступ до вивчення формації Ісянь нижньокрейдових віку, розташованої в провінції Ляонін, Китай. Були виявлені сотні скелетів амфібій, птахів, динозаврів прекрасного збереження, включаючи декількох птерозаврів.

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. На основі Witton (2013).[2] Таксономічні групи за Unwin et al. (2010).[3]
  1. Andres, B.; Clark, J.; Xu, X. (2014). The Earliest Pterodactyloid and the Origin of the Group. Current Biology 24 (9): 1011–6. PMID 24768054. doi:10.1016/j.cub.2014.03.030. 
  2. Mark P. Witton (2013). Pterosaurs: Natural History, Evolution, Anatomy. Princeton University Press. ISBN 978-0-691-15061-1. 
  3. David M. Unwin (2010). Darwinopterus and its implications for pterosaur phylogeny. Acta Geoscientica Sinica 31 (1): 68–69. 
  4. Witmer LM, Chatterjee S, Franzosa J, Rowe T (2003). Neuroanatomy of flying reptiles and implications for flight, posture and behaviour. Nature 425 (6961): 950–3. PMID 14586467. doi:10.1038/nature02048. 
  5. Bennett SC (2000). Pterosaur flight: the role of actinofibrils in wing function. Historical Biology 14 (4): 255–84. doi:10.1080/10292380009380572. 
  6. Kellner, A.W.A.; Wang, X.; Tischlinger, H.; Campos, D.; Hone, D.W.E.; Meng, X. (2009). The soft tissue of Jeholopterus (Pterosauria, Anurognathidae, Batrachognathinae) and the structure of the pterosaur wing membrane. Proceedings of the Royal Society B 277 (1679): 321–329. PMC 2842671. PMID 19656798. doi:10.1098/rspb.2009.0846. 
  7. Naish D, Martill DM (2003). Pterosaurs — a successful invasion of prehistoric skies. Biologist 50 (5): 213–6. 

Додаткова інформаціяРедагувати

  • André J. Veldmeijer, Mark Witton & Ilja Nieuwland. Pterosaurs: Flying Contemporaries of the Dinosaurs (2012). Sidestone Press. 134 сторінки.

ПосиланняРедагувати