Відкрити головне меню
Вид на Землю з космосу за часів льодовикового максимуму, згідно з: «Ice age terrestrial carbon changes revisited» by Thomas J. Crowley (Global Biogeochemical Cycles, Vol. 9, 1995, pp. 377—389)
Антарктичний льодовиковий щит
Перепади температури, CO2 і пилу згідно з кернами льоду на станції Восток за останні 400 000 років
Мапа максимального просування льодовиків у Центральній Європі. Червоним: максимальне просування Віслинського льодовика; жовтим: Рісське заледеніння, синім: Ельстерський льодовиковий максимум

Льодовиковий період[1], льодовикова ера — тривалий етап геологічної історії Землі під час якого відбувалось значне зниження температури атмосфери на великих територіях, що призводило до утворення або розширення континентальних льодовикових щитів, полярних шапок та альпійських льодовиків[1]. Льодовикові епохи (гляціали) перемежовуються відносно теплими періодами — міжльодовиковими (інтергляціалами). Трактування гляціологією льодовикової ери: «наявність великих льодовикових щитів в північній і південній півкулях»[2]. Згідно з цим визначенням, ми все ще живемо під час інтергляціалу льодовикового періоду, який розпочався у плейстоцені, бо й наразі існують Гренландський і Антарктичний льодові щити[3]

Основні льодовикові ериРедагувати

За історію Землі відбулось щонайменше п'ять великих льодовикових ер. Поза цими льодовиковими ерами, Земля, ймовірно, була вільна від льоду навіть у високих широтах.[4][5]

Першою льодовиковою епохою було Гуронське заледеніння близько 2,4 — 2,1 млрд років тому, ранній протерозой. Палеопротерозойські льодовикові відкладення були знайдені на північному узбережжі озера Гурон і в західній Австралії.

Наступна льодовикова ера відбулася 850 — 630 мільйонів років тому (кріогеній), це був час максимального заледеніння, під час якого льодовикові щити досягли екватора[6] (так зв. Земля-сніжок). Наявність льоду на континентах і пакового льоду в океані перешкоджала силікатному вивітрюванню і фотосинтезу, що наразі є двома основними поглиначами CO2.[7] Існує гіпотеза про взаємозв'язок кліматичних умов цієї епохи і едіакарійського і кембрійського вибухів, хоча вона — новітня і суперечлива.

Мала льодовикова ера, Андсько-Сахарська, відбулася 460 — 420 мільйонів років тому, за часів пізнього ордовику і силуру.

Еволюція наземних рослин на початку девонського періоду призвела до довгострокового збільшення планетарного рівня кисню і зниження рівня CO2, що призвело до Льодовикової ери Карру. Епоха названа на честь льодовикових відкладень регіону Карру в Південній Африці, де існування цієї льодовикової епохи було вперше чітко визначене. Великі полярні льодовикові шапки існували в Південній Африці 360 — 260 мільйонів років тому, протягом кам'яновугільного і раннього пермського періодів.

Сучасна льодовикова ера, пліоцен-четвертинне зледеніння, почалася близько 2 580 000 років тому в кінці пліоцену, коли почалося поширення льодовикових щитів в Північній півкулі. З тих пір відбулося кілька гляціалів (льодовикових періодів) і інтергляціалів. Наразі ми живемо в період інтергляціалу, останній льодовиковий період закінчився близько 10 000 років тому. Все, що залишилося від континентальних льодовикових щитів — Гренландський і Антарктичний льодові щити і дрібніші льодовики, наприклад на Баффіновій Землі.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Муліка А. М. Льодовиковий період // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. J. Imbrie and K. P. Imbrie, Ice Ages: Solving the Mystery (Short Hills, NJ: Enslow Publishers) 1979.
  3. J. Gribbin, Future weather (New York: Penguin) 1982.
  4. The Geographical Journal, Vol. 145, No. 3 (Nov., 1979), pp. 469—471
  5. Warren, John K. (2006). Evaporites: sediments, resources and hydrocarbons. Birkhäuser. с. 289. ISBN 978-3-540-26011-0. 
  6. Neoproterozoic 'snowball Earth' simulations with a coupled climate/ice-sheet model.
  7. «Snowball» Scenarios of the Cryogenian archived June 15, 2009 from the original

Ресурси ІнтернетуРедагувати