Вікіпедія

Pterodactylus antiquus

рід викопних плазунів
Птеродактиль
Час існування: Мальм
Голотип
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: †Птерозаври (Pterosauria)
— †Euctenochasmatia
Рід: †Pterodactylus
Cuvier, 1809
Вид: †P. antiquus
Біноміальна назва
Pterodactylus antiquus
Sömmerring, 1812
Види
Синоніми
Genus synonymy
Species synonymy
  • Ornithocephalus antiquus
    Sömmering, 1812
  • Pterodactylus longirostris
    Cuvier, 1819
  • Ornithocephalus longirostris
    (Cuvier, 1819)
  • Macrotrachelus longirostris
    (Cuvier, 1819)
  • Pterodactylus crocodilocephaloides
    Ritgen, 1826
  • Ornithocephalus kochi?
    Wagner, 1837
  • Diopecephalus kochi?
    (Wagner, 1837)
  • Pterodactylus spectabilis
    Meyer, 1861
  • Pterodactylus westmani
    Wiman, 1925
  • Pterodactylus cormoranus
    Döderlein, 1929
  • Aerodactylus scolopaciceps
    (Meyer, 1860)
Посилання
Вікісховище: Pterodactylus
Fossilworks: 38494

Pterodactylus antiquus — вид птерозаврів, що існував у пізній юрі (кімеридж-титон) на території Європи. Перший ідентифікований птерозавр. Наразі рід Pterodactylus визнається монотиповим, нехай до нього історично відносили багато видів.

Доволі невеликий птерозавр (розмах крил близько метра), що мав довгі щелепи, головний гребінь і короткий, як і в решти птеродактилоїдів, хвіст.

Історія ред.

 
Ілюстрація Колліні
 
Реконструкція Германна

Птеродактиль — один із перших птерозаврів, що стали відомі науці. Голотип міг бути, фактично, першим зі знайдених зразків птерозаврів (нехай датування відкриття цього й іншого — Aurorazhdarcho — кандидатів не дуже точні). Описано Козімо Алессандро Колліні, відомим за свою службу секретарем Вольтера, 1784 року, коли він був куратором вундеркамери Карла Теодора в Мангаймі. Колліні не дійшов чіткого висновку на рахунок систематичного положення закам‘янілості, так само як не став і давати тварині назву. Він відносив її до земноводних (в екологічному сенсі, а не систематичному). Таке уявлення пережило дебати Кюв’є й Земмеринга й зустрічалося в літературі й на початку 1830-х.[1] Пізніше, 1800, Германн привернув увагу Кюв‘є до зразка, про який дізнався з праці Колліні й чиєю долею був занепокоєний через просування французької армії, що часто конфісковувала об‘єкти наукового і культурного значення, які знаходила на своєму шляху. До його листа входили ілюстрації, що стали першими відомими реконструкціями зовнішності птерозавра. Примітно, що він зобразив пір‘я на тілі тварини, нехай зразки птерозаврів зі збереженими пікнофібрами було знайдено куди пізніше. Втім, логіка, що привела його до такого уявлення, виявилась хибною: він вважав птеродактиля проміжною формою між птахами та ссавцями. Тієї ж самої думки тримався й Земмерринг, що досліджував зразок, тим часом як Кюв‘є безуспішно старався знайти його в Мюнхені, куди той потрапив разом із рештою Мангаймської колекції. Ков‘є, не дивлячись на те, що не мав безпосереднього доступу до матеріалу, досліджував ілюстрації й дійшов висновку, що тварина, про яку йдеться — рептилія. 1809 він назвав її petro-dactyle («кам‘яний палець»), що пізніше виправив на ptéro-dactyle («крилатий палець»). Тільки пізніше, 1815-го назву було латинізовано й видовий епітет longirostris додано 1819-го року. Земмеринг 1812 назвав тварину Ornithocephalus antiquus. Назва Ornithocephalus давно вийшла з ужитку як молодший синонім Pterodactylus, проте видовий епітет antiquus має пріоритет над longirostris, запропонованим на декілька років пізніше. Подальша таксономічна історія птеродактиля складна і включає виділення й перенесення до інших родів чи синонімізацію з типовим численних видів упродовж 19 і 20 століть. Наразі до роду відносять тільки P. antiquus. Положення P. scolopaciceps і P. kochi викликає суперечки, їх чи визнають синонімами P. antiquus (починаючи з кінця 20 століття) чи виділяють до окремих родів (з 2010-х, хоча P. kochi вперше було виділено до Diopecephalus ще за 19 століття).

Опис ред.

 
Реконструкція

Верхньоюрський птеродактилоїд із доволі тонкими й витягнутими щелепами; дорсальна сторона рівна чи злегка загнута вгору; довжиною назоанторбітального вікна ~20—25 % довжини черепа в крупних особин; кількістю зубів пропорційною довжині черепа, до 25 зубів з кожного боку; зуби низькі, конічні, зменшуються вздовж щелепи; зубний ряд сягає ~75 % довжини щелепи, верхній простягається до переднього краю назоанторбітального отвору; невисокий кістковий гребінь над назоанторбітальним вікном і очною ямкою в крупних особин, від дорсальної частини якого відходить гребінь утворений із м‘яких тканин; шийні хребці 3—7 видовжені й шия відносно довша ніж у Cycnorhamphus, Aurorazhdarcho, чи Ctenochasma; в дрібних зразків друга фаланга крила складає 93—96 % довжини першої, в більших — 91 %; довжина фаланг крила зменшується від 1 до 4; друге заплесно довше чи рівне першому; проксимальні фаланги пальців 1—3 послідовно вкорочуються, тим часом як їхні довжини для 1 і 4 практично однакові.

Систематика ред.

Нижче наведено кладограму Vidovic & Martill (2017). Вони знову визнали птеродактиля одним із найпримітивніших птеродактилоїдів, а також парафілетичним при включенні всіх історично віднесених зразків, виділяючи P. scolopaciceps і P. kochi до окремих родів — Aerodactylus і Diopecephalus, практично ті самі результати вони отримали 2014-го.[2] Нижче наведено кладограму Vidovic & Martill (2017):[3]

Pterodactyloidea
 

Eosipterus yangi

 
 
 

Pterodactylus antiquus 

 
Lophocratia
Euctenochasmatia
 

Diopecephalus kochi

 
Ctenochasmatoidea
 

Gallodactylidae 

 
 

Ctenochasmatidae 

 
 
 
Eupterodactyloidea
 

Altmuehlopterus ramphastinus 

 
 

Dsungaripteroidea  

 
 
 
 
 


Longrich, Martill, and Andres (2018) запропонували положення подібніше до визнаного ще Andres et al. 2014-го:[4][5]

Archaeopterodactyloidea
Germanodactylidae
 

Germanodactylus cristatus

 
 

Germanodactylus rhamphastinus 

 
 
Euctenochasmatia
 

Pterodactylus antiquus 

 
Ctenochasmatoidea
Gallodactylidae
 

Cycnorhamphus suevicus

 
 

Normannognathus wellnhoferi

 
 
 

Ctenochasmatidae 

 
 
 
 


Види ред.

Птеродактиль довго був смітниковим таксоном, до якого відносили значну частину нововідкритих птерозаврів. Нижче наведено список видів, які до нього включали за різних часів.

Палеоекологія ред.

 
Застаріле зображення пізньоюрських птерозаврів

На території теперішнього півдня Німеччини за пізнього юрського періоду розташовувався архіпелаг, імовірно, доволі невеликих островів. У тамтешніх тихих, доволі неглибоких і гіперсолоних лагунах утворювалися добрі умови для збереження скам‘янілостей.[6] До представників тамтешньої фауни належать, до прикладу, легендарний родич птахів археоптерикс і целурозавровий теропод компсогнат; різноманітні птерозаври, чи не найпоширенішими з яких були птеродактиль і рамфоринх, нехай представлено також і багатьох інших примітивних птеродактилоїдів і «рамфоринхоїдів»; крокодиломорфи, переважно Thalattosuchia, хоча наземні форми, на зразок атопозаврид, теж зустрічались; лепідозаври (зокрема, напівводні дзьобоголові Pleurosaurus і ящірки, голотип однієї з яких, Bavarisaurus, було знайдено в регіоні шлунку компсогната); іхтіозаври, а також черепахи, риби (переважно кісткові), розмаїті безхребетні (включно з мечохвостами, белемнітами, морськими ліліями й комахами) та інші.

Відносно значну частину раціону птеродактиля (що могло бути поверненням до раціону примітивного для птерозаврів) складали безхребетні. Імовірно, це могло пояснюватись співіснуванням із не менш успішним рибоїдним рамфоринхом, конкуренції з яким потрібно було уникати. Цікаво, втім, що він співіснував і з іншими спеціалізованими мисливцями на безхребетних, як-то Germanodactylus чи Scaphognathus. Можливо, вони мали вужчі ніші, що їх при наявних даних науковцям реконструювати не вдалося, чи птеродактиль був автохтонним жителем місцевості, тим часом як інші з‘являлись там порівняно спорадично, що могло б пояснити їхню відносну рідкісність[7]. Судячи з того, що особини з одних і тих самих вікових категорій зустрічаються найчастіше, розмножувались ці птерозаври сезонно і також сезонно зазнавали масової смертності в районі Зольнгофенського архіпелагу.

У культурі ред.

Слово птеродактиль досить часто використовується як взаємозамінне з птерозавром, є навіть популярнішим за перше, не дивлячись на те, що це помилка[8]. Таким чином, нехай найчастіше птерозаври, що з‘являються в фільмах, серіалах, коміксах і книгах є чи птеранодонами, чи рамфоринхами[9] (якщо ідентифікація взагалі можлива) нерідко їх називають птеродактилями. Сам Pterodactylus antiquus, фактично, з‘являється в попкультурі не дуже часто.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Wagler, Johann Georg (1830). Natürliches System der Amphibien : mit vorangehender Classification der Säugethiere und Vögel : ein Beitrag zur vergleichenden Zoologie (нім.). München.
  2. ↑ Vidovic, S. U.; Martill, D. M. (2014). Pterodactylus scolopaciceps Meyer, 1860 (Pterosauria, Pterodactyloidea) from the Upper Jurassic of Bavaria, Germany: The Problem of Cryptic Pterosaur Taxa in Early Ontogeny. PLOS ONE. 9 (10): e110646. Bibcode:2014PLoSO...9k0646V. doi:10.1371/journal.pone.0110646. PMC 4206445. PMID 25337830.
  3. ↑ Vidovic, S.U. and Martill, D.M. (2017). The taxonomy and phylogeny of Diopecephalus kochi (Wagner, 1837) and "Germanodactylus rhamphastinus" (Wagner, 1851). In Hone, D. W. E., Witton, M. P. &Martill, D. M. (eds) New Perspectives on Pterosaur Palaeobiology. Geological Society, London, Special Publications, 455 DOI:10.1144/SP455.12
  4. ↑ Andres, B.; Clark, J.; Xu, X. (2014). The Earliest Pterodactyloid and the Origin of the Group. Current Biology. 24 (9): 1011—6. doi:10.1016/j.cub.2014.03.030. PMID 24768054.
  5. ↑ Longrich, N.R.; Martill, D.M.; Andres, B. (2018). Late Maastrichtian pterosaurs from North Africa and mass extinction of Pterosauria at the Cretaceous-Paleogene boundary. PLOS Biology. 16 (3): e2001663. doi:10.1371/journal.pbio.2001663. PMC 5849296. PMID 29534059.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  6. ↑ Bennett, S.C. (1996). Year-classes of pterosaurs from the Solnhofen Limestone of Germany: Taxonomic and Systematic Implications. Journal of Vertebrate Paleontology. 16 (3): 432—444. doi:10.1080/02724634.1996.10011332.
  7. ↑ Bestwick, J., Unwin, D.M., Butler, R.J. et al. Dietary diversity and evolution of the earliest flying vertebrates revealed by dental microwear texture analysis. Nat Commun 11, 5293 (2020). https://doi.org/10.1038/s41467-020-19022-2
  8. ↑ Naish, Darren. Pterosaurs: Myths and Misconceptions. Pterosaur.net. Процитовано 29 травня 2023.
  9. ↑ Naish, Darren. Pterosaurs in Popular Culture. Pterosaur.net. Процитовано 29 травня 2023.

Джерела ред.

  • Taquet, P.; Padian, K. (2004). "The earliest known restoration of a pterosaur and the philosophical origins of Cuvier's Ossemens Fossiles". Comptes Rendus Palevol. 3 (2): 157—175.
  • Augustin FJ, Kampouridis P, Hartung J, Albersdörfer R, Matzke AT (2022) The geologically oldest specimen of Pterodactylus: a new exquisitely preserved skeleton from the Upper Jurassic (Kimmeridgian) Plattenkalk deposits of Painten (Bavaria, Germany). Fossil Record 25(2): 331-343. https://doi.org/10.3897/fr.25.90692


  Це незавершена стаття з палеонтології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Pterodactylus_antiquus&oldid=41958394