Льодовиковий період[1], льодовикова ера — тривалий етап геологічної історії Землі, під час якого відбувалось значне зниження температури атмосфери на великих територіях, що призводило до утворення або розширення континентальних льодовикових щитів, полярних шапок та альпійських льодовиків[1]. Льодовикові епохи (гляціали) перемежовуються відносно теплими періодами — міжльодовиковими (інтергляціалами). Трактування гляціологією льодовикової ери: «наявність великих льодовикових щитів в північній і південній півкулях»[2]. Згідно з цим визначенням, ми все ще живемо під час інтергляціалу льодовикового періоду, який розпочався у плейстоцені, бо й наразі існують Гренландський і Антарктичний льодові щити[3]

Вид на Землю з космосу за часів льодовикового максимуму, згідно з: «Ice age terrestrial carbon changes revisited» by Thomas J. Crowley (Global Biogeochemical Cycles, Vol. 9, 1995, pp. 377—389)

Основні льодовикові ериРедагувати

За історію Землі було щонайменше п'ять великих льодовикових ер. Поза цими льодовиковими ерами, Земля, ймовірно, була вільна від льоду навіть у високих широтах.[4][5]

Першою льодовиковою епохою було Гуронське зледеніння близько 2,4 — 2,1 млрд років тому, ранній протерозой. Палеопротерозойські льодовикові відкладення були знайдені на північному узбережжі озера Гурон і в західній Австралії.

Наступна льодовикова ера відбулася 850 — 630 мільйонів років тому (кріогеній), це був час максимального зледеніння, під час якого льодовикові щити досягли екватора[6] (так зв. Земля-сніжка). Наявність льоду на континентах і пакового льоду в океані перешкоджала силікатному вивітрюванню і фотосинтезу, що наразі є двома основними поглиначами CO2.[7] Існує гіпотеза про взаємозв'язок кліматичних умов цієї епохи і едіакарійського і кембрійського вибухів, хоча вона — новітня і суперечлива.

Мала льодовикова ера, Андсько-Сахарська, відбулася 460 — 420 мільйонів років тому, за часів пізнього ордовику і силуру.

Еволюція наземних рослин на початку девонського періоду призвела до довгострокового збільшення планетарного рівня кисню і зниження рівня CO2, що призвело до Льодовикової ери Карру. Епоха названа на честь льодовикових відкладень регіону Карру в Південній Африці, де існування цієї льодовикової епохи було вперше чітко визначене. Великі полярні льодовикові шапки існували в Південній Африці 360 — 260 мільйонів років тому, протягом кам'яновугільного і раннього пермського періодів.

Сучасна льодовикова ера, пліоцен-четвертинне зледеніння, почалася близько 2 580 000 років тому наприкінці пліоцену, коли почалося поширення льодовикових щитів у Північній півкулі. З тих пір відбулося кілька гляціалів (льодовикових періодів) і інтергляціалів. Наразі ми живемо в період інтергляціалу, останній льодовиковий період закінчився близько 10 000 років тому. Все, що залишилося від континентальних льодовикових щитів — Гренландський і Антарктичний льодові щити та дрібніші льодовики, наприклад на Баффіновій Землі.

Теорії льодовикового періодуРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. а б Муліка А. М. Льодовиковий період // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. J. Imbrie and K. P. Imbrie, Ice Ages: Solving the Mystery (Short Hills, NJ: Enslow Publishers) 1979.
  3. J. Gribbin, Future weather (New York: Penguin) 1982.
  4. The Geographical Journal, Vol. 145, No. 3 (Nov., 1979), pp. 469—471. Архів оригіналу за 9 січня 2020. Процитовано 17 квітня 2012. 
  5. Warren, John K. (2006). Evaporites: sediments, resources and hydrocarbons. Birkhäuser. с. 289. ISBN 978-3-540-26011-0. 
  6. Neoproterozoic 'snowball Earth' simulations with a coupled climate/ice-sheet model.
  7. «Snowball» Scenarios of the Cryogenianarchived June 15, 2009 from the original

ЛітератураРедагувати

  • (рос.) Асеев А. А. Древние материковые оледенения Европы. — М. : Наука, 1974.

Ресурси ІнтернетуРедагувати