Еоцен-олігоценове вимирання

Еоце́н-олігоце́нове вимира́ння (також відоме щодо європейської фауни як Великий перелом (фр. «Grande Coupure»)) — значні зміни у складі морської і наземної флори і фауни[1]. Розпочалося наприкінці епохи еоцена — початку епохи олігоцену, приблизно 33,9 ± 0,1 млн років тому. Значно поступалося за масштабністю п'яти найсильнішим масовим вимиранням в історії Землі.

Флора і фауна

ред.

В океанах це вимирання було вельми розтягнутим у часі і займало приблизно 4 млн років (кінець середнього і пізній еоцен)[1]. Згідно ряду оцінок сумарне вимирання морських тварин склало 3,2 %, що в кілька разів перевищує фоновий показник 0,66 %. Більше половини вимираючих родин наприкінці еоцену належить форамініферам і морським їжакам[1]. На рівні родів відзначається помітне вимирання (близько 15 %) серед морського бентосу. З окремих видів можна виділити зникнення в цей період стародавніх китоподібних — Archaeoceti. Наземні представники фауни зазнали найбільшого вимирання в два етапи. В Північній Америці ссавці зазнали найбільшого вимирання в середині олігоцену, в цей час зникло багато примітивних родин, наприклад, бронтотерієві, епоїкотерії, Pantolestidae і ряд родин гризунів. В Європі пік вимирання ссавців припав на рубіж еоцену і олігоцену[1], в науковому середовищі події в Європі носять назву «Великий перелом» (фр. «Grande Coupure»), названо так в 1910 р. швейцарським палеонтологом Гансом Стеліном[en][2]. Близько 33,5 млн років тому, під час приабонського віку, відбулося змішання європейських і азійських видів ссавців, супроводжуване масовим вимиранням європейських ендемічних видів[3]. До вимерлих в той час родин відносять: Palaeotheriidae, Anoplotheriidae, Xiphodontidae, Choeropotamidae, Cebochoeridae, Dichobunidae[en], Amphimerycidae, Pseudosciuridae, Omomyidae, Adapiformes, Nyctitheriidae тощо.

Гіпотези щодо причин вимирання

ред.

Існує кілька гіпотез, що пояснюють причини вимирання, проте єдиної думки серед палеонтологів з цього питання немає. З обґрунтованих і досить вивчених гіпотез можна виділити:

  • Зіткнення з астероїдами. На думку ряду вчених різку зміну клімату, що спричинила вимирання видів, було викликано послідовним ударом двох метеоритів, що впали в Північній Америці — Чесапік-Бей і Сибіру — Попігай[4]. Удари метеоритів викликали різке зниження температури, що спричинило зниження в атмосфері концентрації вуглекислого газу. Ряд метеорологів пов'язують саме з олігоценом процес формування Антарктичного льодовикового щита. Однак при цьому слід зазначити що при падінні астероїдів їх вплив на клімат в геологічному масштабі часу дуже короткочасний[5].
  • Виверження супервулканів. Деякі вчені стверджують, що з 47 відомих вивержень супервулканів 23 сталися в цей період вимирання. Величезні площі в Північній Америці були покриті кілометровими шарами відкладень туфу і попелу. Під супервулканічними виверженнями розуміються виверження особливого типу, які відбуваються з системи радіальних тріщин, коли скупчення магми піднімає цілий вулканічний район, а не один вулкан[6]. Відповідно обсяг викидів речовин в атмосферу в рази перевищує обсяги викидів звичайних земних вулканів.
  • Зміна клімату при переході між еоценом і олігоценом.
  • Часткове затінення Землі гіпотетичними кільцями Землі. В 1980-х роках було висунуто гіпотезу щодо існування в певний період розвитку Землі системи кілець, схожих з кільцями Юпітера. Подальші дослідження можливих кілець Землі наштовхнули деяких вчених на думку про те, що тінь, падаюча від кілець, могла привести до глобального похолодання клімату, яке в свою чергу викликало вимирання багатьох видів морських організмів у пізньому еоцені[7][8].

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. а б в г Масові вимирання в фанерозої — Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора геолого-мінералогічних наук за спеціальністю 04.00.09 палеонтологія і стратиграфія. Алексєєв Олександр Сергійович. Архів оригіналу за 10 лютого 2014. Процитовано 17 червня 2014.
  2. Stehlen H.G. Remarques sur les faunules de Mammifères des couches eocenes et oligocenes du Bassin de Paris // Bull. de la Société Géologique de France. — 1910. — Vol. 4, No 9. — P. 488—520.
  3. Hooker J.J., Collinson M.E., Sille N.P. Eocene-Oligocene mammalian faunal turnover in the Hampshire Basin, UK: calibration to the global time scale and the major cooling event // J. Geological Society. — 2004. — Vol. 161. — 161 s. DOI:10.1144/0016-764903-091
  4. Імпактні події і вимирання організмів / С. А. Вишневский (Институт минералогии и петрографии СО РАН). Архів оригіналу за 5 квітня 2015. Процитовано 17 червня 2014.
  5. Глобальний цикл прецесії і майбутнє людства. Книга 1, Глава 3. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 17 червня 2014.
  6. Планета під ударом. Архів оригіналу за 14 травня 2013. Процитовано 17 червня 2014.
  7. http://blogs.nature.com/grrlscientist/2011/05/02/what-earth-might-look-like-with-saturns-ringsWhat[недоступне посилання з вересня 2019] Earth might look like with Saturn's rings Grrl Scientist.2 травня 2011 Nature Blogs
  8. O'Keefe J. A. The terminal Eocene event: formation of a ring system around the Earth? // Nature. — 1980. — Vol. 285. — P. 309—311. — DOI:10.1038/285309a0